Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2953/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Нафтогаз") - Родоман Т.О.,

відповідача - публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "Донецькоблгаз") - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Нафтогаз"

на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018 (суддя Паляниця Ю.О.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (колегія суддів: Радіонова О.О. (головуючий), судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.)

за позовом ПАТ "Нафтогаз" до ПАТ "Донецькоблгаз"

про стягнення 20 375 387,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Нафтогаз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ "Донецькоблгаз" 20 375 387,76 грн. боргу, в тому числі: 14 047 477,03 грн. основного боргу, 2 813 703,22 грн. пені, 669 655,88 грн. 3 % річних та 2 844 551,63 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-110-Б, укладеного ПАТ "Нафтогаз" і ПАТ " Донецькоблгаз".

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2018 позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Донецькоблгаз" на користь ПАТ "Нафтогаз" 14 047 477,03 грн. основного боргу, 1 402 023 грн. пені, 668 997,50 грн. 3 % річних та 2 844 551,63 грн. інфляційних нарахувань; відстрочено виконання рішення суду на 1 місяць з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 назване рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2018: стосовно відстрочення виконання судового рішення на один місяць змінено шляхом доповнення резолютивної частини словами "з дня ухвалення такого рішення"; у резолютивній частині доповнено абзацом у такій редакції: "В решті позову відмовити"; в іншій частині - залишено без змін.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано: доведеністю порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості фактично поставленого природного газу; встановленням розміру основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат; наявністю підстав для зменшення розміру пені на 50 %; доцільністю відстрочення виконання судового рішення на один місяць.

У касаційній скарзі до Верховного Суду ПАТ "Нафтогаз" просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 1 402 033,42 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Також, не погоджуючись з судовими рішеннями в частині надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, позивач просить судові рішення в цій частині скасувати та у відстроченні виконання рішення зі справи відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 525, 526, 549- 552, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відсутністю підстав для зменшення розміру пені та відстрочення виконання судового рішення.

ПАТ "Донецькоблгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову зі справи - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника ПАТ "Нафтогаз", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 30.12.2015 між ПАТ "Нафтогаз" (продавцем) і ПАТ "Донецькоблгаз" (покупцем) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 16-10-Б (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (пункти 1.1, 1.2);

- згідно з пунктом 3.2 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу;

- з урахуванням внесених додатковими угодами змін до Договору сторони визначили, що акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість (пункт 3.3); оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (пункт 6.1);

- пунктом 7.2. Договору передбачено відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

- на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 19 223 432,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу;

- відповідач свої зобов'язання за Договором у частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, сплативши 5 175 955,84 грн., що спричинило звернення ПАТ "Нафтогаз" з позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів поставки газу, строків його оплати і розміру основного боргу (14 047 477,03 грн.).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши факт порушення відповідачем умов Договору щодо оплати природного газу, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум (підстави, періоди, розмір), дійшли висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 804 046,83 грн. пені, 668 997,50 грн. 3 % річних та 2 844 551,63 грн. інфляційних втрат.

ПАТ "Донецькоблгаз" заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 000 грн.

Суди попередніх інстанції, задовольняючи дане клопотання частково та зменшуючи розмір пені на 50 %, виходили з наявності обставин проведення антитерористичної операції в Донецькій області, яка вплинула на господарську діяльність підприємства, стягнення додатково до суми боргу інфляційних нарахувань та відсотків річних. Крім того, суди врахували відсутність в діях ПАТ "Донецькоблгаз" прямого умислу на порушення зобов'язання, оскільки невиконання зобов'язань з боку відповідача виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з важким фінансовим становищем боржника, яке, в свою чергу, значною мірою зумовлене невиконанням перед ним бюджетних зобов'язань з компенсації різниці між тарифами і фактичними витратами.

З урахуванням викладеного суди визнали за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача пеню в сумі 1 402 023,42 грн.

Також, частково задовольняючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення на один місяць, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про існування реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі, зокрема враховано матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суспільне значення підприємств.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені і відстрочення виконання рішення суду. В іншій частині судові рішення попередніх інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши фінансовий стан відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість та допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Враховуючи ті обставини, що стали підставою для зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і щодо можливості відстрочити виконання судового рішення на один місяць.

Так, ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення… Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п'ята статті 331).

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на один місяць у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, Касаційний господарський суд вважає, що підстави для скасування чи зміни прийнятих рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів щодо вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що відстрочення виконання рішення суперечать практиці Європейського суду з прав людини, за якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Касаційний господарський суд відхиляє з таких підстав.

Дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Водночас суди попередніх інстанцій задля дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи при цьому, що відстрочення виконання рішення строком на один рік може призвести до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу, зменшили період відстрочення виконання рішення суду до одного місяця, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без зміни як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 зі справи № 905/2953/17 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий