Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.10.2019 року у справі №910/878/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 910/878/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство? Миронівський хлібопродукт",

представник позивача - Лавренюк Л. П., адвокат (довіреність від 25.07.2019 б/н, свідоцтво від 05.06.2019 № 7870/10),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво Технології Системи",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства? Миронівський хлібопродукт?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (головуючий Агрикова О. В., судді: Чорногуз М. Г. і Разіна Т. І.)

у справі № 910/878/19

за позовом приватного акціонерного товариства? Миронівський хлібопродукт" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Технології Системи" (далі - Відповідач)

про стягнення 1 380 000,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення 1 380 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем умов договору підряду в капітальному будівництві від 15.03.2018 № 48 (далі - Договір) у частині своєчасного виконання робіт, тому Позивачем на підставі пункту 7.1 Договору нараховано Відповідачу штраф у розмірі 5% від загальної вартості Договору в сумі 1 380 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 380 000,00
грн. штрафу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивачем доведено належним чином, а Відповідачем не спростовано факту прострочення виконання робіт за Договором, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача штрафу 5% від загальної вартості Договору в сумі 1 380 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції, встановивши порушення Відповідачем умов Договору в частині не своєчасного виконання робіт, не врахував положення пункту 7.1 Договору, яким передбачено, що сторони погодили можливість застосування штрафу лише за наявності такої обставини, як відмова замовника (Позивача) від приймання виконання робіт. При цьому апеляційним судом встановлено, що Позивач не відмовився від прийняття робіт.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7.1 Договору.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2019 № 29.3-02/3920 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/319/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів:

Булгакова І. В. (головуючий), Львов Б. Ю. і Малашенкова Т. М.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що
15.03.2018 Позивачем (МХП) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Сервіс ЛТД" [змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво Технології Системи" (Відповідач)] (Контрагент) укладено Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Контрагент зобов'язується у встановлені строки, за завданням МХП виконати будівельно-монтажні роботи (далі - Роботи), зазначені в додатках до Договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені Роботи.

Сторонами також у порядку пункту 1.2 Договору підписані відповідні додатки до Договору.

Згідно з пунктом 2.6 Договору вартість робіт може бути змінена за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору, у тому числі для виконання додаткових робіт, які не були враховані при укладенні Договору.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, актів виконання робіт, розрахунків загальновиробничих та сукупніх витрат, калькуляції на експлуатацію машин та механізмів, накладних на придбання матеріалів поставки Контрагента, форми М-29 або відповідно аналогу, довідок про вартість виконаних робіт по кожному етапу робіт.

Відповідно до пункту 2.12 Договору порядок та умови оплати зазначаються в додатку № 1 до Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору Контрагент приступає до виконання робіт з моменту отримання від МХП проектної документації та будівельного майданчика по акту приймання-передачі, якщо інше не визначено в графіку виконання робіт, зобов'язується виконати роботи у строки передбачені Договором.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

У матеріалах справи наявний додаток від 15.03.2018 № 1 до Договору, відповідно до пункту 4.1 якого аванс у розмірі 30% від загальної вартості робіт та вартості матеріалів перераховується не пізніше першого платіжного дня після закінчення 5 банківських днів з дня набрання чинності Договором на підставі отриманого рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 4.2 додатку № 1 розрахунки за виконані Роботи проводяться МХП проміжними платежами по мірі виконання Робіт на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 банківських днів з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками із зменшенням суми, що підлягає до сплати по кожному підписаному акту: на 50 % до моменту закриття (перевищення) суми авансу, а саме відсоткової частини, сплаченої відповідно до пункту 4.1 додатку № 1 до Договору; на 5 % вартості Робіт, зазначених в акті на підставі пункту 4.3 додатку № 1 до Договору із додатковим зменшенням суми, що підлягає сплаті.

Пунктом 4.3 додатку № 1 передбачено, що 5 % вартості Робіт по факту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт по формі договірної ціни та передачі Контрагентом МХП всієї виконавчої документації згідно з чинним законодавством та проектної документації за штампом МХП "У виробництво робіт" у паперовому вигляді на підставі отриманого від Контрагента рахунку-фактури не пізніше першого платіжного дня МХП через 365 календарних днів з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7 додатку № 1 загальна вартість Робіт не може перевищувати 27 600 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 10 додатку № 1 строк надання (направлення) акта приймання-передачі виконаних робіт на підпис МХП не більше 10 календарних днів з моменту виконання Роботи.

Сторонами укладено додаткову угоду від 22.10.2018 № 1, якою збільшено вартість Робіт до 27 603 053,74 грн.

На виконання умов Договору Відповідач виконав роботи на суму 25 740 825,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 11.04.2018, від
25.05.2018, від 05.06.2018, від 25.06.2018, від 20.08.2018, від 22.08.2018, від
29.08.2018, від 05.09.2018 та від 01.10.2018, які наявні у матеріалах справи.

У матеріалах справи наявна виписка по рахунку з 01.03.2018 по 30.10.2018, з якої вбачається оплата Позивачем грошових коштів за Договором.

При цьому сторонами укладено додаток № 3 до Договору, яким встановлено графік виконання робіт, а саме визначено та погоджено строки виконання робіт, 70 календарних днів з дати сплати авансового платежу, підписання акта приймання-передачі проектної документації та будівельного майданчику.

Судами встановлено, що акт приймання-передачі проектної документації та будівельного майданчику підписано 15.03.2018, а дата авансового платежу згідно з банківською випискою 22.03.2018, тому кінцевий строк виконання робіт становив по
30.05.2018.

Як доказ порушення Відповідачем строків виконання робіт, Позивач надав судам підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт від 05.06.2018, від
25.06.2018, від 20.08.2018, від 22.08.2018, від 29.08.2018, від 05.09.2018 та від 01.10.2018.

Водночас, листом від 02.05.2018 № 115 Відповідач просив погодити зміну виробника полімерних трубопроводів.

Відповідно до листа від 14.06.2018 № 1851 Позивач зазначив про недоліки у виконанні робіт у частині ненадання технічних паспортів та сертифікатів на обладнання.

Листом від 14.06.2018 № 1806 Позивач просив Відповідача у зв'язку з регулярним порушенням термінів виконання робіт прибути на будівельний майданчик для забезпечення, організації та постійного контролю виконання робіт.

Листами від 20.06.2018 № 1919, від 03.07.2018 № 2081, від 19.07.2018 № 2282, від
02.08.2018 № 2426-КБ, від 13.08.2018 № 2476-КБ, від 04.09.2018 № 2569-КБ, від
06.09.2018 № 2578-КБ, від 14.09.2018 № 2588-КБ, від 01.10.2018 № 2671-КБ, від
17.10.2018 № 2738-КБ, від 30.10.2018 № 2800-КБ, від 05.11.2018 № 2822-КБ, від
06.11.2018 № 2830-КБ, від 13.11.2018 № 2854-КБ, від 05.12.2081 № 2933-КБ, від
11.12.2018 № 2959-КБ, від 11.12.2018 № 1958-КБ Позивач повідомляв Відповідача про виявлення недоліків у якості виконаних робіт.

Відповідач листом від 14.11.2018 № 249 у відповідь на лист від 13.11.2018 № 2854-КБ зазначив, що інформація викладена у вказаному листі Позивача не відповідає дійсності.

Позивач направив Відповідачу претензію від 14.11.2018 № 2858-КБ щодо виконання робіт за Договором та сплати неустойки на суму 1 380 000,00 грн.

Листом від 05.12.2018 № 278 Відповідач повідомив Позивача про те, що ним отримана претензія та вказав, що: Відповідач для закупівлі обладнання та комплектуючих уклав договір поставки з ТОВ "КАДЕ ГРУП", яке після отримання від Контрагента авансу не зареєструвало податкову накладну, що призвело до втрати Контрагентом податкового кредиту; щодо листа МХП від 03.07.2018 № 2081 вказав, що пусконалагоджувальні роботи не входять до обов'язків Відповідача, оскільки поставку обладнання здійснювало ТОВ "КАДЕ ГРУП" та саме вказане підприємство не усунуло виявлені МХП недоліки. І оскільки листами від 04.07.2018 № 162 та від
01.08.2018 № 184 Відповідач повідомив ТОВ "КАДЕ ГРУП" про необхідність усунення недоліків поставленого обладнання, то він вжив всіх можливих та необхідних заходів щодо усунення недоліків у результатах виконаних робіт; щодо листа МХП від 13.08.2018 № 2476-КБ Відповідач повідомив, що поставка форсунок здійснена ТОВ "КАДЕ ГРУП", тому усунення вказаних недоліків повинен здійснювати їх постачальник; щодо листа МХП від 04.09.2018 № 2569-КБ на думку Відповідача зазначені недоліки свідчать про недоліки у роботах пуско-налагодження поставленого обладнання та недостатньою якістю комплектуючих, які були поставлені ТОВ "КАДЕ ГРУП", оскільки Відповідач не є розробником проектної документації і, відповідно, не може нести відповідальність за її недоліки, зокрема за можливі недоліки у роботі змонтованої системи мийки "Ecolab", тому що при монтажі Відповідачем використано виключно те обладнання та ті комплектуючі, які були передбачені проектною документацією, яка надана Позивачем; щодо затримки виконання будівельних робіт Відповідач заначив, що вказана затримка викликана неналежним виконанням своїх обов'язків постачальником обладнання та комплектуючих, який прострочив поставку обладнання та комплектуючих, а також неналежно усував недоліки, виявлені у поставлених ним обладнанні та комплектуючих.

Листом від 27.04.2018 № 112 Відповідач в односторонньому порядку здійснив коригування строків виконання робіт за Договором

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 11.12 Договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною та обов'язковими для виконання сторонами лише у разі, якщо вони оформлені належним чином: виконані письмово, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками.

Згідно з пунктом 11.13 Договору всі зміни та доповнення до договору оформляються в письмовому вигляді, підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.

Судами встановлено, що між сторонами не було укладено додаткові угоди або додатків щодо зміни терміну виконання робіт, а тому односторонні листи Відповідача щодо відтермінування строку виконання робіт були відхилені судами попередніх інстанцій як докази зміни термінів виконання робіт за Договором.

Частинами 1 , 2 статті 883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини; за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені сторонами у Договорі строки виконання робіт та акти приймання-передачі виконаних робіт від 05.06.2018, від 25.06.2018, від
20.08.2018, від 22.08.2018, від 29.08.2018, від 05.09.2018 та від 01.10.2018 суди дійшли висновку про порушення Відповідачем строків виконання робіт, а підписання Позивачем актів виконаних робіт поза погодженими строками не свідчить про те, що він не мав претензій до строків виконаних робіт, оскільки підписуючи акт, Позивач як замовник робіт погодився з кількістю, обсягом, вартістю та найменуванням виконаних підрядником робіт, однак не погоджував зміни граничного строку виконання робіт, що не позбавляє замовника можливості реалізувати своє право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання робіт, передбаченого пунктом 7.1 Договору.

При цьому судами відхилено доводи Відповідача на відсутність його вини у порушенні строків, оскільки приписами статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених статті 216 ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, умовами Договору не передбачено підстав для звільнення Відповідача від відповідальності у разі порушення строків виконання робіт внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків третіми особами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем доведено належним чином, а Відповідачем не спростовано факту прострочення виконання робіт за Договором, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача штрафу 5% від загальної вартості Договору в сумі 1 380 000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції про доведення Позивачем обставин щодо прострочення Відповідачем термінів виконання робіт за Договором, однак судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку порушення строків по Договору, в тому числі виконання будь-якого з етапів робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3 до Договору) за наявності/строків виконання додаткових робіт/усунення недоліків, контрагент зобов'язаний сплатити пеню у погодженому сторонами в додатку № 1 відсотковому розмірі від загальної вартості Договору за кожний день прострочення. У разі, якщо контрагент прострочив виконання будь-якого з етапів робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору) строків виконання додаткових робіт/усунення недоліків більше ніж на 7 (сім) календарних днів, то з 8 календарного дня МХП має право відмовитися від приймання робіт, що не звільняє контрагента від необхідності оплати штрафних санкцій, також Контрагент у такому разі додатково сплачує МХП штраф у розмірі погодженому сторонами в додатку № 1 від загальної вартості договору.

Згідно з пунктом 13 додатку № 1 до Договору відповідно до пункту 7.1 Договору встановлюється пеня у розмірі 0,1%.

Пунктом 14 додатку № 1 до Договору передбачено, що відповідно до пункту 7.1 договору встановлюється штраф у розмірі 5%.

Тобто сторони у Договорі погодили, що Відповідач в разі прострочення строків виконання робіт та прийняття таких робіт позивачем повинен сплатити пеню у розмірі 0,1%.

При цьому відповідно до умов Договору сторони погодили, що Відповідач у разі прострочення строків виконання робіт та відмові від прийняття таких робіт Позивачем повинен також додатково сплатити штраф у розмірі 5%.

Отже, сторони погодили, що у разі прострочення виконання робіт Позивач має право відмовитись від приймання робіт і тільки у такому разі (відмови від прийняття робіт) вимагати сплати штрафу, що випливає із змісту пункту 7.1 Договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони погодили можливість застосування штрафу лише при наявності такої обставини, як відмова замовника (Позивача) від приймання виконання робіт.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивач не відмовився від прийняття робіт.

Враховуючи, що Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 5% від загальної вартості Договору в сумі 1 380 000,00 грн., однак Позивач не відмовився від прийняття робіт виконаних Відповідачем, то у Позивача відсутні правові підстави для стягнення такого штрафу, оскільки підстави для застосування санкції у вигляді штрафу в розмірі 5% від загальної вартості Договору не настали.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача саме штрафу у розмірі 5% від загальної вартості Договору в сумі 1 380 000,00 грн.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7.1 Договору, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену у даній справі постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства? Миронівський хлібопродукт? залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 910/878/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова