Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2019 року у справі №904/2786/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018

у справі № 904/2786/18

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 241 309,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з АТ "Криворізька теплоцентраль" 241 309,44 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку, без врахування утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 03.04.2018, що становить 192 дні, та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 року у справі № 904/2786/18 (суддя Полєв Д.М.) позов задоволено частково та стягнено з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 241 309,44 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 904/2786/18 (судді : Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 залишено без змін.

У касаційній скарзі АТ "Криворізька теплоцентраль" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі № 904/2786/18 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями щодо стягнення з відповідача на користь позивача 241 309,44 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку, скаржник посилається на неврахування судами при вирішенні даного спору, вимог ст. 47, ст. 116, ч. 2 ст. 117 КЗпП України, а також залишено без уваги доводи відповідача про те, що між сторонами існували судові спори, зокрема, у справі № 212/3907/18 про зміну формулювань звільнення, що унеможливлювало виконати відповідачем свого обов`язку з повного погашення всієї суми у день звільнення позивача.

Крім того, у своїй касаційній скарзі відповідач зазначає на неврахування та незастосування судами попередніх інстанцій положень Податкового кодексу України , зокрема ст.ст. 15, 163, 168 цього кодексу, а також положень ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві ОСОБА_1 просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі що прийняті з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства, а касаційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на її не обґрунтованість.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2019 для розгляду касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" у справі № 904/2786/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2019 призначено розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Криворізька теплоцентраль" у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Криворізька теплоцентраль" створено в процесі приватизації, шляхом перетворення Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №579-р "Деякі питання приватизації об`єктів паливно-енергетичного комплексу" від 30.11.2016 №911-р "Про затвердження плану приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", в подальшому формувань ДП "Криворізька теплоцентраль" припинено 16.03.2017 у зв`язку з перетворенням його на ПАТ "Криворізька теплоцентраль", згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є юридичною особою із новим найменуванням, в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ "Криворізька теплоцентраль", що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VІ.

Із наявних у справі матеріалів видно, що гр. ОСОБА_1 за наказом № 194-к від 05.08.2013 прийнята на посаду начальника управління по зборах ДП "Криворізька теплоцентраль", а в подальшому внаслідок зміни в організаційній структурі позивача переведено на посаду начальника відділу зі стягнення заборгованості (№ 321-к від 01.11.2013).

Згідно наказу № 296-к від 15.10.2015 ОСОБА_1 переведено начальником юридичного відділу у зв`язку із змінами в організаційній структурі та штатному розкладі підприємства, а наказом № 119-к від 15.06.2016 позивача переведено на посаду в.о. заступника генерального директора зі збуту теплової енергії ПАТ "Криворізька теплоцентраль" та наказом № 355 від 09.08.2016 затверджено на зазначеній посаді.

В подальшому, наказом № 174-К від 31.05.2017 ОСОБА_1 звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України для догляду за дитиною до досягнення нею 14 років.

Як встановлено судом, не погоджуючись з підставою звільнення, ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про зміну формулювання причин звільнення, внаслідок, чого рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.01.2018 у справі № 212/3907/17, яке набрало законної сили, змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , з посади заступника генерального директора зі збуту теплової енергії ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 31 травня 2017 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Судами обох інстанцій встановлено, що розрахунок із ОСОБА_1 було здійснено відповідачем лише 03.04.2018, це підтверджується довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" № LFJJEQGP456RV19 від 06.06.2018.

У червні 2018, ОСОБА_1 звернулась до суду з даними позовними вимогами до АК "Криворізька теплоцентраль" щодо стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку у сумі 241 309,44 грн. за період з 01.06.2017 по 03.04.2018, обрахованого з урахуванням довідки відповідача від 24.05.2018 №2313/06 середньоденна заробітна плата (за березень 2017, квітень 2017) - 1 256,82 грн., розрахунку робочих днів (помісячно), враховуючи наказу ПАТ "Криворізька теплоцентраль" №22 від 01.02.2018 "Про зменшення норм тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня" та кількості днів затримки розрахунку з позивачем з дати звільнення по дату фактичного розрахунку.

За таких обставин, враховуючи наведене та з урахуванням положень ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми 241 309,44 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку, нарахованого за період з 01.06.2017 по 03.04.2018, у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем - ПАТ "Криворізька теплоцентраль", з його вини, ОСОБА_1 , яка була працівником підприємства -боржника, всіх належних їй виплат при звільненні, що підтверджується належними та достовірними доказами.

Щодо посилання відповідача про неправомірність розгляду даного спору в позовному провадженні судами зазначеного наступне.

Із наявних у справі матеріалів видно та як встановлено було судами, 23.03.2017 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/128/17 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль", а ухвалою суду першої інстанції від 30.10.2018 закрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль".

Так, з урахуванням вище зазначеного, судами встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач - ПАТ "Криворізька теплоцентраль" перебував в процедурі банкрутства.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Відтак, враховуючи вище наведене та з урахуванням положень ст. 12 ГПК України, суд дійшов висновку, що саме така форма господарського судочинства визначена для розгляду категорії справ, до якої відноситься, зокрема і позов ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно

оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За ч. 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, з урахуванням наведено вище, невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій та з огляду на наведене вище, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наявні підстави для задоволення позовних вимог заявлених позивачем до ПАТ "Криворізька теплоцентраль" щодо відшкодування ОСОБА_1 . 241 309,44 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 01.06.2017 по 03.04.2018, згідно ст. 117 КЗпП України, оскільки при звільненні позивача, яка була працівником підприємства відповідача, останній з власної вини, у визначені законодавством строки, не здійснив їй виплату всіх належних сум, і зворотного належним чином не доведено, а тому суди обох інстанцій правомірно частково задовольнили позов, відмовивши у решті вимог за недоведеності.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі № 904/2786/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі № 904/2786/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.