Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.07.2019 року у справі №904/4685/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Красота О. І.

від 21.03.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Широбокової Л. П., Подобєда І. М., Орєшкіної Е. В.

від 29.05.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Дніпроазот"

про стягнення 12 430 091,33 грн

за участю представників:

позивача: Литвин П. В.

відповідача: Трубаков Є. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 12 430
091,33 грн, з яких: 11 318 739,82 грн - основний борг, 633 175,41 грн - пеня, 236 443,77 грн - інфляційні втрати та 241 732,33 грн - три відсотки річних.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 не виконав своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу, в результаті чого у відповідача утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, за порушення виконання своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, відповідач відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пеню.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках (у період з 01.10.2017 по 31.03.2018) природний газ в обсязі до 7695,000 тис. куб. м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях: у жовтні 2017 року 368,000 тис. куб. м., у листопаді 2017 року - 1241,000 тис. куб. м., у грудні 2017 року - 1568,000 тис. куб. м., у січні 2018 року - 1674,000 тис. куб. м., у лютому 2018 року - 1490,000 тис. куб. м., у березні 2018 року - 1354,000 тис. куб. м., а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору та використати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У подальшому сторони уклали між собою додаткову угоду № 1 від 30.11.2017, якою змінили обсяги постачання природного газу та виклали пункт 2.1. договору в іншій редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу природний газ у період з
01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 7 515,860 тис куб. метрів з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях (тис. куб. м): у жовтні - 188,860, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 4 від 21.02.2018 сторони визначили обсяг постачання природного газу до 6744,383 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у січні 2018 року - 1605,061, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 5 від 26.03.2018 визначили обсяг постачання природного газу до 6725,707 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у лютому 2018 року - 1471,324, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 6 від 31.03.2018 визначили обсяг постачання природного газу до 6882,857 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у березні 2018 року - 1511,150, решта місяців - без змін.

У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Сторони в абзаці другому пункту 6.1. договору погодили, що з урахуванням пункту
11.3. цього договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 23.01.2017) укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із зазначеним пунктом нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Додатковою угодою № 2/2 від 22.01.2018 сторони внесли зміни в пункт 8.2. договору, зокрема щодо розміру пені та визначили пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 2/2 вона набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).

На виконання умов договору постачальник протягом періоду з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно поставив споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 40 818 095,14 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.217 на суму 1 120 015,34 грн, від 30.11.2017 на суму 6 314 933,06 грн, від 31.12.2017 на суму 6 177 229,18 грн, від
31.01.2018 на суму 9 518 653,75 грн, від 28.02.2018 на суму 8 725 539,85 грн, від 31.03.2018 на суму 8 961 723,96 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Однак, споживач сплатив вартість природного газу не в повному обсязі та здійснював оплату з порушенням встановлених у договорі строків, з огляду на що постачальник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом про стягнення зі споживача:

- основного боргу в сумі 11 318 739,82 грн,

- пені в сумі 633 175,41 грн за період з 28.11.2017 по 20.08.2018,

- трьох відсотків річних в сумі 241 732,33 грн за період з 28.11.2017 по
20.08.2018

- інфляційних втрат в сумі 236 443,77 грн за період з грудня 2017 року по липень 2018 року (з урахуванням часткових оплат).

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
29.05.2019, позов задовольнив частково. Провадження у справі стосовно суми 9 164
667,08 грн закрив. Стягнув з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 316 587,70 грн пені, 241 732,33 грн три відсотки річних, 236 443,77 грн інфляційних витрат та судовий збір у сумі 154 140,27 грн. У решті позовних вимог відмовив.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 2 154 072,76 грн основного боргу, врахувавши те, що зазначена сума була сплачена відповідачем до подання позову, а також закрили провадження у справі в частині стягнення 9 164 667,08 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність спору в цій частині, оскільки зазначена суми була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в заявлених позивачем до стягнення сумах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені в договорі постачання природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 строки є доведеними та не спростовані відповідачем і є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних, розмір яких визначений позивачем правильно.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50%. При цьому суди врахували те, що основний борг був погашений відповідачем повністю, господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою з огляду на неналежне виконанням населенням як кінцевим споживачем природного газу зобов'язань з оплати отриманих послуг з централізованого опалення та гарячої води, в діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов'язання, своєчасне виконання якого залежить від кінцевих споживачів, а не безпосередньо та не лише від відповідача та в матеріалах справи відсутні докази погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 в частині зменшення пені на 316 587,71 грн та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про стягнення 316 587,71 грн пені, у стягненні яких було відмовлено.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 525, 526, 598, 599, 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218, статті 233 та частини 3 статті 219 Господарського кодексу України. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:

- при зменшення пені не врахували інтереси позивача, особливості його майнового стану, фінансове становище, не дослідили ступінь виконання контрагентами зобов'язань перед позивачем;

- дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені, оскільки не врахували, що наведені відповідачем в клопотання про зменшення розміру пені не мають ознак обставин непереборної сили, залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем всіх належних заходів для недопущення правопорушення та доказів неправомірних дій з боку позивача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області 21.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення відповідальності відповідача у вигляді зменшення пені. За твердженням відповідача суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір постачання природного газу № 3312/1718/ТЕ-3 від 06.10.2017 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач у період з 21.08.2018 по
17.10.2018, тобто до звернення позивача із цим позовом, сплатив частину заявленого позивачем до стягнення у цій справі основного боргу, сплативши 2 154
072,76 грн, з огляду на що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 154 072,76 грн основного боргу.

