Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.10.2019 року у справі №905/2336/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. (головуючий), судді - Стратієнко Л. В., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А. Л. ;

за участю представників учасників справи:

позивача - Михайлов А. Л. - адвокат;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

на рішення Господарського суду Донецької області

(суддя Сковородіна О. М. )

від 10.04.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Істоміна О. А., судді - Пелипенко Н. М., Попков Д. О.)

від 10.09.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

про 1) визнання вимоги відповідача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктами 6.2.1,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016, а саме: штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається по відповідній специфікації, та неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожний день прострочення, такими, до яких спливла позовна давність;

2) скасування оперативно-господарської санкції відповідача, застосованої до позивача на підставі пункту 5.8 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016 на суму 44 208,09 грн, яка полягає в праві відповідача отримати суму нарахованих штрафних санкцій і збитків у зв'язку з поставкою продукції за видатковою накладною №03091 від 09.03.2017 на суму 374 644,80 грн, із сум, що належать виплаті постачальнику (позивачу) за поставлену продукцію,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.

1.1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" (надалі - ТОВ "Донбаська насосна компанія", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (надалі - ТДВ "Шахта "Білозерська", відповідач) про: 1) визнання вимоги ТДВ "Шахта "Білозерська" щодо стягнення з ТОВ "Донбаська насосна компанія" штрафних санкцій, передбачених п. п.6.2.1,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016р., а саме: штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається по відповідній специфікації, та неустойки в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожний день прострочення, такими, до яких спливла позовна давність; 2) скасування оперативно-господарської санкції відповідача, застосованої до позивача на підставі п.5.8 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016р. на суму 44 208,09 грн., яка полягає в праві відповідача отримати суму нарахованих штрафних санкцій і збитків у зв'язку з поставкою продукції за видатковою накладною №03091 від 09.03.2017р. на суму 374 644,80 грн., із сум, що належать виплаті постачальнику (позивачу) за поставлену продукцію.

1.2. Позивач стверджує, що ТДВ "Шахта "Білозерська" не враховано сплив строку позовної давності, у зв'язку з чим безпідставно застосовано оперативно-господарську санкцію за договором поставки №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016, яка полягає у нарахуванні штрафних санкцій, передбачених п. п.6.1.2,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016.

1.3. В обґрунтування позову позивач посилався на такі обставини:

1.3.1.06.06.2016 між ТОВ "Донбаська насосна компанія" (постачальник) та ТДВ "Шахта "Білозерська" (покупець) укладено договір поставки №2670-ШБ-УМТС (надалі - договір), відповідно до порядку та умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору (п.1.1 договору).

1.3.2. Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунки за поставлену постачальником продукції за цим договором здійснюються покупцем в порядку та строки погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

1.3.3. Відповідно до пункту 5.6 договору у випадку порушення постачальником строків поставки, обумовлених у специфікації (-ях) за цим договором, покупець має право направити постачальнику розрахунок штрафних санкції та/або збитків та до їх оплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов'язується провести оплату штрафних санкцій та/або збитків протягом 10 банківських днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків постачальнику. При цьому покупець має право сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім покупцю штрафних санкцій та/або відшкодування збитків.

1.3.4. За змістом пункту 5.7 договору поставки перерахування покупцем грошових коштів за поставлену продукцію до сплати постачальником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє постачальника від зобов'язань по сплаті штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань по поставці продукції в обумовлені сторонами строки. При несплаті постачальником штрафних санкцій та збитків, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, відповідно п.5.8 договору.

1.3.5. Зобов'язання постачальника здійснити поставку у відповідності до умов договору, специфікацій до договору забезпечуються оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням договору та збитків з сум, які підлягають сплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк, направлений на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов даного договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника (п.5.8 договору №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016).

1.3.6. У випадку непоставки продукції, або поставки з порушенням строків, передбачених в договорі або відповідній специфікації, постачальник несе таку відповідальність: у випадку прострочки поставки продукції в межах 10 календарних днів постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається по відповідній специфікації, та у випадку прострочки поставки продукції понад 10 календарних днів постачальник, за письмовою вимогою покупця, починаючи з 11 дня сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожний день прострочення.

1.3.7. Сторонами також було підписано специфікацію від 06.06.2016 до договору №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016, в якій вони узгодили поставку повітронагрівачів ВНВ 113-411.22.01.ХЛЗ у кількості 12 штук вартістю 374644,80 грн з ПДВ; строк поставки - до 31.12.2016.

1.3.8. На виконання умов договору позивач 09.03.2017 поставив відповідачу повітронагрівачі у кількості 12 штук на суму 374644,80 грн, порушивши строк поставки, що засвідчується видатковою накладною №03091 від 09.03.2017, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, а також товаро-транспортною накладною №РП03091 від 09.03.2017.

1.3.9. В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 334 183,16 грн, не сплативши, при цьому, товар на суму 40 461,64
грн.

1.3.10.27.10.2018 позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою вих. № 10-401/18 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну оплату продукції, інфляційних втрат та трьох відсотків на загальну суму 92 019,44 грн.

1.3.11. В свою чергу, 06.11.2018 відповідач звернувся до постачальника з розрахунком штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції до договору №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016 з посиланням на приписи п. п.5.6,6.2.1,6.2.2 укладеного сторонами правочину, запропонувавши позивачу перерахувати штрафні санкції в сумі 44 308,09 грн протягом 10 банківських днів на рахунок покупця; у разі відмови від задоволення означених вимог, відповідач залишив за собою право затримати оплату за поставлену продукції за договором №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016 на суму штрафних санкцій.

1.3.12. Позивач, розглянувши звернення покупця щодо застосування оперативно - господарських санкцій, повідомив що до вимог про стягнення неустойки з огляду на приписи ст.258, 267 Цивільного кодексу України сплинув строк позовної давності, оскільки поставка продукції відбулась 09.03.2017.

1.3.13. Позивач, не погоджуючись із застосованою відповідачем оперативно-господарською санкцією за договором поставки №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016, яка полягає у нарахуванні штрафних санкцій, передбачених п. п.6.1.2,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016, звернувся з цим позовом.

1.4. Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що стаття 258 Цивільного кодексу України не містить посилання щодо застосування спеціальної позовної давності до оперативно - господарських санкцій. Також відповідач вказував, що у нього відсутня потреба дотримуватися строків позовної давності, оскільки санкції за порушення строків поставки товару можна отримати в односторонньому позасудовому порядку на підставі пунктів 5.6,5.7 та 5.8 договору. Крім того, розрахунок штрафних санкцій, які були направлені позивачеві є лише розрахунком сум, які за умовами договору позивач погодився і взяв на себе зобов'язання заплатити у добровільному порядку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі № 905/2336/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду 10.09.2019, позов ТОВ "Донбаська насосна компанія" до ТДВ "Шахта "Білозерська" задоволено частково. Скасовано оперативно-господарську санкцію ТДВ "Шахта "Білозерська", застосовану до ТОВ "Донбаська насосна компанія" на підставі пункту 5.8 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016 на суму 44208,09 грн, яка полягає в праві ТДВ "Шахта "Білозерська" отримати суму нарахованих штрафних санкцій і збитків у зв'язку з поставкою продукції за видатковою накладною № 03091 від 09.03.2017 на суму 374 644,80 грн, із сум, що належать виплаті постачальнику за поставлену продукцію.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що застосована відповідачем оперативно-господарська санкція за договором поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016 підлягає скасуванню, оскільки:

1) у договорі під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, спричинених невиконанням договору та збитків із сум, що підлягають сплаті постачальнику, проте права застосовування такої оперативно-господарської санкції, як затримання оплати отриманої продукції, договір не містить;

2) у договорі не встановлено строку, протягом якого відповідач має повідомити позивача про застосування оперативно-господарської санкції, тому виходячи з таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, такий строк повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції має бути розумним, тобто відповідне повідомлення мало бути здійснено до звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу за поставлену продукцію;

3) твердження відповідача, про те, що до оперативно - господарських санкцій не встановлено скорочених строків позовної давності є обґрунтованими, проте оскільки в цьому випадку під оперативно - господарською санкцією розуміється право на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплачені позивачем на користь відповідача, таке право (отримання штрафних санкцій) безумовно пов'язується строками позовної давності, встановленими для неустойки (штрафу, пені) в один рік.

4) зі спливом строків давності для стягнення штрафу відповідачем фактично втрачено право на забезпечення зобов'язань у вигляді оперативно - господарської санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання вимоги відповідача щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п. п. 6.2.1,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016, а саме: штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається по відповідній специфікації, та неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожний день прострочення, такими, до яких сплила позовна давність, суди виходили з того, що позивач не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав. Також суди вказали, що ця вимога позивача не відповідає встановленим законодавством способам захисту, не призводить до поновлення прав позивача, і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який являється елементом правової оцінки спірних правовідносин.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі ТДВ "Шахта "Білозерська" (відповідач), посилаючись на неправильне застосування до спірних правовідносин норми статті 258 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду 10.09.2019 у справі № 905/2336/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що оперативно - господарські санкції - це окремий вид санкцій, який за своєю суттю та метою застосування відмінний від штрафних, а отже скорочена позовна давність не може бути застосована до них в будь - якому випадку.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ "Донбаська насосна компанія" не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

4.2. Згідно з Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

4.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

4.4. Перелік видів оперативно - господарських санкцій встановлений у частині 1 статті 236 Господарського кодексу України. При цьому, згідно з частиною 2 статті 236 Господарського кодексу України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

4.5. Статтею 237 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

4.6. Верховний Суд погоджується з висновком судів, що з аналізу положень статті 237 Господарського кодексу України вбачається, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних санкцій, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь.

Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

4.7. Умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки, обумовлених у специфікації (-ях) за цим договором, покупець має право просити у постачальника оплати штрафних санкцій та/або збитків. При цьому, при несплаті постачальником штрафних санкцій та збитків, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, відповідно до пункту 5.8 договору.

4.8. Штрафними санкціями, за приписами статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

4.9. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням договору та збитків із сум, які підлягають сплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк, направлений на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов даного договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника (п.5.8 договору №2670-ШБ-УМТС від
06.06.2016).

4.10. Отже, пунктом 5.8 укладеного між сторонами договору №2670-ШБ-УМТС передбачено застосування оперативно - господарської санкції, яка не входить до переліку частини 1 статті 236 Господарського кодексу України, а саме: під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, спричинених невиконанням договору та збитків із сум, що підлягають сплаті постачальнику.

4.11. В цьому випадку і порядок застосування, і зміст оперативно - господарської санкції визначений сторонами у спірному договорі та за його змістом під оперативно-господарської санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій. Тобто, в цих конкретних правовідношеннях сторін за своїм змістом оперативно - господарська санкція, передбачена пунктом 5.8 договору, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 5.6 цього ж договору, та має похідний характер.

4.12. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій, що у договорі поставки сторонами забезпечено виконання зобов'язання позивача щодо поставки продукції у передбачені строки шляхом встановлення права відповідача отримати суму нарахованих штрафних санкцій з суми, яка підлягає виплаті позивачу, є правильним.

4.13. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що реалізація права на отримання штрафних санкцій за рахунок суми, що підлягає сплаті постачальнику за поставлений товар, тобто з урахуванням сум цих штрафних санкцій в оплату товару, безумовно пов'язується з дотриманням позовної давності стосовно кожної зустрічної вимоги.

4.14. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що оскільки оперативно - господарська санкція та причини її застосування нерозривно пов'язані із правом на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплачені позивачем на користь відповідача, а право на отримання штрафних санкцій безумовно пов'язується з позовною давністю, встановленою для неустойки (штрафу, пені), то позивачем, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, фактично втрачено право на забезпечення зобов'язань у вигляді оперативно - господарської санкції.

4.15. Доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 258 Цивільного кодексу України, ототожнивши оперативно - господарську санкцію із штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) Верховним Судом відхиляються, оскільки суди в цьому випадку не застосували до оперативно - господарських санкцій строк позовної давності і не відмовляли в позові з цих підстав, а дійшли висновку, що недопустимо застосовувати оперативно - господарські санкції щодо права утримання штрафних санкцій, якщо ці штрафні санкції нараховані поза межами строку позовної давності.

4.16. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови в задоволенні позову в оскаржуваній частині.

4.17. Слід зазначити, що касаційна скарга ТДВ "Шахта "Білозерська" не містить доводів стосовно оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, якою залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 в частині визнання вимоги відповідача щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п. п. 6.2.1,6.2.2 договору поставки №2670-ШБ-УМТС від 06.06.2016, а саме: штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається по відповідній специфікації, та неустойки в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожний день прострочення, такими, до яких сплила позовна давність, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині не переглядається Верховним Судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

6.3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 905/2336/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач