Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2019 року у справі №910/5104/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги акціонерного товариства "Київенерго" (далі - АТ "Київенерго") та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2018

(суддя Борисенко І.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019

(головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Пономаренко Є.Ю. і Смірнова Л.Г.)

за позовом Компанії

до АТ "Київенерго"

про стягнення 496 315, 66 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство);

Київська міська рада (далі - Рада).

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до АТ "Київенерго" про стягнення сум пені, 3% річних та "інфляційних втрат" у зв`язку з несвоєчасною оплатою за спожитий природний газ, поставлений на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2013 №1247/14-БО-41.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 26.06.2018, зокрема: прийнято позовну заяву Компанії до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Підприємство та Раду.

30.10.2018 Компанія звернулася до суду першої інстанції із заявою про заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством та просило поновити пропущений строк для подачі клопотання про заміну сторони у справі правонаступником і поновити строк для подачі доказів, копії яких додавалися до заяви.

Заява мотивована тим, що між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування змінено на ПАТ "Київенерго") та Київською міською державною адміністрацією в особі її голови 27.09.2001 укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода). Відповідно до Угоди ПАТ "Київенерго" передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії. 31.07.2018 з володіння та користування ПАТ "Київенерго" вибуло таке: цілісний майновий комплекс - сміттєспалювальний завод "Енергія" та інше енергетичне обладнання (індивідуально визначене майно), що в комплексі забезпечували виробництво теплової енергії для задоволення суспільних потреб у тепловій енергії споживачів на території м. Києва. Таким чином, факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся 31.07.2018, підтверджується тристороннім актом приймання-передачі основних засобів від 31.07.2018 і наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2018 № 370 та додатком № 16 до нього, що, на думку заявника, є підставою для заміни сторони у справі - відповідача його правонаступником.

Аналогічне клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником подано ПАТ "Київенерго".

Ухвалою господарського суду міста Києва 08.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019: поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подачі клопотання про заміну ПАТ "Київнерго" на Підприємство; поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подачі доказів, копії яких додані до зазначеного клопотання; у задоволенні клопотання Компанії про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством відмовлено.

Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовані відсутністю правових підстав для застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до спірних правовідносин та здійснення заміни боржника його правонаступником на підставі поданої позивачем заяви.

Аналогічна ухвала від 08.11.2018 постановлена судом першої інстанції за клопотанням ПАТ "Київнерго" про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником - Підприємством.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва 08.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким залучити до участі у справі правонаступника відповідача - Підприємство. Так, згідно з доводами Компанії:

- суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статтю 191, частину третю статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частину першу статті 8, частину четверту статті 13, частини першу та четверту статті 41, частину другу статті 61, статті 147, 150 Конституції України, та допустили порушення норм процесуального права, зокрема частин першої та другої статті 11, статей 52, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень;

- частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є імперативною нормою та не потребує наявності згоди (волі) суб`єкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії, на правонаступництво, а також не містить вимог щодо залежності правонаступництва від наявності компенсаторних механізмів стягнення боргу зі споживачів. Не містить таких умов (вимог) щодо правонаступництва й інше чинне законодавство України;

- надання в користування майна з вироблення теплової енергії Підприємства підтверджено документально, що є законодавчо визначеною підставою для виникнення матеріального правонаступництва у Підприємства за борговими зобов`язаннями АТ "Київенерго" з оплати спожитих енергоносіїв перед Компанією, що виникли у результаті використання майна з вироблення теплової енергії, а саме, отримання в користування (господарське відання) Підприємством майна з вироблення теплової енергії, що раніше використовувалося ПАТ "Київенерго", і таке матеріальне правонаступництво відбулося з моменту надання Підприємству в користування майна з вироблення теплової енергії, у зв`язку з чим змінився боржник у зобов`язанні;

- боргові зобов`язання з "інфляційних втрат", 3% річних та пені є похідними та нерозривно пов`язані з основним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу і виникли внаслідок здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії для задоволення суспільних потреб громади міста Києва. Таким чином, при настанні обставин, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", первісний боржник вибуває із зобов`язання в цілому, а не тільки з його частини, і вся сукупність прав і обов`язків, які становлять зміст зобов`язання, переходить до нового боржника. Зазначене не було враховано судами попередніх інстанції у розгляді заяви Компанії про заміну сторони її правонаступником;

- застосування положень частини другої статті 61 Конституції України як норми прямої дії у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки власність не лише гарантує права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин. Викладене, на думку Компанії, спростовує висновки щодо суперечності частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" окремим положенням Конституції України;

- незастосування закону, який не втратив чинності і щодо якого не ухвалено рішення Конституційного Суду України про визнання його неконституційним, у цьому випадку порушує принцип правової визначеності як елемент верховенства права в частині непередбачуваності застосування чинних правових норм та порушення державою обов`язку дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.

АТ "Київенерго", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва 08.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 скасувати. Так, згідно з доводами АТ "Київенерго":

- виходячи з положень статті 22 Закону України "Про теплопостачання", єдиною необхідною умовою для правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є отримання індивідуально визначеного майна та/або цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії у користування у будь-якій формі, в тому числі й у господарське відання;

- стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не є заходами відповідальності, визначеної законом чи договором, а є способами захисту порушеного майнового права. Відтак вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підпадають під дію статті 61 Конституції України, яка стосується виключно відповідальності;

- відповідно до приписів статті 55 Господарського кодексу України комунальні підприємства є суб`єктами господарювання, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна. Дані засади господарської діяльності також відображені в статуті Підприємства. Отже, Підприємство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, в тому числі тими, що можуть виникнути на підставі судових рішень;

- правові підстави для правонаступництва щодо боргових зобов`язань з оплати спожитого природного газу в разі надання в користування майна з вироблення теплової енергії були задовго до внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" у 2012 році. Згідно з абзацом третім пункту 131 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 № 1729 (в редакції Постанови КМУ від 16.01.2007 № 31) у разі, коли суб`єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговим зобов`язанням з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно;

- мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, не містить умов щодо обсягу зобов`язань, правонаступником яких визнало себе Підприємство, оскільки сума основного боргу на відповідну дату не є тотожним обсягу сукупності прав та кореспондуючих їм обов`язків у конкретному зобов`язанні;

- наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю і є вторинним інформаційним процесом, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва. Права як елемент зобов`язання, правонаступником яких визнало себе Підприємство, не підлягають бухгалтерському обліку;

- Рада несе відповідальність за боргами, що виникли у зв`язку із здійсненням АТ "Київенерго" управління майном комунальної власності та за іншими вимогами до АТ "Київенерго" як виробника теплової енергії, що генерувалася на майні, переданому йому в управління Радою, в тому числі через створювані нею (Радою) комунальні підприємства;

- норма частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не скасована та/або не визнана неконституційною, відповідно, остання підлягає застосуванню;

- наведено практику Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до правовідносин, які, на думку скаржника, є подібними з тими, що розглядаються у даній справі.

Підприємство у відзивах на касаційні скарги Компанії та АТ "Київенерго" просить у задоволенні касаційних скарг відмовити, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій.

Рада у відзивах на касаційні скарги Компанії та АТ "Київенерго" заперечує проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству України, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд касаційних скарг здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Відповідно до пункту 1.1 Угоди (у редакції додаткової угоди від 30.04.2007) за цією угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї угоди, у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог чинного законодавства.

Згідно з Угодою ПАТ "Київенерго" було передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

Тобто ПАТ "Київенерго" здійснювало на переданому у користування майні територіальної громади міста Києва на підставі виданих ліцензій виробництво, постачання та транспортування теплової енергії з використанням природного газу як сировини.

20.06.2017 Радою прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - Рішення), яким вирішено: продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно та внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення; припинити дію Угоди з 27.04.2018. Відповідна додаткова угода до Угоди підписана сторонами 19.12.2017.

Пунктом 4 Рішення виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

Відповідно до пункту 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Підприємство визначено як таке, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

24.04.2018 Радою прийнято рішення № 517/4581, відповідно до якого користування майном ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 (завод "Енергія"), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ "Київенерго", продовжено дію угоди до 31.07.2018, в частині іншого майна дію угоди продовжено до 30.04.2018. Відповідна додаткова угода до Угоди підписана сторонами 26.04.2018.

Згідно з наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.05.2018 № 224 "Про закріплення основних засобів за КП "Київтеплоенерго" закріплено за Підприємством на праві господарського відання з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв`язку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго", основні засоби.

01.08.2018 наказом Департаменту комунальної власності м. Києва № 370 внесено зміни до наказу від 04.05.2018 № 224 та його доповнено новими пунктами. Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв`язку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "КТЕЦ" ПАТ "Київенерго" від 31.07.2018, майно повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Причиною подання касаційних скарг стала незгода Компанії та АТ "Київенерго" з відмовою судів попередніх інстанцій у здійсненні заміни відповідача у справі АТ "Київенерго" на Підприємство в порядку статті 52 ГПК України.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене приписами статті 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

В обґрунтування підстав для здійснення правонаступництва у справі скаржники посилалися, зокрема, на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Так, частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Рада) попереднім користувачем (ПАТ "Київенерго") у зв`язку з припиненням дії угоди від 27.09.2001 про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. Потім цілісний майновий комплекс переданий у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - Підприємству.

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" матиме своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто у разі здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Водночас держава відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова суть статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що поширення положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на дані правовідносини матиме наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а, отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18.

У цій справі Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.

Таким чином, Касаційний господарський суд відхиляє доводи скаржників про помилковість тлумачення судами приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Суд касаційної інстанції також відхиляє як необґрунтовані посилання скаржників на правові висновки щодо застосування приписів статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладені у постановах Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11 та від 06.09.2018 у справі № 35/344-07, оскільки обставини та суб`єктний склад зазначених справ порівняно зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції у цій ситуації.

Крім того, суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 ГПК України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго" договору постачання природного газу, укладеного між ним та Компанією в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Предметом спору у даній справі є стягнення з ПАТ "Київенерго" додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання: пені, 3% річних та "інфляційних втрат".

За загальним правилом, покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише з волі такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

У випадку повернення цілісного майнового комплексу для вироблення теплової енергії з користування ПАТ "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Рада) в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано таке майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації відповідного об`єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

Суди встановили, що позивач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником у порядку статті 52 ГПК України не надав ні доказів на підтвердження того, що Підприємство фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, ані доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались в його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання Підприємства правонаступником боргових зобов`язань відповідача згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та відмову у заміні відповідача його правонаступником, оскільки положення частини четвертої статті 13, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61 Конституції України виключають можливість заміни боржника - ПАТ "Київенерго" на Підприємство за зобов`язаннями ПАТ "Київенерго" перед Компанією за відсутності волі Підприємства, Ради та обставини передачі комунальному підприємству кореспондуючих такому зобов`язанню прав вимоги до споживачів.

Доводи касаційних скарг даних висновків не спростовують.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги, як такі, що узгоджуються з висновками судів попередніх інстанцій та із застосованими ними нормами процесуального права.

Таким чином, відмова у задоволенні клопотання Компанії про заміну відповідача у справі правонаступником є такою, що вчинена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Поряд з тим згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні касаційних скарг та відсутність заяв сторін щодо розподілу витрат зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, відповідні витрати згідно із статтею 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства "Київенерго" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 910/5104/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий