Історія справи

ДОДАТКОВА УХВАЛА

23 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/3456/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво"

про відшкодування витрат на правничу допомогу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво"

про стягнення 3 200 000 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2022 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" (далі - ТОВ «Віннер Будівництво», відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (далі - ТОВ «БК «Олімпікс», позивач) 3 200 000 грн боргу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Додатковою ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Віннер Будівництво» про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 вдруге закрито касаційне провадження за повторно поданою касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

21.07.2023 ТОВ «Віннер Будівництво» подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача 443 419 грн грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2023 судове засідання для розгляду питання про судові витрати у даній справі призначено на 23.08.2023.

22.08.2023 позивач подав до Верховного Суду заперечення на заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву відповідача та заперечення на неї позивача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 443 419 грн ТОВ "Віннер Будівництво" надано: 1) копію укладеного відповідачем із адвокатом Цвєтковим Глєбом Олександровичем (далі - адвокат) договору від 21.01.2023 № 21-01/2023 про надання правничої допомоги; 2) копію акта №1 від 19.07.2023 наданих послуг за договором про надання правничої допомоги на загальну суму 443 419 грн.

За умовами п. 3 договору від 21.01.2023 №21-01/2023 послуги з надання правничої допомоги є платними. Вартість послуг адвоката визначається сторонами на підставі витраченого адвокатом часу, виходячи з вартості однієї години послуг адвоката в розмірі, еквівалентному 250 доларів США за курсом НБУ на день здійснення оплати.

В пункті 4 вказаного договору передбачено, що окрім наведеної в п. 3 вартості послуг адвоката, у випадку задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення на користь клієнта, останній зобов`язується сплатити на рахунок адвоката гонорар успіху в розмірі 10% від обсягу коштів, щодо яких ухваленим судовим рішенням підтверджується відсутність вимоги позивача про стягнення.

Відповідно до акта №1 від 19.07.2023 наданих послуг за договором про надання правничої допомоги відповідачу було надано наступні послуги:

- ознайомлення, вивчення та правовий аналіз касаційної скарги позивача та доданих до неї документів у справі №910/3456/22 від 02.01.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (2 години; загальна вартість послуги 500 доларів США);

- ознайомлення, вивчення та правовий аналіз виправлень та уточнень, викладених у заяві про усунення недоліків касаційної скарги позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/3456/22, надісланих позивачем 02.02.2023 (2 години; загальна вартість послуги 500 доларів США);

- складання та подання відзиву відповідача від 09.03.2023 на касаційну скаргу позивача від 02.01.2023 у справі №910/3456/22 (3 години; загальна вартість послуги 750 доларів США);

- участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги позивача, яке відбулось 28.03.2023 (2 години; загальна вартість послуги 500 доларів США);

- складання та подання заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №910/3456/22 на стадії її касаційного розгляду (0,5 години; загальна вартість послуги 125 доларів США);

- участь у судовому засіданні з розгляду заяви відповідача при відшкодування витрат на правничу допомогу, яке відбулося 27.04.2023 (0,5 години; загальна вартість послуги 125 доларів США);

- ознайомлення, вивчення та правовий аналіз повторної касаційної скарги позивача від 17.04.2023 та доданих до неї документів на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/3456/22 (1 година; загальна вартість послуги 250 доларів США);

- складання та подання відзиву відповідача від 23.06.2023 на повторну касаційну скаргу позивача (1,5 години; загальна вартість послуги 375 доларів США);

- участь у судовому засіданні з розгляду повторної касаційної скарги позивача, що відбулось 18.07.2023 (1 година; загальна вартість послуги 250 доларів США).

Сторони домовились, що сума відшкодування витраченого адвокатом часу за договором №21-01/2023 від 21.01.2023 в гривневому еквіваленті становить суму коштів на дату складання акта наданих послуг - 19.07.2023.

Також сторони підтвердили, що відповідно до пункту 4 договору гонорар успіху адвоката становить 320 000 грн (10% від обсягу коштів, щодо яких ухваленим судовим рішенням, яке набрало законної сили, відсутня вимога позивача до відповідача про стягнення 3 200 000 грн).

У свою чергу позивач в запереченнях на заяву відповідача зазначає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є надто завищеною, враховуючи не значну складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом для їх виконання та кількість наданих послуг.

Зокрема, позивач вказує, що в акті №1 від 19.07.2023 міститься 9 послуг, 6 з яких датовані з 14.12.2023 до 18.04.2023 (дати подання позивачем касаційної скарги у даному касаційному провадженні), що не відповідає критерію реальності таких витрат. З огляду на це позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат повністю.

Верховний Суд вважає вказані заперечення позивача частково обґрунтованими та зазначає про таке.

Дійсно, до акта №1 від 19.07.2023 наданих послуг адвокат включив правничі послуги на загальну суму 2 500 доларів США, які стосуються касаційного провадження з розгляду вперше поданої позивачем касаційної скарги від 02.01.2023, за якою касаційне провадження було закрито ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023. У межах цього касаційного провадження відповідач вже звертався із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу, яка включала послуги, надані у зв`язку зі зверненням позивача з першою касаційною скаргою. Вказана заява була розглянута Верховним Судом та додатковою ухвалою від 27.04.2023 у її задоволенні Судом було відмовлено повністю.

У зв`язку з чим вказані витрати на правничу допомогу не підлягають розгляду на відшкодуванню в межах даного касаційного провадження.

У той же час заява відповідача в іншій частині фактично наданих послуг в сумі 31 997,53 грн (еквівалент 875 доларів США на дату складання акта наданих послуг) є обґрунтованою, співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого до відшкодування «гонорару успіху» в сумі 320 000 грн колегія суддів зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на це колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума «гонорару успіху» в розмірі 10% від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Подібний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №915/294/21.

Верховний Суд враховує, що відповідно до матеріалів справи №910/3456/22 адвокат Цвєтков Г.О. не надавав правову допомогу відповідачу при розгляді цієї справи в суді першої інстанції. Колегія суддів також позбавлена можливості оцінити обсяг наданих відповідачу адвокатом Цвєтковим Г.О. правових послуг в суді апеляційної інстанції, оскільки ним не подавалась відповідна заява про розподіл витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

У той же час колегія суддів звертає увагу, що адвокатом складено акт про надання клієнтові фактичних юридичних послуг за даним касаційним провадженням обсягом всього 3,5 години, які вартують 31 997,53 грн.

Отже, з урахуванням пропорційності розміру «гонорару успіху» фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи у даному касаційному провадженні, які визначені адвокатом та оцінені Судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що співмірний і розумний розмір гонорару успіху відповідача у даній справі становить суму 31 997,53 грн (яка є тотожною розміру фактично наданих адвокатом послуг правничої допомоги в суді касаційної інстанції).

Отже, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти даної справи у сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 63 995, 06 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 129 234 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (01024, м. Київ, вул. Банкова, 2; ідентифікаційний код 39288133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" (03115, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 20/21А; ідентифікаційний код 24922498) 63 995, 06 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.