Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 918/449/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.

за участю представників:

позивача - Якимчук Д.М. - адвокат (договір про надання правової допомоги від 19.01.2018)

відповідача - Сухомлин А.А. - адвокат (договір про надання правової допомоги від 28.11.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ПАТАР"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017 (суддя Політика Н.А.) у справі № 918/449/17

за позовом Приватного підприємства "ПАТАР" (далі - ПП "ПАТАР")

до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "Рівнеобленерго")

про визнання незаконними та протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ПП "ПАТАР" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання незаконними дій відповідача зі складання акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року № А-8625768083, визнання протиправним та скасування акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року № А-8625768083, а також визнання протиправними дій відповідача із винесення попередження від 09.06.2017 № 8625768083 про припинення постачання електричної енергії позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю дій відповідача щодо складання акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року № А-8625768083 та винесення попередження про припинення постачання електричної енергії позивачеві, оскільки позивачем не було перевищено договірної величини споживання електричної енергії у травні 2017 року. Позивач посилався на те, що фактичний обсяг спожитої ним електроенергії на П/ст. 330 КВ у травні 2017 року склав 98 739 кВт/год, натомість за аналогічний період попереднього року він спожив 109 953 кВт/год, що, на його думку, свідчить про неперевищення ліміту споживання електроенергії, встановленого на підставі обсягу фактично спожитої електроенергії у травні 2016 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що оскільки позивач у встановлений договором постачання електричної енергії від 06.07.2010 №1298 строк, тобто до 01.11.2016, не надав відповідачеві відомостей щодо обсягів очікуваного споживання електроенергії на 2017 рік, зазначені обсяги було визначено відповідачем самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року та доведено до позивача листом від 31.10.2016 № 35-1/1174/3/7. Зокрема, на травень 2017 року такі величини було встановлено на основі фактичного споживання у травні 2016 року на рівні 53 2243 кВт/год. Водночас, як зазначив відповідач, згідно з актом звірки показників лічильників та об'ємів споживання електроенергії позивачем за період з 00-00 год. 02.05.2017 по 00-00 год. 01.06.2017 позивач у травні 2017 року спожив 590 888 кВт, тобто у травні 2017 року відбулося перевищення обсягу споживання електроенергії.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що у зв'язку із ненаданням позивачем постачальникові відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії у строк до 01.11.2016, як це передбачено пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії від 06.07.2010 №1298 та пунктом 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442 (далі - ПКЕЕ), то розмір очікуваного споживання електричної енергії на 2017 рік позивачеві було визначено відповідачем самостійно за фактичними обсягами споживання електроенергії позивачем у відповідних періодах 2016 року. Водночас суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався до постачальника із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на 2017 рік, хоча таке право йому надано згідно з пунктом 4.4 ПКЕЕ.

Місцевий господарський суд установив, що позивачем було допущено перевищення обсягу запланованого споживання електроенергії у травні 2017 року, про що зазначено в оспорюваному акті прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконними дій відповідача щодо складання зазначеного акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року та визнання його незаконним і скасування.

Водночас місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, визнав, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання незаконним і скасування акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року не передбачений чинним законодавством та не призводить до відновлення прав та інтересів позивача, позаяк спірний акт лише засвідчує наявність чи відсутність певних юридичних фактів і не може бути предметом позову.

Разом із тим, встановивши порушення позивачем правил користування електричною енергією, що полягало у перевищенні договірних величин споживання електроенергії у спірному періоді, та своєчасність здійснення попередження споживача постачальником про припинення постачання електричної енергії у разі несплати ним заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення попередження про припинення подачі електроенергії від 09.06.2017 № 8625768083.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ПП "ПАТАР" - без задоволення.

ПП "ПАТАР", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП "ПАТАР" задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пункту 4.2 ПКЕЕ, та порушення норм процесуального права в частині звільнення відповідача від доказування та належної оцінки судами доказів у справі. Скаржник посилається на неперевищення ним договірної величини споживання електричної енергії у травні 2017 року порівняно з травнем 2016 року з огляду на акт звірки показників лічильників та об'ємів споживання електроенергії ПП "ПАТАР" за період з 01.05.2016 по 01.06.2016; помилковість визначення та встановлення відповідачем позивачу очікуваного розміру споживання електроенергії у травні 2017 року на рівні 532243 кВт згідно з листом відповідача від 31.10.2016 № 35-1/1174/3/7.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Рівнеобленерго" просить рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення, погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, викладених у судових рішеннях. Зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем допущено перевищення договірної величини споживання електроенергії у травні 2017 року, а також на те, що тристоронній акт звірки показників лічильників та об'ємів споживання за період з 01.05.2016 по 01.06.2016, на який посилається позивач, підписано ним лише одноосібно; що постачальником правомірно, відповідно до ПКЕЕ, визначено величини обсягів щомісячного споживання електроенергії на 2017 рік для позивача, і останній, між іншим, в порядку, передбаченому пунктом 4.4 ПКЕЕ із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду (травня 2017 року) до постачальника не звертався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Доводи скаржника про те, що відповідачем було необґрунтовано встановлено для підприємства позивача розмір очікуваного споживання електроенергії на 2017 рік, колегією суддів визнаються неспроможними, оскільки, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем у порядку передбаченому спірним договором, не було надано відповідачеві у строк до 01.11.2016 відомостей щодо обсягу очікуваного споживання електричної енергії у наступному році, то розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік (2017 рік) було встановлено постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року, як це передбачено пунктом 4.2 ПКЕЕ і пунктом 5.1 договору про постачання електричної енергії від 06.07.2010, та доведений до відома позивача у листі від 31.10.2016 № 35-1/1174/3/7 "Про встановлення розміру очікуваного споживання електричної енергії на 2017 рік". Крім того, позивач (за наявності потреби у збільшенні обсягів споживання електричної енергії упродовж розрахункового періоду) не звертався до відповідача із заявами про коригування договірної величини споживання електричної енергії на 2017 рік в порядку, передбаченому пунктом 4.4 ПКЕЕ.

Також визнається безпідставним і довід скаржника про неперевищення ним ліміту споживання електроенергії у травні 2017 року порівняно із травнем 2016 року та посилання при цьому на акт звірки показників лічильників та об'ємів споживання ПАТ "ПАТАР" за період із 01.05.2016 по 01.06.2016, оскільки зазначений тристоронній акт, як установлено господарськими судами, підписано позивачем одноосібно, а тому не має доказової сили у розумінні приписів процесуального законодавства та не спростовує встановленого факту перевищення позивачем обсягу споживання електроенергії у травні 2017 року. Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з додатком до акта приймання-передачі електроенергії від 31.05.2016 № 1/05-РА позивачем упродовж травня 2016 року було спожито 532 243 кВт/год, натомість, у травні 2017 року, за даними акта звірки показників лічильників та об'ємів споживання електроенергії ПП "ПАТАР" за період з 02.05.2017 по 01.06.2017 (підписаним позивачем і відповідачем та скріпленим печатками підприємств), позивач спожив 590 888кВт/год, а отже відбулося перевищення обсягу запланованого споживання позивачем електроенергії у спірному місяці (травень 2017 року).

Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не встановив порушення відповідачем вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема щодо складання акта прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 року № А-8625768083 і винесення попередження про припинення постачання електричної енергії позивачеві. Натомість судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що у зазначеному випадку відбулося порушення самим позивачем правил користування електричною енергією, а саме: перевищення ним договірних величин споживання електроенергії у травні 2017 року.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), ПКЕЕ.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пункту 5.5 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії містить умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема, договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно).

При цьому, згідно з пунктом 1.2 ПКЕЕ договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 4.2 ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору.

Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Отже, у розумінні наведених приписів розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року в разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з пунктом 5.1 спірного договору передбачено надання споживачем у строк до 01 листопада поточного року відомостей постачальникові щодо розміру очікуваного споживання електричної енергії у наступному році, а у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюється відповідні розрахунки (пункт 1.2 ПКЕЕ).

Пунктом 6.14 ПКЕЕ передбачено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Згідно з пунктом 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідили обставини справи, надали оцінку зібраним у справі доказам, врахували наведені положення законодавства (пункти 4.2, 4.4, 6.14, 7.5 ПКЕЕ), встановили правомірність визначення і доведення відповідачем позивачеві обсягів очікуваного споживання електроенергії на 2017 рік, нездійснення позивачем коригування договірної величини споживання електричної енергії в порядку передбаченому ПКЕЕ та факт перевищення позивачем договірної величини споживання електричної енергії у травні 2017 року, а також те, що попередження споживача письмовим повідомленням про припинення електропостачання об'єкта було здійснено відповідно до порядку передбаченого ПКЕЕ, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову за наведених позивачем підстав.

Водночас господарськими судами попередніх інстанцій було надано оцінку й обраному позивачем способу захисту права у частині визнання протиправним та скасування акта прийняття-передавання електричної енергії та встановлено, що наведений спосіб захисту не призводить до відновлення прав позивача, оскільки оскаржуваний акт прийняття-передавання електричної енергії лише засвідчує наявність чи відсутність певних юридичних фактів (у цьому випадку показників обсягу переданої електричної енергії за договором та перевищення договірної величини споживання електроенергії у травні 2017) і не може бути предметом позову з огляду на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстави для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника відсутні, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "ПАТАР" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б.Дроботова

Судді К.М.Пільков

Ю.Я.Чумак