Крім того, відповідач у період з 18.10.2018 по 21.12.2018, тобто після відкриття провадження у справі, сплатив 9 164 667,08 грн основного боргу, у зв'язку з чим суди закрили провадження у справі в частині стягнення 9 164 667,08 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність спору в цій частині.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу рішення та постанова судів попередніх інстанцій не оскаржуються, відповідно судом касаційної інстанцій в цій частині не переглядаються.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач виконав обов'язок з оплати прийнятого від позивача за договором постачання природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 обсягу природного газу в повному обсязі, однак здійснював виконання неналежним чином, проводив оплату з порушенням встановлених в договорі строків для оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із зазначеним пунктом нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Додатковою угодою № 2/2 від 22.01.2018 сторони внесли зміни в пункт 8.2. договору, зокрема щодо розміру пені та визначили пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 2/2 вона набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.

Отже, відповідач за умовами договору зобов'язався нести відповідальність за прострочення оплати природного газу та сплатити штрафні санкції, а позивач з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати природного газу, керуючись чинним законодавством та умовами пункту 8.2. договору № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017, нарахував і заявив до стягнення з відповідача у цій справі пеню в розмірі 633 175,41 грн за період прострочення з
28.11.2017 по 20.08.2018, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правильно визнали позовні вимоги про стягнення пені правомірними та обґрунтованими.

Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення з нього пеню на 90%.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище, в якому перебуває товариство, на те, що природний газ, який поставлявся позивачем відповідачу за договором № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017, використовувався виключно для вироблення теплової енергії для населення, яку відповідач продавав теплопостачальним організаціям, які в свою чергу несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювали з відповідачем розрахунки та мають перед ним значну дебіторську заборгованість. Відповідач також зазначив про те, що несвоєчасний розрахунок за природний газ за договором виник не з його і обставини несвоєчасної оплати є об'єктивними, оскільки своєчасність оплати вартості природного газу за договором залежала від своєчасності розрахунків населення за опалення та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетами, зокрема від наявності та строків переказу коштів Головним розпорядником коштів - Головним управлінням Державної казначейської служби України. За твердженням відповідача він не має можливості сплатити повну суму заявленої позивачем до стягнення пені через відсутність достатнього обсягу коштів та неможливості відшукати додаткові кошти, стягнення неустойки в повному обсязі в примусовому порядку призведе до арешту коштів на рахунках товариства, що значно погіршить господарську діяльність відповідача, призведе до повного зупинення його виробничої та господарської діяльності, зокрема зупинення виробництва хлорної продукції, незабезпечення питною водою учбових закладів, дитячих садків, лікарень та інших об'єктів соціальної інфраструктури, спричинить виникнення дефіциту знезаражувальних реагентів на ринку, які необхідні для виготовлення питної води, вивільнення значної кількості робітників.

На підтвердження свого клопотання відповідач надав ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг серії АЕ № 1445 від 11.08.2011, яка надає право Акціонерному товариству "Дніпразот" на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, наказ Акціонерного товариства "Дніпразот" № 655 від
15.06.2018 та акт від 15.06.2018 про простій в структурних підрозділах підприємства відповідача, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді для потреб населення № 646/16-17 від 26.09.2016, спільні протоколі рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 131 від 16.01.2017, № 829 від 10.02.2017, № 2197 від 14.04.2017, № 3007 від 29.06.2017, акти звіряння розрахунків, зведені дані-реєстри по погашенню заборгованості по пільгах та субсидіях населенню, договір № 91/332-в від 08.11.2017 про організацію взаєморозрахунків, банківські виписки по рахунках Акціонерного товариства "Дніпразот".

На підтвердження наявної дебіторської заборгованості контрагентів відповідач надав до матеріалів справи акти звірки, підписані з підприємствами боржниками, ухвали Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2016, від 29.09.2016 та від 24.07.2018 у справі № 927/640/16 про порушення справи про банкрутство за ініціативою відповідача відносно теплопостачальної організації.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Здійснивши аналіз доводів відповідача та наданих ним доказів господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини, на які послався відповідач, про те, що господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою, що зумовлено неналежним виконанням контрагентами - теплопостачальними організаціями своїх зобов'язань з оплати теплової енергії, виробленої з поставленого позивачем природного газу, та невиконанням населенням зобов'язань за отримані послуги з централізованого опалення, а також наявністю категорії населення у місті Кам'янське, які користуються пільгами та субсидіями.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу (зобов'язання були виконані повністю), встановивши обставини збиткової господарської діяльності відповідача, відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставини того, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ була спричинена невиконанням теплопостачальними організаціями перед відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною населення у здійсненні оплати послуг з централізованого опалення, взявши до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором постачання природного газу, правильно визнав зазначені обставини винятковими та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди в повній мірі з'ясували всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 316 587,70 грн та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені. Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, позовної вимоги про стягнення пені частково, у задоволенні якої відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в повному обсязі, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні пені не врахували інтереси позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Врахувавши те, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати прийнятого від позивача за договором № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 природного газу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум, суди встановили, що сума трьох відсотків річних та інфляційних втрат визначені позивачем арифметично правильно, з огляду на що суди правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в заявлених позивачем до стягнення сумах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 904/4685/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець