Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №904/6063/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6063/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс",

відповідач - фізична особа-підприємець Падалко Михайло Сергійович

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 29.01.2018

у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Пархоменко Н.В., Коваль Л.А.

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс"

про стягнення 87 931, 13 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.02.2018 поштовим відправленням фізична особа-підприємець Падалко Михайло Сергійович звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 29.01.2018 у справі №904/6063/17 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6063/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.

3. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм процесуального права - пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Провадження у суді першої інстанції

4. Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" (позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича (відповідач) про стягнення збитків в розмірі 87 931, 13 грн., завданих джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України.

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у складі судді Петренко Н.Е. позов задоволено в повному обсязі, стягнено з фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" суму завданих внаслідок ДТП збитків в розмірі 87 931,13 грн. та витрати зі сплати судового збору на суму 1 600 грн.

6. Місцевий суд виходив з того, що 22.11.2016 о 23 годині 10 хвилин водій ОСОБА_7, який працював у відповідача, керуючи транспортним засобом ДАФ 85 СФ, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом в м. Миколаєві по вул. Херсонське шосе зі сторони вулиці Будівельників в сторону проспекту Центрального, перевозячи соняшникову олію, здійснив поворот ліворуч на проспект Богоявленського, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, а саме опрокинення транспортного засобу, внаслідок чого відбулося створення перешкод для дорожнього руху та забруднення покриття проїжджої частини. Винним у спричиненні ДТП визнано ОСОБА_7 Зазначені факти підтверджуються постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 29.12.2016 у справі №627/1690/16-п.

7. Судом встановлено, що транспортний засіб DAF 85 CF, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності Падалку Михайлу Сергійовичу.

8. Оскільки відповідач доказів відшкодування позивачу збитків, завданих внаслідок скоєної ОСОБА_7 ДТП, суду не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки на підставі частини 2 статті 1187 ЦК України.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийнята ним ухвала

9. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б., Пархоменко Н.В., Коваль Л.А. відмовлено фізичній особі-підприємцю Падалку Михайлу Сергійовичу у задоволенні заяви про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/6063/17; відмовлено фізичній особі-підприємцю Падалку Михайлу Сергійовичу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/6063/17; апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича повернено.

10. Апеляційний господарський суд виходив з того, що 28.12.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Падалка М.С. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017, в якій скаржник просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою відповідач заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення.

11. В обґрунтування своїх доводів та підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення фізична особа-підприємець Падалко М.С. посилався на те, що про прийняття рішення у справі №904/6063/17 йому стало відомо лише 18.12.2017 від свого адвоката Шевченко О.А., який дізнався про прийняття такого рішення із сайту "Судова влада".

12. 19.12.2017 представник відповідача Васильєв П.С. ознайомився з матеріалами справи в суді, зокрема, з оскаржуваним рішенням. Скаржник вважав, що строк на апеляційне оскарження треба рахувати саме з дати ознайомлення представником з матеріалами справи.

13. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у даній справі апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення, скаржнику запропоновано в порядку усунення недоліків подати заяву, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку на оскарження рішення. На виконання вимог зазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником 22.01.2018 надано до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку подання апеляційної скарги.

14. Заява Падалка М.С. про поновлення строку подання апеляційної скарги мотивована тим, що з квітня 2017 року по серпень 2017 року він проживав не за місцем реєстрації, що підтверджується відповідними довідками Голубівської сільської ради, а тому не отримував позов та процесуальні документи із суду. Також, під час судового розгляду він знаходився на амбулаторному лікуванні з 19.06.2017 по 03.07.2017, що підтверджується довідкою від 16.01.2018 №22 Комунального закладу Новомосковська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради, а тому під час хвороби, відповідач, як сторона у справі, не міг активно відстоювати свою позицію у справі, що, на його думку, є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

15. Апеляційним господарським судом зазначено, що вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення оголошені в судовому засіданні 20.06.2017, а 21.06.2017 оформлено його повний текст. Відповідно кінцевою датою для подання апеляційної скарги було 01.07.2017, тоді як скаржник в порядку статті 91 ГПК України з апеляційною скаргою звернувся до суду першої інстанції лише 28.12.2017, що підтверджується відтиском штампа з відповідною датою реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Дніпропетровської області, пропустивши майже на 6 місяців строк на апеляційне оскарження рішення.

16. Апеляційний суд встановив, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (отриманого 23.05.2017 на запит Господарського суду Дніпропетровської області, суддя Петренко Н.Е.), місцем проживання відповідача є: 51230, АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 23), що співпадає з адресою, зазначеною в позові та не заперечується самим скаржником.

17. Згідно із статтею 64 ГПК України в редакції до 15.12.2017, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

18. Суд звернув увагу на те, що матеріалами справи №904/6063/17 підтверджується, що позовна заява, ухвала про порушення провадження у справі від 23.05.2017 і оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 направлялися відповідачу на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зазначена як місцезнаходження підприємницької діяльності відповідача - 51230, АДРЕСА_1.

19. На виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області позивачем надано докази повідомлення скаржника про місце, дату і час розгляду справи учасника судового процесу саме за зазначеною адресою проживання, що на думку суду підтверджує те, що судом першої інстанції були вжиті достатні заходи для повідомлення скаржника (відповідача) про дату, час та місце розгляду справи №904/6063/17 в судовому засіданні 20.06.2017 (а.с. 27-29).

20. Доводи скаржника про неотримання скаржником особисто поштового повідомлення про вручення рішення 20.06.2017, суд визнав необґрунтованими, аргументуючи Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, згідно з якими оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункти 104-106 Правил).

21. Врахувавши зазначені Правила, наявні в матеріалах справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (зокрема, рішення суду), апеляційний суд дійшов висновку, що їх вручено особисто "Падалко" (відмітка працівника поштового зв'язку), оскільки саме таку відмітку проставлено працівником поштового зв'язку.

22. Суд відхилив посилання відповідача на те, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції, він проживав за іншою адресою, що підтверджується відповідною довідкою Голубівської сільської ради, зазначивши про те, що суди здійснюють виклики та повідомлення сторін у справі за адресами повідомленими сторонами та у відповідності до відомостей зазначених у ЄДРЮОФОПГФ .

23. Також, апеляційним судом відхилено доводи апелянта про те, що він в період судового розгляду знаходився на амбулаторному лікуванні з 19.06.2017 по 03.07.2017, оскільки перебування відповідача на амбулаторному лікуванні не позбавляло його можливості належно користуватися своїми правами та оскаржити рішення господарського суду у встановлений законодавством строк, скориставшись юридичною допомогою фахівця.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача)

24. Скаржник вважав, що апеляційним господарським судом порушено приписи пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України та не надано в сукупності належної оцінки тим доводам, які ним було зазначено (про те, що у квартирі за місцем його реєстрації проживали ще дві особи з прізвищем "Падалко", отже, невідомо хто саме з членів родини розписався в отриманні судового виклику; його перебування на амбулаторному лікуванні повністю унеможливило отримання будь-яких процесуальних документів суду). Скаржник наполягав, що докази його повідомлення судом є неналежними, оскільки не містять прізвища працівника поштового зв'язку, а зі змісту самого повідомлення неможливо встановити чи вручено воно саме відповідачу, а не членам його родини. При цьому, скаржник посилався на практику ЄСПЛ відповідно до рішень у справах "Надточій проти України" та "Гурепка проти України"

Доводи інших учасників справи

25. Відзиву від позивача до суду не надійшло.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Стаття 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

27. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

28. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017

Частина 1 статті 119 - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пункт 4 частини 1 статті 261 - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку доказів у справі та щодо необґрунтованості та безпідставності заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі. Доводи скаржника про порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 119 (частина 1), статті 261 (пункт 4 частини 1) Суд вважає прийнятними.

А.2. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України Суд, вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи. Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що "у кожній справі національні суди мають перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)" (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41). Відтак, незалежно від того, що статтею 261 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, які відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість відновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційним господарським суд встановлено, що факт проживання фізичною особою-підприємцем Падалком М.С. за адресою: 51230, АДРЕСА_1 підтверджується поданими ним апеляційною скаргою та заявами про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення. Зазначена адреса співпадає з адресою місця здійснення ним підприємницької діяльності, зазначеної щодо Падалка М.С. у ЄДРЮОФОПГФ, за цією адресою йому направлялись поштові повідомлення про вручення судових актів, що за сукупністю оцінки апеляційним судом доказів підтверджує належне повідомлення судом скаржника.

Зазначені висновки приймаються до уваги касаційним судом, як встановлені фактичні обставини, яким в силу статті 300 ГПК України не вправі давати переоцінку суд касаційної інстанції.

31. Доводам скаржника про його перебування на амбулаторному лікуванні також було дано відповідну оцінку апеляційним судом, що відповідно до статті 300 ГПК України, виключає можливість їх переоцінки судом касаційної інстанції.

32. Посилання скаржника на відсутність його за місцем проживання в період розгляду справи в суді першої інстанції не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення, оскільки зазначені обставини залежали від волевиявлення самого відповідача та на нього, як на суб'єкта підприємницької діяльності, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною ним господарською діяльністю.

33. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

34. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

35. Оцінюючи прийняту апеляційним судом ухвалу про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження крізь призму наведених у Рішеннях ЄСПЛ "Пономарьов проти України" та "Мушта проти України" принципів відновлення строків на апеляційне оскарження, Суд погоджується з висновками апеляційного суду та зазначає, що доводи скаржника про поважність пропуску ним строку на апеляційне оскарження понад 5 місяців в даному випадку не можуть бути правовою підставою для втручання у принцип правової визначеності, висновки апеляційного суду прийнято з врахуванням балансу приватного та публічного інтересу у забезпеченні правосуддя, неналежне використання своїх прав однією із сторін не може стати перешкодою у виконанні судового рішення на користь другої сторони, оскільки виконавче провадження є частиною судового процесу.

36. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі 911/4151/16, який зазначив, що Суд не вбачає втручання апеляційного суду у принцип правової визначеності, як складову частину верховенства права, ухвала апеляційного суду прийнята з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити зацікавленим особам право на використання наявних засобів правового захисту, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

37. Доводи скаржника про позбавлення його, як учасника процесу "розумної можливості представляти свою сторону в умовах, які ставлять його в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом" з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008, Суд вважає необґрунтованими з огляду на різні фактичні обставини, встановлені судами в цих справах.

Так, у справі "Надточій проти України", особа була позбавлена можливості представляти свої інтереси в адміністративному спорі з підстав перебування в місцях позбавлення волі, а у справі, яка переглядається, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, за власним волевиявленням змінив місце проживання та не вчинив належних дій щодо своєчасного отримання поштової кореспонденції за адресою внесеного до державного реєстру його місцезнаходження, що є його обов'язком, як підприємця. Отже, в справі яка переглядається, скаржник навів суб'єктивні фактори, які перешкодили йому в отриманні повідомлень суду, та не встановлено жодних об'єктивних факторів дій держави в особі суду, які б мали наслідком порушення "розумної можливості представляти себе в суді".

38. Доводи скаржника з посиланням на Рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України (№2) від 08.07.2010 про порушення принципу рівності сторін також є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що у зазначеному рішенні ЄСПЛ було встановлено порушення статті 13 Конвенції, оскільки відповідно до чинного на квітень 2004 року законодавства заявник, як сторона, був позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду про застосування до нього адміністративних санкцій за нез'явлення в судове засідання. З огляду на таке, ЄСПЛ дійшов висновку про порушення принципу рівності сторін у процесі судочинства, оскільки держава Україна на той час не забезпечила учаснику провадження права на апеляційне оскарження.

У даному випадку судами встановлено обставини, згідно з якими скаржник допустив пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок власної бездіяльності та не налагодження процедури своєчасного отримання ним, як суб'єктом підприємництва, поштової кореспонденції за адресою його місця реєстрації в ЄДРЮОФОПГФ.

З огляду на таке, Суд не вбачає порушення апеляційним судом принципу рівності учасників провадження при прийнятті ухвали 29.01.2018 у справі №904/6063/17.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що апеляційним судом правильно застосовано положення статті 129 Конституції, частини 1 статті 119 та пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, які надають суду право відмовити скаржнику у відновленні строку на апеляційне оскарження внаслідок встановлення судом обставин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, встановлення наявності суб'єктивних обставин в діях (бездіяльності) особи, якою порушено строки на апеляційне оскарження.

Отже, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 слід залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №904/6063/17 - залишити без змін.

В. Судові витрати

40. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Падалка Михайла Сергійовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №904/6063/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк