Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.06.2018 року у справі №910/18434/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18434/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Школьного О.В. (особисто),

відповідача-1 - Зубчевського В.Д. (адвокат, дов. від 19.02.2018),

відповідача-2 - Зубчевського В.Д. (адвокат, дов. від 01.06.2018),

третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Школьного Олексія Вікторовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (судді: Мальченко А.О. (головуючий), Дикунська С.Я., Жук Г.А.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Школьного Олексія Вікторовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське",

2) Фізичної особи-підприємця Кучер Людмили Василівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Пузич Ольга Іванівна,

про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Школьний О.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (ураховуючи заяву про збільшення позовних вимог, яку було прийнято судом до розгляду частково) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (далі - ТОВ "Київське") і ФОП Кучер Л.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ФОП Пузич О.І., про усунення перешкод у користуванні орендованим нежитловим приміщенням загальною площею 97,2 м2, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23, літ. А (далі - приміщення), шляхом надання позивачеві безперешкодного доступу у будь-який час до цього приміщення та стягнення з відповідачів збитків (упущеної вигоди) у сумі 1 010 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 (суддя Мандриченко О.В.) (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 про виправлення описки) позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ТОВ "Київське" і ФОП Кучер Л.В. на користь ФОП Школьного О.В. 1 010 000,00 грн збитків, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався, зокрема, положеннями статей 188, 224, 225, 283, 284, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 759, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та виходив із того, що відповідачі у порушення умов договору оренди від 14.11.2014 (далі - договір) та вимог чинного законодавства в односторонньому порядку припинили договірні відносини з позивачем і позбавили його у такий спосіб можливості користуватися орендованим нежилим приміщенням та отримувати дохід від здачі частини цього приміщення в суборенду ФОП Пузич О.І., а також здачі цій же особі в оренду майна, належного позивачеві на праві власності, у період із серпня 2016 року по вересень 2017 року.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням шляхом надання безперешкодного доступу до нього у зв'язку з закінченням 14.09.2017 терміну дії договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: "У задоволенні позову відмовити повністю".

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що справу розглянуто судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача-1 про розгляд цієї справи і тому прийняв надані відповідачем-1 і третьою особою у справі докази на стадії апеляційного розгляду, оскільки зазначеними особами доведено поважність причин неподання їх до суду першої інстанції; у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку із припиненням дії договору за ініціативою орендодавця-1 з 10.08.2016, оскільки за змістом пунктів 3.2.2, 3.2.3 договору, орендодавцеві-1 надано право достроково припинити його дію у разі невиконання орендарем його умов, відмовитися від договору у разі несплати протягом 1-го місяця від визначеної у договорі дати сплати за оренду об'єкта нерухомості, майна, електроенергії, комунальних послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП Школьний О.В. просить постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються лише у частині стягнення з відповідачів упущеної вигоди. В іншій частині судові акти не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина 1 статті 300 Господарського процесуального України; далі - ГПК України).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 188 ГК України, наголошуючи, що договір не може вважатися припиненим із 10.08.2016, оскільки сторонами не дотримано судового порядку його розірвання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на подану касаційну скаргу ТОВ "Київське" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 14.11.2014 між ТОВ "Київське" (орендодавець-1), ФОП Кучер Л.В. (орендодавець-2) і ФОП Школьним О.В. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (цілісного майнового комплексу).

За умовами цього договору:

- орендодавець-1 передає в оренду приміщення згідно з додатком № 1, а орендодавець-2 передає в оренду майно, розташоване на об'єкті нерухомості, згідно з додатком № 2 (пункти 1.5, 1.6);

- об'єкт нерухомості передається в оренду для використання під кафе, орендар не має права використовувати його за іншим призначенням, а також передавати у суборенду (пункт 2.1);

- орендодавці зобов'язуються, зокрема: не чинити дій, які можуть перешкоджати орендареві користуватися об'єктом нерухомості, у разі дострокового припинення договору повідомити орендаря письмово про необхідність звільнення приміщення не пізніше, ніж за один місяць (пункт 3.1);

- орендодавці мають право: здійснювати перевірку умов використання орендарем об'єкта нерухомості і майна та їх стану; достроково припинити дію договору у разі погіршення стану об'єкта нерухомості та майна внаслідок неналежного використання, не виконання орендарем умов договору; відмовитися від договору у разі несплати протягом 1 місяця від визначеної у договорі дати за оренду об'єкта нерухомості, майна, вартості електроенергії, телефонного зв'язку, комунальних послуг, послуг пожежної охорони, експлуатаційних витрати та інших платежів, які можуть виникнути на вимогу місцевої влади (пункт 3.2);

- орендар за умовами договору зобов'язується: використовувати об'єкт нерухомості тільки за призначенням відповідно до пункту 2.1 договору; щомісячно своєчасно сплачувати орендні та інші платежі; утримувати об'єкт нерухомості, майно у належному технічному, санітарному стані та нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені невиконанням цього пункту договору; не передавати зобов'язання за цим договором іншим фізичним чи юридичним особам; забезпечувати доступ до об'єкта нерухомості представників орендодавця для перевірки його утримання та цільового використання; у 2-денний термін від дня зміни письмово повідомляти орендодавцю про перереєстрацію, реорганізацію, зміну свого найменування, адреси; відшкодовувати орендодавцям збитки у разі погіршення стану об'єкта нерухомості та майна з вини орендаря; усувати наслідки аварій, які сталися на об'єкті нерухомості з вини орендаря та за його рахунок, по закінченні терміну дії договору і непродовженні його на новий строк чи у разі дострокового припинення договірних відносин привести об'єкт нерухомості у первинний стан, звільнити та передати орендодавцям приміщення і майно у належному технічному та санітарному стані за актом прийому-передачі (пункт 3.3);

- орендар має право за погодженням з орендодавцем-1 та Управлінням охорони пам'яток культури здійснювати поточний ремонт об'єкта за власний рахунок (пункт 3.4);

- орендар за кожний місяць користування об'єктом нерухомості сплачує орендодавцю-1 орендну плату за приміщення в сумі 8 000,00 грн за осінньо-зимовий період (із 14.11.2014 по 14.04.2015 та у наступні роки дії договору) (пункт 4.2);

- орендар за кожний місяць користування майном сплачує орендодавцю-2 орендну плату в сумі 17 000,00 грн за осінньо-зимовий період із 14.11.2014 по 14.04.2015 та у наступні роки дії договору) (пункт 4.3);

- орендна плата за приміщення та користування майном за весняно-літній період (із 15.04.2015 по 14.09.2015 та у наступні роки дії договору) визначається окремою додаткової угодою до цього договору, але не пізніше 14.04.2015 та 14.04.2016 і наступні роки (підпункт 4.3.1);

- за кожний наступний місяць орендна плата сплачується на рахунок орендодавця-1 та орендодавця-2 попередньо до 15 числа поточного місяця (пункт 4.4);

- розмір орендної плати у період дії договору може бути змінено тільки за погодженням сторін (пункт 4.5);

- орендар відшкодовує орендодавцю-2 платежі за комунальні послуги, експлуатаційні витрати, вартість електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, каналізації, рахунки за місцеві, міжнародні телефонні розмови у грошовій формі на рахунок орендодавця-2 не пізніше 10-ти днів із моменту надходження відповідних рахунків і не пізніше 20 числа кожного поточного місяця (пункт 4.7 договору);

- орендодавець звільняє орендаря від сплати оренди приміщення і майна на період підготовки до роботи із 14.11.2014 по 14.12.2014 (пункт 4.9);

- термін дії договору встановлено із 14.11.2014 по 14.09.2017 (пункт 8.1);

- якщо жодна сторона у строк за 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір не продовжувати його дію, договір вважається автоматично продовженим на той самий строк на тих самих умовах (пункт 8.2);

- закінчення строку дії або дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від виконання узятих на себе зобов'язань щодо здійснення повної оплати оренди приміщення та наданих послуг (пункт 8.3);

- моментом фактичного початку користування об'єктом нерухомості є підписання сторонами акта прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток № 1 до договору) та акта прийому-передачі майна (додаток № 2 до договору) (пункт 8.4);

- моментом фактичного закінчення користування приміщенням за договором є дата підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення та акта прийому-передачі майна (пункт 8.5)

- підписанням відповідних актів підтверджується відсутність взаємних претензій і виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 8.6).

Договір підписано від імені директора ТОВ "Київське" - Кучер Л.B., ФОП Кучер Л.B., ФОП Школьним О.В., підписи скріплено відбитками печаток сторін.

