Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2018 року у справі №910/22627/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22627/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді: Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.)

від 06.09.2018

у справі № 910/22627/17

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло",

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича"

про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

відповідача-3 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - ТОВ "НВП "Світло"), Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (далі - ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича") про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 було замінено ПАТ "Київенерго" його правонаступником Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські Електромережі" (далі - ПАТ "ДТЕК Київські Електромережі").

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір поруки підписаний від імені ОСОБА_3 як директора ТОВ "НВП "Світло", проте на момент підписання спірного договору та на час розгляду справи № 910/22627/17 у Господарському суді міста Києва, директором ТОВ "НВП "Світло" є ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату укладення договору поруки. А отже, договір поруки від 21.09.2016 від імені ТОВ "НВП "Світло" укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "НВП "Світло", ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" відмовлено повністю.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/22627/17 скасовано та прийнято нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір поруки від 21.09.2016, укладений між ПАТ "Київенерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та ТОВ "НВП "Світло".

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та ТОВ "НВП "Світло" (споживач) 10.05.2011 укладено договір про постачання електричної енергії № 11217, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача (за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Б), згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача;

- ПАТ "Київенерго" було надіслано на адресу ТОВ "НВП "Світло" попередження №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016 про припинення постачання електроенергії у випадку несплати заборгованості за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 93 969 грн 78 коп., за активну електроенергію у розмірі 75 507 грн 60 коп.;

- між ПАТ "Київенерго" (кредитор), ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (поручитель) та ТОВ "НВП "Світло" (боржник) 21.09.2016 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "НВП "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником;

- згідно з пунктом 3.1. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.1. договору);

- пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора;

- після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора за основним договором (п. 5.2. договору);

- згідно з п. 5.4. договору у поручителя, що виконав вимоги зобов'язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконаного поручителем зобов'язання на користь кредитора, а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж;

- строк дії даного договору збігається зі строком дії основного договору (п. 8.1. договору);

- договір поруки підписаний від імені ОСОБА_3 як директора ТОВ "НВП "Світло", проте, як вказував позивач, на момент підписання спірного договору та на час розгляду справи № 910/22627/17 у Господарському суді міста Києва, директором ТОВ "НВП "Світло" є ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату укладення договору поруки.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- договір поруки від 21.09.2016 відповідає вимогам чинного законодавства України, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень, що свідчить про те, що на момент укладення договору сторони досягли згоди щодо істотних умов договору;

- матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення корпоративних прав ОСОБА_2 внаслідок укладення договору поруки від 21.09.2016.

2.5. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасувавши рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, виходив з такого:

- відповідно до п. 10.2 ст. 10 статуту ТОВ "НВП "Світло", затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 04/03/14 від 04.03.2014, загальні збори учасників вважаються правомочними, якщо в них брали участь (були на них присутні) учасники (їх представники), які в сукупності володіють більш як 60% голосів;

- на момент підписання оспорюваного договору та по даний час директором ТОВ "НВП "Світло" є ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованим на дату укладення договору поруки;

- згідно з даними ЄДРПОУ, як станом на день укладення спірного договору поруки від 21.09.2016, так і станом на даний час ТОВ "НВП "Світло" діє зі статутним капіталом у розмірі 2 000 000, 00 грн, та до його складу входять два учасники: ОСОБА_2 із часткою у статутному капіталі 64% та ОСОБА_5 із часткою у статутному капіталі 36%, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ щодо ТОВ "НВП "Світло", сформованим на дату 21.09.2016, а також витягом з ЄДРПОУ щодо ТОВ "НВП "Світло", сформованим на запит за № 1003501640 станом на 19.01.2018;

- постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/8113/16 було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлені протоколом № 01/02/16 від 01.02.2016, та рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29.04.2016, оформлені протоколом № 29/04/16;

- також вказаною постановою Вищого господарського суду України встановлено, що позивач не був присутнім на зазначених зборах і такі збори фактично не проводилися, оскільки, з урахуванням частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства на дату проведення спірних зборів у розмірі 64%, був відсутній кворум для їх проведення, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 01/02/16 від 01.02.2016;

- до того ж вказаною постановою було встановлено, що протоколом № 01/02/16 від 01.02.2016 закріплювалося недійсне рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВ "НВП "Світло" і призначення ОСОБА_6 новим директором ТОВ "НВП "Світло";

- органом управління ТОВ "НВП "Світло" є директор;

- оспорюваний договір поруки від імені ТОВ "НВП "Світло" був підписаний ОСОБА_3 як директором, проте на момент підписання спірного договору та на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, директором ТОВ "НВП "Світло" є ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату укладення договору поруки;

- з врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір поруки від 21.09.2016 від імені ТОВ "НВП "Світло" був укладений особою, представництво інтересів якої базувалося на порушенні корпоративних прав позивача, а отже порушення корпоративних прав позивача оспорюваним договором поруки від 21.09.2016 є доведеним, а обраний останнім спосіб захисту порушених прав відповідає чинному законодавству України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суд від 06.09.2018, ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ПАТ "ДТЕК Київські електромережі":

- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не в повному обсязі з'ясовано та досліджено обставини справи. Обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом підтверджується також численною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах: ""Хаджіанастасіу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Бендерський проти України";

- у розумінні статті 553 Цивільного кодексу України згода боржника на укладення договору поруки не вимагається, тобто навіть якби він був укладений лише між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича", то був би дійсним. При цьому в даному випадку, на думку скаржника, така згода боржника ТОВ "НВП "Світло" була;

- судом апеляційної інстанції порушено норми статей 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України. Так, оспорюваний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, по своїй суті згода боржника на укладення договору поруки не вимагається, згода позивача як учасника товариства на укладення договору не передбачена, тому сам факт того, що рішення загальних зборів ТОВ "НВП "Світло", де директором було призначено ОСОБА_3, були визнані недійсними не може вважатися підставою недійсності договору поруки, оскільки по своїй суті відсутній зв'язок між договором поруки і порушеними корпоративними правами;

- рішенням у справі № 910/7801/17 встановлено, що оспорюваним договором поруки жодним чином не порушуються права позивача як учасника ТОВ "НВП "Світло".

3.3. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суд від 06.09.2018, ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича" також подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича":

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: не застосовано статті 217, 553, 554 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, неправильно розтлумачено норми статей 15, 16, 97, 98, 203, 215 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 167 Господарського кодексу України, частину першу статті 10, статтю 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 21.09.2016), порушив норми процесуального права, а саме частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, і помилково скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції;

- виходячи зі змісту норми статей 553, 554 Цивільного кодексу України, наявність чи відсутність у особи, яка підписала договір поруки від імені боржника - ТОВ "НВП "Світло" цивільної дієздатності не впливає на дійсність договору поруки;

- позивачем не доведено порушення його корпоративних прав внаслідок укладення оспорюваного договору.

3.3. На адресу суду 26.11.2018 надійшов відзив на касаційні скарги, поданий представником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_7, який проте останнім не підписаний, що підтверджується актом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2018 № 256. При цьому у відзиві позивач просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки у ній правильно встановлено, що оспорюваний договір укладено особою, представництво інтерсів ТОВ "НВП "Світло" якою базувалось на порушенні прав позивача і породжує для позивача правові наслідки без згоди останнього.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Матеріально-правовою підставою позову ОСОБА_2 визначив частини 1 та 3 статті 92 Цивільного кодексу України, оскільки органом управління ТОВ НВП "Світло" є директор в особі ОСОБА_4, а оспорюваний договір поруки від 21.09.2016 від імені ТОВ НВП "Світло" укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.

4.2. Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (частина 1).

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (частина 2).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина 3).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина 4).

4.3. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Отже, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі № 6-62цс16 від 27.04.2016, у справі № 6-2362цс16 від 30.11.2016, у справі № 910/31610/15 від 12.07.2017).

4.4. Оскільки позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не було наведено інших підстав для визнання недійсним оспорюваного договору поруки, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Так, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять, а позивачем, в свою чергу, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення корпоративних прав ОСОБА_2 внаслідок укладення договору поруки від 21.09.2016. Наведене не було враховано судом апеляційної інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та залишення в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційних скарг, то судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/22627/17.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп судового збору за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач