Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.11.2019 року у справі №911/634/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/634/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019

у складі колегії суддів: О. О. Хрипун- головуючий, М. Г. Чорногуз, К. В.

Тарасенко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

до фермерського господарства "Ніна"

про стягнення 1 134 848,11 грн

та за зустрічним позовом фермерського господарства "Ніна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

про стягнення 339 816,11 грн та зобов'язання вчинити діїза участю представників учасників:

позивача: Тютюнник В. А.

відповідача: Мішакіна Л. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" (далі - ТОВ "НФМ АГРО", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Ніна" (далі - ФГ "Ніна", відповідач) 1 134 848,11 грн, з яких: 871 472,74 грн - пеня, 74 328,70 грн - 3% річних, 189
046,67 грн - інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати за товар. Розмір заборгованості встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 911/212/18.

ФГ "Ніна" звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "НФМ АГРО" 339 816,11 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "НФМ АГРО" договірних зобов'язань у частині передачі товару за договором поставки сільськогосподарської техніки.

Крім того, ФГ "Ніна" просило зобов'язати ТОВ "НФМ АГРО" оформити та підписати акт приймання-передачі товару за договором поставки № Н-043 Т-17 від 21.06.2017.

Відповідач зазначає, що вартість техніки оплачена в повному обсязі, ТОВ "НФМ АГРО" ухиляється від підписання акта приймання-передачі товару.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2019 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ АГРО" 213

782,45 грн пені, 74 109,36 грн - 3 % річних, 189 046,67 грн - інфляційних втрат та 7 154,08 грн - судового збору, в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ТОВ "НФМ АГРО" оформити та підписати акт приймання-передачі товару за договором поставки № Н-043 Т-17 від 21.06.2017 на користь ФГ "Ніна ", стягнуто з ТОВ "НФМ АГРО" на користь ФГ "Ніна" 1 921,00 грн судового збору, в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також обмежив період нарахування пені шестимісячним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах розрахунку позивача, визначивши період нарахування з 23.03.2018 по 16.06.2018. При цьому, судом відхилено доводи позивача за первісним позовом щодо наявності погодження між сторонами збільшення періоду нарахування пені понад 6 місяців, з огляду на юридичну необґрунтованість останніх.

Частково задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що вартість товару повністю оплачена позивачем за зустрічним позовом, у зв'язку з чим у останнього виникло право на отримання товару, яке має бути засвідчено відповідно до умов договору, шляхом підписання акта прийому-передачі товару. При цьому, суд з посиланням на наявні у матеріалах справи копії листів зазначив, що позивачем за зустрічним позовом вчинялися необхідні дії, передбачені умовами договору та чинним законодавством України, але відповідачем за зустрічним позовом свої зобов'язання щодо підписання акта прийому-передачі товару не виконано.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення пені з підстав його необґрунтованості, зазначивши, що договором поставки передбачена відповідальність постачальника безпосередньо за порушення обов'язку з вчасної передачі товару, а не за порушення зобов'язання щодо підписання акта прийому-передачі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №911/634/19 змінено рішення господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі, його резолютивну частину викладено в наступній редакції:

"1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Ніна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" 43 442,03 грн пені, 74 109,36 грн 3 % річних, 189
046,67 грн інфляційних втрат та 16 979,90 грн судового збору.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" на користь Фермерського господарства "Ніна" 339 816,11 грн пені та 5 090,24 грн судового збору.

6. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити."

Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова мотивована неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за товар.

Апеляційний господарський суд, не погоджуючись з позицією суду першої інстанції щодо здійсненого судом перерахунку розміру пені в межах строку, встановленого ст.232 Цивільного кодексу України, та взявши до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки і відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, змінив рішення місцевого господарського суду в цій частині та зменшив розмір пені.

Крім того, суд апеляційної інстанції, вказуючи про обов'язковість підписання сторонами акта приймання-передачі зазначив, що без вчинення дій з приймання та передачі товару від постачальника покупцю, відповідно до умов договору, підписання акта є неправомірним, тому така позовна вимога за зустрічним позовом не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом у частині стягнення з позивача на користь відповідача пені в розмірі 339 816,11 грн, вказав на порушення позивачем виконання договірних зобов'язань в частині передачі відповідачеві сільськогосподарської техніки за договором поставки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині зменшення пені на 828
030,71 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Ухвалити нове рішення за первісним позовом про стягнення з ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ-АГРО" пені за договором поставки в розмірі 828 030,71 грн.

Також, позивач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 за зустрічним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Скарга мотивована безпідставним зменшенням судом апеляційної інстанції пені.

Також, позивач вказує на відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та зазначає, що сторонами договору поставки не заперечується, що товар за договором поставки сільськогосподарської техніки переданий відповідачеві, а спір між сторонами виник з приводу підписання акта приймання-передачі товару, а не щодо не передачі такого товару.

Крім того, позивач наголошує на тому, що ним вчинялися дії спрямовані на підписання документів з передачі майна у власність ФГ "Ніна" та враховуючи фактичне володіння товаром відповідачем, позивач вказує на безпідставність стягнення пені.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 911/634/19 залишити без змін.

Відповідач зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 червня 2017 року між ТОВ "НФМ Агро" (поклажодавець) та ФГ "Ніна" (зберігач) укладено договір зберігання № Н-015 ОП-17, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання вказане в специфікації майно, а саме: комбайн Case ІН 6140, новий; жниварку зернову Case ІН 3020, flex, 25ft, нову.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до
15.12.2017. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 9.1,9.3 договору зберігання).

На виконання договору зберігання 20.06.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання жниварки зернової Case ІН 3020, flex, 25ft, нової, а 07.07.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання комбайну Case ІН 6140, нового.

21 червня 2017 року між ТОВ "НФМ Агро" (постачальник) та ФГ "Ніна" (покупець) укладено договір № Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі по тексту - товар) згідно з умовами оплати, які викладені в п. 2.3 та графіку внесення платежів, зазначеному в додатку №2.

Найменування товару, його кількість, базова ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, визначені в додатку № 1, графік внесення платежів, визначені в додатку № 2, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору характеристика на товар вказана в додатку № 3 та додатку № 4 до цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору на момент підписання цього договору вартість товару становить 6 254 387,50 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 1 042 397,92 грн. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 238 169,39 доларів США. Сторони домовились, що розміри курсу продажу долара США на УМВБ, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту за цим договором, визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері (http:/minfin. com. ua).

У п. 2.3 договору сторони встановили, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях згідно з графіком внесення платежів, зазначеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору.

Предметом договору згідно з додатком № 1 до договору є новий комбайн Case ІН 6140, в комплекті з новою жниваркою зерновою Case ІН 3020, flex, 25ft, які постачальник зобов'язався передати покупцю протягом 5 робочих днів при умові надходження 100% від вартості за товар на розрахунковий рахунок постачальника, базис поставки EXW (м. Верем'я, Обухівський р-н, Київська обл. ).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №911/212/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.02.2019, задоволено позовні вимоги ТОВ "НФМ Агро ", стягнуто з ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ Агро" основний борг за договором поставки № Н-043 Т-17 від 21.06.2017 в розмірі 2 668 625,01 грн, пеню в сумі 221 020,64 грн, 3 % річних - 21 275,89
грн, інфляційні втрати - 64 407,26 грн за період з 16.12.2017 по 22.03.2018. У задоволенні зустрічного позову ФГ "Ніна" про розірвання договору поставки та про стягнення з ТОВ "НФМ Агро ", сплачених ФГ "Ніна" грошових коштів на виконання договору поставки.

Зазначена постанова мотивована неналежним виконанням ФГ "Ніна" зобов'язання щодо оплати товару у строки передбачені договором поставки. Крім того, суди вказали на те, що ФГ "Ніна" та ТОВ "НФМ Агро" не вчинено дій, передбачених ст. 655 Цивільного кодексу України, і у ФГ "Ніна" не виникло права власності на поставлений товар, а фактичним власником товару є ТОВ "НФМ Агро".

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові у справі 911/212/18 зазначив, що право відшкодування збитків та застосування положень Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" у даній справі залежить від встановлення обставин передачі майна за договором зберігання, а так як дії з передачі предмета поставки, передбачені ст.ст. 655, 692 ЦК України, сторонами не виконано, відтак, відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 22, 673, 675, 678 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України щодо стягнення збитків, пов'язаних з поставкою неякісної техніки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що присуджена до стягнення з ФГ "Ніна" постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №911/212/18 сума основного боргу за договором поставки № Н-043 Т-17 від
21.06.2017 була перерахована ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ Агро" платіжними дорученнями № 15 від 22.02.2019 на суму 1 000 000,00 грн та № 16 від 25.02.2019 на суму 1 668 625,01 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також судами встановлено, що ФГ "Ніна" 25.02.2019 повністю виконано зобов'язання по оплаті товару за договором поставки.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №911/212/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.02.2019, задоволено позовні вимоги ТОВ "НФМ Агро", стягнуто з ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ Агро" основний борг за договором поставки № Н-043 Т-17 від 21.06.2017 в розмірі 2 668 625,01 грн, пеню - 221
020,64 грн, 3 % річних - 21 275,89 грн, інфляційні втрати - 64 407,26 грн за період з 16.12.2017 по 22.03.2018.

Також судами встановлено, що 25.02.2019 ФГ "Ніна" виконано зобов'язання по оплаті товару за договором поставки № Н-043 Т-17 від 21.06.2017.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки ФГ "Ніна" порушено строк оплати за товар суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат, відповідно до норм ст. 625 ЦК України правомірно стягнув з ФГ "Ніна" 74 109,36 грн 3% річних та 189 046,67 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, обмеживши період нарахування пені шестимісячним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано (15.12.2017) та здійснивши перерахунок розміру пені, частково задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 213 782,45 грн.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Рішення суду не містить обґрунтованих висновків щодо результату розгляду такого клопотання.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в цій частині, вказав на помилковість висновків місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Апеляційний господарський суд зазначив, що сторони в п. 7.2 договору погодили термін сплати пені - з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення платежів.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто та задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені та на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшено розмір пені до 43 442,03 грн.

Апеляційний господарський суд наголосив на тому, що після виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати придбаного товару, передбачена п. 7.2 договору неустойка втратила свою стимулюючу функцію та стала додатковим прибутком постачальника.

Суд вказує, що після отримання остаточного судового рішення сума безспірної заборгованості була негайно сплачена ФГ "Ніна". Крім того, загальна сума вже стягнутої та заявленої до стягнення пені становить більш ніж 40% від суми простроченої, але вже сплаченої заборгованості, що не можна визнати співмірним наслідком порушення. При тому, що жодних збитків постачальнику не спричинено, адже відповідачем частково прострочено виконання зобов'язання щодо попередньої оплати, а зустрічне зобов'язання на час спору ще не виконане.

Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для стягнення пені за весь строк прострочення платежів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості.

Пункт 7.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у п. 7.2. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості нарахування пені за весь строк прострочення сплати заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, вказує на те, що загальна сума вже стягнутої та заявленої до стягнення пені становить більш ніж 40% від суми простроченої, але вже сплаченої заборгованості, що не можна визнати співмірним наслідком порушення.

Оскільки саме апеляційним господарським судом розглядалося вказане клопотання відповідача та судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання помилково взято до уваги пеню, нараховану за весь строк прострочення сплати заборгованості, а не пеню в межах строку передбаченого ст. 232 ГК України та з огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до ст. 300 ГПК України, який позбавлений можливості з'ясувати вказані вище обставини, що перешкоджає ухвалити нове рішення, справу в частині позовних вимог про стягнення пені, з урахуванням вище зазначеного клопотання, слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо задоволення вимог ФГ "Ніна" про стягнення з ТОВ "НФМ Агро" пені в розмірі 339 816,11 грн та про відмову в задоволенні вимоги про зобов'язання ТОВ "НФМ Агро" підписати акт приймання-передачі товару за договором поставки від 21.06.2017 з огляду на наступне.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1.3 договору товар постачається на умовах вказаних в графі "Базис поставки" додатку № 1.

Пунктами 3.1,3.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату отримання товару, передати товар покупцеві в термін, який вказано в додатку № 1, та в місці, визначеному в графі "базис поставки" цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору постачальник зобов'язався передати покупцю товар протягом 5 робочих днів при умові надходження 100% від вартості за товар на розрахунковий рахунок постачальника, базис поставки EXW (м. Верем'я, Обухівський р-н, Київська обл. ).

Приймання товару по кількості та якості відбувається у передбаченому у п. 4.1-4.4 порядку. Так, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника, покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. При передачі товару обов'язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.

У пункті 8.2 договору сторони передбачили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент зарахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника та підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Таким чином договором поставки передбачено обов'язковість підписання сторонами договору акта приймання-передачі.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що без вчинення дій з приймання та передачі товару від постачальника покупцю відповідно до обумовлених умов договору, підписання акта є неправомірним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сільськогосподарська техніка перебуває у володінні ФГ "Ніна" на підставі договору зберігання № Н-015 ОП-17 від 20.06.2017.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 948 ЦК встановлено обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Статтею 949 ЦК України передбачено обов'язок зберігача повернути річ, яка була передана на зберігання.

Доказів повернення майна зі зберігання матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що товар за договором поставки сільськогосподарської техніки переданий відповідачеві відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання договору зберігання
20.06.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання жниварки зернової Case ІН 3020, flex, 25ft, а 07.07.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання комбайну Case ІН
6140.

Збіг в одній особі зберігача за договором зберігання № Н-015 ОП-17 від
20.06.2017 та покупця за договором № Н-043 Т-17 від 21.06.2017 не припиняє зобов'язання постачальника передати визначений договором товар покупцеві.

У зв'язку з порушенням постачальником зобов'язання з передачі покупцю товару, суд апеляційної інстанції на підставі п. 7.1 договору поставки правомірно стягнув з ФГ "Ніна" пеню.

Інші доводи позивача фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Під час нового розгляду справи в частині стягнення пені та розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа направляється на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №911/634/19 скасувати в частині зміни рішення господарського суду Київської області від 11.07.2019 щодо позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства "Ніна" пені.

У цій частині справу №911/634/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №911/634/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець