Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12293/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Каракоці О.Р. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 (суддя Отрош І.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (Сулім В.В. - головуючий, судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудкомплект"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовбудкомплект" (далі - ТОВ "Азовбудкомплект") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про зняття арешту з грошових коштів, розміщених на рахунках позивача, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк", розташованого за адресою: м Маріуполь, вул. Бахчіванджи, 5.

Позов обґрунтовується ухиленням відповідача від виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.02.2017 у справі № 263/1942/17, якою скасовано арешт, накладений ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, позов задоволено повністю.

Судові акти мотивовані положеннями статті 41 Конституції України, статей 12, 13- 16, 316, 317, 321, 391, 629, 1066- 1068, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 131, 132, 170, 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК), статті 59 Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ), статті 2 Закону України від 22.12.2005 № 3262-ІV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон № 3262-ІV), пункту 9.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України (далі - НБУ) від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), статей 32- 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючи які суди дійшли висновку про відсутність підстав для обмеження прав позивача як власника майна - грошових коштів на рахунках, відкритих у філії відповідача через скасування арешту, накладеного ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить судові акти скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статті 129 Конституції України, частини 2 статті 16 ЦК, частини 3 статті 20 ГК, статті 1 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) дійшли помилкових висновків про неотримання відповідачем судових актів щодо скасування арешту коштів позивача, проігнорувавши доводи про недоведеність позивачем цього факту належними доказами; 2) протиправно задовольнили позов про зобов'язання вчинити дії, шляхом зняття арешту за обставин відсутності в господарському процесуальному законодавстві такого способу захисту порушеного права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2015 ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі № 263/3472/15-к накладено арешт на видаткову частину рахунків відкритих ТОВ "Азовбудкомплект" в Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк", шляхом заборони перераховувати грошові кошти з таких рахунків.

Вказану ухвалу оскаржено ТОВ "Азовбудкомплект" до Апеляційного суду Донецької області, яким 15.06.2015 винесено ухвалу про скасування судового акту про арешт від 30.03.2015, задоволено клопотання старшого слідчого 2-го ВКР СУ ФР Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про арешт майна та повторно накладено арешт на грошові кошти позивача в розмірі 4 141 564,00 грн. і заборонено розпоряджатися вказаними коштами.

В подальшому, ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.02.2017 у справі № 23/1942/17 скасовано арешт, накладений ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к на грошові кошти в розмірі 4 141 564,00 грн., розміщених на рахунках позивача, відкритих у Маріупольській філії ПАТ КБ "ПриватБанк".

04.04.2017 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою скасувати арешт, накладений ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к (копія листа з відміткою про його отримання відповідачем 04.04.2017 міститься в матеріалах справи), повідомивши, що ухвала від 14.02.2017 про скасування арешту направлена Жовтневим районним судом м. Маріуполя на адресу відповідача та отримана останнім 31.03.2017.

Відповідач, в свою чергу, жодної відповіді на лист позивача не надав. Арешт з грошових коштів на рахунках позивача, накладений ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к, не зняв.

З метою захисту порушеного права на вільне володіння належним йому майном (грошовими коштами), розміщеними на рахунках філії банку відповідача, ТОВ "Азовбудкомплект" звернулося до суду.

Задовольняючи позов про зобов'язання вчинити дії шляхом зняття арешту з належних позивачеві рахунків, відкритих у філії банку відповідача, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних за обставин закриття кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт, та скасування судового акту, яким цей арешт було накладено. При цьому, своїми діями відповідач фактично зупинив підприємницьку діяльність ТОВ "Азовбудкомплект", що є грубим порушенням прав та законних інтересів позивача, а також призводить до неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, а також унеможливлює виконання зобов'язань товариства перед державою та порушує право власності позивача.

Колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Спірні правовідносини щодо реалізації права розпоряджатися коштами, розміщеними на банківських рахунках за своєю правовою природою є правовідносинами банківського вкладу, до яких застосовуються положення про договір банківського рахунка, визначені частиною 3 статті 1058 ЦК.

Разом з тим, статтею 1074 ЦК передбачено випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами на його рахунку, зокрема, за рішенням суду, за обставин, встановлених законом, що кореспондується із положеннями частини 1 статті 59 Закону № 2121-ІІІ.

Зняття арешту з рахунків здійснюється за аналогічною процедурою. Так, відповідно до пункту 9.11 Інструкції звільнення коштів з-під арешту банк здійснює в тому числі за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Отже, зняття арешту з грошових коштів підприємства, розміщених на рахунках в банківських установах, накладеного на підставі відповідного рішення (постанови), здійснюється на підставі рішення (постанови) суду про скасування накладеного раніше арешту, яке надійшло до банку безпосередньо від суду. До отримання безпосередньо від суду рішення про зняття арешту з грошових коштів банк не має правових підстав для здійснення видаткових операцій за рахунками.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.02.2017 у справі № 23/1942/17, якою скасовано арешт, накладений ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.06.2015 у справі № 263/3472/15-к на грошові кошти в розмірі 4 141 564,00 грн., розміщених на рахунках позивача, відкритих у Маріупольській філії ПАТ КБ "ПриватБанк", направлено Жовтневим районним судом м. Маріуполя на адресу відповідача та отримано останнім 31.03.2017.

Отже, банк протиправно обмежив права позивача щодо розпорядження та користування грошовими коштами, розміщеними на рахунках клієнта, тому вимоги позивача про вчинення дій шляхом зняття арешту з належних позивачеві рахунків, відкритих у філії банку ПАТ КБ "ПриватБанк", за обставин скасування судового акта, яким цей арешт було накладено, є правомірними.

У зв'язку з наведеним відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів у цій справі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи скаржника про помилковість неотримання відповідачем судових актів щодо скасування арешту коштів позивача та ігнорування недоведеності позивачем цього факту належними доказами, оскільки, аргументуючи ці доводи, відповідач "не вказує, що ним не отримувалися зазначені судові рішення, а наголошує лише на відсутності у матеріалах справи (недолучення їх позивачем до справи) доказів отримання цих ухвал суду", - фактично погоджуючись із доводами позивача про отримання судового акта від 14.02.2017, яким скасовано арешт рахунків ТОВ "Азовбудкомплект". До того ж, як вірно встановлено судами, відповідач не зазначав про неотримання відповідної ухвали, надісланої судом, та безпосередньо не звертався до суду з відповідним запитом щодо отримання судового акта про скасування арешту. Відтак, у разі наявності будь-яких сумнівів щодо підстав для зняття арешту з грошових коштів, відповідач вправі був здійснити відповідний пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що узгоджується із положеннями статті 2 Закону № 3262-ІV.

Стосовно заперечень відповідача про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права в контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки частиною 3 статті 16 ЦК передбачено повноваження суду на захист цивільного права або інтересу у спосіб, визначений договором або законом. Разом з тим, за змістом статті 319 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Так, незняття банком арешту з грошових коштів, розміщених на рахунках позивача, по суті, створює перешкоди у реалізації позивачем своїх правомочностей як власника майна (грошових коштів на рахунку), а саме права користуватися та розпоряджатись таким майном, яке підлягає захисту та відновленню, шляхом задоволення позову про зобов'язання вчинити дії через зняття арешту з належних позивачеві рахунків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позову про зобов'язання відповідача вчинити дії шляхом зняття арешту з належних позивачеві рахунків, відкритих у філії ПАТ КБ "ПриватБанк", за обставин скасування судового акта, яким цей арешт було накладено.

Отже, оскаржувані судові акти ухвалено з правильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права (статті 41 Конституції України, статей 12, 13- 16, 316, 317, 321, 391, 629, 1066- 1068, 1074 ЦК, статті 20 ГК, статей 131, 132, 170, 174 КПК, частини 3 статті 212 КК, статті 59 Закону № 2121-ІІІ, статті 2 Закону № 3262-ІV, пункту 9.11 Інструкції, статей 32- 35 43 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ПАТ КБ "ПриватБанк" в касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що з огляду на положення статті 300 ГПК, в редакції, чинній з 15.12.2017, не відноситься до повноважень касаційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №910/12293/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков