Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.12.2019 року у справі №914/835/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 914/835/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Центр Енергоремонт" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 (Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б. ) та рішення Господарського суду Львівської області від
08.07.2019 (Мазовіта А. Б. ) у справі № 914/835/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Центр Енергоремонт" про стягнення 4 299 735,00 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Центр Енергоремонт" (далі - Відповідач) про стягнення 4 299 735,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору, Відповідач мав поставити товар протягом 240 днів з моменту отримання письмової вимоги Позивача, проте Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк не виконав, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7.2 договору нараховано пеню та штраф.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.07.2019 позов задоволено повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем не поставлено у встановлений договором строк товар, а також не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин непереборної сили щодо невиконання умов поставки, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

6. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами першої та апеляційної інстанцій застосовано статтю 617 ЦК України, статтю 218 ГК України, статтю 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №910/304/16, №918/289/19.

8. Судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки листу Позивача від
05.10.2017 щодо поставки товару, який був надісланий Відповідачу з описом вкладення 06.10.2017, а саме, що в матеріалах справи відсутні докази отримання цього листа Відповідачем.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

9. Попередні судові інстанції на підставі належних, допустимих та достовірних доказів всебічно дослідили обставини, що входили до предмету доказування та дійшли вірного висновку, що з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, Відповідач не пізніше 17.10.2017 отримав письмову вимогу від 05.10.2017 на поставку товару, а тому строк поставки визначено не пізніше
14.06.2018.

10. Судами враховано, що невиконання зобов'язань контрагентом Відповідача відноситься до комерційного ризику Відповідача, незалежно від причин такого невиконання та не звільняє Відповідача від встановленої чинним законодавством відповідальності за порушення зобов'язання за договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

11. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Відповідач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

12. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 4).

12.1. При цьому, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

13. У поданій касаційній скарзі Відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано статтю 617 ЦК України, статтю 218 ГК України, статтю 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №910/304/16, №918/289/19 (пункт 7 постанови).

14. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

15. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

16. Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 у справі №910/304/16, на яку скаржник послався як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначив, що, оскільки сертифікатом Торгово-промислової палати України №649 від 30.09.2014 (з внесеними змінами) встановлено обставини про те, що події в м. Донецьку (приміщення, яке орендується відповідачем знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи), які спричинили невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди нежитлових приміщень №2-ДА є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) і Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014, які продовжують діяти по теперішній час, а дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо, тому суд касаційної інстанції, врахувавши положення статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України, вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що юридичний висновок Київської торгово-промислової палати України №3439/05-4 від 30.09.2014 є належним та допустимим доказом у даній справі, яким підтверджуються доводи відповідача про настання надзвичайних обставин.

17. В постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, висновками у якій Відповідачем також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд погодився з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що виходячи зі статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей
4.1,4.2,4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), а також умов договору купівлі-продажу, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а тому надані відповідачем докази (висновок Рівненської торгово-промислової палати №56.05/210 від 17.05.2019, копія листа №14/08-15-1 від 14.08.2018, копія картки аналізу зерна №34 від 09.08.2018, копія листа Українського гідрометцентру від 15.08.2018, копія листа №04/09-18 від
04.09.2018, копія листа №06/09-18-1 від 06.09.2018, копія листа №20/11-18-1 від
20.11.2018, сертифікат про форс-мажорні обставини №5600-19-0202 від 05.06.2019, виданий Рівненською торгово-промисловою палатою про те, що у зв'язку з несприятливими погодними умовами відбулося пошкодження посівів пшениці та, відповідно, зниження її якості, що не дає можливості виконати умови договору, не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу, а саме стягнення неустойки.

18. У цій же справі №914/835/19, в якій Відповідачем подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції та місцевий господарський суд встановили, що в обґрунтування неможливості поставити трансформатор у строки, визначені пунктом
5.1 договору, Відповідач (Постачальник) надав Позивачу (Покупець) висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 03.08.2018 та від
14.12.2018, в яких зазначено про відсутність у виробника трансформатора (контрагента Відповідача - боржника) можливості розпочати роботи по виготовленню продукції у зв'язку з наявністю обставин ("деякі матеріали, які необхідні для виготовлення трансформатора застаріли та зняті з виробництва; необхідний додатковий час для пошуку варіантів застосування нових матеріалів та комплектуючих, включення їх до технічних завдань та його погодження з вимогами замовника").

18.1. При цьому, суди врахували, що замовник закупівлі (Позивач) не визначив в тендерній документації конкретного виробника чи постачальника товару, а тому Відповідач, самостійно обравши виробником та постачальником трансформатора певну юридичну особу, несе всю повноту ризиків за виконання останньою своїх зобов'язань по поставці товару. Невиконання зобов'язань контрагентом Відповідача відноситься до комерційного ризику Відповідача незалежно від причин такого невиконання та не звільняє Відповідача від встановленої чинним законодавством відповідальності за порушення зобов'язань за договором.

18.2. Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому у пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

18.3. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

18.4. Суди попередніх інстанцій, зважаючи на зазначені у висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 03.08.2018 та від 14.12.2018 причини, з яких виробник трансформатора не здійснив виготовлення цього товару, дійшли висновку, що такі обставини не мають ознак непереборної сили, надзвичайності і невідворотності, в розумінні статті 617 ЦК України статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

18.5. Крім того, суди врахували, що Відповідачем не долучено до матеріалів справи відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який, у відповідності до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", є доказом засвідчення настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

19. Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях попередніх інстанцій у цій справі №914/835/19 в частині застосування статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах №910/304/16, №918/289/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності обставин непереборної сили) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

20. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

21. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК у частині оскарження Відповідачем рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі №914/835/19 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

22. Крім того, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 8 постанови), Відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки листу Позивача від
05.10.2017 щодо поставки товару, який був надісланий Відповідачу з описом вкладення 06.10.2017, а саме, що в матеріалах справи відсутні докази отримання цього листа Відповідачем, що свідчить про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

23. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

24. Так, судами досліджено зібрані у справі докази на предмет отримання Відповідачем листа Позивача від 05.10.2017, зокрема, сам факт надіслання цього листа 06.10.2017, відповідь Відповідача на лист Позивача від 14.12.2017 про хід виконання замовлення (виготовлення трансформатора), у якому є посилання на лист - вимогу від 05.10.2017 та про укладення зовнішньоекономічного контракту з контрагентом, а також факт надання самим Відповідачем цього листа - вимоги від
05.10.2017 експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

24.1. На підставі досліджених доказів та Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), суди дійшли правильного висновку про отримання Відповідачем не пізніше 17.10.2017 листа - вимоги Позивача від 05.10.2017 та, що строк поставки товару відповідно до умов пункту 5.1 договору не пізніше 14.06.2018.

24.2. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, Відповідачем не спростовано в порядку статті 74 ГПК України належними та допустимими доказами, що вимогу Позивача від 05.10.2017 ним отримано пізніше, ніж 17.10.2017. В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

24.3. Верховний Суд відзначає, що скаржник, по суті доводів касаційної скарги щодо ненадання належної, на його думку, оцінки листу Позивача від 05.10.2017 відносно дати отримання його Відповідачем, ставить перед Верховним Судом питання щодо переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі статтею 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

25. Крім цього, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

26. Зважаючи на наведене вище, оскільки обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися (пункт 19 постанови), тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

27. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки судів про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

28. Оскільки предметом розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб'єктами таких відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

30. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Відповідача про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

31. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №914/835/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Центр Енергоремонт" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Центр Енергоремонт" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2019 у справі №914/835/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.