Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №910/11005/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11005/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології",

представники позивача - Бутнік - Сіверський О.Б. керівник, ОСОБА_5, адвокат (ордер від 19.06.2018),

відповідачі - казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" та дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес",

представники відповідачів: 1. Бугайова О.Ю., адвокат (ордер від 01.06.2018),

2. не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (головуючий суддя Балац С.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)

у справі № 910/11005/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології" (далі - ТОВ "Компанія інноваційні технології")

до: казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра") та дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (далі - ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес")

про визнання договору комісії недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія інноваційні технології" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" та ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про визнання договору комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П недійсним.

Позов мотивовано тим, що оспорюваний правочин суперечить приписам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон), оскільки передбачає продаж продукту (радіолокаційної станції [РЛС] 36Д6М1-1), який виготовлений з використанням захищених патентами України №№ 37865 та 37870 винаходів без дозволу їх правовласника - ТОВ "Компанія інноваційні технології", а також з використанням ноу-хау до них без дозволу їх власників, за дорученнями яких діє позивач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/11005/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на його необґрунтованість та недоведеність позивачем порушення його прав і охоронюваних законом інтересів укладенням спірного правочину.

ТОВ "Компанія інноваційні технології", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами ТОВ "Компанія інноваційні технології", викладеними у касаційній скарзі:

- відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій протиправно обмежили позивача у праві обирати спосіб захисту порушеного права шляхом звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П, метою якого є виключно подальше укладення договору поставки продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності позивача. Таке право підлягає захисту, незважаючи на те, що сам по собі оспорюваний правочин не передбачає поставки продукції;

- укладена сторонами оспорюваного правочину додаткова угода від 04.09.2017 до договору комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П, якою з договору виключені пункти 5.3 та 12.9, не спростовує факту використання винаходів та ноу-хау до них під час виготовлення КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1, оскільки таке використання підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи.

КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на те, що судові акти попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на те, що судами попередніх інстанцій повно, всебічно та об'єктивно досліджено матеріали справи за наявними у ній доказами, у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/11005/17 заяву ТОВ "Компанія інноваційні технології" про відвід суддів Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П. залишено без розгляду.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- ТОВ "Компанія інноваційні технології" як ліцензіаром та КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" як ліцензіатом укладений ліцензійний договір від 12.02.2015 № 01-і/рпн/17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до умов якого ліцензіар видає ліцензіату на строк дії договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау на умовах цього договору на території КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра". При цьому ліцензіату надається право на виготовлення із застосуванням об'єктів права інтелектуальної власності, застосування, пропонування для продажу, продаж та інше введення в цивільний оборот продукту за ліцензією на території КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" або зберігання продукту за ліцензією в зазначених цілях на території КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра";

- рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/5389/16 за позовом державного концерну "УКРОБОРОНПРОМ" до ТОВ "Компанія інноваційні технології" та КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" про визнання недійсним договору від 12.02.2015 № 01-і/рпн/17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір від 12.02.2015 № 01-і/рпн/17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності;

- до набрання чинності вказаним судовим рішенням ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" як комісіонером та КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" як комітентом укладено договір комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П (далі - Договір), відповідно до умов якого ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" зобов'язалося за дорученням КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" за плату від свого імені та за рахунок КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" вчинити правочини щодо: продажу однієї радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1 (далі - продукція) згідно з комплектом поставки, зазначеним у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною; надання послуг з підготовки операторів і обслуговуючого персоналу продукції (далі - послуги) згідно з додатком № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною;

- пунктом 5.3 Договору передбачено, що погоджена КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" ціна продукції і послуг сформована з урахуванням безпосередньої вартості продукції і послуг та включає: вартість експлуатаційної документації на продукцію російською та англійською мовами; введення продукції в експлуатацію в країні, де вона буде експлуатуватись; витрати на проведення спільного технічного приймання продукції; пакування, консервування і маркування продукції; транспортування продукції до пункту відвантаження (міжнародний аеропорт "Гостомель" або "Бориспіль", Київська обл.), відповідну страховку та охорону, завантаження на літак; гарантійне супроводження протягом строку дії гарантійних зобов'язань; перебування упродовж гарантійного строку представника КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (одна особа) в країні покупця (або кінцевого користувача) для оперативного усунення несправностей та нагляду за експлуатацією продукції; пов'язані з продукцією та її передачею податки, збори і інші обов'язкові платежі; витрати по оплаті виключних прав за використання сукупності винаходів, захищених патентами України № 37865 та № 37870 та ноу-хау до них згідно з пунктом 12.9 цього договору; комісійну плату; інші витрати;

- відповідно до пункту 12.9 Договору КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" гарантує відсутність порушень права інтелектуальної власності (похідних прав) та/або патентного права третіх осіб щодо продукції та послуг, стосовно яких вчиняється угода, визначена пунктом 1.1 Договору, так і їх складових частин, у тому числі, патентів України № 37865 та № 37870 та ноу-хау до них:

"Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат" до винаходу "Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації", що захищений патентом України № 37865;

"Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсивних завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Спосіб виявлення та бланкирування несинхронних завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів інформації", що захищений патентом України № 37870.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що сторонами оспорюваного правочину укладено додаткову угоду від 04.09.2017 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до оспорюваного правочину, шляхом виключення з пункту 5.3 Договору підпункту такого змісту: "витрати по оплаті виключних прав за використання сукупності винаходів, захищених патентами України № 37865 та № 37870 і ноу-хау до них згідно з пунктом 12.9 цього договору" та пункту 12.9 Договору: "Комітент гарантує відсутність порушень права інтелектуальної власності (похідних прав) та/або патентного права третіх осіб щодо продукції та послуг стосовно яких вчиняється угода, визначена пунктом 1.1 Договору, так і їх складових частин, у тому числі патентів України № 37865 та № 37870 та ноу-хау до них:

"Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат" до винаходу "Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації", що захищений патентом України № 37865;

"Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсивних завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів", що захищений патентом України № 37870;

"Спосіб виявлення та бланкирування несинхронних завад" до винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів інформації", що захищений патентом України № 37870".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідно до приписів статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів частини другої статті 28 Закону патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Згідно з частиною п'ятою статті 28 Закону патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність визначених законом підстав для визнання Договору недійсним з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваний правочин за своєю правовою природою є дорученням однієї сторони (комітента) на вчинення правочину іншою стороною (комісіонером) за плату, від імені комісіонера, але за рахунок комітента, наслідком чого в майбутньому може стати укладення договорів щодо продажу однієї радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1 та надання послуг з підготовки операторів і обслуговуючого персоналу відповідної продукції.

При цьому згідно з умовами Договору: комітент гарантував, що продукція, яка передається на комісію є новою, поточного виробництва (пункт 2.5 Договору); комітент гарантував виготовлення продукції та надання послуг упродовж 60 місяців з дати набрання чинності цим договором (пункт 5.2 Договору).

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачем не доведено укладення ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" договорів щодо продажу однієї радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1 та надання послуг з підготовки операторів і обслуговуючого персоналу відповідної продукції на виконання умов Договору.

Водночас, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, згідно з укладеною сторонами Договору додатковою угодою від 04.09.2017 до нього не передбачено в подальшому укладення комісіонером договорів щодо продажу продукції - радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1 саме з використанням захищених патентами України №№ 37865 та 37870 винаходів, а також з використанням ноу-хау до них.

Так, у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення правочину про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій з урахуванням означених законодавчих приписів, дослідивши зміст Договору, беручи до уваги наявність додаткової угоди до нього, якою внесені зміни до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, встановивши відсутність порушених прав позивача (після внесення таких змін до оспорюваного правочину), - дійшли неспростовного висновку про недоведеність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим на законних підставах відмовили у задоволенні позову.

Посилання ТОВ "Компанія інноваційні технології" на те, що укладена сторонами оспорюваного правочину додаткова угода від 04.09.2017 до Договору, якою з договору виключені пункти 5.3 та 12.9, не спростовує факту використання винаходів та ноу-хау до них під час виготовлення радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що позивачем не доведено виготовлення позивачем радіолокаційної станції (РЛС) 36Д6М1-1 та її передачу комісіонеру саме на виконання умов спірного Договору (адже згідно з Договором продукція мала бути новою, поточного виробництва та підлягала виготовленню протягом 60 місяців з дати набрання чинності Договором, а не була виготовленою до укладення спірного правочину).

Твердження ТОВ "Компанія інноваційні технології" про виготовлення позивачем іншого виробу з використанням захищених патентами України №№ 37865 та 37870 винаходів, а також з використанням ноу-хау до них, який замовлений до Нігерії та щодо якого було укладено інший договір комісії, не стосується предмета спору у даній справі.

Посилання ТОВ "Компанія інноваційні технології" на виготовлення КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра" та реалізацію останнім у період з 16.02.2015 по 25.02.2015 однієї одиниці продукції, яка виготовлена з використанням захищених патентами України №№ 37865 та 37870 винаходів, а також з використанням ноу-хау до них згідно з ліцензійним договором від 12.02.2015 № 01-і/рпн/17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності (який визнаний у судовому порядку недійсним), не стосується предмета спору про визнання недійсним договору комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П та змісту самого оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ТОВ "Компанія інноваційні технології" без задоволення, а судових актів попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/11005/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко