Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1182/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Озарків І. Д. (адвокат),

відповідача - Дерев`янка А. І. (адвокат),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Бородянської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 (суддя Бацуца В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Барсук М. А. Сибіга О. М.) у справі

за позовом Бородянського ринку Київської облспоживспілки

до Бородянської районної спілки споживчих товариств,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Споживчого кооперативу "Електроклуб",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичної особи підприємця Бурукова Миколи Івановича,

про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 19.04.2023 Бородянський ринок Київської облспоживспілки (далі - Бородянський ринок, Ринок, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Бородянської районної спілки споживчих товариств (далі - Бородянська райспоживспілка, Бородянська РССТ, відповідач) про: 1) про визнання права власності на 28/100 частини магазину, розташованого за адресою: вул. Центральна, буд. 347, селище міського типу Бородянка, Бучанський район, Київська область; 2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Бородянською райспоживспілкою права власності на об`єкт нерухомого майна - торговельний павільйон, літ. "Д", розташований за адресою: вул. Центральна, буд. 347, смт Бородянка, Бучанський район, Київська область, запис про право власності: 31928051 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1848519332210 (далі - спірний торговельний павільйон, спірний об`єкт, спірне майно), посилаючись на положення статей 182 316 321 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 5, 11, 12, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2. Позовна заява обґрунтовується безпідставною державною реєстрацією за відповідачем у червні 2019 року права власності на спірний торговельний павільйон у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки спірний об`єкт належить на праві спільної часткової власності Бородянському ринку (28/100 частин) та Споживчому кооперативу "Електроклуб" (далі - СК "Електроклуб", Кооператив, третя особа-1) (72/100 частин) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.1999, виданого виконавчим комітетом Бородянської селищної ради згідно з рішенням від 24.12.1998 № 137, та на підставі договору купівлі-продажу між юридичними особами від 16.03.2000 відповідно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025, позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію за Бородянською райспоживспілкою права власності на спірний торговельний павільйон у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що:

1) позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження оспорювання чи невизнання саме відповідачем обставин виникнення та набуття позивачем права власності на спірний об`єкт на підставі рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 24.12.1998 № 137 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.1999, що унеможливлює в такому випадку захист права власності на підставі статті 392 ЦК України, а тому позовна вимога Ринку про визнання права власності на 28/100 частини магазину, розташованого за адресою: вул. Центральна, буд. 347, селище міського типу Бородянка, Бучанський район, Київська область, не підлягає задоволенню;

2) у державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області" (далі - КП "Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області") Кольби О. С. не було правових підстав для державної реєстрації за Бородянською райспоживспілкою права власності на спірний торговельний павільйон, оскільки останній не є об`єктом продажу за договором купівлі-продажу майнового комплексу ринку смт Бородянка від 08.11.1999, укладеним між Відкритим акціонерним товариством ФК "Система" (далі - ВАТ ФК "Система") та Бородянською РССТ, адже зі змісту вказаного договору не вбачається набуття відповідачем права власності саме на спірний об`єкт, чим було порушено речові права співвласників такого нерухомого майна, а саме позивача (Бородянського ринку) та третьої особи-1 (СК "Електроклуб"), у зв`язку з чим їх право спільної власності на спірне майно підлягає захисту в судовому порядку;

3) позивачем при пред`явленні цього позову самостійно обрано способи захисту своїх прав та інтересів, які відповідають вимогам статті 20 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 28.08.2025 (далі - ГК України), статті 16 ЦК України, статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чим спростовуються доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Водночас, відхиляючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що, по-перше, про факт державної реєстрації за відповідачем 05.06.2019 права власності на спірний об`єкт позивач довідався лише в січні 2023 року у зв`язку з прийняттям державним реєстратором Бородянської селищної ради Господарцем О. О. рішення від 25.01.2023 № 66189081, яким було відмовлено Бородянському ринку в проведенні реєстраційних дій щодо спірного торговельного павільйону з причин наявності вже зареєстрованого права іншої особи на спірне майно. По-друге, на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020) загальну позовну давність, яка станом на 02.04.2020 не сплинула, продовжено на строк дії карантину, запровадженого в період з 11.03.2020 по 30.06.2023, а тому Ринок звернувся з цим позовом 19.04.2023, тобто в межах позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Бородянська райспоживспілка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації за Бородянською райспоживспілкою права власності на спірний торговельний павільйон та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України (в контексті необхідності подання власником саме віндикаційного позову як належного способу захисту своїх прав у разі державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як скасування такої державної реєстрації не є належним способом захисту прав власника), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 114), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 85), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 917/623/22, від 11.02.2025 у справі № 910/16800/23;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 261 267 ЦК України (в контексті перебігу та пропуску позовної давності), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17; від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 461/6787/17;

3) суди не врахували висновку щодо визначення ефективного способу захисту прав юридичної особи, яка перебуває в стані припинення, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 13.06.2024 у справі № 911/3456/15.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Бородянський ринок у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні повністю з мотивів, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бородянської райспоживспілки на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 911/1182/23 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.05.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 10.01.1999 виконавчим комітетом Бородянської селищної ради на підставі рішення від 24.12.1998 № 137 було видано Бородянському ринку свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 28/100 частин магазину (загальна площа 29,7 м2), що розташований за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Леніна), 347, смт Бородянка, Бучанський (до цього - Бородянський) район, Київська область.

10. 10.01.1999 Бородянським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності Бородянського ринку згідно зі вказаним вище свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, а саме на 28/100 частин магазину (загальна площа 29, 7 м2), що розташоване за адресою: вул. Центральна (попередня назва - Леніна), 347, смт Бородянка, Бучанський (до цього - Бородянський) район, Київська область, та внесено відповідний запис про реєстрацію за № 11 в реєстрову книгу № 1ю-34.

11. З архівної довідки Комунального підприємства Київської обласної ради "Київське обласне бюро технічної інвентаризації" від 02.01.2023 № Б01222028 убачається, що станом на 31.12.2012 право власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення - магазин на вул. Центральній (раніше Леніна), 347, в смт Бородянка Бородянського району Київської області зареєстровано: 28/100 частин за Бородянським ринком на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10.01.1999 рішенням виконкому Бородянської селищної ради від 24.12.1998 № 137 (дата реєстрації 10.01.1999); 72/100 частин за Кооперативом на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2000 та акта прийому-передачі від 16.03.2000 (дата реєстрації 16.03.2000); реєстровий № 11, книга 1ю., сторінка 34.

12. Згідно з пунктами 1, 2 договору купівлі-продажу майнового комплексу ринку смт Бородянка від 08.11.1999, укладеного між ВАТ ФК "Система" (продавець) та Бородянською РССТ (покупець), продавець продав, а покупець купив майновий комплекс ринку по вул. Леніна 347 в смт Бородянка, загальною площею 0,10 га. Вказаний майновий комплекс ринку повністю належить продавцю. Вартість майнового комплексу разом з обладнанням становить 39 014,76 грн, в тому числі торговельний павільйон - 20 041,93 грн, санвузол - 2303,40 грн, паркан металевий - 439,71 грн, одностатні столи - 1342,71 грн, накриття над столами - 3352,47 грн, радіомовна апаратура - 296,08 грн, асфальтована дорога - 7763 грн, малоцінний та швидкозношуваний інвентар - 3475,25 грн. Право власності на майновий комплекс ринку переходить до покупця після отримання продавцем коштів в сумі вартості майнового комплексу ринку, вказаної в пункті 1 договору.

13. 05.06.2019 державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області" Кольбою О. С. на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу ринку смт Бородянка від 08.11.1999 було проведено державну реєстрацію за Бородянською РССТ права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1848519332210 - торговельний павільйон, літ. "Д", загальною площею 29,7 м2, розташований за адресою: вул. Центральна, 347, смт Бородянка, Бородянський район, Київська область, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2023 № 321013773 і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 № 169941081, наявними в матеріалах справи.

14. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Господарця О. О. від 25.01.2023 № 66189081 за наслідками розгляду заяви Бородянського ринку від 19.01.2023 № 53820321 відмовлено позивачу в проведенні реєстраційних дій в зв`язку з тим, що за вказаною в заяві адресою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції виключно в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації за Бородянською райспоживспілкою права власності на спірний торговельний павільйон (запис про право власності: 31928051 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1848519332210), то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначених судових рішень лише у відповідній частині позову.

Таким чином, рішення та постанова в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності Бородянського ринку на 28/100 частин магазину, розташованого за адресою: вул. Центральна, буд. 347, смт Бородянка, Бучанський район, Київська область, наразі не є предметом касаційного перегляду.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон з огляду на те, що:

1) 05.06.2019 державний реєстратор КП "Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області" Кольба О. С. не мав правових підстав для державної реєстрації за Бородянською РСС права власності на спірний торговельний павільйон, який не був об`єктом відчуження за договором купівлі-продажу майнового комплексу ринку смт Бородянка від 08.11.1999, укладеним між ВАТ ФК "Система" та Бородянською райспоживспілкою, оскільки зі змісту зазначеного договору не вбачається набуття відповідачем права власності саме на спірний об`єкт, чим було порушено речові права співвласників такого нерухомого майна - позивача (Бородянського ринку) та третьої особи-1 (СК "Електроклуб"), у зв`язку з чим їх право спільної власності на спірне майно підлягає судовому захисту;

2) позивачем при пред`явленні цього позову самостійно обрано способи захисту своїх прав та інтересів, які відповідають вимогам статті 20 ГК України, статті 16 ЦК України та статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

3) про факт державної реєстрації за відповідачем 05.06.2019 права власності на спірний об`єкт позивач довідався лише в січні 2023 року у зв`язку з прийняттям державним реєстратором прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Господарець О. О. рішення від 25.01.2023 № 66189081, яким було відмовлено Бородянському ринку в проведенні реєстраційних дій щодо спірного торговельного павільйону з причин наявності вже зареєстрованого права іншої особи на спірне майно. По-друге, на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020) загальну позовну давність, яка станом на 02.04.2020 не сплинула, продовжено на строк дії карантину, запровадженого в період з 11.03.2020 по 30.06.2023, а тому Ринок звернувся з цим позовом 19.04.2023, тобто в межах позовної давності.

19. Проте колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість зазначеної позовної вимоги та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України (у контексті необхідності подання власником саме віндикаційного позову як належного способу захисту своїх прав у разі державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як скасування такої державної реєстрації не є належним способом захисту прав власника), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 114), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 85), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 917/623/22, від 11.02.2025 у справі № 910/16800/23, з огляду на таке.

20. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

21. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі№ 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), , від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 85), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 11.5, 11.6), від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункти 194, 195) та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 910/16800/23).

23. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74) та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 917/623/22 (пункт 4.24).

24. Зокрема, в пункті 76 постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (предмет позову - визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку), тобто зі спору, що виник із подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, ані позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідають належному способу захисту в цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52).

25. Отже, враховуючи наведені вище усталені релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 16 387 ЦК України), Верховний Суд погоджується з доводами скаржника в тій частині, що на порушення положень статей 86 236 269 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій помилково задовольнили позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон, маючи достатні підстави для відмови в її задоволенні в зв`язку з обранням позивачем, який вважає себе власником спірного майна, неналежного способу захисту своїх прав.

26. Верховний Суд відхиляє недоречне посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на нібито викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (предмет позову - визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру) висновок про те, що позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, оскільки насправді в зазначеній постанові не міститься відповідного висновку, а сформульовано такий нерелевантний до спірних правовідносин висновок щодо застосування положень частини 4 статті 334 ЦК України та частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV):

"Суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності".

27. Крім того, колегія суддів зауважує, що за результатами касаційного перегляду цивільної справи № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду змінила мотивувальну частину судових рішень судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, зазначивши про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх порушених прав, що до речі цілком узгоджується з наведеними вище усталеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, які помилково не були враховані судами попередніх інстанцій.

28. Оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), то наведене повністю виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, а саме про неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновків щодо застосування норм статей 261 267 ЦК України (в контексті перебігу та пропуску позовної давності), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17; від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 461/6787/17; 2) висновку щодо визначення ефективного способу захисту прав юридичної особи, яка перебуває в стані припинення, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21, від 13.06.2024 у справі № 911/3456/15, так і необхідність надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій щодо застосування зазначених норм матеріального права при вирішенні цього господарського спору.

Схожі за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18) та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (пункт 45).

29. Наведене в сукупності переконливо свідчить про те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч усталеному висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України (в контексті необхідності подання власником саме віндикаційного позову як належного способу захисту своїх прав у разі державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як скасування такої державної реєстрації не є належним способом захисту прав власника), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 114), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 85), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 917/623/22, від 11.02.2025 у справі № 910/16800/23.

30. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

31. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу не відповідно, а всупереч усталеному висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України (в контексті необхідності подання власником саме віндикаційного позову як належного способу захисту своїх прав у разі державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як скасування такої державної реєстрації не є належним способом захисту прав власника), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 114), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84, 85), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 917/623/22, від 11.02.2025 у справі № 910/16800/23, внаслідок чого оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

32. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

35. За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон не відповідає положенням статей 86 236 269 ГПК України.

36. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині позову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

37. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення і постанови в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Бородянської райспоживспілки на спірний торговельний павільйон та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині в звязку з обранням .

Розподіл судових витрат

38. Оскільки касаційна скарга ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру, то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат відповідача у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 9394 грн (4026+5368), понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на позивача.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бородянської районної спілки споживчих товариств задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 911/1182/23 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Бородянською районною спілкою споживчих товариств права власності на об`єкт нерухомого майна - торговельний павільйон, літ. "Д", розташований за адресою: вул. Центральна, буд. 347, смт Бородянка, Бучанський район, Київська область, запис про право власності: 31928051 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1848519332210.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Стягнути з Бородянського ринку Київської облспоживспілки на користь Бородянської районної спілки споживчих товариств 9394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Наказ доручити видати Господарському суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай