Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.08.2019 року у справі №910/6768/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М. ;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Білічак Х. В.

відповідача 2 - адвокат Голинська С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.07.2019

у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючого), Верховця А. А., Сотнікова С. В.

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:
1. Дочірнього підприємства "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062"; 2.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр"; 3.

Публічного акціонерного товариства "Асвіо Банк"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотечних договорів

в межах справи № 910/6768/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпрактикум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/6768/18 за заявою ТОВ "Юрпрактикум" про банкрутство ТОВ "Міжнародний офісно-готельний центр" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2018.

2.28.09.2018 до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дочірнього підприємства "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062", ТОВ "Міжнародний офісно-готельний центр ", ПАТ "Асвіо Банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотечних договорів.

2.1 Підставою для звернення позивача з позовом до суду першої інстанції про визнання спірних правочинів недійсними є те, що відчуження частини нежитлових приміщень гуртожитку на передача їх в іпотеку порушує права та законні інтереси позивача, як особи, що має право на проживання в ньому (житлові права) та як особи, яку фактично було позбавлено права на приватизацію відповідного житла укладенням оскаржуваних договорів.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі № 910/6768/18 в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від
08.04.2019 у справі № 910/6768/18 скасовано. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6.25.07.2019 Дочірнє підприємство "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № АБ/153 від 25.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/6768/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6768/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/6768/18 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" Вих. № АБ/153 від 25.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 01.10.2019 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Дочірнім підприємством "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Між позивачем та відповідачем 1 зобов'язально - правові відносини відсутні, а також відсутній взаємозв'язок між позивачем та об'єктом нерухомості.

10.2 Позивач займав приміщення без правових підстав на те, а тому відсутнє порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивач не мав наміру реалізувати свої права шляхом укладення договору оренди.

10.3 Суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 не залучалась до матеріалів справи сторонами.

11. Також скаржником подано письмові пояснення до касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. ТОВ "Міжнародний офісно-готельний центр" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить задовольнити касаційну скаргу.

13. Представник ТОВ "Міжнародний офісно-готельний центр" в судовому засіданні
01.10.2019 підтримала касаційну скаргу.

14. Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2019 заперечила проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

18.1 18.08.1995 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 1051-ВАТ було створено Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13062" шляхом перетворення Київського державного автотранспортного підприємства 13062 в акціонерне товариство, затверджено його статут та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Київського автотранспортного підприємства 13062" станом на 01.01.1995.

18.2 Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 18.10.1995 № 1403-Пр було видано дозвіл на приватизацію майна об'єкта, який перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13062".

У процесі приватизації (корпоратизації) державного підприємства у відкрите акціонерне товариство до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" було передано гуртожиток-жилий будинок у цілому, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79, загальною площею 4903,3 в. м.

18.3 14.10.1997 Київською міською державною адміністрацією на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 01.10.1997 № 396-в Відкритому акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13062" було видано свідоцтво про право власності серія ЖБ № 010000856 на жилий будинок в цілому - гуртожиток.

18.4 06.04.2000 рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" було створено Дочірнє підприємство "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" на базі майна Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062", до статутного капіталу якого був внесений жилий будинок в цілому - гуртожиток.

18.5 Розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.02.2014 № 74 "Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом'янському районі міста Києва" будівлю на вул. Виборзькій, 75/79 зареєстровано як гуртожиток, що увійшов до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062".

18.6 12.08.2016 Дочірнім підприємством "Автомобіліст" було зареєстровано поділ гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на 4 частини:

- групу житлових приміщень № 4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 999300480000);

- групу нежитлових приміщень № 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 999294380000);

- групу нежитлових приміщень № 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 999282280000);

- групу нежитлових приміщень № 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 999273880000).

18.7 15.08.2016 між Дочірнім підприємством "Автомобіліст" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" (відповідач 2) було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами яких відповідач 2 отримав у власність групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м., № 2, загальною площею 75,5 кв. м., № 3, загальною площею 813,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані в реєстрі за № 1158,1159,1160 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л. О. 15.08.2016.

18.8 01.09.2016 між відповідачем 2 та Публічним акціонерним товариством "Асвіо Банк" (відповідач 3) укладено іпотечні договори, предметом яких були наведені вище об'єкти нерухомого майна (групи нежитлових приміщень № 1, № 2 та № 3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані в реєстрі за № 1145, № 1147, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузнецовою О.А.
01.09.2016.

18.9 Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.

Києва від 22.08.2017 та скасовано: рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13.18.2016 про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. №30925195 від 13.08.2016 про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. №30925384 від 13.08.2016 про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062"на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. №30925569 від 13.08.2016 про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

19. Правом оспорювати правочин наділені не лише сторона (сторони) правочину, але й інші, треті особи, що не є сторонами правочину, статус таких осіб визначається як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

20. З огляду на зазначені приписи законодавства, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

21. Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України ''Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'' суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

22. Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21. Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. З вище наведених норм вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

22. У пункті 1 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження проживання позивача у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 останнім додано копію сторінки паспорта серії № НОМЕР_1 з відміткою про реєстрацію та проживання за вказаною адресою, форма 3 видана ДП "Автомобіліст" позивачу (апелянту) від
04.04.2014 № 7, а також копії квитанцій про сплату комунальних платежів за кімнату № 11 у спірному приміщенні.

24. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (мешканець зазначеного гуртожитку) на правових підставах, визначених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", проживає у гуртожитку та будь-які дії здійсненні з майном, в якому він зареєстрований та проживає стосуються його прав та інтересів.

25. Згідно пункту 112 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія пункту 112 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", здійснюється з дотриманням таких підходів, зокрема, громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до пункту 112 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому жилі приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення.

26. Судом апеляційної інстанції також вірно встановлено, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 (яка набрала законної сили на момент ухвалення оскаржуваної постанови) за позовом позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патріцької Альони Павлівни, Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство "Автомобіліст" відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062", Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13062", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр", Публічне акціонерне товариство "Асвіо Банк" про скасування рішень, суд також зазначив, що "матеріли справи містять довідку ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" від
29.03.2017 №21, за змістом якої ОСОБА_1 підлягає зняттю з реєстрації місця проживання в об'єкті нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, а тому колегія суддів критично сприймає посилання відповідача на відсутність порушених прав позивача".

27. Тому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що у вказаній постанові судом також було встановлено порушене право ОСОБА_1.

28. Також, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про те, що правовою підставою для виселення особи із зайнятого ним приміщення є зміна цільового призначення будинку чи іншого житлового приміщення, який у зв'язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу житлового фонду. Таким чином, зміна статусу приміщень з подальшим відчуженням його частини, включаючи кімнату, де проживає позивач в нежитловий фонд має наслідком порушення прав позивача на житло.

29. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відчуження частини нежитлових приміщень гуртожитку та передача їх в іпотеку за оспорюваними у даній справі договорами, порушує права та законні інтереси позивача (апелянта), як особи, що має право на проживання в ньому (житлові права) та як особи, яку фактично було позбавлено права на приватизацію відповідного житлового приміщення укладанням оспорюваних договорів.

30. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 10.1,10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

31. В постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 (яка набрала законної сили на момент ухвалення оскаржуваної постанови) судом було встановлено наступне: "Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 проживає більш ніж 400 осіб, в тому числі і позивач, який зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданого Жовтневим РУГУ МВС України в м. Києві 07.06.1996 року, квитанціями на сплату житлово-комунальних послуг, тощо. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було поділено на 4 об'єкти нерухомого майна - 3 об'єкти - нежитлові приміщення, 1 об'єкт - житлові приміщення), тобто частину гуртожитку фактично було переведено у нежитлове приміщення без визначення функціонального призначення. При цьому, дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) на переведення житлового приміщення у нежитлове, який передбачений Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645, на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" не отримувало. Таким чином, рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" була проведена державна реєстрація наступного майна: група нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м., група нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м., група нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м., група житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 фактично було здійснено переведення значної частини гуртожитку з житлового приміщення у нежитлові приміщення за відсутності дозволу у ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), тобто без дотримання Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві (затвердженого Рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року)".

32. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 (яка набрала законної сили на момент ухвалення оскаржуваної постанови) скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.

Києва від 22.08.2017 та скасовано: рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. № 30925195 від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. №30925384 від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062"на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. №30925569 від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

33. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 826/17146/16 (яка набрала законної сили на момент ухвалення оскаржуваної постанови) були скасовані рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П., на підставі яких ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" здійснено реєстрацію за собою право власності на спірне майно, тобто відпали правові підстави, на яких ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" відчужувалось спірне майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр". За таких обставин, на час укладання спірних договорів у ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" було відсутнє право на відчуження груп нежитлових приміщень № 1,2,3.

34. Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

34. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

35. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

36. Державна реєстрація прав на відповідне нерухоме майно (групи нежитлових приміщень № 1,2,3) скасована на підставі вказаного судового рішення, яке є чинним, та є обов'язковим для виконання на всій території України відповідно до статті 129 Конституції України.

37. Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

38. За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

39. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

40. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

41. Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

42. Також, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

43. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

44. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірні договори купівлі-продажу приміщень вказаного гуртожитку та, відповідно, спірні договори іпотеки були укладені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, тому відповідно є підстави задовольнити позов ОСОБА_1 як в частині визнання спірних договорів недійсними, так і в частині скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною на підставі спірних Договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

45. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від
18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law27~ від
03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" Вих. № АБ/153 від 25.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/6768/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/6768/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік