Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/9000/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/9000/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний",

представник позивача - Берентштейн І.О.

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі",

представник відповідача - Слюсар Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року у складі Турчина С.О. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року у складі Майданевича А.Г. - головуючий, Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У травні 2016 року державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" з вимогою про визнання додаткової угоди №2 від 05.08.2015р. до договору строкового платного земельного сервітуту від 18.05.2015р. №УП-45 недійсною та стягнення заборгованості за договором УП №45 від 18.05.2015р. у розмірі 277 626,24 грн.

2. Підставою звернення до суду з вищезазначеними вимогами стали наступні обставини:

2.1. 18.05.2015р. між державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (землекористувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідс Блек Сі" (сервітуарій) укладено договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту, відповідно до умов якого земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки державної власності, площею 161,9594 га, кадастровий НОМЕР_1, для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що перебуває у постійному користуванні ДП "Морський торговельний порт "Южний", яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне.

2.2. Згідно з п. 1.2 договору земельний сервітут загальною площею 1,6025 га встановлюється землекористувачем в інтересах сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявній під'їзній дорозі, згідно плану меж земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (додаток 2 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору).

2.3. Відповідно до п. 3.1 договору плата за встановлення сервітуту (плата) по договору встановлюється з розрахунку за один місяць, згідно з розрахунком плати, який є невід'ємною частиною договору.

2.4. Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що плата по договору вноситься сервітуарієм щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, шляхом здійснення прямого банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок землекористувача, відповідно до виставленого землекористувачем рахунку.

2.5. 12.06.2015р. між державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідс Блек Сі" було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторонами погоджено, що сервітуарій сплачує землекористувачу за фактичне користування правом земельного сервітуту з 08.08.2013р. по 18.05.2015 у сумі 231355,20 грн. (без ПДВ) (п. 2 угоди). Також відповідно до додатку №1 до договору сторони дійшли згоди, що щомісячна плата складає 10 035,65 грн.

2.6. 25.06.2015р. листом вих. 3549/891/104/15 від 22.06.2015р. позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату 277 626,24 грн.

2.7. 05.08.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторонами вирішено виключити пункт 2 додаткової угоди № 1 від 12.06.2015р.

2.8. Згідно з витягами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сторонами здійснено реєстрацію змін, які внесені до договору додатковою угодою № 1 та додатковою угодою № 2.

2.9. 23.02.2016р. за результатами комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансово - господарської діяльності ДП "Морський торговельний порт "Южний" за період з 01.01.2014р. по 30.06.2015р. складено довідку про те, що укладання між ДП "Морський торговельний порт "Южний" та ТОВ "Олсідс Блек Сі" додаткової угоди № 2 від 05.08.2015р. до договору строкового платного земельного сервітуту №УП-45 від 18.05.2015р. призвело до втрати можливості отримати ДП "Морський торговельний порт "Южний" доходів у сумі 277 626,24 грн.

2.10. 02.03.2016р. позивач на адресу відповідача направив лист вих. № 1325/01/145/16 від 01.03.2016р. з вимогою про сплату заборгованості у сумі 277 626,24 грн. Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вказаний лист 09.03.2016р., однак залишив без відповіді та задоволення.

2.11. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ДП "Морський торговельний порт "Южний" до суду, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що:

- внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 05.08.2015р. до договору строкового платного земельного сервітуту №УП-45 від 18.05.2015р. було скасовано плату за користування земельною ділянкою позивача з 08.08.2013р. по 18.05.2015р. у сумі 231 355,20 грн. (без ПДВ), що суперечить договору строкового платного земельного сервітуту №УП-45 від 18.05.2015р., у зв'язку із чим, вказана додаткова угода повинна бути визнана недійсною;

- при проведенні комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансово - господарської діяльності ДП "Морський торговельний порт "Южний" за період з 01.01.2014р. по 30.06.2015р. встановлено, що укладання додаткової угоди № 2 від 05.08.2015р. призвело до втрати можливості отримати позивачем доходів у сумі 277 626,24 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Судом першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено підстав для визнання додаткової угоди недійсною, а довідка комісійної перевірки Державної фінансової інспекції в Одеській області фінансово - господарської діяльності ДП "Морський торговельний порт "Южний", на яку позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, не може розглядатись, як підстава для виникнення господарсько - правового зобов'язання відповідача із здійснення плати за користування земельною ділянкою у розмірі 277 626, 24 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Олсідз Блек Сі" на користь ДП "Морський торговельний порт "Южний" заборгованість за договором №УП-45п від 18.05.2015р. у розмірі 277 626, 24 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

5.1. незважаючи на досягнуту у додатковій угоді №1 домовленість між сторонами про сплату грошової компенсації за фактичне користування правом земельного сервітуту з 08.08.2013р. по 18.05.2015р. у сумі 231 355, 20 грн. (без ПДВ), відповідачем сплачений рахунок не був, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість;

5.2. при проведенні комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансово - господарської діяльності державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" було встановлено, що укладання додаткової угоди №2 призвело до втрати можливості отримання позивачем доходів у сумі 277 626, 24 грн. На адресу відповідача був направлений лист з вимогою про сплату вищезазначеної заборгованості, який отриманий відповідачем, але не сплачений.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, оскільки Суд вважає, що вказані рішення винесені з повним з'ясуванням обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

7. Щодо вимоги позивача про визнання додаткової угоди недійсною.

7.1. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.

7.2. Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.3. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

7.4. Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішень).

7.5. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

7.6. Судами враховано, що в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

7.7. Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

7.8. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження обставин, які є підставами для визнання недійсною додаткової угоди. Крім того, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, зокрема статей 6 та 627, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, включаючи право змінювати та виключати будь-які зобов'язання, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8. Щодо стягнення заборгованості за договором УП №45 від 18.05.2015р. у розмірі 277 626,24 грн.

8.1. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що довідка комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансово - господарської діяльності ДП "Морський торговельний порт "Южний" за період з 01.01.2014р. по 30.06.2015р., не може розглядатись як підстава для визнання недійсною додаткової угоди до договору або як підстава для виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача із здійснення плати за користування земельною ділянкою у розмірі 277 626,24 грн.

8.2. Посилання представника позивача на результат перевірки Державної фінансової інспекції у Одеській області (яка не є стороною у договорі), як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними, оскільки позиція контролюючого органу щодо наявності порушень у діях державного підприємства не впливають та не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору, не можуть змінювати або породжувати обов'язки між сторонами.

8.3. Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивачем на підставі належних та допустимих доказів, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу (у редакції чинній на момент прийняття рішень), не доведено факту наявності заборгованості ТОВ "Олсідз Блек Сі" перед позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

10. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний".

11. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року у справі № 910/9000/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.