ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2762/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Краснова Є.В., Кушніра І.В.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників:

Офісу ГПУ - Зарудяна Н.О.,

відповідача-1 - Скидан М. А. ,

відповідача-2 - Скидан М.А.,

відповідача-3 -Мица Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 (суддя Аріт К.В.)

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до: 1. Харківської міської ради,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,

3. Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум"

про визнання незаконним та скасування рішення та наказу, визнання недійсним договору, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.

1.1. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, м.Харків, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" про визнання незаконним та скасування пункту 79 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання незаконним та скасування наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради від 22.06.2018р. №215 "Про оформлення договору купівлі-продажу"; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 №5590-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською приватною спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум"; зобов`язання Харківську приватну спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №23-:-32,36,37,39-:-59,61, 2-го поверху 88-:-97,99-:-106 загальною площею 1106,6 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі літ."А-2" за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, оскільки до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/2762/19 відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Ухвалюючи вищезазначене рішення місцевий господарський суд виходив з того, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп, за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25 % його вартості.

Також суд дійшов висновку, що оскаржуваний правочин не порушує інтереси держави і суспільства, його моральні засади, які були б співрозмірними із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд також урахував практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №922/2762/19 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційна інстанція, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку дійшла висновку, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації (статті 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статті 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Поряд з цим, посилаючись практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції, суд вказав на те, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи.

3.1. Не погоджуючись з рішенням і постановою господарських судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовано відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування судової практики Європейського суду з прав людини у випадках проведення приватизації комунального майна з порушенням вимог Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

За твердженням скаржника, необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності винної поведінки Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" при проведенні приватизації спірного майна, оскільки незнання чинного законодавства у сфері приватизації не звільняє від господарсько-правової відповідальності.

3.2. Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення акцентуючи необґрунтованість наведених у ній доводів і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

3.3. Відзив Харківської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Харківський колегіум" надійшов до суду касаційної інстанції 23.07.2020 о 12:22, тобто після судового засідання, а відтак не розглядається судовою колегією.

3.4. Від Харківської міської ради надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Розглянувши вищезазначену заяву, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції розглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою прокурора (із урахуванням уточненої редакції цієї скарги) Верховний Суд відкрив із підстав, передбачених у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як свідчить зміст касаційної скарги, доводів про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" скаржником не наведено.

Водночас, за змістом пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (в обґрунтування підстав для зупинення провадження у справі, на яку посилався заявник) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, втім подібності правовідносин у цих справах у наведеному випадку заявником не доведено і Суд таких обставин не установив.

При цьому, висновок щодо застосування судами положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Велика Палата Верховного Суду навела, зокрема, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Окрім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №912/2385/18 розглянута Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 25.05.1998 між Фондом комунального майна Харківської міської ради та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Харківський колегіум" укладений договір оренди нежитлових приміщень 1-го поверху №23-:-32, 36, 37, 39-:-59, 61, площею 629,1 кв.м. та 2-го поверху №88-:-97, 99-:-106, площею 477,5 кв.м, загальною площею 1106,6 кв.м нежитлової 2-во поверхової будівлі, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 6-А, літ. "А-2" (у редакції додаткової угоди №18).

4.2. Пунктом 5.6. договору визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, переданого в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

4.3. Керівник Харківської приватної спеціалізованої школи I-III ступенів "Харківський колегіум" звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою від 11.05.2017 про надання дозволу на приватизацію вищезазначених приміщень.

4.4. Відповідно до пункту 79 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" надано дозвіл на приватизацію майна шляхом викупу.

4.5. Вартість об`єкта приватизації станом на 28.02.2018 без ПДВ складає 3 077 216,00 грн (що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна від 28.02.2018).

4.6. 22.06.2018 між Харківською приватною спеціалізованою школою I-III ступенів "Харківський колегіум" (покупець) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) укладений договір №5590-В-С купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень.

4.7. Посилаючись на порушенні Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації під час ухвалення рішення від 21.02.2018 щодо обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Харківською приватною спеціалізованою школою I-III ступенів "Харківський колегіум" як орендарем, і укладення на підставі такого рішення оскаржуваного договору купівлі-продажу, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2762/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020.

5.2. У зв`язку з відпусткою суддів Багай Н.О. та Дроботової Т.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2762/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Краснова Є.В., Кушніра І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.4. Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.6. Як вже зазначалось вище, касаційна скарга обґрунтована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування судової практики Європейського суду з прав людини у випадках проведення приватизації комунального майна з порушенням вимог Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.7. Перевіряючи такі доводи касаційної скарги судова колегія дійшла наступних висновків.

5.8. У рішенні від 21.02.2018, яке в частині пункту 79 додатку до нього є предметом спору у цій справі, зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17.

5.9. Зазначена Програма приватизації визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна на 2017-2022 роки і відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

5.10. Згідно зі статтею 51 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за певними групами. Зокрема, група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

5.11. Відповідно до частини другої статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна" викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.12. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

5.13. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органи приватизації здійснюють підготовку до приватизації цих об`єктів відповідно до статті 8 зазначеного Закону (у відповідній редакції), що полягає, окрім іншого, у встановленні ціни продажу об`єкта, який підлягає приватизації зокрема шляхом викупу, з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також у вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

5.14. За змістом частин першої та третьої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у відповідній редакції) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

5.15. У статті 10 зазначеного Закону передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

5.16. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у відповідній редакції) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

5.17. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.

5.18. Згідно з пунктом 8.1 зазначеного Порядку викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

5.19. Отже, з огляду на наведені положення законодавства Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - у цьому випадку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зважаючи на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що орган приватизації має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

5.20. Крім того, необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

5.21. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції констатував факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна та дійшов висновку, що оскаржуване у частині рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення приватизації, а саме положенням статей 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.22. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, пославшись при цьому лише на практику Європейського суду з прав людини (відповідні застереження наведено й у рішенні суду першої інстанції), зокрема щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

5.23. Втім, висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/2762/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Є. В. Краснов І. В. Кушнір