Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №904/10948/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 904/10948/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого,

суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши перегляд в письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (головуючий - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Кузнецова І.Л.) у справі №904/10948/16 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

до 1) Фізичної особи - підприємця Асмолової Наталії Олексіївни

2) Фізичної особи - підприємця Єфименко Володимира Івановича

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"

про стягнення 345 022,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2017 року позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.01.2017) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 345 022,80 грн. - збитків, 5 175,35 грн. витрати по сплаті судового збору та 34 500,00 грн. витрати на оплату правової допомоги адвоката.

Позовна заява мотивована спричиненням діями відповідачів збитків, які завдані втратою вантажу (бананів у кількості 18 140 кг на загальну суму 345 022,80 грн.) за видатковою накладною № 704313.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 (суддя Євстигнеєва Н.М.), яке залишене без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В., Кузнецова І.Л.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними доказами спричинення збитків саме відповідачами доведено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову в частині відмови у стягненні 345 022,80 грн. збитків та 5 175,35 витрат на оплату судового збору за подання позову, позовні вимоги в цій частині задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Заявник касаційної скарги посилається на те, що відповідно до присів статті 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно приписами статей 22, 1164 ЦК та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК) особа, якій завдано збитки у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

Скаржник зазначає, що перевізником було втрачено вантаж ТОВ "Тропік" вартістю 345 022 грн. 80 коп.

На думку ТОВ "Тропік", зазначені обставини підтверджені позивачем доказами ввезення та розмитнення товару до країни, договором про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеним з ФОП Асмолова Н.О., копією рахунку на оплату послуг з організації перевезення, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, поясненнями комірника підприємства позивача, договором поставки, укладеним з ТОВ "АТБ-Маркет", договором оренди складських приміщень, копіями документів водія-перевізника, довіреністю на отримання товару, копією заяви про звернення до Броварського відділення поліції.

Отже, у справі наявні всі докази для притягнення відповідачів до відповідальності згідно зі статті 924 ЦК за втрату товару, статей 224, 225 ГК.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів або третьої особи до суду не надходили.

До касаційного господарського суду надійшли нотаріально посвідченні заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши перегляд в письмовому провадженні касаційної скарги, переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 ЦК).

Відповідно до статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 ЦК).

Статтею 924 ЦК встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до визначень, наведених у пункті 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 року № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання і без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, але за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по - батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, обов`язковою умовою оформлення товарно-транспортної накладної є наявність підпису водія, який здійснює перевезення товару.

Пунктами 11.4, 11.6, 11.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.Крім вищевикладеного, вказані Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, згідно з якими:

- на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (пункт 3.7);

- заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (пункт 3.8);

- перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (пункт 10.1);

- заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором (пункт 10.2);

- за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора) (пункт 10.10));

- дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пункт 11.3).

З матеріалів справи слідує, що 13 липня 2016 року між ФОП Асмоловою Н.О. (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (замовник) був укладений договір №23/16-УП про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого експедитор зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, що надаються замовником для перевезення автомобільним транспортом в міжнародному, міжміському та міському сполученнях, на підставі угод-замовлень, що будуть укладені експедитором на момент підписання даного договору або будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.3 вказаного договору конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення. Заявку може бути передано за допомогою засобів електронного, факсимільного, поштового, інших видів зв'язку.

Замовник має право надавати експедитору заявку на перевезення вантажів в електронній формі шляхом направлення на електронну адресу перевізника. В заявці вказується найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки. Експедитор повинен протягом одного робочого дня з дати отримання заявки повідомити замовника про неможливість виконання заявки протягом одного робочого дня з дати отримання заявки, заявка вважається прийнятою і підлягає виконанню експедитором

Відповідальність сторін за цим договором передбачена розділом 5 цього договору.

Сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків у відповідності до вимог чинного законодавства та міжнародного права. У разі запізнення на завантаження, прострочення доставки вантажу відповідно до заявки на конкретне перевезення, якщо інше не передбачено заявкою договором, або понаднормових простоїв винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки та сплатити штраф у розмірі 100,00грн. за кожну добу запізнення, прострочення або простою.

Згідно пункту 7.1 договору договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року.

З аналізу умов вказаного договору слідує, що сторони у договорі визначили, що транспортно-експедиційні послуги здійснюються на підставі підтвердженої експедитором заявки, підписаної керівником клієнта і скріпленої печаткою переданої експедитору особисто або по факсимільному зв'язку, яка обов'язково містить пункт завантаження (точна адреса), час завантаження, пункт вивантаження та час вивантаження (точна адреса), характер вантажу, найменування та маса вантажу, тип автопоїзду, термін доставки вантажу, особливі умови перевезення, вартість перевезення, а також відстань перевезення та рід упаковки.

Оскільки, жодної письмової угоди, замовлення, заявки на перевезення вантажу - 18 140 кг бананів між позивачем та ФОП Асмоловою Н.О., як того вимагають умови укладеного між сторонами договору, оформлено не було, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підтвердження надання ФОП Асмоловою Н.О. транспортно - експедиційних послуг по перевезенню втраченого вантажу (бананів у кількості 18 140 кг на загальну суму 345 022,80 грн.) за видатковою накладною № 704313.

В підтвердження відвантаження товару та його отримання перевізником - ФОП Єфименко В. І. позивачем були надані:

- копія рахунку - фактури № 65/08 від 09.08.2016, який ФОП Асмолова Н.О. виставила ТОВ "Тропік" на відшкодування транспортних послуг (вартість транспортних послуг з перевезення вантажу автомобілем Рено АЕ1215НР/АЕ0605ХО за маршрутом м. Дніпро - м. Київ складає 6350,00 грн. та експедиційних послуг на суму 50,00 грн., а всього - 6 400,00 грн.);

- копія видаткової накладної №704313 від 09.08.2016, згідно якої ТОВ "Тропік" поставило на адресу ТОВ "АТБ-Маркет" банани у кількості 18 140 кг на загальну суму 345 022,80 грн.;

- копія товарно-транспортної накладної від 09.08.2016.

Згідно товарно-транспортної накладної №2016 08 09/224 від 09.08.2016 автомобільним перевізником є ФОП Асмолова Н.О., водій Єфименко В.І.; замовником (платником) та вантажовідправником є ТОВ "Тропік"; пункт навантаження: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 207; пункт розвантаження: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, провулок Димарський, 4; кількість отриманого товару - 1020 тон згідно видаткової накладної №704313 від 09.08.2016.

Вказана товарно-транспортна накладна скріплена печаткою та підписом ТОВ "Тропік", однак, не містить підпису водія та/або експедитора, тобто не містить підпису особи, яка отримала товар для перевезення.

В копії товарно-транспортної накладної від 09.08.2016, графи товарно-транспортної накладної про наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки зобов'язання перевізника приймати на себе відповідальність за схоронність під час перевезення всіх вантажів, договірних та оформлених заявкою на перевезення, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі, виникає лише після прийняття ним вантажу від відправника, а матеріалами справи доведено, що ФОП Єфименко В.І., як перевізник, спірний вантаж до перевезення не приймав, то відповідальність за його схоронність, передбачена статтями 924, 934 ЦК, статті 314 ГК, статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", не настає.

Відповідно до статті 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 ГК передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За змістом статті 623 ЦК відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Виходячи з наведених норм права, позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідачів, є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки, вину відповідачів.

З матеріалів справи слідує, що позивачем належними доказами спричинення збитків саме відповідачами доведено не було, судами встановлено відсутність складу цивільного правопорушення, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 22, 924, 1164 ЦК та статей 224, 225 ГК відносно того, що в наслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань щодо перевезення вантажу, вантаж було втрачено чим завдано позивачеві збитків, є помилковим, оскільки матеріалами справи не підтверджено надання послуг з перевезення, та як наслідок спричинення збитків саме відповідачами.

Посилання заявника касаційної скарги, як на доказ відправлення товару на копії договорів - заявок на перевезення вантажу від 02.08.2016, від 03.08.2016, копії товарно-транспортних накладних від 02.08.2016, від 03.08.2016, копію накладеної від 03.08.2016 на внутрішнє переміщення, копію акту приймання-передачі виконаних послуг від 04.08.2016, копію рахунку-фактури від 04.08.2016 колегією суддів не приймаються, оскільки вказані докази підтверджують лише факт придбання позивачем, розмитнення та перевезення бананів на склад позивача, однак жодним чином не доводять отримання ФОП Єфименко В.І. бананів у зазначеній кількості зі складу позивача для перевезення.

Суд касаційної інстанції не приймає до розгляду нотаріально посвідченні заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надійшли на адресу суду 01.02.2018, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права, зокрема, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, відповідно до приписів частини 1 статті 301 та частини 9 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №904/10948/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков