Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №910/14499/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14499/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (головуючий: Куксов В.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент трейд"

про стягнення 1 399 815,10 дол. США

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича на ухвалу Господарського суду м.Києва від 30.08.2017 (про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення судового збору, заяву повернуто без розгляду) повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги заявник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду.

05.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

05.02.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

15.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, задоволення заяви позивача про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 02.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 8 Закону України "Про судовий збір", безпідставно відмовив у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги, позбавивши підприємство доступу до правосуддя, не дослідив належним чином доводи скаржника, викладені в клопотанні про звільнення від сплати судового збору щодо неможливості сплати судового збору, а тому скаржник просить скасувати постановлену у справі ухвалу, справу передати справу до суду апеляційної інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), апеляційний господарський суд послався на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначив, що наведені в заяві обставини не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки вони не відносяться безпосередньо до майнового стану особи, яка подає апеляційну скаргу, в той час як ненадання апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн.).

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Доводи скаржника зводяться до наявності процедури банкрутства позивача та відсутності коштів на накопичувальному рахунку, проте, саме лише наявність процедури банкрутства та відсутність коштів на накопичувальному рахунку не відображають весь загальний майновий стан сторони, а тому висновки апеляційного суду, що наведені в заяві обставини не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки вони не відносяться безпосередньо до майнового стану особи, яка подає апеляційну скаргу, та про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги та прийняття оскаржуваної ухвали:

"Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі."

Враховуючи те, що скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, то суд апеляційної інстанції вмотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає викладені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо позбавлення судом апеляційної інстанції його права доступу до правосуддя такими, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №910/14499/17 залишити без змін.

Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 про повернення апеляційної скарги без розгляду у справі №910/14499/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський