Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2019 року у справі №910/7680/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 910/7680/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ Департамент"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.06.2019 (суддя - Картавцева Ю. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 (головуючий суддя - Чорногуз М. Г., судді Хрипун О. О., Агрикова О. В. )

за позовом приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ Департамент" (далі - Підприємство)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання недійсними рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до АМК, у якій просило:

- визнати недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.03.2019 № 12-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Підприємства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 27.07.2018 № 130-29/08-9459 у встановлений строк, та накладено на Підприємство штраф у розмірі 1 000 000 грн. ;

- визнати недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.04.2019 № 17-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Підприємства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 27.12.2018 № 130-29/08-107 у встановлений строк, та накладено на Підприємство штраф у розмірі 1 000 000 грн. ;

- визнати недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 № 23-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано Підприємства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 27.12.2018 № 130-26.13/01-17502 у встановлений строк, та накладено на Підприємство штраф у розмірі 136 000 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019, позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто Підприємству.

Ухвала обґрунтована тим, що позивачем при зверненні з позовною заявою було порушено приписи частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основних та похідних вимог, що стало підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України. При цьому судами зазначено, що навіть у випадку правомірного об'єднання позовних вимог, які були пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 та направити справу № 910/7680/19 до суду першої інстанції та вирішення питання про прийняття рішення про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування неправильного застосування судами норм процесуального права заявник касаційної скарги посилається на те, що:

- у АМК здійснюється розгляд справи № 143-26.13/127-18, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого АМК від 28.11.2018 № 08/288-р, в межах якої було направлені запити про надання інформації та у подальшому накладено санкції на Підприємство у зв'язку з неподанням інформації відповідачу;

- єдиною підставою для направлення Підприємству вимог про надання інформації та подальше накладення на нього санкцій є неправомірне прийняття державним уповноваженим АМК розпорядження від 28.11.2018 № 08/288-р;

- обставини, які зумовлюють розгляд заявлених позовних вимог у одному провадженні, не були перевірені судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, а відтак вона була постановлена передчасно та необґрунтовано.

АМК 30.09.2019 подав відзив на касаційну скаргу, який Касаційний господарський суд залишає без розгляду, враховуючи положення статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вказаний відзив подано після закінчення строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду від 09.09.2019, а саме після 26.09.2019. При цьому судом враховано, що копію ухвали Касаційного господарського суду від 09.09.2019 АМК отримав
12.09.2019.

Розгляд касаційної скарги позивача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини 5 статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві зазначено, що АМК складено та направлено позивачу вимоги про надання інформації від 04.01.2019 № 29/08-107 та від 24.01.2019 №24.13/08-967 та в подальшому прийнято рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штрафу за неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК про надання інформації від 22.03.2019 №12-р/тк (запит від
27.07.2018 №130-29/08-9459), від 08.04.2019 р. у справі №17-р/тк (запит від
04.01.2019 №130-29/08-107), від 26.04.2019 у справі №23-р/тк (запит від
27.12.2018 №130-26.13./01-17502). Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що визначені у позовній заяві вимоги пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами або є похідними.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога стосується визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК про надання інформації від 27.07.2018 № 130-29/08-9459, від
27.12.2018 № 130-29/08-107 та від 27.12.2018 № 130-26.13/01-17502.

Таким чином, предметом спору у даній справі є правомірність оскаржуваних рішень АМК, а предметом доказування - наявність або відсутність підстав для їх скасування. Під час розгляду справи суд має встановити наявність або відсутність вичерпних підстав для визнання недійсним або скасування рішення АМК встановлених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" стосовно кожного рішення АМК окремо.

Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем при поданні позову було порушено правила статті 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку оскаржувались три окремі рішення АМК, які прийняті з різних підстав та за різних доказів, і вимоги про визнання їх недійсними не співвідносяться між собою як основні і похідні позовні вимоги.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Оскільки зазначені вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, то вони не можуть вважатися однорідними, а відтак норми статті 173 ГПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій були постановлені судові рішення з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ Департамент" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 910/7680/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко