Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2021 року у справі №913/371/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/371/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Пєсков В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021

у справі № 913/371/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія"

про стягнення 1 901 410,48 грн

Учасники справи:

від ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - Захаров П. В. (адв. );

від ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" - не з'явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (далі - ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг", позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" (далі - ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія") про стягнення 1 901 410,48 грн грошових коштів (з них: 1 434 999,01
грн - безпідставно набуті грошові кошти; 338 310,06 грн - пеня, 68 731,00 грн - інфляційні втрати, 59 370,41 грн - 3% річних).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- надмірно сплачені позивачем та безпідставно одержані відповідачем грошові кошти у сумі 1 434 999,01 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України;

- відповідачем не здійснено поставку товару в порядку і строки, обумовлені договором та специфікаціями до нього сторонами, що є передумовою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок яких позивачем здійснено за період з 01.02.2020 по 16.06.2020.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1434999,01 грн, 338310,06 грн пені, 3% річних в сумі 59370,41 грн, 68731,00 грн інфляційних втрат та розподілено судові витрати.

2.2. Судове рішення мотивоване наступним:

- розмір попередньої оплати згідно зі специфікаціями до укладеного сторонами договору становить 3852000,99 грн, тоді як позивачем було перераховано відповідачу 5287000,00 грн, тобто сума надмірно сплачених коштів склала 1434999,01 грн, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки товару на суму 4788147,99 грн (загальна вартість, вказана в п.2.1 договору) в строк до 31.01.2020, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 338 310,06
грн, нарахована за період з 01.02.2020 по 16.06.2020;

- відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5287000,00 грн з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини

3.1.25.09.2019 між ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (покупець) та ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 5/09-19 (далі - Договір), за умовами якого (п. п.1.1,1.2) продавець зобов'язався передати у власність покупця конструкції алюмінієві та блоки віконні та дверні із ПВХ (далі за текстом товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Найменування, кількість, ціна, порядок, строки і місце поставки товару зазначаються у Специфікаціях, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

3.2. Згідно з умовами п. п.2.1-2.4 Договору загальна вартість цього договору становить 4 788 150,00 грн та складається з сум усіх Специфікацій до цього договору. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікаціях. Порядок та строки оплати зазначаються у відповідній Специфікації. Оплата за товар здійснюється у гривні України на підставі рахунку, виставленого продавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, зазначений в реквізитах продавця.

3.3. В п. п.3.1-3.5,3.8,3.9 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до підписаних сторонами Специфікацій. Строк і місце поставки товару зазначаються в Специфікаціях. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ "місце поставки" згідно Інкотермс в редакції 2010 року з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок. Доставка (перевезення) товару до місця поставки, зазначеного у Специфікаціях, а також навантаження/вивантаження на транспортний засіб здійснюються силами та за рахунок продавця. Вартість доставки (перевезення), навантаження/розвантаження включено до ціни товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару в місці поставки. Покупець зобов'язується забезпечити приймання товару в місці поставки уповноваженою особою покупця з обов'язковим підписанням накладної. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця. Покупець зобов'язується підписати видаткову накладну в день поставки товару належної якості, у випадку наявності претензій щодо якості товару протягом 5-ти робочих днів надати продавцю письмову вмотивовану відмову від її підписання. У випадку невиконання покупцем вимог цього пункту видаткова накладна вважається підписаною, а товар прийнятий без зауважень.

3.4. В розділі 6 Договору визначено відповідальність сторін, згідно з п.6.1 якого за порушення строку поставки, зазначеного у Специфікації, продавець виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення, від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

3.5. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.06.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1 Договору).

3.6. У Специфікації № 1 від 25.09.2019, яка підписана сторонами, визначено, що поставці підлягають конструкції алюмінієві в кількості 1 206,61 м2, вартістю 2 714 872,50 грн, конструкції алюмінієві в кількості 145 м2 вартістю 65 250,00 грн Загальна вартість товару з ПДВ складає 3 336 147,00 грн. Порядок та строки оплати передоплата (аванс) у сумі 2 400 000,00 грн протягом 3 (трьох) банківських (робочих) днів з моменту виставлення рахунків на оплату; остаточний розрахунок протягом 3 (трьох) банківських (робочих) днів з моменту відвантаження товару та підписання видаткових накладних. Строк поставки товару до 31.01.2020 згідно виконання умов оплати п. 3 цієї Специфікації. Місце поставки товару: 61166, Харківська область, м. Харків, Шевченківський район, вул. Серпова, будинок 4.

3.7. У Специфікації № 2 від 05.12.2019 сторони визначили, що поставці підлягають блоки віконні із ПВХ в кількості 673,223 м2, вартістю 1 110 817,83 грн, блоки дверні із ПВХ в кількості 47,23 м2 вартістю 99 183,00 грн. Загальна вартість товару з ПДВ складає 1 452 000,99 грн. Порядок та строки оплати 100% передоплата в сумі 1 452 000,99 грн протягом 3-х банківських (робочих) днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Строк поставки товару до 31.01.2020 згідно виконання умов оплати п.3 цієї Специфікації. Місце поставки товару: 61166, Харківська область, м. Харків, Шевченківський район, вул. Серпова, будинок 4.

3.8. На підтвердження перерахування на користь відповідача коштів у загальній сумі 5 287 000,00 грн позивачем надані наступні платіжні доручення:

від 25.09.2019 № 1603629 на суму 800 000,00 грн; від 08.10.2019 № 1603668 на суму 500 000,00 грн; від 08.10.2019 № 1603669 на суму 100 000,00 грн; від
29.10.2019 № 1603744 на суму 1 000 000,00 грн; від 09.12.2019 № 1603886 на суму 1 452 000,00 грн; від 27.01.2020 № 1604052 на суму 200 000,00 грн; від
29.01.2020 № 1604062 на суму 225 000,00 грн; від 28.02.2020 № 1604174 на суму 350 000,00 грн; від 03.03.2020 № 1604178 на суму 160 000,00 грн; від 13.03.2020 № 1604207 на суму 500 000,00 грн.

3.9. Відповідач у встановлений договором строк до 31.01.2020 не поставив позивачу товар.

3.10. Уклавши Договір, сторони узгодили розмір попередньої оплати, який необхідно перерахувати покупцем на рахунок продавця. Тобто сторони обумовили виникнення у позивача зобов'язання з попередньої оплати за товар за договором від 25.09.2019.

3.11. Позивачем надмірно перераховано грошові кошти в розмірі 1 434 999,01 грн, докази наявності правових підстав набуття відповідачем вказаних коштів матеріали справи не містять.

3.12. Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 338 310,06 грн за 137 днів прострочення поставки товару на суму 4 788 147,99 грн за період з 01.02.2020 по
16.06.2020. Зважаючи на доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній поставці товару, тобто мало місце порушення відповідачем строку поставки товару, та враховуючи те, що у договорі передбачено право позивача на нарахування пені, як заходу відповідальності продавця за порушення строків виконання зобов'язань, позов в цій частині вимог є обґрунтованими.

3.12. Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5 287
000,00 грн (з яких: 3 852 000,99 грн - попередня оплата, 1 434 999,01 грн - безпідставно одержані відповідачем грошові кошти) нараховані 3% річних в загальній сумі 59 370,41 грн за період з 01.02.2020 по 16.06.2020 та інфляційні втрати в загальній сумі 68 731,00 грн за період з лютого по квітень 2020 року.

3.13. Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його арифметично правильним та таким, що не суперечить чинному законодавству.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 в частині задоволення позову та стягнення з ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" на користь ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" грошових коштів у сумі 936
147,00 грн, 3% річних в сумі 59 370,41 грн, інфляційних втрат в сумі 68 731,00

грн, судового збору у сумі 15 963,73 грн. Прийнято нове рішення у справі № 913/371/20 про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від
07.09.2020 в наступній редакції: "Позов ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" до ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" про стягнення 1901410,48 грн задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" на користь ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" кошти у сумі 498852,01 грн, пеню у сумі 338310,06
грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 12557,43 грн. В іншій частині вимог відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 залишено без змін.

4.2. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване наступним:

- місцевим господарським судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права;

- суд невірно визначив суму переплати за укладеним між сторонами договором, яка за розрахунком апеляційного господарського суду складає 498 852,01 грн і саме ця сума підлягає поверненню відповідачем на користь позивача згідно зі статтею 1212 ЦК України, а в частині заявленої до стягнення решти суми переплати у розмірі 936 147,00 грн вимоги позивача є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення;

- вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 4788147,99 грн за період прострочення з 01.02.2020 по 16.06.2020 у розмірі 338310,06 грн, а також є обґрунтованим нарахування передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України втрат на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів у розмірі 498 852,01 грн з огляду на їх позадоговірний характер;

- дійшовши висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 5 287 000,00 грн на підставі приписів частини 2 статті 625 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що зобов'язання з поставки товару на суму 4 788 147,99 грн носить майновий, а не грошовий характер, що виключає можливість захисту позивачем своїх прав шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат у визначеному статтею 625 ЦК України порядку;

- обов'язок відповідача з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 498 852,01 грн виникає на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача. У матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувався факт звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі зазначеної суми, тому зазначений строк має відраховуватися починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення грошових коштів, зокрема, у сумі 498 852,01 грн, до суду, а саме з
26.06.2020. Оскільки з розрахунків позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 01.02.2020 по 16.06.2020, а інфляційних втрат - за період лютий-квітень 2020 року, тобто до 26.06.2020, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування визначених статтею 625 ЦК України втрат на негрошове зобов'язання, а також на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів є безпідставним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

5.1. За умовами п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями відповідно до підписаних сторонами Специфікацій.

5.2. Між сторонами було підписано:

- специфікацію №1 від 25.09.2019 до Договору на загальну суму 3 336 147,00 грн, за якою поставці підлягали конструкції алюмінієві у кількості 1 206,61 м2 та 145 м2. Передоплата за специфікацією №1 складає 2 400 000,00 грн;

- специфікацію №2 від 05.12.2019 до Договору на загальну суму 1 452 000,99 грн, за якою поставці підлягають блоки віконні із ПВХ у кількості 673,223 м2 та блоки дверні із ПВХ 47,23 м2. Згідно умов специфікації передоплата здійснюється у 100 % розмірі та складає 1 452 000,99 грн.

5.3. Загальна сума специфікацій № 1 та № 2 становить 4 788 147,99 грн, а загальна сума передоплати за договором та специфікаціями №1 та №2 до нього становить 3 852 000,99 грн. Строк поставки товару до 31.01.2020.

Зважаючи на те, що дані специфікації підписані сторонами та скріплені печатками, а також те, що даний факт не заперечується сторонами по справі, то викладені в них умови слід вважати погодженими.

5.4. Відповідачем разом з апеляційною скаргою до справи надано копію специфікації № 3 від 05.12.2019 на суму 1 451 641,06 грн, яка є одностороннім документом, засвідченим стороною відповідача, не містить підпису уповноваженого представника позивача та не скріплена його печаткою. Крім того, позивачем заперечується підписання зазначеної специфікації, у зв'язку з чим вказана специфікація не прийнята судом апеляційної інстанції як доказ, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

5.5. На підтвердження факту поставки позивачеві товару за Договором, відповідачем надані до матеріалів справи (додатки до апеляційної скарги) копії наступних доказів:

- договір купівлі-продажу №2509/01ал від 25.09.2019, укладений між ТОВ "Гуд Він ХХІ" (продавець) та ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" (покупець), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця конструкції алюмінієві (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах визначених цим договором (п. 1.1 договору), а також специфікацію №1 до договору щодо поставки конструкцій алюмінієвих у кількості 1 134 м2 та 145 м2, за якою узгоджено місце поставки товару за адресою: 61166, Харківська область, м.

Харків, Шевченківський район, вул. Серпова, буд. 4, та технічну специфікацію №1 від 25.09.2019;

- рахунок на оплату № 4438 від 25.09.2019 на суму 3 086 150,00 грн, виставлений продавцем (ТОВ "Гуд Він ХХІ") покупцю (ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія");

- договір купівлі-продажу №0512/01мп від 05.12.2019, укладений між ТОВ "Гуд Він ХХІ" (продавець) та ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" (покупець), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця блоки віконні та дверні із ПХВ (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах визначених цим договором (п. 1.1 договору), а також специфікацію №1 до договору щодо поставки блоків віконних із ПВХ у кількості 454,326 м2 та блоків дверних із ПВХ у кількості 6,72 м2, за якою визначено місце поставки товару за адресою: 61166, Харківська область, м. Харків, Шевченківський район, вул.

Серпова, буд. 4, та технічну специфікацію №1 від 05.12.2019;

- рахунок на оплату № 6028 від 05.12.2019 на суму 817 217,10 грн, виставлений продавцем (ТОВ "Гуд Він ХХІ") покупцю (ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія").

5.6. У специфікаціях № 1 від 25.09.2019 та № 2 від 05.12.2019 до Договору, укладеному між позивачем та відповідачем, погоджено поставку конструкцій алюмінієвих у кількості 1 206,61 м2 та 145 м2, а також блоків віконних із ПВХ у кількості 673,223 м2 та блоків дверних із ПВХ у кількості 47,23 м2. В той же час у специфікаціях до договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ" узгоджено поставку конструкцій алюмінієвих у кількості 1 134 м2 і 145 м2, та блоків віконних із ПВХ у кількості 454,326 м2 і блоків дверних із ПВХ у кількості 6,72 м2.

Тобто, кількість товару обумовленого договорами, укладеними між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ" є меншою ніж кількість товару, поставку якого обумовлено сторонами у договорі № 5/09-19 від 25.09.2019 та специфікаціях № 1 та № 2 до нього.

5.7. На підтвердження факту поставки товару відповідачем надано документи, підписані між ним та ТОВ "Гуд Він ХХІ", а саме: видаткову накладну № 0302/037 від 03.02.2020 та товарно-транспортну накладну № Р0302/037 від 03.02.2020 до неї; видаткову накладну № 1103/016 від 11.03.2020 та товарно-транспортну накладну № Р1103/016 від 11.03.2020 до неї; видаткову накладну № 0306/028 від
03.06.2020 та товарно-транспортну накладну № Р0306/028 від 03.06.2020 до неї, за якими на виконання умов договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Гуд Він ХХІ" та ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія", передано, а ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" прийнято обумовлений договорами товар, блоки віконні із ПВХ у кількості 423,238 м2, конструкції алюмінієві у кількості 925,3 м2.

5.8. За твердженням відповідача, після поставки алюмінієвих конструкцій, блоків дверних та віконних із ПВХ зі сторони ТОВ "ГудВін ХХІ" на користь ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія", останнім було виставлено на адресу позивача (покупця за договором № 5/09-19 від 25.09.2019) первинно-бухгалтерську документацію про продаж та поставку товару на загальну суму 1472771,34 грн, про що продавцем ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" було складено і видано видаткову накладну № 13 від 01.06.2020 та виставлено рахунок на відповідну суму за № 13 від 01.06.2020. Також відповідач виставив на адресу позивача первинно-бухгалтерську документацію про продаж та поставку товару на загальну суму 2 872 081,56 грн, про що продавцем ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" складено і видано видаткову накладну № 14 від 03.06.2020 та виставлено рахунок на відповідну суму № 14 від 03.06.2020. Проте, зазначені накладні позивачем не підписані.

5.9. Позивач наполягає та доводить, що у зв'язку з неможливістю надсилання кореспонденції на адресу відповідача (місцезнаходженням якого є м. Луганськ, непідконтрольна територія), ним (позивачем) було направлено на адресу директора відповідача (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно) листи з відмовою від підписання накладних, з підстав невідповідності вартості товару та узгодженій сторонами площі, та якості товару (копії надані до справи). Водночас, відповідач вказує на те, що спірний товар був замовлений для проведення робіт в новозбудованому будинку №4 по вулиці Серповій в м. Харкові і саме за цією адресою ТОВ "Гуд Він ХХІ" здійснювалася поставка товару за договорами, укладеними між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ".

5.10. Дійсно у специфікаціях № 1 від 25.09.2019 та № 2 від 05.12.2019, які є невід'ємною частиною укладеного між позивачем та відповідачем Договору, узгоджено місце поставки товару за адресою: 61166, Харківська область, м.

Харків, Шевченківський район, вул. Серпова, буд. 4. Така ж сама адреса поставки товару вказана у специфікаціях до договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ", а також наданих товарно-транспортних і видаткових накладних.

5.11. Разом з цим, відповідач не надав доказів на підтвердження виконання ним прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки (передання) позивачеві товару саме за Договором № 5/09-19 від 25.09.2019.

5.12. Документи по взаємовідносинах відповідача з ТОВ "Гуд Він ХХІ" не можуть бути належними та достатніми доказами поставки товару за договором № 5/09-19 від
25.09.2019, укладеним між позивачем та відповідачем, оскільки стосуються виконання інших договорів, укладених між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ".

5.13. В укладеному між позивачем та відповідачем договорі відсутні умови щодо можливості виконання зобов'язань відповідача з постачання товару позивачеві іншою, конкретно визначеною особою, за іншим договором. Як і у договорах, укладених між відповідачем та ТОВ "Гуд Він ХХІ", у останнього відсутнє право виконувати прийняті на себе зобов'язання на користь третьої особи (ТОВ "Юкрейн Кепітел Білдінг" - позивача), за іншим договором.

5.14. Матеріали справи не містять доказів, які б з об'єктивною достовірністю дозволяли встановити факт отримання, надходження у розпорядження позивача від відповідача відповідного товару за Договором №5/09-19 від 25.09.2019.

5.15. Щодо правового характеру перерахованих позивачем на користь відповідача заявлених до стягнення грошових коштів (переплати) у сумі 1434999,01 грн:

- за умовами п.2.1 укладеного між позивачем та відповідачем Договору його загальна вартість становить 4 788 150,00 грн та складається з сум Специфікацій до цього договору;

- загальна вартість сум по специфікаціям № 1 та № 2 становить 4 788 147,99 грн;

- сума 4 788 147,99 грн була отримана відповідачем на законній правовій підставі, якою є укладений між сторонами Договір, невід'ємною частиною якого є підписані сторонами Специфікація № 1 від 25.09.2019 на суму 3 336 147,00 грн та Специфікація № 2 від 05.12.2019 на суму 1 452 000,99 грн. При цьому розмір попередньої оплати у даному випадку не має значення.

- у даному випадку позивачем було здійснено перевищення оплати за Договором у сумі 498 852,01 грн. Доводи позивача про отримання відповідачем в позадоговірному порядку суми 936 147,00 грн (тобто решти заявленої позивачем до стягнення суми переплати) відхилені, як помилкові.

5.16. Уклавши 25.09.2019 договір купівлі-продажу № 5/09-19, сторони у п.2.1 узгодили ціну договору та порядок її визначення (складається з суми специфікацій). Матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів у сумі 498 852,01 грн, які позивачем перераховані на його користь, а тому ці кошти підлягають поверненню відповідачем на користь позивача з визначених у статті 1212 ЦК України підстав.

5.17. Відповідно до п 6.1 Договору за порушення строку поставки, зазначеного у специфікації, продавець виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Право на нарахування та стягнення неустойки (пені) в узгодженому у ньому розмірі виникає у покупця з дня прострочення поставки товару та здійснюється за кожен день прострочення. При цьому, наявність обов'язку продавця поставити узгоджений у специфікаціях товар не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків виконання свого зобов'язання. Даний пункт договору, з огляду на встановлений статтею 627 ЦК України принцип свободи договору, був погоджений між сторонами за взаємною згодою та на основі вільного волевиявлення, та, як наслідок, є обов'язковим для виконання. Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 4 788 147,99 грн. за період прострочення з
01.02.2020 по 16.06.2020 у розмірі 338 310,06 грн є правильним.

5.18. Відносно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 5 287 000,00 грн відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що зобов'язання з поставки товару на вказану у Специфікаціях №1 та № 2 до укладеного між сторонами Договору суму носить майновий, а не грошовий характер, що виключає можливість нарахування на згадану суму і стягнення 3% річних та інфляційних втрат у визначеному статтею 625 ЦК України порядку.

5.19. Нарахування передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України втрат на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів у розмірі 498 852,01 грн, з огляду на їх позадоговірний характер, є обґрунтованим. Проте, вирішуючи питання про момент настання строку, з якого у позивача виникає право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі згаданої статті слід виходити з положень частини 2 статті 530 ЦК України.

5.20. Обов'язок відповідача з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 498 852,01 грн виникає на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача. Оскільки у справі відсутні докази звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів, зазначений строк має відраховуватися починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення грошових коштів до суду, а саме з 26.06.2020.

5.21. Згідно з розрахунками позивача нарахування 3% річних здійснено за період з
01.02.2020 по 16.06.2020, а нарахування інфляційних втрат проведено за період лютий-квітень 2020 року, тобто до 26.06.2020, що свідчить про безпідставність і невідповідність чинному законодавству висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості нарахування визначених статтею 625 ЦК України втрат на негрошове зобов'язання, а також на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів.

5.22. Щодо розглянутих судом апеляційної інстанції клопотань відповідача:

- ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 поновлено ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від
07.09.2020 з тих мотивів, що скаржник не був обізнаний щодо провадження у даній справі та не отримував копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції;

- з апеляційною скаргою (22.12.2020) ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" було надано докази (первинно-бухгалтерську, податкову, досудово-претензійну та іншу документацію), які не подавалися місцевому господарському суду, а також згодом (22.02.2021) подано клопотання про поновлення строку на подання згаданих доказів, мотивоване тим, що надані документи є необхідними для належного підтвердження обставин та фактів, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача, зі змісту яких вбачається, що відповідач належним чином виконував договір купівлі-продажу і поставляв на користь позивача відповідний товар. Зазначає, що неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції було зумовлено об'єктивними причинами, які не залежали від волі та бажання відповідача та його керівництва, оскільки протягом розгляду господарської справи, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, відповідач, місцезнаходження якого зареєстровано на тимчасово непідконтрольній Україні території, через нефункціонування установ поштового зв'язку на відповідних територіях не отримував і не міг отримати ані позовної заяви з додатками, ані ухвали суду про відкриття провадження у справі, ані судових викликів у судові засідання, ані, навіть, самого оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Оголошення для ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" були розміщені у непомітному для звичайних користувачів розділі "Інше", підрозділ "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції", офіційного веб-порталу "Господарського суду Луганської області". У зв'язку з цим, не будучи ознайомленим із функціоналом судових веб- порталів, а також не будучи обізнаним, що проти нього розглядається або може розглядатись будь-яка судова справа, ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" об'єктивно не могло навіть здогадуватись про те, що в Господарському суді Луганської області розглядається відповідна судова справа.

За результатом розгляду клопотання та ознайомлення з наданими додатковими доказами, суд апеляційної інстанції встановив, що частина поданих документів, датована періодом, який виходить за межі дати прийнятого судом рішення, що не відповідає вимогам статті 269 ГПК України, яка пов'язує можливість прийняття додаткових доказів в разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції. У зв'язку з чим суд задовольнив клопотання лише в частині долучення до справи доказів, які існували станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, щодо решти документів - відмовив.

6. Короткий зміст касаційної скарги

6.1.07.04.2021 ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 в частині скасування рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 та відмови у задоволенні позову, ухвалити рішення про задоволення позову у цій частині вимог.

7. Узагальнені доводи касаційної скарги

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 530, 531, 625, 1212 ЦК України;

- застосувавши норму статті 1212 ЦК України, суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18;

- до відносин про безпідставне збагачення положення частини 2 статті 530 ЦК України застосуванню не підлягають;

- суд апеляційної інстанції не застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, згідно з якою особливості правового регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов'язань у розумінні статті 530 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що у даному випадку, мова йде про порушення зобов'язання щодо повернення безпідставно утриманих відповідачем грошових коштів, тобто, про грошове зобов'язання, а не про зобов'язання щодо поставки товару, що за висновком суду апеляційної інстанції є майновим;

- поновлюючи відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у цій справі, суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2019 у справі № 350/2002/18,25.03.2019 у справі № 226/1858/2018-ц від 23.07.2020 у справі № 910/8259/16 від 02.04.2021 у справі № 12/8-07 від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), 14.02.2018 у справі № 754/9100/14-ц, від 27.02.2019 у справі № 175/1057/17-ц, щодо моменту отримання судового рішення учасником справи, місцезнаходження якого знаходиться на тимчасово окупованій території; щодо поважності причин пропуску процесуальних строків; щодо дотримання принципу правової визначеності; щодо необхідності апеляційному суду мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.

8. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

8.1. ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення, мотивуючи наступним:

- будь-які грошові претензії позивача в межах суми, що охоплюється укладеним між сторонами договором та специфікаціями до нього, можуть бути розглянуті за правилами зобов'язального та/або договірного права, а не за правилами кондикційних зобов'язань (стаття 1212 ЦК України);

- суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки сплачені позивачем кошти охоплюються ціною договору та сумою підписаних специфікацій, умови останніх про часткове авансування купівлі товару не впливають на питання можливості стягнення коштів за правилами статті 1212 ЦК України, оскільки стягнення коштів в межах цих сум має розглядатися за правилами Глави 54 ЦК України;

- позивач не мав права нараховувати 3% річних та інфляційну складову боргу відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України на кошти, які охоплюються умовами укладеного між сторонами Договору та підписаними специфікаціями;

- відносно доводів позивача про помилкове застосування до спірних правовідносин сторін положень частини 2 статті 530 ЦК України відповідач зазначав про те, що він не отримував від позивача жодних претензій про необхідність повернення безпідставно набутих коштів, а тому не знав і не міг знати про існування до нього будь-яких грошових претензій щодо повернення безпідставно набутих коштів.

Навпаки, відповідач був впевнений, що найближчим часом він погодить з позивачем підписання третьої специфікації до Договору, внаслідок чого всі без виключення сплачені позивачем кошти будуть охоплені договірними відносинами сторін. Про існування претензій позивача з повернення надмірно сплачених коштів відповідач дізнався лише після ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі;

- питання про повернення суми попередньої оплати має вирішуватися за правилами частини 2 статті 693 ЦК України, але позивачем відповідні вимоги у цій справі не заявлялися;

- оскільки відповідач не знав про необхідність повернення коштів позивачу, він не допустив прострочення з їх повернення, а тому положення частини 2 статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані;

- поважність причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у цій справі була очевидною. Відсутність викладених мотивів в ухвалі суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження може слугувати підставою для скасування рішення по суті спору лише у випадку, якщо не вбачається поважних причин пропуску процесуального строку. Однак, якщо такі поважні причини існують, а суд апеляційної інстанції не описав їх в достатній мірі, то в такому випадку судове рішення по суті заявлених вимог не може бути скасоване;

- у відзиві відповідачем викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, мотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду від
16.06.2021 встановлено строк на подання відзиву до 02.07.2021. Однак вказану ухвалу суду відповідач отримав лише 09.07.2021 (на підтвердження чого суду надано копію лицьової сторони конверта, в якому надійшла ухвала суду від
16.06.2021, та роздруківку з офіційного сайту АТ "Укрпошта" з інформацією про відстеження відповідного поштового відправлення), а тому не міг з об'єктивних та незалежних від нього причин підготувати та подати відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк. Вказане клопотання Верховним Судом задоволено.

9. Касаційне провадження

9.1. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.04.2021 для розгляду справи № 913/371/20 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Губенко Н. М., судді: Бакуліна С. В., Кролевець О. А.

9.2.23.04.2021 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Губенко Н. М., Бакуліною С. В., Кролевець О. А. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 913/371/20 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9.3. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2021 задоволено заяву суддів Губенко Н.

М., Бакуліної С. В., Кролевець О. А. про самовідвід у розгляді справи № 913/371/20 Господарського суду Луганської області.

9.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/371/20 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Огороднік К. М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.04.2021).

9.5. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 касаційну скаргу ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на постанову Східного апеляційного господарського суду від
01.03.2021 у справі №913/371/20 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати суду оригінал платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 31 927,44 грн.

9.6.27.05.2021 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено платіжне доручення в електронному вигляді №1605223 від 26.05.2021 про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 31 927,44 грн.

9.7. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 913/371/20 за касаційною скаргою ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2021 о 15:00.

9.8. У зв'язку з відпусткою судді Огородніка К. М., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1266/19 (922/133/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Пєсков В. Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.07.2021).

9.9. Учасники справи в судове засідання 27.07.2021 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд на повідомили.

9.10. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2021 розгляд справи відкладено на
10.08.2021 о 15:30.

9.11.02.08.2021 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення скаржника.

9.12. В судовому засіданні 10.08.2021 представник ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити. Представник ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" не з'явився.

9.13. В судовому засіданні 10.08.2021 оголошено перерву до 17.08.2021 о 14:00.

9.14. Представник скаржника у судовому засіданні 17.08.2021 підтримав раніше надані пояснення по суті спору та викладених в касаційній скарзі обставин, просив касаційну скаргу задовольнити. Представник ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" не з'явився.

9.15. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 17.08.2021. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

9.16. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з'явилися.

10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

10.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги.

10.2. Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про стягнення з ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" 1434999,01
грн безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, а також 338 310,06 грн пені, 68 731,00 грн інфляційних втрат та 59 370,41 грн 3% річних.

10.3. Місцевий господарський суд позов задовольнив у повному обсязі, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

10.4. Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення місцевого господарського суду, зазначивши, що суд: невірно визначив суму переплати за укладеним між сторонами договором; не врахував при розгляді вимог про стягнення нарахованих за порушення строків поставки товару 3% річних та інфляційних втрат, що зобов'язання з поставки товару носить майновий, а не грошовий характер; невірно визначив строк, з якого у відповідача виникає обов'язок повернення безпідставно одержаних грошових коштів, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову у частині стягнення нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України, на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів.

Разом з цим, апеляційний господарський суд погодився з правильністю висновку суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про стягнення пені.

10.5. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування статей 530, 531, 625, 1212 ЦК України та не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, а також вважає безпідставним поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

10.6. Надаючи оцінку доводам скаржника, запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

10.7. Згідно зі статтями 655, 692, 693 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статтями 655, 692, 693 ЦК України.

10.8. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:

- 25.09.2019 між ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг", як покупцем, та ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія", як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу товару (конструкцій алюмінієвих, блоків віконних та дверних із ПВХ);

- ціна договору становить 4 788 150,00 грн та складається з сум усіх Специфікацій до цього договору (пункт 2.1 договору);

- сторонами підписано Специфікацію № 1 від 25.09.201 та Специфікацію № 2 від
05.12.2019, згідно з якими загальна вартість товару, який підлягав поставці становить 4 788 147,99 грн;

- по Специфікації № 1 передбачена передоплата (аванс) у сумі 2 400 000,00 грн, а по Специфікації № 2-1 452 000,99 грн;

- за період з 25.09.2019 по 13.09.2020 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 5 287 000,00 грн;

- відповідач не здійснив поставку товару позивачеві у встановлений в Договорі строк, тобто до 31.01.2020.

10.9. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1434999,01 грн, які складають різницю між фактично сплаченою позивачем сумою коштів (5287000,00 грн) та загальним розміром передоплати (авансу) за Специфікаціями № 1 і № 2 (3852000,99 грн), як безпідставно набутих.

10.10. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

10.11. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

10.12. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

10.13. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

10.14. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

10.15. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від
03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

10.16. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

10.17. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

10.18. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо загальної ціни укладеного між сторонами договору, ціни товару за Специфікаціями № 1 від 25.09.2019 та № 2 від 05.12.2019, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що кошти у розмірі 4788147,99 грн (загальна вартість товару, який підлягав поставці згідно з вказаними специфікаціями) перераховані позивачем на виконання своїх зобов'язань з оплати товару відповідно до умов укладеного з відповідачем Договору, тобто отримані відповідачем на законній правовій підставі.

10.19. З огляду на загальний розмір перерахованих позивачем коштів (5287000,00 грн) та вартістю товару, який мав поставити відповідач згідно зі Специфікаціями № 1 та № 2 і який підлягав оплаті позивачем (4 788 147,99 грн), перевищення оплати за укладеним між сторонами Договором становить 498852,01 грн.

10.20. Доводи скаржника про те, що позивач повинен був перерахувати відповідачу суму попередньої оплати, яка, виходячи з умов вищезгаданих специфікацій, складає 3 852 000,99 грн, а не всю вартість товару, який мав бути поставлений, у зв'язку з чим переплатою є саме заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 1 434
999,01 грн, відхиляються судом касаційної інстанції за відсутності встановлених судами попередніх інстанцій обставин про те, що вказані кошти перераховувалися відповідачу із призначенням платежів саме як попередня оплата.

10.21. В даному випадку з 5 287 000,00 грн перерахованих позивачем на користь відповідача коштів, 4 788 147,99 грн охоплюються ціною укладеного між сторонами Договору з урахуванням Специфікацій № 1 та № 2, які є його невід'ємною частиною, тобто наявними між сторонами договірними відносинами. Решта перерахованих позивачем коштів у сумі 498 852,01 грн є переплатою понад визначену у Договорі суму, а тому не може вважатися такою, що здійснена на підставі вказаного Договору.

10.22. Доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів у сумі 498 852,01 грн до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів є обґрунтованою лише у сумі 498852,01
грн, а в частині стягнення 936 147,00 грн (1 434 999,01 грн - 498 852,01 грн) позов задоволенню не підлягає.

10.23. Відносно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту статей 525, 526, 610, 628, 629 ЦК України слідує, що зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання).

10.24. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

10.25. Названа стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення саме грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

10.26. З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 5 287 000,00 грн за період з лютого по квітень 2020 року та 3% річних за період з 01.02.2020 по 16.06.2020.

10.27. Як уже зазначалося вище, відповідно до підписаних сторонами Специфікацій №1 та №2 відповідач мав поставити позивачеві товар на загальну суму 4 788 147,99
грн в строк до 31.01.2020. Оскільки зобов'язання щодо поставки товару на вказану суму носить майновий, а не грошовий характер, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції в своїй постанові, підстави для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України відсутні.

10.28. Натомість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 498 852,01 грн є правомірним, з огляду на наступне.

10.29. За своєю суттю зобов'язання складається із права вимоги кредитора та обов'язку виконання такої вимоги боржником. Існування одночасно як права вимоги, так і обов'язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов'язання.

10.30. За змістом статей 524, 533, 534, 535 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

10.31. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

10.32. Відповідно до встановлених у цій справі обставин, перераховані позивачем на користь відповідача грошові кошти у сумі 498 852,01 грн є безпідставно одержаними.

10.33. Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно.

10.34. Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

10.35. Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та виникнення у кредитора право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

10.36. Задовольняючи позов в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обмежився лише тим, що здійснений позивачем розрахунок вказаних вимог є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству. Вказівка на те, з якого саме часу у відповідача розпочалося прострочення виконання грошового зобов'язання, що дало б можливість пересвідчитися у правильності здійсненого позивачем розрахунку, рішення місцевого господарського суду не містить.

10.37. Вказане порушення було усунуто судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 530 ЦК України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов'язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.38. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з урахуванням наведеної норми статті 530 ЦК України, обов'язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 498 852,01 грн виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

10.39. Врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів, судом апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення грошових коштів, зокрема, у сумі 498 852,01 грн, а саме з 26.06.2020.

10.40. Однак суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог, оскільки згідно з розрахунками позивача нарахування 3% річних за період з 01.02.2020 по 16.06.2020, а інфляційних втрат - за період лютий-квітень 2020 року, тобто до 26.06.2020.

Суд касаційної інстанції вважає правильним вказаний висновок апеляційного господарського суду.

10.41. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної до спірних правовідносин застосовував положення частини 2 статті 530 ЦК України про семиденний строк виконання зобов'язання, проте порахував його не через 7 днів з моменту звернення до суду, а на момент звернення до суду не впливає на суть вищевказаного висновку про відмову у позові, оскільки незалежно від того, відраховувати згаданий строк з дня подання позову або через сім днів після звернення з позовом до суду, обов'язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 498 852,01
грн виникає у відповідача поза межами визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

10.41. Аргументи скаржника про те, що приписи статті 530 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки правове регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного / непростроченого виконання таких зобов'язань, з посиланням на відповідну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, відхиляються колегією суддів з огляду на неподібність встановлених судами фактичних обставин у названій справі та справі № 913/371/20.

10.42. Крім того, позивач в своїх поясненнях зазначав про те, що перерахування на користь відповідача коштів, які не охоплюються ціною укладеного між сторонами Договору з урахуванням Специфікацій № 1 та № 2, по суті є попередньою оплатою за Специфікацією № 3 до Договору, яка так і не була підписана сторонами. Тобто, перераховуючи на користь відповідача кошти, зокрема у січні-березні 2020 року, сторони мали намір досягнути домовленостей щодо підписання ще однієї специфікації на поставку товару за Договором, у зв'язку з чим у відповідача фактично були відсутні підстави вважати, що станом на лютий 2020 року (початок періоду нарахувань інфляційних втрат та 3% річних) існує переплата і у нього виник обов'язок повернути кошти позивачеві. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживалися, про що вказано безпосередньо у позовній заяві.

10.43. Таким чином, доводи скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 530, 531, 625, 1212 ЦК України, не знайшли свого підтвердження.

10.44. В частині вимог про стягнення пені за порушення строків поставки товару, які були задоволенні судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, судові рішення не оскаржуються.

10.45. Відносно доводів скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 та від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, колегія суддів зазначає наступне.

10.46. Подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі.

10.47. Предметом розгляду у справі № 922/748/19 були вимоги Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" на підставі статей 1212, 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на нежитлові приміщення, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином та у встановленому порядку не оформив правовідносини щодо користування такою земельною ділянкою (укладення відповідних договорів оренди з позивачем) та не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

10.48. У справі № 910/10156/17 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" до Міськради про стягнення 58 746 772,54 грн процентів за користування чужими коштами, нарахованими за період з 24.12.2014 по 11.08.2017 шляхом безспірного списання з рахунків ГУ ДКСУ. Поданню вказаного позову передувало визнання недійсним договору купівлі-продажу пакета акцій № Д-2009/07/29 від 29.07.2009, за яким ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон" виступало покупцем, та визнання права власності територіальної громади м. Києва на згадані акції (справа № 11/304), а також стягнення на користь ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон" з Міськради 28 116 202,28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з
25.09.2009 по 23.12.2014 (перший період нарахування процентів).

10.49. Враховуючи правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18) щодо подібності правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними.

10.50. У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, на яку також посилається скаржник, наведено правовий висновок, згідно з яким, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами.

Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

10.51. Наведене було враховано судом апеляційної інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, виходячи з встановлених обставин щодо ціни укладеного між сторонами договору, а не лише суми авансових платежів, та фактично сплачених позивачем коштів, у зв'язку з чим аргумент касаційної скарги про неврахування апеляційний господарським судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, відхиляється колегією суддів.

10.52. Твердження скаржника щодо помилкового застосування до спірних правовідносин статті 531 ЦК України відхиляються колегією суддів, оскільки зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник здійснює власне трактування висновків суду апеляційної інстанції відносно правової норми, яку на переконання скаржника фактично застосував суд, тоді як в оскаржуваному судовому рішенні вказівка (посилання) на цю норму відсутня.

10.53. Аргументи касаційної скарги щодо поновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від
07.09.2020 у цій справі відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

10.54. За приписами частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10.55. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від
02.08.2021 у справі № 914/1191/20, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

10.56. Положеннями частини 2 та 3 статті 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 2 та 3 статті 256 ГПК України.

10.57. Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

10.58. Тлумачення норм частин 2 , 3 статті 256 ГПК України у взаємозв'язку з частиною 1 статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець пов'язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з наявністю поважних причин пропуску, оцінка яких здійснюється судом апеляційної інстанції, виходячи з конкретних обставин пропуску, наведених в обґрунтування поновлення строку. При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

10.59. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

10.60. Дослідивши доводи клопотання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та врахувавши відсутність заперечень позивача з цього приводу, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від
07.09.2020.

10.61. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що вирішення судом апеляційної інстанції клопотань про поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення перебуває в межах дискреційних повноважень апеляційного господарського суду, на розгляд якого надійшло таке клопотання. Переоцінка встановлених судом апеляційної інстанції обставин, на підставі яких прийнято рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення не входить до компетенції Верховного Суду в силу положень статті 300 ГПК України.

10.62. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

10.63. Верховний Суд також враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

10.64. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10.65. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам, оскільки ухвалено відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

11.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

11.3. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни ухвалених у цій справі судових рішень.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 913/371/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков