Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.10.2018 року у справі №922/5787/15
Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №922/5787/15
Ухвала КГС ВП від 09.08.2018 року у справі №922/5787/15
Ухвала КГС ВП від 22.02.2018 року у справі №922/5787/15
Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №922/5787/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/5787/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснив перегляд в порядку письмового провадження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 (судді: Ільїн О.В., Россолов В.В., Хачатрян В.С.)

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" у справі № 922/5787/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Термолайф"

про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк"), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод"), Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") про визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ТОВ "Коксотрейд" і ПАТ "Сбербанк"; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Сбербанк" і ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 27-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Сбербанк" і ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Сбербанк" і ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Сбербанк" і ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, на підставі статей 16, 553, 559 Цивільного кодексу України.

11.09.2017 ПАТ "Сбербанк" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ "Коксотрейд" частину заборгованості за процентами в розмірі 31 972,54 грн за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09. 2012 № 31-В/12/66/ЮО.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи було повернуто ПАТ "Сбербанк" без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" повернуто на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у зв'язку з ненаданням скаржником доказів надсилання копій апеляційної скарги іншим сторонам у справі та доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

ПАТ "Сбербанк", не погоджуючись із постановленою у справі ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2017, подало касаційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій просить її скасувати, а справу передати до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги та вирішення питання про прийняття зустрічного позову ПАТ "Сбербанк".

Підставами для скасування оскарженої ухвали скаржник зазначає порушення норм процесуального права, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129 Конституції України, посилаючись на необґрунтоване, на його думку, повернення апеляційної скарги через ненадання доказів сплати судового збору. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції міг застосувати положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" і відстрочити чи звільнити його від сплати судового збору.

У відзиві ТОВ "Коксотрейд" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на недотримання ПАТ "Сбербанк" вимог процесуального права під час звернення з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 14.09.2017.

Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи ПАТ "Сбербанк" не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної у справі ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на нормах процесуального права та не спростовують аргументованих висновків суду апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час звернення із апеляційною скаргою, визнаються необґрунтованими. За змістом цієї норми суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. У розумінні наведених положень підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Водночас обґрунтування пов'язаних із цим обставин, що свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні сплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому, чого у цьому випадку суд апеляційної інстанції не встановив.

Водночас колегія суддів зазначає, що з доводів касаційної скарги не вбачається необґрунтованості чи невмотивованості повернення апеляційної скарги на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у зв'язку із ненаданням апелянтом доказів направлення копій апеляційної скарги сторонам у справі.

Разом із тим з огляду на приписи статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на правомірність подачі зустрічного позову, який було повернуто ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2017.

Поза тим колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, та вважає, що оскаржена у справі ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому правових підстав для їх скасування немає.

Загальні вимоги, яким мала відповідати апеляційна скарга, було встановлено статтею 94 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідно до якої до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, було передбачено випадки, коли апеляційна скарга не повинна прийматися апеляційним судом до розгляду по суті. Ці випадки є обставинами, пов'язаними з дефектами форми. Перелік таких підстав був вичерпним. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам), а також документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд апеляційної інстанції установив, що ПАТ "Сбербанк", звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду, вимог наведених норм процесуального права не дотримався; доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку і розмірі, а також доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі не надав.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для прийняття до розгляду апеляційної скарги заявника та повернув її скаржникові на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, ураховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі".

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу заявникові, апеляційний господарський суд діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Оскільки підстав для скасування оскарженої ухвали та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 у справі № 922/5787/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак