Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12352/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідача - Рєпкін Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 (судді: Сибіга О. М. - головуючий, Ходаківська І. П., Коробенко Г. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 (суддя Стасюк С. В.), на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, а також на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі

за позовом Колективного підприємства "ОЗОН"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд",

про визнання незаконним і скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову

1.1. У серпні 2023 року Колективне підприємство "ОЗОН" (далі - КП "ОЗОН") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2023 № 1647/7 "Про відмову у задоволенні скарги".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням при прийнятті цього наказу вимог статей 22, 24, частини 3 статті 26, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Як зазначав позивач, він є власником нежитлових приміщень II1-2, I1-б, VI-3, II1-1, І1-8, I1-9, I1-5, V1-1, I, LXIX(69)-LXX(70), Iп-8, Iп-9, I1-7, V1-2, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Академіка С. Дем`янчука, будинок 1А, на підставі відповідних договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва житлового призначення, а рішеннями приватного нотаріуса від 01.02.2023, згідно з якими зареєстровано перехід права власності на нежитлові приміщення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (далі - ТОВ "ІБК "Градобуд") до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) за договором купівлі-продажу, посвідченого 01.02.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 162, порушуються права КП "ОЗОН" як законного власника цього майна, при цьому жодних дій щодо відчуження нежитлових приміщень на користь вказаного товариства позивачем не вчинялося.

1.3. Міністерство юстиції України у відзиві проти позову заперечило та зазначило, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства; приватним нотаріусом належним чином було перевірено відомості Державного реєстру прав та документи, які подано для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2023 № 1647/7 "Про відмову у задоволенні скарги". Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із доведеності позивачем обставин допущення Міністерством юстиції України під час розгляду його скарги на дії приватного нотаріуса порушень вимог закону.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, заяву КП "ОЗОН" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь КП "ОЗОН" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу як доведених, документально обґрунтованих та таких, що відповідають критерію розумної необхідності цих витрат, натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у цій справі заяву КП "ОЗОН" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь КП "ОЗОН" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи вказані витрати, апеляційний господарський суд виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено обсяг витрат на надану професійну правничу допомогу, виходячи із принципу змагальності сторін, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат; враховуючи всі аспекти та складність цієї справи, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу професійну допомогу у сумі 20 000,00 грн відповідає встановленим критеріям відшкодування таких витрат.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 у цій справі та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судами судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що Міністерство юстиції України, розглядаючи скарги на рішення державного реєстратора, має перевіряти лише відповідність таких рішень законодавству, а не переоцінювати фактичні обставини справи або дискреційні повноваження реєстратора. В ході розгляду скарги з відомостей Державного реєстру прав було встановлено, що реєстраційні дії щодо спірних нежитлових приміщень, які вчинені приватним нотаріусом Матвійчуком О. С., відповідають законодавству у сфері державної реєстрації праві, оскільки проведені у зв`язку із вчиненням ним нотаріальної дії та без порушення законодавства. За доводами скаржника, дії приватного нотаріуса відповідали законодавству у сфері державної реєстрації прав, тому було й прийнято рішення відмовити у задоволенні скарги КП "Озон".

3.2. Також скаржник оскаржив до суду касаційної інстанції додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025.

У касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви КП "ОЗОН" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Зокрема, він посилається на те, що в доказах понесених витрат на адвоката не надано платіжних документів про оплату таких послуг; якщо адвокат не сплатив податки за надану правничу допомогу, така допомога не може вважатися юридично оплаченою, до моменту сплати відповідних податків і внесків, тобто надання правничої допомоги не є повністю завершеним із точки зору податкового обліку. На думку скаржника, суд не здійснив детальної перевірки документального підтвердження витрат на правничу допомогу; не врахував судову практику, зокрема, у справах № 910/15621/19, № 904/4507/18, де Верховний Суд вказував на необхідність ретельної перевірки таких витрат. Крім того, позивачем не надано детального обґрунтування необхідності заявлених витрат на правничу допомогу, натомість лише наведено їхній перелік; не підтверджено їх співмірність складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг.

3.3. Водночас такі ж доводи скаржник наводить у касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі.

