Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.08.2019 року у справі №21/93б
Постанова ВГСУ від 13.02.2014 року у справі №21/93б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 21/93б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

боржника: Соколов М. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Євгенії Анатоліївни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019

у складі колегії суддів: Здоровко Л. М. (головуюча), Бородіної Л. І., Лакізи В.

В.

у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

до Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.10.2010 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області порушено провадження у справі № 21/93б про банкрутство Сєвєродонецького Дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Луганської області від 29.02.2012 у справі № 21/93б Сєвєродонецьке дочірнє підприємство СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.07.2015 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кириченко Євгенію Анатоліївну.

У вересні 2018 року ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Кириченко Є. А. звернулася до місцевого господарського суду із заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій, з урахуванням прийнятого судом клопотання про заміну первісного відповідача Сєвєродонецької міської ради на належного відповідача, просила суд витребувати у Луганського обласного військового комісаріату належне боржнику на праві приватної власності майно, яке, на думку ліквідатора, знаходилося за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул.

Заводська (Богдана Ліщини), 38.

Звертаючись до суду із заявою про витребування майна у Луганського обласного військового комісаріату ліквідатор зазначила, що нереалізована ліквідаційна маса боржника (згідно з переліком у кількості 22 одиниці) знаходиться за адресою: м.

Сєвєродонецьк, Луганська область, вул. Заводська (Богдана Ліщини), 38. Усі об'єкти нерухомості розташовані за вказаною адресою були реалізовані Сєвєродонецькій міській раді та в подальшому передані міською радою в оренду Луганському обласному військовому комісаріату. На час звернення до суду ліквідатор не має доступу до нереалізованої ліквідаційної маси підприємства - банкрута.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2019 у цій справі заяву ліквідатора Кириченко Є. А. про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено. Постановлено витребувати у Луганського обласного військового комісаріату належне Сєвєродонецькому дочірньому підприємству СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" на праві приватної власності майно, яке знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, 38: 1.

Установка шафова з регулятором тиску РД-50 (ШП-2) та газопроводом, інв. номер: б/ №, кількість шт. : 1; 2. Фундамент гаража, інв. номер: Об'єкт незавершеного кап. будівництва (інвестицій), кількість шт. : 1; 3. Трубний цех - ділянка порошкового фарбування, інв. номер: Об'єкт незавершеного кап. будівництва (інвестицій), кількість шт. : 1; 4. Прибудова до основного складу, інв. номер:

Об'єкт незавершеного кап. будівництва (інвестицій), кількість шт. : 1; 5. Ящик, інв. номер: Об'єкт незавершеного кап. будівництва (інвестицій), кількість шт. : 1; 6. Контейнер металевий, інв. номер: 1496, кількість шт. : 1; 7. Контейнер приоб'єктний, інв. номер: 1509, кількість шт. : 1; 8. Контейнер спеціальний, інв. номер: 1501, кількість шт. : 1; 9. Станція розливу пропан-бутану, інв. номер: 215, кількість шт. : 1; 10. Огорожа вікрит. склад метал, інв. номер: 85, кількість шт. : 1; 11. Випрямляч зварюв. ВКСМ-1000, інв. номер: 289, кількість шт. : 1; 12.

Генератор зварювальний 3-ф 6,2К, інв. номер: 516, кількість шт. : 1; 13. Гідрант
1.25, інв. номер: 530, кількість шт. : 1; 14. Прес ножиці, інв. номер: 71, кількість шт. : 1; 15. Верстат для рихтув. кутка М-16, інв. номер: 1240, кількість шт. : 1; 16. Верстат резьбонарізний С-255, інв. номер: 22, кількість шт. : 1; 17. Штабелер ручний 1500 2,5м, інв. номер: 1149, кількість шт. : 1; 18.

Автопричеп 1-Р-5, інв. номер: 1012, кількість шт. : 1; 19. Причеп МП-11, інв. номер: 208, кількість шт. : 1; 20. Підмости збірні пересувні, інв. номер: 510, кількість шт. : 1; 21. Прес ножиці ПН-2, інв. номер: 11, кількість шт. : 1; 22.

Прес ПС-26, інв. номер: 86, кількість шт. : 1; та передати його Сєвєродонецькому дочірньому підприємству СУ "Електромонтаж" №448 Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" в особі ліквідатора Кириченко Є. А.

Мотивуючи своє рішення посиланням на статті 317, 319, 321, 328, 386, 387 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатор не має доступу до належного банкруту майна, що знаходиться за адресою м.

Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини 38, а тому його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.03.2019 у справі № 21/93б у частині задоволення заяви ліквідатора Кириченко Є. А. про витребування майна із чужого незаконного володіння, витребування у Луганського обласного військового комісаріату належного боржнику майна (згідно з переліком у кількості 22 одиниці) і передання його боржнику, стягнення з Луганського обласного військового комісаріату на користь боржника судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора Кириченко Є. А. про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено повністю. Витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1
921,00 грн покладено на боржника.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в силу статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок вживати заходів по забезпеченню збереження майна і виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута покладено саме на ліквідатора Кириченко Є. А., яка мала забезпечити схоронність і доступ до нереалізованого майна.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що посилаючись на наявність у боржника частини нереалізованої ліквідаційної маси та вважаючи своє право на доступ до цього майна порушеним, ліквідатор не довела суду наявність тих обставин, з яким закон пов'язує можливість задоволення її вимог.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеного 31.05.2017 аукціону з продажу майна банкрута між ліквідатором - арбітражним керуючим Кириченко Є. А. та Сєвєродонецькою міською радою 02.08.2017 укладено договори купівлі-продажу за якими ліквідатор передала міській раді будівлі та споруди виробничої бази, два гаражі, обладнання та рухоме майно виробничої бази та будівлі гаражу-майстерні, що знаходяться за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини 38.

Продавець зобов'язався звільнити будівлі та споруди від належних йому речей, передати їх покупцю у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам, разом з ключами (пункти 16 договору купівлі-продажу будівлі та споруди виробничої бази від 02.08.2017 та договору купівлі продажу гаражу від 02.08.2017).

21.08.2017 сторонами укладені акти прийому-передачі майна №1,2,3.

Згідно з рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2109 від 22.12.2017 "Про надання в довгострокову оренду майна" за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38 для розміщення військового комісаріату", було вирішено передати Луганському обласному військовому комісаріату два гаражі, будівлі та споруди виробничої бази, а також обладнання та рухоме майно виробничої бази та будівлі гаражу-майстерні, придбані міською радою у боржника.

Відповідно до договорів оренди від 06.03.2018, укладених між Сєвєродонецькою міською радою та Луганським обласним військовим комісаріатом, орендарю за актами приймання-передачі майна від 06.03.2018 було передано:

- гараж площею 319,2 кв. м і гараж площею 107,0 кв. м;

- будівлі та споруди виробничої бази, що складаються з будівлі управління, будівлі для зберігання фарби, будівлі МЗМ, будівлі прохідного пункту, будівлі складу матеріального, будівлі майстерні трубних заготовок, будівлі складу, прибудови складу, будівлі побутових приміщень до майстерні, будівлі майстерні, будівлі побутових приміщень, частки гаражу-майстерні, приміщення гаражу, огорожі, навіси, замощення № 1, а також обладнання та рухоме майно виробничої бази та будівлі гаражу-майстерні, яке відчужується, знаходиться за адресою: м.

Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини 38, і складається з:

Майно № 1 будівлі управління: Міні АТС Panasonic KX-TDA 100 та Котел Вахі Slim 30кВт; Майно № 3 будівлі МЗМ: Кран балка, Тельфер, Котел Вахі 81ІШ 68 кВт, Котел Вахі 81 іm, Насос ТОР 30/ 10 ЕМ; Майно № 4 будівлі майстерні трубних заготівок: Кран мостовий одно балочний, Тельфер; Майно будівлі-гаражу-майстерні: електричний тельфер.

Згідно з поточним звітом ліквідатора нереалізованим залишилось майно боржника у кількості 22 одиниці, яке перебуває за тією ж адресою, де знаходиться реалізоване Сєвєродонецькій міській раді майно, що в подальшому передане в оренду Луганському обласному військовому комісаріату строком на 49 років за договорами оренди від 06.03.2018.

В обґрунтування вимоги про витребування майна та доводів про неможливість доступу до нереалізованого майна банкрута ліквідатор надала суду акт № 1 від
27.04.2018 про те що 27.04.2018 їй було відмовлено в доступі до нереалізованої ліквідаційної маси боржника за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини 38. В акті відсутні відомості про те ким саме та за яких обставин ліквідатору було відмовлено в доступі до нереалізованої (не зазначено якої саме) ліквідаційної маси боржника.

Досліджуючи докази суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий ліквідатором акт не свідчить про перешкоджання будь-якою особою у доступі до майна банкрута, оскільки не містить жодних вмотивованих обставин щодо перешкоджання ліквідатору у доступі до майна. Доказів володіння відповідачем майном боржника матеріали справи не містять і ліквідатором не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 04.07.2019 ліквідатор Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Є. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 18.03.2019 у справі № 21/93б.

Рух касаційної скарги

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 21/93б визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банасько О. О. (головуючий), судді - Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 21/93б за касаційною скаргою ліквідатора Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Є. А. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 та призначено розгляд справи на 12.09.2019.

Скаржник у судове засідання не з'явилася, хоча про місце, дату і час судового засідання повідомлена належним чином.

У засіданні суду касаційної інстанції 12.08.2019 брав участь представник Луганського обласного військового комісаріату, який надав пояснення у справі, проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Оскільки, явка учасників справи не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ліквідатор, посилаючись на статі 317, 321 Цивільного кодексу України, зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки неповно з'ясував обставини справи стосовно фактичного позбавлення боржника правомочностей власника та неможливості доступу ліквідатора до майна підприємства.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013 набрав чинності Закон України N 4212-VI від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято 29.02.2012, колегія суддів доходить висновку, що застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

Статтею 5 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом частини 1 статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Предметом спору у даній справі є вимога ліквідатора Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Є. А. про витребування майна боржника у Луганського обласного військового комісаріату.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту цивільних прав та інтересів власника майна (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника задля відновлення права використання ним повного обсягу правомочностей.

Отже, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном. Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 № 923/630/17, від 29.01.2019 № 911/3312/17, від 02.04.2019 № 911/737/18, від 19.06.2019 № 914/1671/17, від 27.08.2019 № 925/366/18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, належність боржнику майна, щодо якого заявлено вимогу про витребування з чужого незаконного володіння, ліквідатор підтвердила бухгалтерською довідкою № 9 від 06.09.2018 та інвентаризаційним описом № 1 від 05.12.2017. Іншими учасниками справи наявність у боржника цього майна не оспорюється.

Оцінка правомірності і вмотивованості відмови у задоволенні заяви ліквідатора про витребування цього майна у Луганського обласного військового комісаріату є предметом касаційного оскарження у цій справі.

Звертаючись до суду із заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння ліквідатор стверджувала про неможливість доступу до майна банкрута, посилаючись на складений нею акт від 27.04.2018, який судом апеляційної інстанції вмотивовано відхилено як неналежний і недопустимий доказ, що не містить відомостей про обставини на підтвердження яких його подано.

Оцінюючи доводи про неможливість доступу до майна банкрута суд апеляційної інстанції правомірного виходив з того, що ліквідатор не надала суду жодних доказів на підтвердження факту вибуття майна з володіння власника, а твердження про перебування цього майна за тією ж адресою, що і майно, передане в оренду Луганському обласному військовому комісаріату, не свідчить про вибуття майна з володіння банкрута. Порушення відповідачем права ліквідатора на доступ до майна боржника і володіння матеріалами справи не підтверджується.

Прийнявши до уваги заперечення відповідача та надавши оцінку наявним у справі доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебування спірного майна у володінні відповідача доказово не підтверджено.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин та, 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що ліквідатор, обравши способом захисту віндикаційний позов, не довела суду наявність у сукупності тих обставин, з яким закон пов'язує можливість задоволення її вимог, зокрема, не підтвердила належними і допустимими доказами вибуття цього майна із володіння боржника та не надала жодних доказів незаконного володіння відповідачем нереалізованою частиною майна банкрута.

Висновок суду апеляційної інстанцій про недоведеність порушення відповідачем прав ліквідатора (боржника) є таким, що ґрунтується на вимогах законодавства, дослідженні всіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, що виключає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи касаційної скарги, за наведених вище обставин, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та в цілому є такими, що зводяться до переоцінки обставин справи і наявних доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість вимог ліквідатора, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника стосовно порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права щодо забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Є. А. та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 у справі № 21/93б без змін.

Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ "Електромонтаж" № 448 Акціонерного товариства закритого типу Донбаспромелектромонтаж" Кириченко Євгенії Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 у справі № 21/93б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков