Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.06.2021 року у справі №922/3025/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3025/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючого, Банаська О. О., Жукова С. В.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А. С.

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, представник Офісу Генерального прокурора України - Кондратюк Д. А.,

в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Харківській області,

відповідач - Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 18.01.2021

у складі судді: Байбака О. І.

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 07.04.2021

у складі колегії суддів: Гези Т. Д., - головуюча, Білоусової Я. О., Плахова О. В.

у справі за позовом

Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

До

Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 2 526 089,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач, ПАТ "Центренерго") шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів на суму 2 526 089,98 грн.

1.1. Позов обґрунтовано порушення відповідачем умов природоохоронного законодавства щодо спеціального водокористування, за порушення якого Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (том 1, а. с. 1-5).

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

2. Ухвалою від 18.01.2021 Господарський суд Харківської області залишив позов Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" про стягнення 2 526
089,98 грн. без розгляду (том 1, а. с. 128-135).

2.1. Місцевий суд встановив, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

2.2. Суд зазначив, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. п. 1,7 положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017). З огляду на зазначене місцевий суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на території Харківської області.

2.3. Судом встановлено, що Державна екологічна інспекція у Харківській області в межах наданих їй повноважень здійснила перевірку діяльності Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго", за результатами якої склала акт від
11.06.2020 № 450/11-02/04-06, на підставі якого в подальшому винесла припис від
17.06.2020 № 14/04-06 про усунення виявлених порушень. Разом з тим, судом встановлено, що Зміївська теплова електрична станція ПАТ "Центренерго" вважаючи помилковими висновки, викладені в акті від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06,12.06.2020 подала до Регіонального офісу Держводагентства України у Харківській області Форму з уточненим звітом за 2019 рік.

2.4. Також місцевий суд встановив, що Державна екологічна інспекція у Харківській області на підставі відомостей, зазначених в акті від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, здійснила розрахунок заподіяної шкоди та звернулася до Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" з претензією № 132 від
04.08.2020, в якій запропонувала відповідачу в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду на суму 2 526 089,98 грн. протягом 10 днів з моменту отримання претензії. При цьому, суд зазначив, що Зміївська теплова електрична станція ПАТ "Центренерго", з урахуванням часу, необхідного на доставлення поштового відправлення, мала можливість в добровільному порядку виконати викладені в ній вимоги щонайменше до 17.08.2020.

2.5. Суд зауважив, що 17.08.2020 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області повідомлення № 41/3-10174вих-20 про заподіяння державі матеріального збитку на суму 2 526 089,98 грн. При цьому, позовна заява про відшкодування завданого державі збитку не заявлялась, тому прокурор в порядку, передбаченому положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про намір подати позовну заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області до Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго".

2.6. Місцевий суд визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо бездіяльності Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди та зазначив, що законом не визначено строку для такого звернення до суду. При цьому, станом на момент подання повідомлення №41/3-10174вих-20 від 17.08.2020 про вжиття прокурором заходів представницького характеру компетентний орган - Державна екологічна інспекція у Харківській області вживала всіх необхідних заходів з метою позасудового врегулювання спору.

В подальшому, Державна екологічна інспекція у Харківській області мала можливість звернутися до суду з відповідним позовом як протягом розумного строку, так і в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

2.8. З огляду на зазначене місцевий суд дійшов висновку про передчасність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області.

2.9. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів неможливості самостійного звернення Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди, а посилання представника Державної екологічної інспекції у Харківській області в судовому засіданні на відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору суд визнав необґрунтованими та недоведеними. Крім того, місцевий суд зауважив, що відсутність бюджетних коштів на оплату судового збору, передбачених бюджетом установи на 2020 рік, не позбавляє Державну екологічну інспекцію у Харківській області звернутися до суду з відповідним позовом в наступному році, після надходження коштів передбачених на оплату судового збору в 2021 році.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

3. Постановою 07.04.2021 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2021 у справі №922/3025/20 залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 у справі №922/3025/20 залишив без змін. (том 2, а. с. 35-44).

3.1. Апеляційний суд, перевіривши встановлені місцевим судом обставини та надаючи їм оцінку, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що в цьому випадку обставини бездіяльності позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зазначив про передчасність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області. Крім того, апеляційний суд зауважив, що до матеріалів справи не додано доказів неможливості самостійного звернення Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди.

3.2. Апеляційний суд встановив, що станом на 28.08.2020, тобто на дату закінчення строку для добровільної сплати на користь позивача збитків, визначених та розрахованих на підставі акта № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020 та Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 14/04-06 від
17.06.2020, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходилася справа про визнання протиправними та скасування пунктів зазначеного акта та припису

3.3. З огляду на зазначене та положення частини 4 статті 53 ГПК України, частин 1 , 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 1, підпункти 2,8-10 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у цій справі прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції через неналежне здійснення останньої захисту інтересів держави.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

4. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури 30.04.2021 через Східний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., судді - Білоус В. В., Васьковський О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021.

6. Ухвалою 15.06.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/3025/20 Господарського суду Харківської області за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021;

призначив розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 06.07.2021 о 12:00.

7. У зв'язку з відпусткою суддів Білоуса В. В., Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., судді - Банасько О. О., Жуков С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021.

8. Від ПАТ "Центренерго" 02.07.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. В судове засідання з'явився представник Офісу Генерального Прокурора України - Кондратюк Д. А., який підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі та просив касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

10. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (06.07.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги (в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи), що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 06.07.2021.

З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 922/3025/20 у визначену дату та час.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Заступника керівника Харківської обласної прокуратури)

11. Скаржник доводив, що апеляційним судом застосовано положення статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 17.12.2020 у справі № 905/120/19. Крім того, скаржник зазначив, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права (статей 4, 45, 53, 76, 77, 78, 79, 86 та 236 ГПК України). Скаржник також зауважив, що надмірна формалізація судами попередніх інстанцій "підстав представництва" та "інтересів держави", призвела до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

11.1. Скаржник аргументував, що Держекоінспекцією вжито заходів щодо виявлення і фіксації факту правопорушення та встановлення винних осіб. Проте, позивачем не вжито дієвих заходів щодо притягнення відповідача до цивільної відповідальності шляхом стягнення з останнього у судовому порядку шкоди у сумі понад 2,5 млн грн, яка, у свою чергу, підлягає зарахуванню до бюджету.

11.2. Скаржник зауважив, що з моменту виявлення правопорушення (11.06.2020) та направлення претензій (04.08.2020) і до моменту звернення прокурора з даним позовом до суду (16.09.2020), тобто упродовж 3 місяців, позивачем заходів для самостійного ініціювання судового спору не вжито. В свою чергу відповідач з моменту отримання претензії від 04.08.2020 (факт отримання якої останнім не заперечується) і до моменту звернення прокурора з позовом до суду (16.09.2020) у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував. При цьому, про відсутність наміру на відшкодування завданої шкоди та намагання уникнути відповідальності свідчать подальші дії відповідача щодо оскарження в порядку адміністративного судочинства дії Держекоінспекції щодо проведення перевірки (справі №520/11333/2020).

11.3. Скаржник, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16, звернув увагу, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими. При цьому, скаржник зазначив, що екологічна ситуація в Харківській області характеризується як стабільно напружена, а основними причинами екологічних проблем є недостатній контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення. На думку скаржника, вирішення низки проблем захисту довкілля можна досягти шляхом запровадження системного природоохоронного нагляду, базованого на державному моніторингу навколишнього природного середовища, налагодження ефективної взаємодії між державними органами, а також дієвого судового захисту державних інтересів в екологічній сфері правовідносин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 11-11.3. описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

15. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

16. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

17. Згідно з положеннями частин 3 та 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частин 3 та 4 статті 53 ГПК України.

18. З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

19. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

20. Водночас, згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

21. Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

22. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

23. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

24. Бездіяльність компетентного органу (суб'єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

25. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

26. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

27. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

28. У рішенні від 05.06.2019 №4-р (II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

29. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Щодо суті касаційної скарги

30. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

30.1. Пунктом 7 зазначеного Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

30.2. Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №127 (далі - Положення №127), Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

30.3. Системний аналіз пунктів 6-10 Положення №127 дає підстави для висновку, що Інспекція наділена повноваженнями щодо:

- звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;

- пред'явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

- досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Державна екологічна інспекція у Харківській області в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на території Харківської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області в межах наданих їй повноважень діяльності Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" складено акт від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, на підставі якого в подальшому винесено припис від 17.06.2020 № 14/04-06 про усунення виявлених порушень. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі відомостей, зазначених в акті від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, Державна екологічна інспекція у Харківській області здійснила розрахунок заподіяної шкоди та звернулася до Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" з претензією № 132 від 04.08.2020, в якій запропонувала відповідачу в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду на суму 2 526 089,98 грн. протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

31.1. Разом з тим, судами факту відшкодування заподіяної шкоди на суму 2 526
089,98 грн. не встановлено ні до моменту звернення з позовною заявою прокурора у цій справі, ні на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваних ували місцевим судом, так і в подальшому постанови апеляційним судом.

Також судами попередніх інстанцій не встановлено скасування чи визнання недійсними акта № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020 та припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 14/04-06 від 17.06.2020 в судовому порядку.

31.2. При цьому, місцевий суд встановив, що Зміївська теплова електрична станція ПАТ "Центренерго", з урахуванням часу, необхідного на доставлення поштового відправлення, мала можливість в добровільному порядку виконати викладені в ній вимоги щонайменше до 17.08.2020.

32. З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2020 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області повідомлення № 41/3-10174вих-20 про заподіяння державі матеріального збитку на суму 2 526 089,98 грн та, з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив про намір подати позовну заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області до Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго".

Отже, в цьому випадку прокурором дотримано вимоги положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокуратура, встановивши наявність порушень вимог закону, повідомила про намір звернутись до суду, а зовнішня форма поведінки Державної екологічної інспекції у Харківській області при цьому полягає у нездійсненні подання позову про відшкодування збитків на користь держави. Тобто інспекцією не вчинено дії, віднесені до її компетенції, які є необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

33. Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що подання позову до спливу трирічного строку позовної давності є передчасним та поза межами розумного строку на звернення з позовом Державною екологічною інспекцією у Харківській області у цій справі, оскільки положення Закону України "Про прокуратуру" не пов'язують можливість звернення прокурора до суду з відповідним позовом саме із закінченням строку позовної давності.

33.1. Закінчення строку позовної давності може бути використане як одна із підстав для такого звернення. Разом з тим, за наявності інших встановлених істотних обставин у справі (обставини щодо заподіяння шкоди, характер заподіяної шкоди, поведінка відповідача тощо), прокурор не позбавлений права звернутись з відповідним позовом також і на початку періоду відліку строку позовної давності.

34. Також Верховний Суд звертає увагу, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією у Харківській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція у Харківській області неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку на суму 2 526 089,98 грн., у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави щодо забезпечення функціонування вищого навчального закладу та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що відсутність бюджетних коштів на оплату судового збору, передбачених бюджетом установи на 2020 рік, не позбавляє Державну екологічну інспекцію у Харківській області звернутися до суду з відповідним позовом в наступному році, після надходження коштів передбачених на оплату судового збору в 2021 році.

Зазначений висновок узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 920/266/19, від 01.06.2021 у справі № 910/11956/20.

35. Відповідно до положень статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

35.1. Водночас, положеннями пункту 6) частини першої статті 92 Конституції визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

35.2. Відповідно до пункту а) частини 1 статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

35.4. З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

37. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

38. Верховний Суд, з урахуванням висновків, викладених у пунктах 18-35 мотивувальної частини цієї постанови, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасування ухвали місцевого суду від 18.01.2021 та постанови апеляційного суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20, як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

39. У зв'язку із скасуванням оскаржуваних судових рішень, які перешкоджають руху справи та переданням справи до місцевого суду для продовження розгляду, питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору за її подання і розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, Верховним Судом не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20 скасувати.

Справу №922/3025/20 для продовження розгляду передати до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді О. О. Банасько

С. В. Жуков