Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.03.2019 року у справі №908/1805/17
Ухвала КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №908/1805/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1805/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Гурильова А. С. (дов. від 02.01.2019),

розглянув касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Росія"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (судді: Антонік С. Г. (головуючий), Дармін М. О., Іванов О. Г.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Росія"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання договору оренди землі поновленим на п'ять років на тих самих умовах.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Росія" (далі - ПСП Агрофірма "Росія") звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим на 5 років договору оренди земельної ділянки від 13.11.2009 № 041028100025 (далі - договір оренди), зареєстрованого 24.03.2010 Токмацьким міськрайонним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в установлений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк відповідач не повідомив позивачеві про заперечення у поновленні договору оренди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 (суддя Колодій Н. А.) позовні вимоги задоволено: визнано поновленим на 5 років договір оренди на тих самих умовах.

4. Рішення аргументовано тим, що позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжує добросовісно користуватись орендованою земельною ділянкою, використовує її за цільовим призначенням для сільськогосподарських потреб і належним чином виконує договірні зобов'язання в частині внесення орендної плати. Суд також урахував, що орендодавець не надав будь-яких обґрунтованих заперечень, які унеможливлювали би подальшу пролонгацію орендних відносин, після закінчення дії договору позивач не отримував від орендодавця жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача у цій частині.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 рішення скасовано, здійснено розподіл судових витрат.

6. Постанову аргументовано недоведеністю позивачем порушення його прав відповідачем і неправильним обранням способу захисту, оскільки належним способом захисту є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ПСП Агрофірма "Росія" просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає про неправильне застосування і порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 3, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 184, 187 Господарського кодексу України, статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує, що судове рішення про визнання договору поновленим є достатнім правоутворюючим актом, який належним чином захистить право позивача; Законом України "Про оренду землі" не передбачено, хто саме (орендар чи орендодавець) має ініціювати укладення додаткової угоди.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 13.11.2009 між ПСП Агрофірма "Росія" (орендар) і Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) укладено договір оренди, за змістом якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 2325555100:04:009:0003), надану на підставі розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації від 10.11.2009 № 429, розташовану на території Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель державної власності в контурі № 471 (пункт 1);

- договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

- орендар вносить орендну плату у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки, що становить 3109,56 грн на рік (пункт 9);

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Цей договір підлягає перегляду кожні три роки у зв'язку зі зміною законодавства. Пропозиції сторін затверджуються додатковими угодами. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 36).

11. Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель Токмацьким відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" 24.03.2010.

12. Земельну ділянку передано за актом прийому-передачі земельної ділянки від 13.11.2009.

13. Відповідно до Положення про головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, це управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

14. ПСП Агрофірма "Росія" звернулося до відповідача з листом-повідомленням від 09.10.2014 № 135 з додатками (примірниками додаткової угоди до договору оренди).

15. За змістом довідки виконавчого комітету Чернігівської селищної ради від 05.01.2017 № 02-01-14/08 орендну плату ПСП Агрофірма "Росія" сплатило у повному обсязі.

16. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 908/3038/16 залишено в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 про відмову у задоволенні позову ПСП Агрофірма "Росія" про визнання договорів поновленими, у тому числі договору № 041028100025.

Відмову у позові обґрунтовано тим, що у додатковій угоді, проект якої було направлено на адресу відповідача, позивач запропонував змінити істотну умову договору, що суперечить вимогам частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

17. Договір оренди не було поновлено, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

19. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

20. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

21. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

22. Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 цієї норми.

23. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

24. Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

25. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

26. Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

27. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18.

28. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

29. Разом із тим суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що скасувавши рішення суду першої інстанції з підстав неправильно обраного способу захисту, суд апеляційної інстанції не зазначив про ухвалення ним нового рішення.

Частиною 4 статті 311 ГПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

30. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вбачає підстави для зміни резолютивної частини постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

32. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови немає.

33. Разом із тим оскаржувану постанову слід змінити і викласти пункт другий її резолютивної частини у такій редакції: "Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 у справі № 908/1805/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити".

Щодо судових витрат

34. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Росія" залишити без задоволення.

Змінити резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 908/1805/17, виклавши пункт другий у такій редакції: "Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 у справі № 908/1805/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити".

У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 908/1805/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков