Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.10.2019 року у справі №910/9302/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9302/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Мудрого С. М.

від 22.07.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Майданевич А. Г., Сулім В. В.

від 10.09.2019

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Міністерства оборони України

про стягнення заборгованості в розмірі ~money0~,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі ~money1~ за договорами про надання послуг з організації перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за них № 58/ЦЮ-2018/341/0/2/1 від 04.05.2018 та № 341/10/18/10/126,2018 від 26.12.2018.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі № 910/9302/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
10.09.2019, повернуто без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі ~money2~ разом з доданими до неї документами, на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги становлять два самостійні предмети розгляду (невиконання зобов'язань за двома окремими договорами перевезення залізничним транспортом), кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо (вимоги обґрунтовуються значним обсягом доказів - додатки до позовної заяви у 12 томах), здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку. Відтак, сумісний розгляд заявлених вимог затягне і утруднить розгляд справи та буде мати наслідком порушення завдань та строків господарського судочинства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Акціонерне товариство "Українська залізниця", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 910/9302/19, та направити справу для відкриття провадження у справі і розгляду по суті.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що позовна вимога у цій справі обґрунтовується значним обсягом доказів не врахували положення статті 164 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позивач зобов'язаний долучити до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують позовні вимоги;

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 904/8655/17, від 14.01.2019 у справі № 905/1246/18, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19;

- судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано статтю 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позовній заяві викладена лише одна вимога про стягнення заборгованості у розмірі ~money3~;

- місцевий та апеляційний господарські суди не врахували, що договори про надання послуг з організації перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за них № 58/ЦЮ-2018/341/0/2/1 від 04.05.2018 та № 341/10/18/10/126,2018 від 26.12.2018 містять один предмет регулювання і до них застосовуються однакові норми права;

- статтею 174 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду повернути позовну заяву, якщо суд вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

5. Доводи інших учасників справи

Міністерство оборони України відзив на касаційну скаргу не надало, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, у зазначеній нормі процесуального права визначено право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи, з'ясуванню спірних правовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки позов подано на підставі двох договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо (вимоги обґрунтовуються значним обсягом доказів - додатки до позовної заяви у 12 томах), здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку.

Однак наведені висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає передчасними, оскільки необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов'язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від
10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19).

До того ж, на час постановлення оскаржуваної ухвали статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до
15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.

Слід також зазначити, що місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції зазначаючи, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, не було враховано положення частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної інстанції.

З огляду на викладене касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали Господарського суду міста Києва від
22.07.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від
10.09.2019 у справі № 910/9302/19 та передачі справи № 910/9302/19 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі ~money4~

9. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 910/9302/19 скасувати.

3. Справу № 910/9302/19 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі ~money5~

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй