Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.10.2025 року у справі №910/3463/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3463/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025

(головуюча - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.)

за заявою ОСОБА_2

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міла Презент";

2. ОСОБА_3 ;

3. ОСОБА_1

про визнання недійсним договорів, акту, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст заяви та заперечень

1. У березні 2025 року ОСОБА_2 (далі - позивачка) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міла Презент" (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" (далі - Товариство, відповідач-1)), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - відповідачка-3), відповідно до якого просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 30 січня 2024 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г. О. 09 листопада 2023 року, за реєстровим №1184 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, укладений між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г. О. 09 листопада 2023 року, за реєстровим №1184 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої Мужейдовою Т. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 січня 2024 року за реєстровим № 172;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 23 травня 2024 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої Руденко Г. О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 23 травня 2024 року за реєстровим №579;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, укладений між ОСОБА_6 в особі представника Тинді А. М., що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденок О. М. 23 травня 2024 року за реєстровим номером 579, та ОСОБА_1 в особі представника Терпило Л. В., що діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко О.М. 12 серпня 2024 року за реєстровим номером 1053;

- стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що у грошовому еквіваленті складає 54 550 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що договір від 30.01.2024 між ОСОБА_2 в особі представника Кушнарьової Н. І., яка діяла на підставі довіреності від 09 листопада 2023 за № 1184, та ОСОБА_3 укладений останнім у власних інтересах та має бути визнаний недійсним на підставі статті 238 Цивільного кодексу України, а тому подальші правочини з продажу частки також є недійсними.

3. У квітні 2025 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства у розмірі 100% статутного капіталу;

- заборони ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства;

- заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства, пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження статуту у новій редакції, внесення змін до статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства.

Фактичні обставини справи, установлені судами

4. В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову, заявник вказав, що ОСОБА_3 , підписуючи договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" (назва на даний момент ТОВ "Міла Презент") від 30.01.2024, вчинив правочин щодо самого себе, у своїх інтересах, всупереч імперативному обмеженню частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

5. У подальшому частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 згідно з договором від 23.05.2024, а остання на підставі договору від 15.08.2024 відчужила частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" на користь ОСОБА_1 .

6. Як стверджує позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з тим, що під час судового розгляду вказаної позовної заяви право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" може бути відчужене на користь третіх осіб, що призведе до необхідності змінювати позовні вимоги, збільшувати кількості учасників розгляду справи, ускладнить розгляд справи, призведе до порушення строків розгляду справи та унеможливить виконання рішення суду у випадку його задоволення. Позивач побоюється, що відповідач, в особі його одноосібного засновника, яким є ОСОБА_1 , зможе розпорядитися своїм майном та відчужити його, що спричинить порушення майнових прав у випадку задоволення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рух касаційної скарги

7. 21.04.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено, а судом не встановлено, що у цій справі існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/3463/25, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 86 136 137 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалити нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

10. 25.06.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, ухвалу суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, спрямованих на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства та заборони органам державної реєстрації проводити певні реєстраційні дії щодо цього Товариства; ухвалив у цій частині нове рішення, яким заяву задовольнив; заборонив ОСОБА_1 , або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства та заборонив усім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства, пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження статуту у новій редакції, внесення змін до статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що подальші зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу товариства та відчуження частки, право на яку оспорює позивачка, можуть призвести до унеможливлення відновлення її права у разі, якщо під час розгляду цієї справи судом буде встановлено факт його порушення, також зумовить необхідність звернення позивачки до суду з іншими позовами, оскільки цей спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивачки у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову). Суд вказав, що застосування зазначених заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право власника спірної частки на її відчуження; вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивачки у випадку задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Рух справи

12. 11.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишити ухвалу суду першої інстанції в силі.

13. В обґрунтування касаційної скарги заявниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 136 137 ГПК України та принципу співмірності забезпечення позову й вважає, що суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 щодо обов`язку доказування обставин необхідних для забезпечення позову, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23 щодо принципу співмірності забезпечення позову.

14. Верховний Суд ухвалою від 31.07.2025 відкрив касаційне провадження у справі та призначив касаційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. Відповідачем - 1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить задовольнити касаційну скаргу, який мотивовано тим, що:

- накладений арешт має системний негативний вплив на діяльність ТОВ "Міла Презент". Він підриває нормальне функціонування підприємства, зупиняє його розвиток і створює постійні перешкоди у всіх ключових аспектах комерційної діяльності. При цьому господарська діяльність Товариства жодним чином не загрожує інтересам позивача - вона не призводить до зменшення чи знецінення майна, на яке може бути звернене стягнення. Відповідно, такий обтяжуючий захід забезпечення є необґрунтованим з точки зору досягнення мети забезпечення позову;

- у даному випадку позивач не надав доказів, що ОСОБА_1 планує відчужити свою частку або іншим способом уникнути виконання рішення. Отже, відсутні визначені законом підстави для накладення настільки радикального заходу забезпечення позову;

- застосований у цій справі арешт корпоративних прав очевидно дисбалансує інтереси сторін і третіх осіб. Для Товариства наслідки є вкрай тяжкими - бізнес зазнає суттєвих обмежень, вартість корпоративних прав може знизитися через неможливість залучити інвестиції та вести нормальну діяльність, страждають ділова репутація і права інших учасників та кредиторів підприємства;

- накладення арешту на частку ОСОБА_1 безпосередньо впливає на ТОВ "Міла Презент" - окрему юридичну особу, яка не є боржником позивача. Фактично страждають інтереси працівників підприємства, контрагентів та навіть держави (через зниження податкових надходжень від повноцінної діяльності компанії).

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

16. Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

17. Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

19. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

20. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

21. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

22. У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

23. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

24. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

25. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

26. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

27. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

28. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві про забезпечення позову позивач просив (1) накласти арешт на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Міла Презент" у розмірі 100 %; (2) заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ "Міла Презент" (3) заборонити органам державної реєстрації проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Міла Презент", пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження статуту у новій редакції, внесення змін до статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника, прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ).

31. Заява обґрунтована тим, що з 15.11.2023 позивач була власником частки статутного фонду ТОВ "Музей Івана Франка" у розмірі 100 % та єдиним засновником цього товариства. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відбулися реєстраційні зміни щодо відповідача, зокрема, зміна засновника / бенефіціару, зміна керівника, зміна юридичної адреси. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб з 30.01.2024 відбулось неодноразове відчуження частки у статутному капіталі товариства, яка належала позивачу - ОСОБА_2 . Крім того, було зміно найменування товариства з ТОВ "Музей Івана Франка" на ТОВ "Міла Презент".

32. Таким чином, предметом спору у справі є захист права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Міла Презент".

33. Відтак, можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно (частку у статутному капіталі), яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що, в свою чергу, в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

34. Тому, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що подальші зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу товариства та відчуження частки, право на яку оспорює позивачка, можуть призвести до унеможливлення відновлення її права у разі, якщо під час розгляду цієї справи судом буде встановлено факт його порушення, також зумовить необхідність звернення позивачки до суду з іншими позовами, оскільки цей спосіб захисту, у разі задоволення позову, в такому випадку не призведе до поновлення прав позивачки у одному судовому провадженні.

35. Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходив із доведеності фактичних обставин, із якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом заявлених позовних вимог, збалансованості інтересів сторін, оскільки існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки в разі задоволення позову.

36. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово унеможливлює відчуження спірної частки та забороняє державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "Міла Презент", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження статуту у новій редакції, внесення змін до статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника, прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ), що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання його господарській діяльності та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивача та забезпечують збалансованість інтересів сторін.

37. Також, вимоги позивачки щодо заборони відчуження спірної частки та заборони державним реєстраторам вчиняти вказані реєстраційні дії щодо ТОВ "Міла Презент" відповідає вимогам статті 137 ГПК України і застосування таких заходів забезпечення позову не суперечить вказаній нормі.

38. Наведеним спростовуються доводи скаржниці про порушення судом апеляційної інстанції норм статей 136 137 ГПК України та принципу співмірності забезпечення позову.

39. Також, суд відхиляє доводи скаржниці про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 (щодо обов`язку доказування обставин необхідних для забезпечення позову), від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23 (щодо принципу співмірності забезпечення позову), з огляду на таке.

У справі № 922/2163/17 Верховний Суд встановив, що предметом розгляду була заява про забезпечення позову в якій позивачка просила суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу 1 в межах суми стягнення.

Мотивуючи свою постанову у справі № 922/2163/17, Верховний Суд вказав зокрема про те, що позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, оскільки реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем. Питання щодо правомірності дій державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі.

У справі № 922/2928/17 Верховний Суд встановив, що предметом розгляду була заява про забезпечення позову в якій позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ "Харківміськгаз" до вирішення цієї справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню газопостачання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" шляхом зобов`язання утриматись від них та відновити газопостачання товариства.

Мотивуючи свою постанову у справі № 922/2928/17, Верховний Суд вказав зокрема про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не з`ясувавши узгодженості предмета позову і заходів до забезпечення позову, що полягають у зобов`язанні ПАТ "Харківміськгаз" утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновлення газопостачання товариства позивача до вирішення справи по суті, вжив заходи до забезпечення позову, які є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

У справі № 922/599/19 Верховний Суд встановив, що предметом розгляду була заява про забезпечення позову в якій позивач просив суд до вирішення справи по суті заборонити Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об`єктах газоспоживання Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", які є невід`ємною частиною заяви - приєднання № 09420W9В62SТ107 від 01.10.2017, до умов типового договору розподілу природного газу, шляхом зобов`язання утриматись від них.

Мотивуючи свою постанову у справі № 922/599/19, Верховний Суд вказав зокрема про те, що презюмувавши наявність у позивача відповідного права на споживання природного газу та примусивши відповідача, по суті, до виконання наявного у позивача такого права, суд першої інстанції на етапі вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, чим порушив вимоги частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

У справі № 916/4893/23 Верховний Суд встановив, що предметом розгляду було клопотання про забезпечення позову, в якому позивачі просили заборонити загальним зборам членів Одеської регіональної торгово-промислової палати, що проводяться шляхом опитування, приймати рішення з питань: 1) про затвердження порядку денного; 2) про обрання голови та секретаря загальних зборів; 3) про обрання лічильної комісії; 4) про звіт щодо підсумків діяльності палати за 2019-2023 роки; 5) про затвердження звіту ревізійної комісії палати за 2019-2023 роки; 6) про обрання терміном на п`ять років ради палати; 7) про обрання терміном на п`ять років ревізійної комісії палати.

Мотивуючи свою постанову у справі № 916/4893/23, Верховний Суд вказав, зокрема, про те, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, не з`ясувавши узгодженості предмета позову і заходів до забезпечення позову, вжили заходів забезпечення позову, які є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

При цьому, відсутні підстави стверджувати про наявність обставин щодо реалізації спірної частки у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що є предметом спору у справі державним виконавцем, або ж щодо того, що заходи забезпечення позову вжиті судом апеляційної інстанції, є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах №№ 922/2163/17, 922/2928/17, 922/599/19, 916/4893/23 (на які посилається скаржниця), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про подібність цих справ за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справах №№ №№ 922/2163/17, 922/2928/17, 922/599/19, 916/4893/23, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, є релевантними за критеріями подібності.

Разом з тим, фактичні обставини у вказаних справах №№ 922/2163/17, 922/2928/17, 922/599/19, 916/4893/23 не є подібними до фактичних обставин у справі № 910/3463/25, оскільки судами у цій справі не встановлено обставин щодо реалізації спірної частки у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що є предметом спору у справі державним виконавцем, або ж щодо того, що заходи забезпечення позову вжиті судом апеляційної інстанції, є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

Відтак, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23 скаржниця послалася, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/3463/25 доказів та встановлених фактичних обставин.

40. З огляду на викладене, правомірними є висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

43. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

44. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/3463/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко