Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.10.2022 року у справі №912/4031/20
Постанова КГС ВП від 09.04.2024 року у справі №912/4031/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/4031/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третіх осіб - Антонова А. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 (колегія суддів: Дармін М. О. - головуючий, Іванов О. Г., Березкіна О. В.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 (суддя Глушков М. С.) у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , 13) ОСОБА_13 , 14) ОСОБА_14 , 15) ОСОБА_15 , 16) ОСОБА_11 , 17) ОСОБА_16 , 18) ОСОБА_17 , 19) ОСОБА_18 , 20) ОСОБА_19 , 21) ОСОБА_20 , 22) ОСОБА_21 , 23) ОСОБА_22 , 24) ОСОБА_23 , 25) ОСОБА_24 , 26) ОСОБА_25 , 27) ОСОБА_26 , 28) ОСОБА_27 , 29) ОСОБА_28 , 30) ОСОБА_29 , 31) ОСОБА_30 , 32) ОСОБА_31 , 33) ОСОБА_32 , 34) ОСОБА_33 , 35) ОСОБА_34 , 36) ОСОБА_35 , 37) ОСОБА_36 , 38) ОСОБА_37 , 39) ОСОБА_38 , 40) ОСОБА_39 , 41) ОСОБА_40 , 42) ОСОБА_41 ,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Селянське (фермерське) господарство "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича (далі - СФГ "ТІОС") звернулося 15.12.2020 до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якій просило:

- визнати незаконною відмову та явне зволікання ГУ Держгеокадастру в поновленні СФГ "ТІОС" договору оренди землі від 25.08.2010, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та СФГ "ТІОС", зареєстрованого від 08.09.2010 № 041037300201, площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (далі - договір оренди);

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди в редакції, викладеній у пункті 3 прохальної частини позову;

- відновити становище, яке існувало до порушення (з урахуванням заяви про зміну предмета позову в частині), а саме:

визнати незаконними дії ГУ Держгеокадастру щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 на 41 (сорок одну) окремі земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271; 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:5273;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:52730 та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру об`єднати земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522884600:02:000:9005 (далі - спірна земельна ділянка) в одну земельну ділянку в тих самих межах та площі, що існувала до її поділу, та внести відповідну інформацію до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру відновити скасований кадастровий номер спірної земельної ділянки площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області;

- стягнути з відповідача судові витрати.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що СФГ "ТІОС" зверталося відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди до нього. Проте ГУ Держгеокадастру, посилаючись на положення статті 122 Земельного кодексу України, частину 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомило про заперечення щодо поновлення договору оренди. У подальшому, як зазначає позивач, йому стало відомо про те, що відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки на 41 земельну ділянку. Позивач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру в укладенні додаткової угоди є незаконною та порушує його право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 у справі № 912/4031/21 у задоволенні позову СФГ "ТІОС" відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що:

- орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, як це передбачено його умовами, та не суперечить вимогам частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- за результатами розгляду листа-повідомлення позивача від 12.06.2020 відповідач погодився на усі запропоновані умови, однак заперечив проти укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди при цьому жодних підстав для відмови позивачу в поновленні дії договору оренди у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" не навів;

- спірною земельною ділянкою СФГ "ТІОС", починаючи з грудня 2020, та на цей час, не користується;

- відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки на 41 земельну ділянку та присвоїв їм окремі кадастрові номери;

- на 41 земельну ділянку були оформлені права власності фізичними особами на підставі відповідних наказів ГУ Держгеокадастру;

- вказані 41 земельні ділянки були відчужені фізичними особами як власниками на підставі договорів купівлі-продажу на користь гр. ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд зазначив, що відмова ГУ Держгеокадастру суперечить положенням статей 644 645 Цивільного кодексу України та порушує права позивача на поновлення договору оренди у порядку, визначеному частинами 1- 5, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Проте суд дійшов висновку, що звернення до суду з такими позовними вимогами не захистить в повній мірі порушеного права позивача на оренду спірної земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка поділена, тобто не існує як об`єкт цивільних прав, не використовується позивачем, та перебуває у власності фізичної особи на підставі цивільно-правових угод (правочинів), які є чинними, та використовується нею.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 у справі № 912/4031/20 залишено без змін з викладенням мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови.

2.4. Колегія суддів апеляційного господарського суду констатувала, що право позивача на укладення договору оренди і користування спірною земельною ділянкою було порушено внаслідок прийняття відповідачем низки правових актів індивідуальної дії, які визначені позивачем як незаконні дії ГУ Держгеокадастру щодо поділу спірної земельної ділянки на 41 окрему земельну ділянку з присвоєнням кадастрових номерів та переданням спірної земельної ділянки з власності держави третім особам за відсутності відповідних прав на таке передання. Суд, посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/1, зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Водночас суд установив, що вказані земельні ділянки були відчужені фізичними особами як власниками на підставі договорів купівлі-продажу на користь гр. ОСОБА_1 , а позовна заява не містить позовних вимог до ОСОБА_1 . Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом пред`явлення позову до ГУ Держгеокадастру з переліком вимог, наведених у його прохальній частині, за відсутності будь-яких вимог до ОСОБА_1 не призведе відновлення порушеного права СФГ "ТІОС" на користування спірною земельною ділянкою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. СФГ "ТІОС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 912/4031/20, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, СФГ "ТІОС" зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник зауважує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (про те, що належним способом захисту прав користувача земельної ділянки у подібних правовідносинах є визнання укладеною додаткової угоди); від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 (щодо переходу прав оренди до нового власника земельної ділянки). Крім того, СФГ "ТІОС" зауважує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги СФГ "ТІОС", а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та вважає, що вона є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок. За її твердженням, висновок суду апеляційної інстанції про неналежний спосіб захисту є законним та обґрунтованим. ОСОБА_1 вважає, що до спірних правовідносин належить застосовувати положення статті 148-1 Земельного кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.08.2010 між Компаніївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) з одного боку СФГ "ТІОС" (Орендар) з другого боку, було укладено договір оренди землі за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради.

4.2. Об`єктом оренди за укладеним договором оренди є земельна ділянка площею 81,3037 га, у тому числі ріллі - 81,3037 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) Петрівської сільської ради.

4.3. Згідно з пунктом 8 договору оренди сторони домовились, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.4. Договір оренди зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2010 за № 041037300201.

4.5. 17.06.2020 СФГ "ТІОС" звернулося до ГУ Держгеокадастру з клопотанням від 12.06.2020 № 1-06 про поновлення договору оренди, у якому позивач повідомляв про намір продовжити дію договору оренди та просив внести зміни в існуючий договір оренди шляхом укладення додаткової угоди до нього, якою поновити дію договору оренди (продовжити строк дії) на 7 років та встановити розмір орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки землі. Разом з цим клопотанням від 12.06.2020 СФГ "ТІОС" надало відповідачеві проект додаткової угоди до договору оренди про поновлення терміну дії договору на 7 років із встановленням розміру орендної плати - 12 % нормативної грошової оцінки.

4.6. За результатами розгляду клопотання позивача ГУ Держгеокадастру надало СФГ "ТІОС" лист-узгодження істотних умов договору оренди землі від 10.09.2020 № С-11241/0-186/0/17-20, яким запропонувало СФГ "ТІОС" надати агрохімічний паспорт поля, а також узгодити істотні умови договору оренди землі у частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік, продовження строку його дії на 7 років.

4.7. 07.10.2020 СФГ "ТІОС" надало відповідачеві агрохімічний паспорт поля земельної ділянки № НОМЕР_1 ; погодило встановлення орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік та продовження строку дії договору на 7 років.

4.8. Розглянувши заяву СФГ "ТІОС" від 07.10.2020 стосовно долучення документів до раніше поданої заяви про поновлення договору оренди землі, відповідач надав позивачеві лист-повідомлення від 30.10.2020 № С-11241/1-236/0/17-20, в якому повідомив, що проектом додаткової угоди до договору оренди землі не враховано положення статті 126 Земельного кодексу України, а саме те, що умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.

У листі-повідомленні від 30.10.2020 № С-11241/1-236/0/17-20 ГУ Держгеокадастру також повідомило СФГ "ТІОС" про зміст положень статті 79-1 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

4.9. Суд зазначив, що, керуючись статтею 122 Земельного кодексу України, частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренди землі", ГУ Держгеокадастру повідомило про прийняте рішення щодо заперечення у поновленні договору оренди.

4.10. Суд також установив, що 15.12.2020 СФГ ТІОС" стало відомо, що відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки площею 81,3037 га, у тому числі ріллі - 81,3037 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) Петрівської сільської ради, на 41 земельну ділянку, яким присвоїв окремі кадастрові номери. В подальшому зазначені земельні ділянки було придбано за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 .

4.11. Спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконною відмови ГУ Держгеокадастру в поновленні СФГ "ТІОС" договору оренди, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції, викладеній у пункті 3 прохальної частини позову, визнання незаконними дій ГУ Держгеокадастру щодо поділу спірної земельної ділянки на 41 (сорок одну) окремі земельні ділянки, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі утворених земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, зобов`язання ГУ Держгеокадастру об`єднати земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу спірної земельної ділянки, в одну земельну ділянку в тих самих межах та площі, що існувала до її поділу, та внести відповідну інформацію до Державного земельного кадастру, зобов`язання ГУ Держгеокадастру відновити скасований кадастровий номер спірної земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги СФГ "ТІОС" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та відновлення становища, яке існувало до порушення. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" та вчинив усі необхідні дії для укладення додаткової угоди до договору оренди землі, ГУ Держгеокадастру надало лист-узгодження істотних умов договору оренди щодо розміру орендної плати та строку дії договору, а СФГ "ТІОС" погодило встановлення нового розміру орендної плати та строку дії договору, проте у подальшому ГУ Держгеокадастру повідомило про заперечення щодо поновлення договору оренди, а також здійснило поділ спірної земельної ділянки на 41 земельну ділянку. Позивач наголошував, що відмова ГУ Держгеокадастру в укладенні додаткової угоди є незаконною та порушує його право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

5.3. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зокрема, порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

5.4. Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

5.5. Відповідно до вимог частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, тобто підставою виникнення цього права є договір.

5.6. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

5.7. 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

5.8. Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

5.9. Таким чином, під час розгляду цього позову, зокрема в частині вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі", у редакції, чинній станом на 25.08.2010.

5.10. Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, яка була чинною 25.08.2010) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

5.11. Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначався алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначалися певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

5.12. Як установили суди, 25.08.2010 між Компаніївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) з одного боку СФГ "ТІОС" (Орендар) з другого боку, було укладено договір оренди землі на 10 (десять) років; цей договір оренди був зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 08.09.2010.

Таким чином, строк дії договору оренди землі закінчувався 08.09.2020.

5.13. Суди установили, що СФГ "ТІОС" 17.06.2020 в межах строку, встановленого договором оренди (не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору (пункт 8 договору оренди)), звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням від 12.06.2020 № 1-06 про поновлення договору оренди, надало додаткову угоду про поновлення договору оренди на 7 років з орендною платою в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

5.14. Як зазначили суди, за результатами розгляду зазначеного клопотання позивача ГУ Держгеокадастру надало СФГ "ТІОС" лист-узгодження істотних умов договору оренди землі від 10.09.2020 № С-11241/0-186/0/17-20, яким запропонувало, зокрема також узгодити істотні умови договору оренди у частині встановлення розміру орендної плати (у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі на рік), та строку дії договору (7 років).

5.15. Тобто, відповідач пропонував укласти додаткову угоду з такими ж самими умовами, які були вже запропоновані позивачем у проекті додаткової угоди, направленої ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням від 12.06.2020 № 1-06. Крім того, 07.10.2020 СФГ "ТІОС" у відповіді на лист відповідача погодило встановлення орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік та продовження строку дії договору на 7 років.

Посилаючись на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що орендар належним чином виконав свій обов`язок стосовно повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, як це передбачено договором оренди. Проте, як установив суд, 30.10.2020 ГУ Держгеокадастру повідомило СФГ "ТІОС" про прийняте рішення щодо заперечення у поновленні договору оренди.

5.16. Суд першої інстанції зауважив, що вказані дії відповідача свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру ухилилося у передбаченому законом порядку врегулювати розбіжності щодо умов продовження договору оренди. Крім того, суд зазначив, що відповідач усунувся від розгляду заяви позивача про поновлення договору оренди, яка мала бути розглянута в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі", та жодних підстав відмови позивачу в поновленні дії договору оренди землі від 25.08.2010 у розумінні вказаної статті не навів, чим порушив права позивача на поновлення договору оренди. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру в поновленні договору, яка викладена в листах від 30.10.2020 № С-11241/1-236/0/17-20, від 10.09.2020 № С-11241/1-186/0/17-20 суперечить положенням статей 644, 645 Цивільного кодексу України та порушує права позивача на поновлення договору оренди у визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку.

Водночас суд установив, що відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки на 41 земельну ділянку, яким були присвоєні окремі кадастрові номери, а також на зазначені земельні ділянки було оформлено право власності фізичних осіб на підставі відповідних наказів ГУ Держгеокадастру, і в подальшому ці земельні ділянки були відчужені фізичними особами як власниками на підставі договорів купівлі-продажу гр. ОСОБА_1 . Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що звернення до суду з такими позовними вимогами не захистить в повній мірі порушеного права позивача на оренду спірної земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка поділена, тобто не існує як об`єкт цивільних прав, не використовується позивачем, та перебуває у власності фізичної особи на підставі цивільно-правових угод (правочинів), які є чинними, та використовується нею.

5.17. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що право позивача на укладення договору оренди і користування спірною земельною ділянкою було порушено внаслідок прийняття відповідачем низки правових актів індивідуальної дії, які визначені позивачем як незаконні дії ГУ Держгеокадастру щодо поділу спірної земельної ділянки на 41 окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів та переданням спірної земельної ділянки з власності держави третім особам за відсутності відповідних прав на таке передання. Суд, посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/1, зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Водночас суд установив, що вказані земельні ділянки були відчужені фізичними особами як власниками на підставі договорів купівлі-продажу на користь гр. ОСОБА_1 , а позовна заява не містить позовних вимог до ОСОБА_1 . Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом пред`явлення позову до ГУ Держгеокадастру з переліком вимог, наведених у його прохальній частині, за відсутності будь-яких вимог до ОСОБА_1 не призведе відновлення порушеного права СФГ "ТІОС" на користування спірною земельною ділянкою.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.18. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, СФГ "ТІОС" зазначає про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц; від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.

5.19. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.20. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.22. У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлиське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест", фізичних осіб про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, суд касаційної інстанції зазначив: "при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту".

У справі № 378/596/16-ц суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання поновленими договорів оренди землі. При цьому Суд виходив із того, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання договорів оренди поновленими, що фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 Цивільного кодексу України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

5.23. У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" до фізичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції зазначив: "Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди ".

У справі № 594/376/17-ц суд касаційної інстанції зазначив, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Суд констатував, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Мрія центр", суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням зазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

5.24. У постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 за позовом Державного підприємства "Інтеграл-Агро" до фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "АТП-15339", Зіньківської міської ради про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування державної реєстрації договорів, визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, суд касаційної інстанції погодився із рішенням Апеляційного суду Полтавської області, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування державної реєстрації, визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, в іншій частині рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін. Верховний Суд дійшов висновку, що "для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення".

У справі № 530/212/17 суди установили, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавців про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надав проекти договорів оренди кожному з орендодавців та зазначив у них умови, аналогічні з умовами, викладеними у договорах оренди від 01.01.2006 року. Орендодавці - фізичні особи фактично погодилися з укладенням договорів оренди на новий строк, у тому числі і з істотними умовами, однією з яких є розмір орендної плати; підписали ці договори 21.10.2016, що також не заперечувалося відповідачами.

5.25. У постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17 за позовом Фермерського господарства "Рис-К" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: Олександрійська районна державна адміністрація, Недогарська сільська рада, про визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зазначив: "Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36)."

У справі № 912/686/17 Верховний Суд зауважив, що з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідач в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не направляв у визначений цим Законом строк повідомлень про заперечення у поновленні договору оренди землі, і, за висновками судів, дії позивача щодо укладення додаткової угоди на тих самих умовах у цьому випадку спрямовані виключно на оформлення тих правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок поновлення договору з наведених підстав, на що, зокрема вказує предмет заявленого в межах зазначеної справи позову. Оскільки у цій справі позов пред`являвся до здійснення відповідачем поділу земельної ділянки і в інших фізичних осіб виникло речове право щодо створених 12 земельних ділянок вже у процесі розгляду справи, після ухвалення Вищим господарським судом України постанови, якою було задоволено позовні вимоги позивача, і такі дії відповідача щодо поділу земельної ділянки під час вирішення в суді спору щодо спірної земельної ділянки свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, тому Верховний Суд вважав, що порушене право позивача підлягає захисту саме в заявлений позивачем спосіб - шляхом визнання укладеною додаткової угоди.

5.26. У постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, на яку посилається скаржник, за позовом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Верховний Суд у цій постанові зазначив:

"Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

6.22. Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

6.23. Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

6.24. При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору."

У справі № 920/418/19 суди з`ясували, що на орендованій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать ТОВ "Рітейл Девелопмент" на праві приватної власності. Тому Верховний Суд зазначив, що після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість позивач в силу вимог закону набув статус орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором оренди правами та обов`язками.

5.27. Отже, наведені скаржником справи є подібними з огляду на предмет позову, підстави позову та регулювання спірних правовідносин положеннями Закону України "Про оренду землі" Земельного кодексу України Цивільного кодексу України. Правові висновки, викладені у наведених постановах, свідчать про те, що при вирішенні справ, у яких заявлено вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена статтею 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту. При цьому формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Крім того, після зміни власника земельної ділянки договір оренди не припиняє свою дію, новий власник набуває статусу орендодавця у правовідносинах оренди.

Проте суди не врахували наведених висновків Верховного Суду та дійшли помилкових висновків, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав з огляду на таке.

5.28. Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

5.29. Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Проте наведені переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на наявний у статті 16 Цивільного кодексу України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

5.30. Так, захист порушеного цивільного права чи інтересу можливий і в спосіб, не передбачений законом, але є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, що повністю узгоджується із принципом верховенства права.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

5.31. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права, визнання угоди недійсною, визнання недійсним актів органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів (частини 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України).

5.32. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56)).

5.33. Суди попередніх інстанцій установили, що за рахунок спірної земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, шляхом поділу було утворені нову 41 земельну ділянку з присвоєнням їм окремих кадастрових номерів. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок прийняття правових актів індивідуальної дії відповідачем щодо поділу спірної земельної ділянки було порушено право позивача на користування нею, а земельна ділянка була передана із власності держави третім особам за відсутності у них відповідних прав на неї (треті особи не надали доказів на підтвердження створення особистих селянських господарств та не підтвердили наявності передумов для ведення особистих селянських господарств на час отримання безоплатно земельних ділянок державної власності).

5.34. Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

5.35 Суди зазначили, що земельна ділянка була поділена на 41 земельну ділянку та передана у власність третім особам за відсутності у них відповідних прав на неї, проте суди попередніх інстанцій не встановили, чи дотримано відповідачем вимоги пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, чи мав позивач статус землекористувача спірної земельної ділянки на момент такого поділу, чи була спірна земельна ділянка повернута орендодавцю відповідно до умов договору оренди. Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечення відповідача у поновленні договору оренди було надіслано поза межами місячного строку, встановленого частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки, як установили суди, письмове заперечення відповідача було датоване 30.10.2020, у той час як строк дії договору оренди встановлений до 08.09.2020, а тому суди не встановили обставин щодо припинення чи неприпинення права оренди у позивача у спосіб, визначений договором оренди та чинним законодавством.

5.36. Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

5.37. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 909/1213/17 за змістом частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону до 16.01.2020) умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Якщо ж орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах.

5.38. Отже, колегія суддів зазначає, що станом на момент звернення до суду із цим позовом права позивача були порушені саме ГУ Держгеокадастру безпідставним неукладенням додаткової угоди, за умови погодження сторонами істотних умов договору оренди в частині строку дії договору - з 10 на 7 років та орендної плати - з 7 до 12 % від нормативної грошової оцінки. Проте відповідач продовжував висувати нові умови для продовження орендних відносин, а згодом повідомив про заперечення у поновленні договору оренди.

5.39. Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, зазначений принцип установлює у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті є гарантією дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

5.40. За встановлених судами обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором оренди, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору із наданням проекту додаткової угоди, позивач, вважаючи себе належним землекористувачем, звернувся до суду за захистом свого майнового права, зокрема, шляхом визнання незаконними дій ГУ Держгеокадастру щодо відмови у поновленні договору оренди землі та поділу спірної земельної ділянки та шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, оскільки відповідач допустив недобросовісну поведінку стосовно позивача як орендаря, порушивши його право на укладення договору оренди на новий строк.

5.41. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, зазначивши, що право власності на новоутворені земельні ділянки перейшло на підставі договорів купівлі-продажу до ОСОБА_1 , і позовна заява не містить вимог до ОСОБА_1 , тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права позивача на користування земельною ділянкою, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 набула право власності на земельні ділянки після звернення позивача до суду (але до набрання рішенням суду першої інстанції законної сили), тому на момент звернення з цим позовом права позивача були порушені саме незаконними діями ГУ Держгеокадастру, які полягали у зволіканні в укладенні додаткової угоди, безпідставності та необґрунтованості заперечень щодо поновлення договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, на яку посилається скаржник, щодо застосування статті 148-1 Земельного кодексу України, частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду землі" щодо переходу прав і обов`язків орендодавця до нового власника земельної ділянки.

5.42. Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах суду касаційної інстанції від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц; від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.43. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.44. СФГ "ТІОС" зауважує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення до участі у справі як правонаступника у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру гр. ОСОБА_1 , яка набула під час розгляду позову земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

5.45. Колегія суддів зазначає, що 28.06.2022 СФГ "ТІОС" звернулося до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_1 у справі як правонаступника ГУ Держгеокадастру з посиланням на те, що ОСОБА_1 набула після звернення до суду з цим позовом право власності на 41 земельну ділянку, що утворилися внаслідок поділу спірної земельної ділянки. Позивач зауважував, що вимоги щодо визнання додаткової угоди укладеною, тобто можливість відновлення порушення його порушених прав, стосуються нового власника спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 .

5.46. Суд апеляційної інстанції, розглянувши зазначене клопотання, послався на положення частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 у справі як правонаступника ГУ Держгеокадастру, оскільки її статус у справі визначено ухвалою місцевого суду від 22.03.2021 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

5.47. За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

5.48. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.

5.49. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив наявність чи відсутність процесуального правонаступництва ОСОБА_1 відповідно до положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України, а відтак не навів обґрунтованих мотивів відхилення клопотання позивача, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, оскільки наведене порушення норм процесуального права, на яке посилається скаржник у касаційній скарзі, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.50. Оскільки суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, належить скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Враховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 у справі № 912/4031/20 скасувати, справу № 912/4031/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак