Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №907/533/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/533/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ"

представник позивача - не з'явився

відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

представник відповідача - Карпінський С.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Алла Василівна

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Матущак О.І. від 22 січня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису №537 від 15.09.2017р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В., таким, що не підлягає виконанню.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вчиненні виконавчого напису були порушені вимоги щодо безспірності розміру заборгованості, надання всіх необхідних документів нотаріусу та порушенням відповідачем норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при вчиненні виконавчого напису, оскільки останнім не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 25.03. 2011р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Консервний завод "Універ" укладено договір кредитної лінії №250311.

4. До вказаного договору сторонами вносились ряд змін, що оформлені додатковими угодами №1 від 02.08.2011р., №2 від 20.10.2011р., №3 від 30.03.2012р., №4 від 09.10.2012 р., №5 від 27.08.2013 р.

5. З урахуванням вказаних вище додаткових угод банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 837 500 доларів США з остаточним терміном повернення не пізніше 31.12.2017 р.

6. Крім того, 25.03.2011р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №250311 від 25.03.2011р. (по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором) сторонами укладено договір застави обладнання №250311-о, який посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Юскою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №353.

7. 15.05.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кодратюк Аллою Василівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №537, щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання №250311-о від 25.03. 2011р. в рахунок погашення частини основної заборгованості (тіла кредиту) ТзОВ "Консервний завод "Універ" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії №250311 від 25.03.2011р. в розмірі 4 825 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.05.2017 р. становить 127 738 497,50 грн.

8. 29.05.2017р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №54014863, в межах якого накладено арешт на заставне майно позивача та заборону на його відчуження.

9. В липні 2017 року ТОВ "Консервний завод "Універ" звернулось до суду з даним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису №537 від 15.05.201р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В., таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2017р. позовні вимоги задоволено.

11. Рішення місцевого суду мотивовано наступним:

- станом на момент вчинення спірного виконавчого напису у провадженні судів перебувала справа про стягнення спірних сум заборгованості, що спростовує факт їхньої безспірності, як умову вчинення виконавчого напису. Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та про звернення стягнення на майно, визнання договору застави недійсним (справи №907/467/16, № 907/431/16) спростовує висновок нотаріуса про безспірність заборгованості боржника.

- виконавчий напис вчинено з порушенням річного строку з дня виникнення вимоги, як це передбачено ст.88 Закону України "Про нотаріат";

- звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії) не передбачено.

12. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

13. Рішення апеляційного суду мотивовано наступним:

- висновок місцевого господарського суду, що станом на момент вчинення спірного виконавчого напису у провадженні судів перебувала справа про стягнення спірних сум заборгованості є помилковим, оскільки станом на час вчинення спірного виконавчого напису спір по справі №907/431/16 вже був вирішений;

- звернення кредитора до суду з позовом у справі №907/467/16 про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє його права звернутися до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису на частину заборгованості, яка при цьому, вже підтверджена рішенням суду в іншій справі. Обрання способу звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора, а відтак обрання одного способу захисту не суперечить вчиненню боржником дій щодо іншого способу захисту, з метою вчасного задоволення своїх вимог.

- спірний виконавчий напис вчинено щодо задоволення вимог на погашення заборгованості позивача перед відповідачем лише на частину основної заборгованості (тіла кредиту) в розмірі 4 825 000 доларів США, право вимоги на яку у відповідача виникло починаючи з 03.06. 2016, отже судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про порушення ст.88 ЗУ "Про нотаріат" щодо строку вчинення напису.

- п.6.4 укладеного між сторонами договору застави передбачено такий вид звернення стягнення на предмет застави як виконавчий напис нотаріуса, що не суперечить вимогам ч.6 ст.20 ЗУ "Про заставу" та ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

14. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати, рішення Господарського суду Закарпатської області залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

15.1. апеляційним судом прийнято рішення всупереч висновку щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України та застосовано загальну, а не спеціальну норму права.

Тобто, ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового регулювання обтяжень рухомого майна, а положення ЗУ "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в тій частині, що не суперечать йому. В свою чергу, ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( у редакції, яка була чинною на момент укладення договору кредитної лінії від 25.03.2011р.) не передбачав звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

15.2. посилання апеляційного суду на той факт, що вчинення виконавчого напису було передбачено пунктом 6.4 укладеного між сторонами договору застави не змінює норми ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", адже сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Сам факт застосування нотаріусом при вчиненні напису відповідних положень договору застави суперечить спеціальному законодавству, чинному на той час, і відповідно такий напис не може підлягати виконанню.

15.3. апеляційним судом порушено ч.4 ст.75 ГПК України та не враховано рішення судів, що мають преюдиціальне значення. Апеляційним судом проігноровано та не надано жодної оцінки тому, що факти, які мають значення для правильного вирішення цього спору, вже були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили у іншій справі №907/538/16. У межах справи №907/538/16 оспорюваний виконавчий напис було вчинено за тих самих обставин, за договором застави, укладеним тією ж датою, як і у цій справі, що розглядається та щодо того ж договору кредитної лінії від 25.03.2011р. та між тими ж сторонами.

15.4. наявність спорів між сторонами щодо сум заборгованості на момент вчинення виконавчого напису виключає таку умову, як безспірність сум заборгованості, передбачену як умову вчинення такого напису відповідно до положень ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012р. та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999р.

Аргументи інших учасників справи

16. Відзив, поданий ПАТ "Державний ощадний банк України" 15.06.2018р., Суд залишає без розгляду, у зв'язку з порушенням порядку його подання відповідно до вимог ст. 294 ГПК України, а саме після встановленого ухвалою Суду від 29.03.2018р. строку його подання до 23.05.2018р.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

23. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вчиненні виконавчого напису були порушені вимоги щодо безспірності розміру заборгованості, у зв'язку з наявністю судових спорів між боржником та кредитором та порушенням відповідачем норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при вчиненні виконавчого напису, оскільки останнім не було передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2011р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Консервний завод "Універ" укладено договір кредитної лінії №250311 та договір застави обладнання №250311-о з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредитної лінії.

25. 15.05.2017р. приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання №250311-о від 25.03. 2011р. в рахунок погашення частини основної заборгованості (тіла кредиту) ТзОВ "Консервний завод "Універ" перед ПАТ "Державний ощадний банк України".

26. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, вважає що рішення суду апеляційної інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» виходячи з наступного.

27. Згідно із ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

29. Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

30. У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

- продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

- відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

- переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

31. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

32. Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

33. Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

34. Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

35. У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

36. Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

37. Судами встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору кредитної лінії (25.03.2011р.) у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню.

38. Встановивши такі обставини суд апеляційної інстанції не врахував, що звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, і безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми зазначеного Закону, що призвело до неправильного вирішення справи.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-89цс14 від 09.07.2014р.

40. Вказана обставина є першочерговою підставою для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому довід позивача про порушення вимоги щодо безспірності розміру заборгованості, у зв'язку з наявністю судових спорів між сторонами, Судом не розглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ст. 312 Господарського процесуального кодексу України - постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. скасувати, рішення рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09. 2017р. залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат

42. У зв'язку зі скасуванням рішення та задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та касаційної скарги на відповідача.

43. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 січня 2018 року справі № 907/533/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27 вересня 2017 року у справі № 907/533/17 залишити в силі.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" (90300, Закарпатська обл., м.Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 32218536) 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 200, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.