24.11.2015 сторонами до договору оренди укладено додаткову угоду № 3, згідно з якою внесено зміни до договору, а саме пункт 2.1 викладено у новій редакції: "Об'єкт нерухомості передається в оренду для використання під кафе. Орендар не має права використовувати його за іншим призначенням, а також передавати його в суборенду без письмової згоди орендодавця-1 та орендодавця-2. У разі передачі приміщення в суборенду орендар несе перед орендодавцями повну матеріальну відповідальність за всі дії чи бездіяльність суборендаря, що спричинили шкоду майну орендодавців"; пункт 3.3.4 викладено у новій редакції: "не передавати зобов'язання за договором іншим фізичним чи юридичним особам без письмової згоди орендодавця-1 та орендодавця-2".

Додаткову угоду до договору підписано від імені директора ТОВ "Київське" - Кучер Л.B., ФОП Кучер Л.B., ФОП Школьним О.В., підписи скріплено відбитками печаток сторін.

Відповідно до акта передачі-прийому приміщення від 14.11.2014 орендодавець-1 передав, а орендар прийняв приміщення площею 97,2 м2.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Київське" і ФОП Кучер Л.B. надали дозволи на передачу приміщення в суборенду від 27.11.2015 та від 01.12.2015 відповідно.

З урахуванням наданих дозволів 05.01.2016 ФОП Школьним О.В. укладено із ФОП Пузич О.І. договір суборенди нежитлового приміщення № 1 (далі - договір суборенди), за умовами якого орендар передає суборендарю за плату на певний строк у користування нерухоме майно, а саме частину нежитлового приміщення для здійснення діяльності для використання під кафе.

Об'єктом оренди є частина нежитлового приміщення площею 55 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23, літ. А.

За умовами договору суборенди нежитлового приміщення:

- розмір орендної плати складається із плати за приміщення (вираховується з розрахунку 25 000 грн без ПДВ на місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць). Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Вартість спожитих комунальних послуг, експлуатаційні витрати, вартість електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення суборендар сплачує окремо на підставі рахунків орендаря. Суборендар сплачує орендну плату грошовими коштами на розрахунковий рахунок орендаря (пункти 5.2, 5.2, 5.4);

- сторони мають право достроково розірвати цей договір за умови повідомлення орендареві за 2 місяці до бажаної дати (пункти 6.2, 7.9);

- у день закінчення строку дії договору суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендареві орендоване приміщення за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають стан приміщення та його склад (пункт 8.1).

До договору суборенди нежитлового приміщення складено акт приймання-передачі, підписаний ФОП Школьним О.В. і ФОП Пузич О.І., за змістом якого орендар передав, а суборендар прийняв частину нежитлового приміщення.

За домовленістю сторін, крім суборенди нежитлового приміщення сторони 05.01.2016 уклали договір оренди майна № 1/1, предметом якого є передача орендодавцем (ФОП Школьним О.В.) орендареві (ФОП Пузич О.І.) за плату на певний строк у користування майна згідно з додатком № 1.

За умовами договору оренди майна № 1/1:

- орендна плата складається із плати за об'єкт оренди в розмірі: із 01 травня по 1 листопада - 85 000 грн без ПДВ на місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць; із 05.01.2016 по 01.05.2016 - 55 000 грн без ПДВ на місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць; із 1 листопада по 1 травня - 55 000 грн без ПДВ на місяць. Орендна плата починає нараховуватися з дати прийняття об'єкта оренди орендарем за актом приймання-передачі об'єкта оренди і закінчує нараховуватися на дату фактичного повернення орендованого об'єкта оренди від орендаря орендодавцю (пункт 5.1);

- орендар може достроково розірвати договір за умови повідомлення орендодавця за 2 місяці до бажаної дати розірвання договору; у день закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендований об'єкт оренди за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди та його склад (пункти 7.5, 8.1).

До договору № 1/1 складено акт приймання-передачі об'єкта оренди від 05.01.2016, за яким орендар передав, а суборендар прийняв майно згідно з додатком № 1, стан майна ідеальний.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує, що внаслідок вчинення відповідачами перешкод у користуванні орендованим приміщенням (зміна замків і блокування доступу до приміщення) ФОП Пузич О.І. втратила можливість користуватися об'єктом суборенди за договором суборенди, а також майном, розташованим у цьому приміщенні, що належало ФОП Школьному О.В., припинила вносити на його користь плату, у зв'язку з чим ФОП Школьний О.В. зазнав збитків (упущеної вигоди) за період із серпня 2016 року по вересень 2017 року на суму 1 010 000,00 грн.

Відповідачі заявлених вимог не визнали, вважають їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що у зв'язку із систематичним порушенням позивачем строків внесення плати за оренду об'єкта, комунальних платежів, а також недотриманням умов пункту 3.4.1 договору (виконання поточного ремонту без погодження з орендодавцем-1 та Управлінням охорони пам'яток архітектури) відповідач-1 повідомляв позивача про дострокове припинення договору оренди приміщення. Оскільки перевіркою цільового використання орендованого приміщення, проведеною 09.08.2016, було встановлено, що насправді площу приміщення в 97,2 м2 експлуатує суборендар ФОП Пузич О.І., яка також проводить відшкодування вартості комунальних та інших платежів із 05.01.2016, товариством було прийнято рішення про дострокове розірвання договору.

На підтвердження наведених обставин відповідачі надали суду апеляційної інстанції листи-повідомлення про дострокове розірвання договору від 09.08.2016 № 25 та від 11.08.2016 № 26, а також докази направлення цих листів на електронну пошту позивача.

Отже, причиною спору у справі, яка розглядається, стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми упущеної вигоди.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

За змістом статті 79 цього кодекса достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Касаційний господарський суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з частинами 1 та 3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Порядок відмови від договору регулюється загальними засадами цивільного права. Так, згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом із тим за змістом частини 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Визначена цією нормою можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом сторони, до того ж сторони договору оренди від 14.11.2014 передбачили таке право орендодавця.

При цьому слід урахувати, що за змістом статті 654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, якщо договір було укладено в письмовій формі, повідомлення про відмову від нього також має бути письмовим, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів упущеної вигоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за умовами пунктів 3.2.2, 3,2.3 договору оренди від 14.11.2014 орендодавцеві-1 надано право достроково припинити дію договору у разі невиконання орендарем його умов, відмовитися від договору у випадку несплати протягом 1 місяця від визначеної у договорі дати за оренду об'єкта нерухомості, майна, вартості електроенергії, комунальних послуг.

На підтвердження одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору відповідачами суду апеляційної інстанції надано лист-повідомлення від 09.08.2016 № 25 про дострокове розірвання договору, лист-повідомлення від 11.08.2016 № 26 про дострокове розірвання договору, а також докази направлення листів на електронну пошту позивача.

Твердження ФОП Школьного О.В. про те, що такі докази є неналежними та недопустимими, а його не було належним чином повідомлено про одностороннє розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця, оскільки за умовами договору від 14.11.2014 не передбачено листування сторін договору засобами електронного зв'язку, немає судового рішення про розірвання договору оренди від 14.11.2014, суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на факт отримання позивачем таких повідомлень, адже ФОП Школьний О.В. у листі від 10.08.2016, направленому на адресу відповідачів, гарантував погашення заборгованості за оренду приміщення та майна у такі строки: до 16.08.2016 - 50 000,00 грн за оренду майна; до 02.09.2016 - 50 000,00 грн за оренду майна; до 10.09.2016 - 9 000,00 грн за оренду приміщення (а.с. 24 т. 3).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дострокове припинення дії договору оренди приміщення від 04.11.2014 за ініціативою орендодавця-1 з 10.08.2016.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки зі змісту листа позивача від 10.08.2016 не вбачається, що його складено у відповідь на повідомлення орендодавців про відмову від договору, а гарантування позивачем погашення заборгованості не доводить отримання орендарем таких повідомлень.

Зважаючи на викладене, сам лише факт наявності повідомлень орендодавців про відмову від договору оренди не може бути підставою для автоматичного розірвання цього договору, адже законодавством передбачено, що договір є розірваним саме з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Належних і допустимих доказів одержання позивачем листів-повідомлень від 09.08.2016 № 25 та від 11.08.2016 № 26 матеріали справи не містять. У судовому порядку цей правочин розірвано не було, чого відповідачі не заперечують.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду (жовтень 2016 року) договір оренди від 14.11.2014 не був розірваний відповідно до вимог цивільного законодавства.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з тим, що у суді першої інстанції позивач довів наявність правових підстав для покладення відповідальності з відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди на відповідачів у сумі, визначеній позивачем.

Так, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини, так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані у разі належного виконання зобов'язання.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано доведеністю обставин заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди за спірний період у розмірі, визначеному в експертному висновку, з урахуванням збільшення ФОП Школьним О.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції позовних вимог (позивач надав розрахунок недоотриманого доходу за період з серпня 2016 року по вересень 2017 року на суму 1 010 000,00 грн).

Так, у висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.09.2017 № 15520/17-45 зазначено, що розрахунок упущеної ФОП Школьним О.В. вигоди внаслідок порушення умов договору, що спричинило неодержання позивачем плати за суборенду частини приміщення згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 05.01.2016 № 1 у сумі 100 000,00 грн за період із серпня по листопад 2016 року та орендної плати за оренду майна згідно з договором оренди майна від 05.01.2016 № 1/1 у сумі 310 000,00 грн за період з серпня по листопад 2016 року, загалом у сумі 410 000,00 грн за період із серпня по листопад 2016 року, за результатами дослідження підтверджується в сумі 310 000,00 грн. Крім того, у висновку експерта зазначено, що у разі втрати чи знищення майна, переданого ФОП Школьним О.В. в оренду ФОП Пузич О.І. за договором від 05.01.2016 № 1/1, орендар зобов'язаний, крім орендної плати, виплатити власникові збитки, виходячи із реальної вартості майна, яка визначається за результатами оцінки.

Однак наведені висновки місцевого господарського суду слід визнати передчасними через нез'ясування судом усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, із наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін.

Із доданого до заяви ФОП Школьного О.В. про збільшення позовних вимог від 27.11.2017 розрахунку вбачається, що розмір збитків (втраченої вигоди) позивач розраховує шляхом віднімання від очікуваного доходу за договорами оренди майна та суборенди приміщення витрат на оренду приміщення та майна за договором оренди від 14.11.2014, що становить фактично очікуваний дохід від оренди майна за договором оренди від 05.01.2016 № 1/1.

Зазначеному розрахунку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Так, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, які могли б свідчити, що завдані позивачеві втрати майнового характеру як за договором суборенди приміщення від 05.01.2016, так і за договором оренди майна від 05.01.2016, є невідворотним результатом протиправної діяльності відповідачів, тобто наявність прямого причинного зв'язку між діями відповідачів і збитками за кожним з цих договорів.

До того ж касаційний суд акцентує, що сума збитків позивача не повинна обґрунтовуватися умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку, без підтвердження належними доказами.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Проте судами не встановлено факту вжиття позивачем таких заходів.

Про неповне з'ясування всіх обставин справи свідчить відсутність у матеріалах справи додатку № 2 до договору оренди від 14.11.2014, в якому мало бути наведено перелік майна, яке орендодавець-2 передав в оренду, та акта приймання-передачі цього майна, підписання сторонами якого передбачено умовами договору (пункт 8.4).

Крім того, із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що ФОП Пузич О.І. під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заперечувала підписання нею акта прийому-передачі майна на суму 1 300 000,00 грн із позивачем, а оглянувши у судовому засіданні копію цього акта, повідомила, що такого документа не підписувала; примірника цього акта у неї немає, підпис, виконаний в акті, схожий на її підпис, але виконано не нею.

На пропозицію колегії суддів апеляційної інстанції надати для огляду в судовому засіданні оригінал цього акта представник позивача повідомив, що наразі оригінал документа долучено до матеріалів перевірки Печерським управлінням ГУНП України в м. Києві за заявою Школьного О.В. від 15.08.2016.

Також у матеріалах справи немає доказів внесення ФОП Пузич О.І. оплат за оренду майна на підставі договору оренди майна від 05.01.2016 № 1/1, що могло би підтвердити реальне виконання сторонами цього договору.

На зазначені обставини суди попередніх інстанцій не звернули уваги, не дослідили їх та не надали їм правової оцінки.

Суд першої інстанції на підставі лише висновку експерта обґрунтував свій висновок про наявність безумовних підстав для стягнення з відповідачів упущеної вигоди.

Крім того, виходячи саме із висновку експерта, місцевий господарський суд зазначив про наявність прямого причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, проте жодних мотивів та обґрунтувань такого висновку не навів.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційним господарським судом зроблено помилковий висновок про припинення з 10.08.2016 дії договору оренди від 04.11.2014, разом із тим і місцевий, і апеляційний суди не розглянули всебічно, повно, об'єктивно у судовому процесі всіх обставин справи у сукупності; не дослідили зібраних у справі доказів, неналежним чином здійснили оцінку правовідносин, що склалися між сторонами, не застосували норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав і вимог позову та заперечень на них, місцевий та апеляційний суди дійшли передчасних, суперечливих висновків як про задоволення позовних вимог у частині стягнення збитків, так про відмову у їх задоволенні, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення у частині позовних вимог про стягнення збитків необхідно скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Зважаючи на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа у частині позовних вимог про стягнення збитків - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Школьного Олексія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/18434/16 скасувати в частині позовних вимог про стягнення збитків і в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков