Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 916/1220/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) у справі № 916/1220/17 Господарського суду Одеської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний реєстратор Пацалюк Альона Валеріївна (комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради "Результат")

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом до ПАТ "ІМЕКСБАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" (далі - Відповідач) про визнання за Позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", що складається з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,50 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.№1/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/1220/17 (суддя Никифорчук М.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у даній справі (головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) прийнято до провадження апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 та призначено розгляд скарги.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Фінансово-інформаційний центр" в порядку ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/1220/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Таран С.В., судді - Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Фінансово-інформаційний центр" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/1220/17.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом позову є визнання права власності на майно, тобто позов носить майновий характер, тому, виходячи з вимог підпунктів 1, 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору при зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі має обчислюватись з урахуванням вартості спірного майна. Оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір як за позов немайнового характеру, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та повернення апеляційної скарги ТОВ "Фінансово-інформаційний центр".

ТОВ "Фінансово-інформаційний центр" подало касаційну скаргу на ухвалу апеляційного господарського суду від 26.10.2017, в якій просить її скасувати та прийняти відповідне рішення, яким апеляційну скаргу товариства залучити до спільного розгляду із апеляційною скаргою Позивача.

В касаційній скарзі ТОВ "Фінансово-інформаційний центр" не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваній ухвалі суду з тих підстав, що спір у даній справі є немайновим спором, оскільки не стосується стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів або певного майна; позов поданий з підстав ст.391 392 ЦК України і власником спірного майна не ставиться питання про витребування об'єкта із чужого незаконного володіння, а лише порушується вимога про підтвердження права власності на такий об'єкт; товариство має право, як акціонер Позивача на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, оскільки є підстави вважати, що виконання рішення суду першої інстанції суттєво погіршить фінансовий стан позивача і може стати підставою для вірогідного банкрутства останнього, а тому рішення у справі безпосередньо стосується прав та законних інтересів ТОВ "Фінансово-інформаційний центр".

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Фінансово-інформаційний центр", в якому просив її залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №916/1220/17 без змін.

Відзив Відповідача мотивований тим, що спір у даній справі носить майновий характер, тоді як скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір як за розгляд скарги у справі, позовна заява в якій, на його думку, носить немайновий характер, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував при винесенні оскарженої ухвали п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Також, Відповідач зазначає, що дії ТОВ "Фінансово-інформаційний центр", пов'язані з оскарженням судових рішень у даній справі, мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи в порушення вимог п. 1 ч. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач та треті особи не надали відзив на касаційну скаргу ТОВ "Фінансово-інформаційний центр", що у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) не перешкоджає перегляду ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №916/1220/17 у касаційному порядку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, виходить з такого.

Здійснюючи перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у даній справі, судом касаційної інстанції враховано, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", що складається з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,50 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, буд. №1/20.

Так, майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з підтвердженням прав на майно.

Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно з договором іпотеки від 25.12.2014, укладеним між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (іпотекодержатель) та ПАТ "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" (іпотекодавець) заставна вартість спірного об'єкта нерухомості складає 7800000000,00 грн, а відповідно до висновку про ринкову вартість нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець", складеного станом на 16.05.2017, ринкова вартість зазначеного об'єкта становить 1139895000грн.

Під час винесення оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на день подання апеляційної скарги).

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на день пред'явлення позову у даній справі) визначено, що ставки судового збору із позовної заяви майнового характеру встановлюються в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, як визначив апеляційний господарський суд, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити максимальну ставку судового збору, що встановлена за подання позовної заяви майнового характеру, а саме 240000,00грн, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги, в даному випадку, становить 264000,00 грн.

Оскільки скаржником при поданні апеляційної скарги судовий збір сплачено в розмірі меншому (1760,00 грн), ніж передбачено законом, тому судом при винесенні оскарженої ухвали застосовано норми п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України і колегія суддів з даним висновком погоджується.

Водночас, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у даній справі, прийнято до провадження апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 та призначено розгляд скарги. Суд додатково зазначив про дані обставини та зауважив, що в силу ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевірить законність й обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Одеським апеляційним господарським судом неправильного судового рішення у справі.

Посилання скаржника на те, що під час подання позову позивачем не ставилось питання про витребування майна, а лише порушувалась вимога про підтвердження права власності на об'єкт і даний спір не стосується стягнення з відповідача грошових коштів або певного майна, а тому спір у даній справі є немайновим спором, колегія суддів відхиляє з тих підстав, що, як вже зазначалось вище, позовна вимога про визнання права власності є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з підтвердженням прав на майно.

З приводу посилань скаржника, що товариство має право, як акціонер Позивача на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, оскільки є підстави вважати, що виконання рішення суду першої інстанції суттєво погіршить фінансовий стан позивача і може стати підставою для вірогідного банкрутства останнього, а тому рішення у справі безпосередньо стосується прав та законних інтересів ТОВ "Фінансово-інформаційний центр", колегія суддів зазначає, що з оскарженої ухвали не вбачається обмеження судом апеляційної інстанції звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою, а лише звернуто увагу на норми ч. 2 ст. 101 ГПК України в контексті наявності апеляційного провадження за скаргою Позивача на рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Водночас, щодо посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на те, що дії ТОВ "Фінансово-інформаційний центр", пов'язані з оскарженням судових рішень у даній справі, мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи в порушення вимог п. 1 ч. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що правом оскарження судових рішень, крім учасників процесу, наділені особи, які не брали участі у справі за наявності певних обставин, і це право визначено, зокрема Конституцією України, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод ГПК України.

З урахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Фінансово-інформаційний центр" без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр" залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі № 916/1220/17 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інформаційний центр".

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.