3.4. Від позивача надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження. Зокрема він вважав, що зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що скаржником на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України було наведено підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 287 цього Кодексу підстав, а саме пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить, зокрема, зміст ухвали Верховного Суду від 21.04.2025 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 у цій справі. Водночас обґрунтованість/необґрунтованість доводів касаційної скарги, та, відповідно, підтвердження/не підтвердження визначених скаржником підстав касаційного оскарження Верховний Суд перевіряє під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, і за наслідками застосовує повноваження визначені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. Від КП "ОЗОН" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких позивач просить залишити без змін оскаржені судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційні скарги - без задоволення. Водночас у відзиві на касаційну скаргу на рішення і постанову у справі по суті спору підприємство також просило закрити касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши у розумні строки матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 07.07.2023 на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 01.06.2023 за результатами розгляду скарги КП "ОЗОН" від 06.05.2023, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.05.2023 за № СК-1958-23, Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 1647/7 "Про відмову у задоволенні скарги", яким відмовлено у задоволенні скарги КП "ОЗОН" від 06.05.2023, оскільки рішення від 01.02.2023 №№ 66255651, 66259266, 66259805, 66258778, 66256434, 66256658, 66255912, 66259435, 66255400, 66260041, 66257020, 66257328, 66256176, 66259640, прийняті приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Матвійчуком О. С., відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що КП "ОЗОН" оскаржувало рішення від 01.02.2023 №№ 66255651, 66259266, 66259805, 66258778, 66256434, 66256658, 66255912, 66259435, 66255400, 66260041, 66257020, 66257328, 66256176, 66259640 приватного Матвійчука О. С. щодо нежитлових приміщень II1-2, I1-б, VI-3, II1-1, І1-8, I1-9, I1-5, V1-1, I, LXIX(69)-LXX(70), Iп-8, Iп-9, I1-7, V1-2, розташованих за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Академіка С. Дем`янчука, буд.1А.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що підставами для прийняття цього висновку та, у подальшому, оскаржуваного наказу відповідача було таке.

КП "ОЗОН" є власником нежитлових приміщень на підставі, зокрема, договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва житлового призначення від 07.07.2010, від 08.07.2010, від 12.07.2010 та від 13.07.2010, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" та КП "ОЗОН" Громадської організації "Щит Ельфа" (перейменовано в КП "ОЗОН").

Міністерством юстиції України розглядались скарги КП "ОЗОН" від 11.01.2023, 12.01.2023, 13.01.2023, 14.01.2023, 09.02.2023, 11.02.2023, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.01.2023 за №№ СК-80-23 СК-81-23, від 13.01.2023 за №№ 5843-33-23 СК-92-23 СК-93-23 СК-94-23 СК-95-23 СК-103-23 СК-1122-23 СК-116-23 СК-117-23, від 16.01.2023 за № СК-134-23, на рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 10.01.2023 №№ 66061236, 66061421, 66060224, 66059605, 66059094, 66058736, 66058114, 66057632, 66056215, 66055754, 66062439, 66062409, 66061930, 66061748, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А. В., щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "ІБК "Градобуд", та за результатами розгляду яких прийнято наказ від 15.05.2023 № 1831/5 "Про задоволення скарги".

На підставі вказаних рішень про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватним нотаріусом Матвійчуком О. С. проведено державну реєстрацію переходу прав власності на нежитлові приміщення від ТОВ "ІБК "Градобуд" до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ним 01.02.2023 і зареєстрованого в реєстрі за № 162.

В ході розгляду скарги колегією відповідача встановлено, що реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень, проведені приватним нотаріусом Матвійчуком О. С. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації права, оскільки такі дії проведені у зв`язку із вчиненням ним нотаріальної дії та без порушення реєстраційного законодавства.

Як встановлено судами, державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А. В. прийнято рішення від 10.01.2023 за №№ 66060983, 66061529, 66062417, 66062365, 66061833, 660612363, 66061421, 66060224, 66059606, 66059094, 66058736, 66058114, 66057632, 66056215, 66055764, 66062439, 66062409, 66061930, 66061748 про припинення обтяження на об`єкти нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Академіка С. Дем`янчука, буд.1А, та одночасно проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ІБК "Градобуд" на об`єкти нерухомості, розташовані за вказаною адресою.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1831/5 скарги КП "ОЗОН" від 11.01.2023, від 12.01.2023, від 13.01.2023, від 14.01.2023, від 09.02.2023, від 11.02.2023 задоволено та скасовано рішення від 10.01.2023 №№ 66060983, 66061529, 66062417, 66062365, 66061833, 660612363, 66061421, 66060224, 66059606, 66059094, 66058736, 66058114, 66057632, 66056215, 66055764, 66062439, 66062409, 66061930, 66061748, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А. В. Цим наказом тимчасово блоковано доступ вказаному державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Наказ Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1831/5 обґрунтовано тим, що при прийнятті рішень від 10.01.2023 №№ 66060983, 66061529, 66062417, 66062365, 66061833, 660612363, 66061421, 66060224, 66059606, 66059094, 66058736, 66058114, 66057632, 66056215, 66055764, 66062439, 66062409, 66061930, 66061748 державним реєстратором не досліджено належним чином ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22.12.2022, якою скасовано заходи забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Академіка С. Дем`янчука, буд.1А, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2018. Натомість питання щодо скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на об`єкти нерухомості за цією адресою Рівненським міським судом Рівненської області при постановлені ухвали від 22.12.2022 не вирішувалося. Таким чином, державним реєстратором протиправно проведено державну реєстрацію припинення (обтяження) арешту на об`єкти нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Академіка С. Дем`янчука, буд.1А.

Також Міністерством юстиції України встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень державним реєстратором не було витребувано документи про прийняття нежитлових приміщень в експлуатацію та про присвоєння їм адреси, передбачені пунктами 77, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, чим порушено законодавство у сфері державної реєстрації прав.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2023 ТОВ "ІБК "Градобуд" відчужило на користь ОСОБА_1 14 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Матвійчуком О. С. проведено державну реєстрацію переходу прав власності на нежитлові приміщення від ТОВ "ІБК "Градобуд" до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ним 01.02.2023 і зареєстрованого в реєстрі за № 162.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимога КП "ОЗОН", заявлена до Міністерства юстиції України, про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2023 № 1647/7 "Про відмову у задоволенні скарги".

4.4. Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, попередні судові інстанції виходили із доведеності позивачем обставин допущення Міністерством юстиції України під час розгляду його скарги на дії приватного нотаріуса порушень вимог закону.

При цьому, суди зазначили, що припинення речових прав ТОВ "ІБК "Градобуд" на 14 об`єктів нерухомості внаслідок прийняття наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1831/5 свідчить, що станом на 01.02.2023 у ТОВ "ІБК "Градобуд" були відсутні права, а, відповідно, подані ним документи для прийняття приватним нотаріусом Матвійчуком О. С. рішень від 01.02.2023 про державну реєстрацію права власності на ці ж об`єкти нерухомості за іншою особою не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на відповідне нерухоме майно.

Суди висновували, що, приймаючи наказ від 07.07.2023 № 1647/7 "Про відмову у задоволенні скарги" Міністерством юстиції України не було скасовано рішення приватного нотаріуса Матвійчука О. С. від 01.02.2023, які були прийняті на підставі скасованих згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1831/5 рішень державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської А. В. від 10.01.2023, чим порушено вимоги статей 22, 24, частини 3 статті 26, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.5. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.6. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України, виходить із такого.

Касаційне провадження у цій справі, що розглядається, зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 910/2546/22.

За результатами розгляду зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 сформульовано загальні висновки щодо застосування положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 Господарського процесуального кодексу України в подібних правовідносинах, що виникли у спорі про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно. Висловлені Великою Палатою Верховного Суду правові позиції в силу положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України підлягають урахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

Так, у справі № 910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що

"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін`юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін`юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін`юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін`юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.

9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін`юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.

9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін`юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.

9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].

9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін`юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.

9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].

9.62. Оскільки Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".

При цьому Велика Палата Верховного Суду в справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Міністерства юстиції України як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача/співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

У справах за позовом про скасування наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем речових прав, в яких вирішується доля майнових прав та інтересів особи, за результатами розгляду скарги якої було прийнято зазначений наказ, враховуючи правову природу спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, речові права на майно.

Натомість Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на майно.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.

4.7. Виникнення спірних правовідносин у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, зумовлено незгодою КП "ОЗОН" з наказом Міністерства юстиції України, яким, за його твердженням, безпідставно на порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовлено у скасуванні рішень приватного нотаріуса Матвійчука О. С. від 01.02.2023, прийнятих на підставі скасованих згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 1831/5 рішень державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської А. В. від 10.01.2023. При цьому оскаржуваними рішеннями реєстратора було зареєстровано перехід права власності на нежитлові приміщення, власником яких себе вважає позивач, від ТОВ "ІБК "Градобуд" до ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем (відповідачами) у цій справі за вимогами КП "ОЗОН", спрямованими на введення його у володіння речовим правом власності на спірні приміщення, є особа (особи), речове право якої (яких) оспорюється, а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речове право.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Позивач правом залучити співвідповідачів у цій справі відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України у наведеному випадку не скористався; вимоги позивача звернуті виключно лише до Міністерства юстиції України, з яким у нього немає спору щодо речових прав на спірні нежитлові приміщення.

За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача/співвідповідачів (особи (осіб), речове право якої (яких) оспорюється), Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити саме з цих підстав.

При цьому Верховний Суд враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 в силу частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеною вище правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача в порядку, передбаченому статтею 48 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що залучення судом до участі у справі ТОВ "ІБК "Градобуд" як третьої особи не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21), від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22).

4.8. Звідси висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, пред`явлених лише до Міністерства юстиції України, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 висновку щодо складу сторін такого спору.

Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, суд за власною ініціативою не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

4.9. Разом із тим, з урахуванням наведеного Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги позивача на судові рішення у справі щодо суті спору (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Міністерства юстиції України слід задовольнити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.4. Водночас, у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та ухвалення нового рішення про відмову у позові, про що зазначено вище, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, а також додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у цій справі теж слід скасувати. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційних скарг на вказані додаткове рішення і постанову та на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

6. Розподіл судових витрат

6.1. За частиною першою статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Відповідно до частини 14 статті 129 цього ж Кодексу якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.3. Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у позові, то витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3220,80 грн та касаційної скарги у сумі 4294,00 грн слід покласти на КП "ОЗОН".

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/12352/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Колективного підприємства "ОЗОН" на користь Міністерства юстиції України 3220,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 4294,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак