Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2021 року у справі №903/254/20

ДОДАТКОВА УХВАЛА

12 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/254/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В. і Малашенкової Т. М.,

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Минюка Руслана Юрійовича (далі - Підприємець)

про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат

у справі № 903/254/20

за позовом громадської спілки "Українська ліга авторських прав" (далі - ГС "Українська ліга авторських прав")

до Підприємця

про стягнення збитків у розмірі 208 650 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми збитків у розмірі 208 650 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог норм чинного законодавства в частині легалізації використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, а саме Підприємець здійснював свою господарську діяльність без укладення договору про використання об'єктів суміжних прав, а, отже, без отримання належного дозволу на таке виконання і без виплати роялті належному суб'єкту, тобто акредитованій організації колективного управління.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.09.2020: у позові відмовлено; стягнуто з ГС "Українська ліга авторських прав" на користь Підприємця 30 000 грн. судових витрат на правову допомогу.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020:

- апеляційну скаргу ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" на рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2020 задоволено частково;

- рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2020 скасовано і прийнято нове рішення;

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Підприємця на користь ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" збитки в сумі 96 050 грн. ;

- в іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з Підприємця на користь ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" 1 440,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції; 2 161,12 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Підприємець оскаржив постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 до Верховного Суду. Крім того, Підприємцем подано клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, орієнтовний розмір якої складає 20 000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021:

- задоволено заяву ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" про відмову від позову у справі № 903/254/20;

- прийнято відмову ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" від позову до Підприємця;

- визнані нечинними рішення господарського суду Волинської області від
29.09.2020 та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від
14.12.2020 у справі № 903/254/20;

- провадження у справі № 903/254/20 закрито;

- повернуто Підприємцю з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3
129,75 грн.

Підприємцем 25.06.2021 направлено на адресу Касаційного господарського суду заяву про прийняття додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" на свою користь витрати за надану правову допомогу у розмірі: 30 000 грн. у суді першої інстанції; 30 000 грн. у суді апеляційної інстанції; 20 000 грн. у суді касаційної інстанції.

Від ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" надійшло заперечення на заяву Підприємця щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач зазначив, що в даному випадку мають застосовуватись приписи статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які і регулюють розподіл витрат на професійну правничу допомогу саме в разі закриття провадження у справі. Що ж до наведених спеціальних правил, заявленню до стягнення підлягають: по-перше, тільки здійснені витрати; по-друге, тільки ті здійснені витрати, які обумовлені необґрунтованими діями сторони позивача; по-третє, під час заявлення таких витрат мають бути дотримані приписи частини 8 статті 129 ГПК України.

Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у стягненні з ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" зазначених витрат з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 130 ГПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 -5 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 5 та 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

Аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також частини 4 статті 126 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Частиною 5 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від
18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Обґрунтування жодної із наведених обставин заява Підприємця як і доказів на її підтвердження не містить.

Подання ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" заяви про відмову від позову у справі № 903/254/20 в порядку статей 191, 307 ГПК України та закриття провадження у справі, яка ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021 була задоволена, визнано нечинним судові рішення попередніх інстанцій та закрито провадження у справі № 903/254/20, не свідчить про необґрунтованість позовних вимог, та неможливо встановити, внаслідок чиїх неправильних дій виник спір у даній справі.

Підприємцем не доведено та судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 127, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю Минюку Руслану Юрійовичу у стягненні з громадської спілки "Українська ліга авторських прав" витрат на професійну правничу допомогу у справі № 903/254/20.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова