Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №916/538/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/538/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" - адвоката Колосовського Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

у справі № 916/538/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

про стягнення 3 674 664, 63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2016 у справі № 916/538/16, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на користь ПАТ "Дніпроазот" 3 600 000 заборгованості, 47 606 ,56 грн. пені, 23 803,28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 254,79 грн. 3 % річних та 55 119,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

У листопаді 2017 року ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка обґрунтована тим, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №51381664 про стягнення виконавчого збору від 08.11.2017, як таку що прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому боржник просив скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 у справі № 916/538/16 (суддя Демешин О.А.) відмовлено у задоволені скарги ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/538/16 (судді : Бєляновський В.В., Величко Т.А., Лашин В.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 скасовано та постановлено нове рішення, яким скаргу ПАТ "Ізмаїльський целюлозно - картонний комбінат" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено. Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08.11.2017 у виконавчому провадженні ВП №51381664 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 367 292,71 грн. визнано недійсною та скасовано.

В касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/538/16 скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2017.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду ВПВР управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Одеській області посилається на неврахуванням судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.04.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоус. В.В., Жуков С.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у даній справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.08.2018 на 10:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" - адвоката Колосовського Ю.О., який проти касаційної скарги заперечував та пояснив, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на теперішній час вже повернено комбінату спірну суму виконавчого збору, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені скарги ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на дії державного виконавця та визнаючи правомірною постанову від 08.11.2017 щодо стягнення з боржника 367 292,71 грн. виконавчого збору, виходив з того, що оскільки постановою від 07.11.2017 державним виконавцем повернено виконавчий документ, а саме судовий наказ від 05.05.2017, стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", проте цей виконавчий документ частково виконано та стягнено за весь період виконання лише 56 857,54 грн. боргу та 5 685,75 грн. виконавчого збору, а тому враховуючи вимоги ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", з боржника підлягає стягненою виконавчий збір у повному обсязі, незважаючи на здійснені державним виконавцем дії щодо виконання рішення суду, оскільки стягувачем подано заяву про повернення виконавчого документа.

Апеляційний господарський суд , скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про визнання недійсною та скасовуючи постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08.11.2017 у виконавчому провадженні ВП №51381664 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 367 292,71 грн., виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2016 року у справі № 916/538/16, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача -ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на користь позивача - ПАТ "Дніпроазот" 3 600 000 грн. основного боргу, 47 606,56 грн. пені, 23 803,28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 254,79 грн. 3% річних та 55 119,96 грн. судового збору, а на виконання цього рішення суду видано відповідний наказ від 05.05.2016.

Постановою від 10.06.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження ВП № 51381664 з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду від 05.05.2016 та боржнику запропоновано самостійно виконати рішення суду в 7-денний термін з моменту винесення цієї постанови.

В подальшому, у жовтні 2017 стягувачем - ПАТ "Дніпроазот" до ВПВР управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області подано письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено апеляційним судом, що зі змісту листа державного виконавця від 05.10.2017 № 09.1-801550649772 вбачається, що за час знаходження на примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 05.05.2016 № 916/538/16 про стягнення з ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на користь ПАТ "Дніпроазот" 3 729 784,59 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 51381664 на користь стягувача з боржника було стягнуто лише 56 857,54 грн. заборгованості та стягнуто виконавчий збір у розмірі 5 685,75 грн., що становить 10% від суми, фактично стягнутої державним виконавцем.

Так, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постановою від 07.11.2017 повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою від 08.11.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в межах вказаного виконавчого провадження ВП № 51381664 стягнено з боржника - ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" залишок нестягнутого виконавчого збору у розмірі 367 292,71 грн., на підставі ст. ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище та вимог ст. ст. 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем безпідставно постановлено про стягнення з боржника виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у оскаржуваній постанові від 08.11.2017 про стягнення виконавчого збору, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення, на підставі письмової заяви стягувача про це, державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні лише частково стягнено з боржника борг на суму 56 857,54 грн. та як наслідок 5 685,75 грн. виконавчого збору, що підтверджується належними доказами та сторонами не заперечується, а тому апеляційний суд визнав протиправними дії примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, задовольнивши скаргу боржника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 с т. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження", згідно положень якого виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, та враховуючи те, що апеляційним судом встановлено відсутність належних доказів на підтвердження повернення/передання стягувачу у даному виконавчому провадженні залишку неповерненого боргу у сумі 3 672 927,05 грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про неправомірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 367 292,71 грн., внаслідок чого судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано недійсною та скасовано оскаржувану постанову державного виконавця від 08.11.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/538/16 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/538/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.