Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №910/16072/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/16072/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Київгаз",

представник позивача - Лєбедєв Ю.Б.;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Київенерго",

представник відповідача - Халимон С.В., Дуднік-Дубіняк Д.І.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2017 року у складі Отроша І.М. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року у складі Іоннікової І.А. - головуючий, Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго", за участю третьої особи на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення 69 943 129,77 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 листопада 2016 року, 50 365 684,80 грн. основного боргу, 15 275 683,57 грн. пені, 1 352 594,62 грн. 3% річних та 2 949 166,78 грн. інфляційні втрати).

2. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами справи:

3. Між позивачем, як газорозподільним підприємством, та відповідачем, як замовником, укладено Договір №167-15 на розподіл природного газу 02 лютого 2015 року (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі за текстом - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору (п. 2.2.).

4. Додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору сторони внесли зміни до п. 11.1 договору, зазначивши, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині транспортування газу з 01.01.2015 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

5. За період з січня по жовтень 2016 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 291 007 221,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача.

6. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з січня по жовтень 2016 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 50 365 684,80 грн.

7. На переконання позивача, оскільки сторони не узгоджували графік погашення заборгованості, позивач мав право самостійно визначати, як саме зараховувати здійснені відповідачем оплати - в якості погашення поточної заборгованості або в погашення найдавнішої заборгованості.

8. Відповідач стверджував, що позивач мав би зараховувати здійснені оплати в погашення заборгованості, яка виникла в найдавніший період, а не в зручні для себе дати з метою штучного збільшення періоду прострочення виконання зобов'язання.

9. При цьому, відповідач також зазначив, що оплата вартості наданих позивачем послуг здійснювалась не лише через поточні рахунки ПАТ «Київенерго» у встановленому договором порядку, а й через рахунки зі спеціальним режимом використання, відкриті у ПАТ «Державний ощадний банк України» на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки».

10. На виконання вказаного Порядку постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у 2016 році були затверджені реєстри нормативів перерахування коштів ПАТ "Київгаз" як оператору газорозподільної системи на відповідний розрахунковий місяць. Однак, на січень 2016 року НКРЕКП не був затверджений норматив перерахування коштів для ПАТ "Київгаз", що призвело до прострочення оплати не з вини ПАТ "Київенерго", у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з прийняттям зазначеного порядку та відкриттям рахунків зі спеціальним режимом використання було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про розподіл природного газу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2017 р. позов задоволено частково: (1) припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення відповідача суми основного боргу у розмірі 50 365 684,80 грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю погасив суму основного боргу перед позивачем, що було встановлено на підставі належних та допустимих доказів; (2) здійснено власний розрахунок заборгованості та стягнуто з відповідача: пеню у розмірі 4 068 315,76 грн.; 3% річних у розмірі 322 104,82 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 290 218,45 грн.; та судовий збір у розмірі 165 631,35 грн. (3) в іншій частині позову відмовлено.

12. Своє рішення місцевий господарський суд обґрунтував тим, що оскільки з умов договору не вбачається чіткого волевиявлення сторін щодо однозначного погодження порядку зарахування грошових коштів, у випадку відсутності чіткого призначення платежу та наявності заборгованості за попередній періоди, позивач повинен був здійснювати зарахування такого платежу саме в рахунок погашення найдавнішої заборгованості (строк виконання зобов'язання щодо якої настав раніше), так як в протилежному випадку - виникають обставини щодо створення умов для збільшення періоду нарахування штрафних санкцій, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, а отже і завдання шкоди відповідачу внаслідок зловживання позивачем своїм правом, що суперечить імперативним приписам ч. 3 ст. 13 ЦК України. З цих підстав суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

13. При цьому, суд прийшов до висновку, що відсутність затвердженого НКРЕКП нормативу перерахування коштів на січень 2016 року через рахунки зі спеціальним режимом використання не є підставою, яка звільняє відповідача від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати вартості послуг, оскільки порядок був чинним на час укладення договору, не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та обов'язок з оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу відповідно до умов договору покладено саме на відповідача як на замовника послуг.

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд (1) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4 068 315,76 грн., 3% річних у розмірі 322 104,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 290 218,45 грн. та (2) прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, розподілити судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Доводи касаційної скарги обґрунтовані наступним:

16.1. Справу розглянуто за відсутності третьої особи (НКРЕКП) і без надання нею пояснень по суті спору, а рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки;

16.2. Судами було невірно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" від 18 червня 2014 № 217 (далі - Постанова № 217), на підставі якої здійснювались розрахунки між сторонами. Так, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що "порядок не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" невірні, оскільки: (1) для проведення розрахунків з постачальником природного газу використовується механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання; (2) механізм розподілу коштів визначається на підставі реєстру нормативів перерахування коштів, що затверджується НКРЕКП; (3) НКРЕКП не було затверджено нормативу перерахування коштів для ПАТ «Київгаз» за січень 2016 року, що призвело до прострочення оплати не з вини ПАТ «Київенерго»;

16.3. Оскільки відповідно до згаданого Порядку № 217 відповідач не міг користуватись коштами, належними до оплати за транспортування природного газу і не міг впливати на їх розподіл між оператором газорозподільної системи, оператором газотранспортної системи і постачальником природного газу, виходячи з того, що уповноважений банк кожного дня здійснює відповідний перерахунок коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом на підставі реєстру нормативів, затверджених НКРЕКП, до нього не може застосовуватись майнова відповідальність у вигляді нарахування 3% річних на суму простроченої заборгованості у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позиція інших учасників судового провадження

17. 16 лютого 2018р. позивач подав відзив на касаційну скаргу.

18. У своєму відзиві на касаційну скаргу, позивач просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення з наступних підстав:

18.1. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, оскільки, ані зазначеним порядком, ані іншим законодавством та договором не виключається та не забороняється проведення розрахунків за надані послуги з використанням звичайних поточних рахунків.

18.2. Судами правомірно стягнуто з відповідача пеню, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Позиція Верховного Суду

19. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що вказані рішення прийняті з повним встановленням всіх обставин справи, вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

20. Щодо розгляду справи за відсутності НКРЕКП. Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - НКРЕКП. 05 грудня 2016 року НКРЕКП подав пояснення по суті спору та одночасно заявив клопотання про розгляд справи без участі НКРЕКП, в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року). Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції третя особа - НКРЕКП - повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи. Отже, твердження відповідача в цій спростовуються матеріалами справи. Оскільки спір стосується стягнення заборгованості в рамках господарського договору, учасником якого третя особа не є, суд відхиляє твердження відповідача про те, що вказане рішення може вплинути на її права та обов'язки. У будь-якому випадку, виходячи з належних повідомлень третьої особи про розгляд даної справи, вона не позбавлена можливості здійснити самостійні процесуальні дії, якщо прийде до висновку про їх необхідність;

21. У відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

22. Більш того, судом першої інстанції було здійснено самостійний перерахунок штрафних санкцій за період з січня 2016 року по жовтень 2016 за кожен місяць окремо, при цьому, судом встановлено як наявність заборгованості відповідача саме за січень 2016 року, так і факт погашення такої заборгованості у добровільному порядку. Вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що незатвердження НКРЕКП нормативу перерахування коштів для ПАТ «Київгаз» за січень 2016 року не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки:

(1) обов'язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу відповідно до умов Договору № 167-15 на розподіл природного газу від 02.02.2015 р. покладено саме на відповідача як на замовника;

(2) згідно з поданим з боку відповідача актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.11.2016 р. між позивачем та відповідачем, останнім не заперечується отримання послуг у січні 2016 року на суму 75 380 710,73 грн. та часткової оплати вказаних послуг у сумі 12 050 298,98 грн. Отже, відсутність затвердженого нормативу НКРЕКП за січень 2016 року фактично не стала перешкодою для часткової оплати відповідачем за надані позивачем послуги у вказаний період;

(3) станом на дату укладення між сторонами Договору № 167-15 на розподіл природного газу (02.02.2015 р.), вказаний Порядок вже був чинним.

23. З аналогічних підстав Верховний Суд відхиляє твердження касаційної скарги щодо сплати 3% річних, оскільки, як вже було зазначено вище, Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором № 167-15 на розподіл природного газу від 02.02.2015 р.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

38. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року у справі №910/16072/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.