Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.05.2019 року у справі №921/358/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Н. М. Губенко, О. А. Кролевець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р.

у складі колегії суддів: О. С. Скрипчук- головуючий, О. П. Дубник, Н. А. Галушко

за позовом Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя

до товариства індивідуальних забудовників "Коледж"

про примусове виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду

Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (далі - Університет, позивач) звернувся з позовом в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (далі - Коледж) до товариства індивідуальних забудовників "Коледж" (далі - відповідач) про примусове виконання договірних зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства та взятих на себе договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/358/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №921/358/18 вказану апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу у даній справі підписано неуповноваженою особою, оскільки подана Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя апеляційна скарга підписана директором Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя - ОСОБА_1. як представником за довіреністю № 2/28-2200 від
03.09.2018р., однак до апеляційної скарги не додано доказів наявності статусу адвоката у представника позивача та підтвердження здійснення цією особою адвокатської діяльності з повноваженнями представляти інтереси скаржника як адвокат. При цьому вищезазначена довіреність містить інформацію про перебування ОСОБА_1 на посаді директора Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №921/358/18, справу направити до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 28, ст. 32, ч. 9 ст. 33, ч. 6 ст. 34 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 56, ст. 59, 60, п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Скаржник, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 34 Закону України "Про вищу освіту" вказує на те, що керівник закладу вищої освіти відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів, що і було зроблено: ректором Університету делеговано директору Коледжу, як керівнику структурного підрозділу закладу вищої освіти, право підписувати та подавати відповідну позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги на рішення суду від імені Університету в господарські суди України усіх рівнів щодо примусового виконання договірних зобов'язань ТОВ "Коледж" за договором про взаємне зобов'язання від 01.11.2005р. (довіреність ректора від 03.09.2018р. №2/28-2200 видана директору Технічного коледжу) та уповноважено директора Коледжу на укладання договору про надання правової допомоги (довіреність ректора Університету від 03.04.2019р. №2/28-825 видана директору Технічного коледжу).

Позивач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано приписи пп. 3.5.7 п. 3.5 р. 3 Положення про Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя, відповідно до якого на підставі довіреностей, виданих ректором Університету, Коледж вправі вести справи в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій у випадках, коли позивачем чи відповідачем виступає Університет в особі Коледжу за зобов'язаннями, що випливають із правочинів, пов'язаних з Коледжем.

Також позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції пп. 5.2.1 та
5.2.2 п. 5.2 р. 5 вказаного Положення, згідно з яким безпосереднє управління діяльністю Коледжу здійснює директор. Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством, статутом Університету, Положенням про Коледж і контрактом. Директор підпорядкований ректору та проректорам Університету відповідно до їх функціональних обов'язків. Він є представником Коледжу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє за довіреністю (довіреностями) ректора Університету в межах повноважень, передбачених законодавством України, статутом Університету та Положенням про Коледж.

Крім того, позивач зазначає, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу відповідачем не подано.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 24 Рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ "MOLDAVSKA v. UKRAINE" (заява № 43464/18) ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності
30.09.2016р., для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 п. 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до п. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з п. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Верховний Суд констатує, що підписання (подання) апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як встановлено судом апеляційної інстанції подана Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя апеляційна скарга підписана директором Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя - ОСОБА_1. як представником за довіреністю № 2/28-2200 від 03.09.2018р., однак до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження здійснення цією особою адвокатської діяльності.

Окрім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя є державною організацією (установою, закладом), а не органом державної влади, тому інтереси Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя має представляти керівник або член виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення або адвокат.

До матеріалів справи не додано доказів, що ОСОБА_1 є керівником або членом виконавчого органу Університету.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Оскільки ні матеріали апеляційної скарги, ні матеріали справи не містять жодного документа на підтвердження статусу ОСОБА_1 як адвоката, судом апеляційної інстанції правомірно на підставі п. 1 ч. 5 ст.260 ГПК України повернуто апеляційну скаргу позивачеві.

Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на норми ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки вимога національного законодавства стосовно представництва скаржника саме адвокатом не може вважатися такою, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції.

Крім того, Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо не застосування судом апеляційної інстанції приписів пп. 3.5.7 п. 3.5 р. 3 Положення про Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету ім. І.

Пулюя, відповідно до якого на підставі довіреностей, виданих ректором Університету, Коледж вправі вести справи в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій у випадках, коли позивачем чи відповідачем виступає Університет в особі Коледжу за зобов'язаннями, що випливають із правочинів, пов'язаних з Коледжем, оскільки пп. 11 п. 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року, є нормою прямої дії.

Також Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано делегування ректором Університету повноважень директору Коледжу на підписання та подання апеляційної скарги, оскільки директор Коледжу - ОСОБА_1 є представником Університету за довіреністю.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята з дотриманням вимог процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

7. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського національного технічного університету ім. І.

Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя залишити без задоволення.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №921/358/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Н. М. Губенко

Суддя О. А. Кролевець