Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14996/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Балац С.В.)

у справі № 910/14996/17

за позовом Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 527 611,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - відповідач) про стягнення 527 611,58 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/14996/17 позовну заяву та додані до неї матеріали було повернуто позивачу на підставі п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що позивачем не подано до суду належних доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви від 05.09.2017р. і доданих до неї документів, оскільки з відбитку штампу поштового зв'язку на описі вкладення та з дати фіскального чеку вбачається поштове направлення відповідачу 04.09.2017, коли позовна заява ще не була складена.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 вищевказану ухвалу суду першої інстанції у справі №910/14996/17 залишено без змін.

27.10.2017 Міністерство оборони України подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/14996/17, в якій просить вказані судові рішення скасувати, справу направити на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме, п. 6 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Аргументуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає про те, що при поданні позову ним було додано фіскальний чек від 04.09.2017 №0292 та опис вкладення до поштового відправлення №0316801603510, тобто, виконані вимоги ст. 63 ГПК України та надані докази надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. При цьому, стаття 63 ГПК України не передбачає такої підстави для повернення позовної заяви, як подання позовної заяви до суду та направлення її копії іншій стороні в різні дні, а у випадку наявності сумніву щодо надання зазначених доказів, суд першої інстанції при підготовці до судового розгляду, мав право зобов'язати позивача надати додаткові докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу позивача, що у відповідності до ч.3 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у справі №910/14996/17 у касаційному порядку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, виходить з такого.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Тобто, на позивача покладено обов'язок направити відповідачу копію позовної заяви, яку саме він подає до суду.

Господарськими судами встановлено, що позивачем в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів надано опис вкладення та касовий чек від 04.09.2017 про направлення відповідачу позовної заяви без дати та без номера.

В силу приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В той же час, позовна заява складена 05.09.2017, що підтверджується датою її виготовлення, вказаної позивачем під підписом його представника.

Отже, висновок судів, що копія позовної заяви, складена позивачем 05.09.2017, не могла бути направлена відповідачу раніше дня її фактичного виготовлення, є вірним.

Недодержання вимог ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Доводи касаційної скарги позивача стосовно виконання ним вимог процесуального закону колегією суддів відхиляються, оскільки надані ним докази направлення копії позовної заяви - фіскальний чек від 04.09.2017 №0292 та опис вкладення у цінний лист, який містить штамп ПАТ "Укрпошта" - 04.09.2017, не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, якими б можна було підтвердити направлення копії позовної заяви, датованої 05.09.2017.

Безпідставними є також доводи скаржника в частині наявності у суду першої інстанції права зобов'язати позивача надати додаткові докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки в силу приписів ст.ст. 56, 57 ГПК України, такий обов'язок покладається саме на позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до прийняття господарськими судами неправильних судових рішень у справі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/14996/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.