Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №914/2427/16
Постанова КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №914/2427/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/2427/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Бандирського А.С,

відповідача -1 - не з'явився

відповідача -2 - Самчука А.М.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -не з'явився,

на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Ніка-Ріелті"

на рішення Господарського суду Львівської області

(головуючий - Кітаєва С.Б., судді - Ділай У.І., Петрашко М.М.)

від 25.01.2017,

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М., Кордюк Г.Т.)

від 25.04.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"

до приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", приватного підприємства "Ніка-Ріелті"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем"

про визнання договору іпотеки недійсним

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 03.10.2014, укладеного між приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" та приватним підприємством "Ніка-Ріелті", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за реєстраційним № 2570, предметом іпотеки за яким є офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 13, ст. 23 Закону України "Про іпотеку"; порушує права та законні інтереси позивача (рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014 у справі № 161/16589/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 встановлено, що іпотечний договір, укладений між позивачем та ОСОБА_3 є чинним) та в силу вимог ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК України є недійсним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017, позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 03.10.2014, укладений між ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (іпотекодержатель) та ПП "Ніка-Ріелті" (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за реєстраційний № 2570, предметом іпотеки за яким є офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101.

Стягнуто з ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", ПП "Ніка-Ріелті" на користь ПАТ "ВіЕс Банк" судовий збір.

01.09.2017 відповідач ПП "Ніка-Ріелті" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами для скасування судових рішень ПП "Ніка-Ріелті" зазначає порушення норм матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки оспорюваний договір іпотеки не можна вважати "наступною іпотекою", адже не зважаючи на те, що записи про заборону відчуження та реєстрацію іпотеки від 03.11.2008 були поновлені, цьому передував значний проміжок часу, протягом якого жодних записів про обтяження не існувало; ПП "Ніка-Ріелті" не було обізнаним про наявність іпотек і обтяжень на належне їм майно, а отже були відсутні підстави для отримання дозволів на укладення договору іпотеки з ПрАТ "КУА "Карпати-інвест"; за рішенням у справі № 903/1153/14 ПП "Ніка-Ріелті" визнано єдиним добросовісним набувачем офісного приміщення /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; посилання на те, що ПП "Ніка-Ріелті" набуло статус іпотекодавця за іпотечним договором від 03.11.2008 є безпідставними, адже відповідач -2 не був стороною договору від 03.11.2008, не перебував з позивачем в договірних відносинах, будь-якої процедури процесуального правонаступництва згідно з ст. 37 ЦПК України не відбулось; спір про визнання недійсним укладеного між відповідача договору від 03.10.2014 вже був предметом розгляду Господарським судом Львівської області у справі № 914/774/15, за результатами якого у задоволенні позову було відмовлено і рішенням встановлено, що єдиним власником предмету іпотеки було ПП "Ніка-Ріелті"; судами не було досліджено дати, коли фактично було ухвалено та набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "ВіЕс Банк" права власності на спірне приміщення (повторне заочне рішення на підставі якого позивач вважає себе власником ухвалене 24.04.2012, а тому укладений між позивачем і ОСОБА_3 іпотечний договір від 03.11.2008 є припиненим і виконаним в повному обсязі); не досліджено правомірність одночасної подачі позову про визнання договору іпотеки недійсним та про витребування майна із чужого незаконного володіння (Господарським суду Волинської області у справі № 903/662/16 задоволено позов ПАТ "ВіЕс Банк" до ПП "Ніка-Ріелті" про витребування спірного майна). Також посилався на порушення норм процесуального права, зокрема, в порушення імперативних приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011, суд розглянув справу без участі відповідачів, чим порушив їх права на рівність, змагальність; не залучив до участі справі ПАТ "Укргазбанк" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; в порушення вимог ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) судами не було зупинено провадження у цій справі до вирішення справи № 161/3376/17.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача -2 подав заяву про те, що ПАТ "ВіЕс Банк" є неналежним позивачем, оскільки рішенням Луцького мськрайонного суду від 01.11.2017 у справі за № 161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, визнано недійсним іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ВАТ "Фольксбанк" і ОСОБА_3

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України, та постановлення судових рішень, на які посилається в заяві відповідач -2 після прийняття оскаржуваних судових рішень, ці обставини не впливають на вирішення судом касаційної інстанції питання щодо законності та обгрунтованості судових рішень, що оскаржуються.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ПАТ "ВіЕс Банк" посилаючись на те, що укладений між відповідачами договір іпотеки 03.10.2014 суперечить вимогам чинного законодавства, порушує його права як іпотекодержателя, зазначає, що господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним згідно з ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, а тому просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем -2 ПП "Ніка-Ріелті" норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що оспорюваний договір іпотеки не можна вважати "наступною іпотекою", то вони є безпідставними, виходячи з такого.

Наступна іпотека - це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором (ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення договору від 03.11.2008) взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 402-VII від 04.07.2013 були внесенні зміни до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону N 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування незаконного судового рішення щодо іпотечного договору, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Ухвалення судом рішення, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Оскільки первинний іпотечний договір 03.11.2008 не припинив свою дію, адже судове рішення про визнання його припиненим було скасоване, а записи про заборону відчуження та реєстрацію іпотеки від 03.11.2008 поновлені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спірний договір іпотеки від 03.10.2014 вважається договором про наступну іпотеку в силу вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку".

Посилання в касаційній скарзі на те, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був відсутній запис про заборону відчуження офісу, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому відсутність даних в реєстрі про заборону відчужувати майно не є достатньою підставою правомірності передачі майна відповідачем -2 в наступну іпотеку майно.

Недоречними є посилання відповідача - 2 на те, що він не несе обов'язків іпотекодержателя за договором від 03.11.2008, оскільки не був стороною цього договору, не перебував з позивачем в договірних відносинах, будь-якої процедури процесуального правонаступництва згідно з ст. 37 ЦПК України не відбулось, з огляду на таке.

В силу ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

ПП "Ніка-Ріелті", отримавши спірне приміщення у власність (в той час, коли з Державного реєстру іпотек був виключений запис про обтяження вказаного нерухомого майна на підставі незаконного судового рішення, яке в подальшому було скасоване) набула статусу іпотекодавця за іпотечним договором від 03.11.2008, а отже і всі його права і обов'язки за цим договором і Законом України "Про іпотеку".

При цьому, безпідставними є посилання відповідача -2, як на підставу відсутності переходу до нього прав іпотекодавця за договором від 03.11.2008 на те, що не відбулось процедури процесуального правонаступництва згідно з ст. 37 ЦПК України, оскільки ПП "Ніка-Ріелті" отримало права і обов'язки іпотекодавця на вказане майно не на підставі правонаступництва, а згідно з ст. 23 Закону України "Про іпотеку". Необхідно зазначити, що процесуальне правонаступництво у господарському процесі відбувається не в силу 37 ЦПК України, яка застосовується у порядку цивільного судочинства, а згідно з ст. 25 ГПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

На зазначені відповідачем-2 аргументи в касаційній скарзі про те, що у справі № 903/1153/14 Господарського суду Волинської області за позовом ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати - інвест" до ПП "Ніка-Ріелті" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.10.2014 встановлено, що єдиним добросовісним власником предмету іпотеки - офісного приміщення /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ПП "Ніка-Ріелті", необхідно зазначити, що ці висновки господарським судом були зроблені лише виходячи з відсутності запису про заборону відчуження та обмеження щодо предмету іпотеки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. При цьому, після розгляду справи № 903/1153/14, в інших справах (№ 161/3245/15-ц, № 813/2516/15, № 813/2231/15) були встановлені обставини протиправності вибуття спірного нерухомого майна з власності ПАТ "ВіЕс Банк" та набуття ОСОБА_5 права власності на спірне нерухоме майно, яке згодом було передано до статутного фонду відповідача-2.

Щодо посилань відповідача -2 в касаційній скарзі на те, що укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір іпотеки є припиненим і виконаним у повному обсязі, а також про те, що іпотека ПАТ "ВіЕс Банк" припинила свою дію після реєстрації за ПАТ "Фольксбанк" права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на заочне та повторне заочне рішення, прийняті Луцьким міськрайонним судом, то слід зазначити таке.

Заочними рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинського області від 19.05.2011 у справі № 2-2242/2011 та від 24.04.2012 у справі № 2-8100/11 (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 у справі № 2-8100/11) за позовом ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") до ОСОБА_3 вирішено звернути стягнення на спірне нерухоме майно - предмет іпотеки шляхом набуття його у власність ПАТ "Фольксбанк" (а.с. 149-151; 157- 158, т. 1).

25.11.2011 КП "Волинська обласне бюро технічної інвентаризації" було видано ПАТ "Фольксбанк" витяг № 32188284, згідно з яким право власності на офіс, загальною площею 148,6 кв. м було зареєстровано за ПАТ "ВіЕс Банк".

Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 13.12.2011 за письмовою заявою ОСОБА_3 про втрату оригіналу договору купівлі-продажу видала ОСОБА_3 дублікат від 13.12.2011 за реєстраційним № 1710 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 за реєстраційним № 4279.

КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 22.12.2011 видало ОСОБА_3 витяг № 32625575, згідно з яким право власності на офіс було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі зазначеного дублікату.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 у справі № 161/3245/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016, вказаний дублікат договору купівлі-продажу визнано недійсним, а рішення реєстратора БТІ щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності - протиправним та скасовано. Також цими рішеннями встановлено, що нерухоме майно вибуло з власності ПАТ "ВіЕс Банк" поза його волею в результаті протиправних дій відповідачів - видачі 13.12.2011 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. ОСОБА_3 дублікату договору купівлі-продажу та реєстрації 22.12.2011 права власності за ОСОБА_3 на підставі цього дублікату.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.12.2014 у справі № 161/16589/14-п, за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "ВіЕс Банк" про визнання договору іпотеки припиненим (а.с. 52-60, т. 1) скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 13.03.2014, яким визнано припиненим іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_3 Судовими рішеннями встановлено, що з факту неправомірної реєстрації права власності на офіс за ОСОБА_3 вбачається, що іпотека банку не припинилась, оскільки іпотекодержатель в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки не одержав задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Отже, враховуючи встановлені у справах обставини, зокрема № 161/16589/14-п іпотека ПАТ "ВіЕс Банк" не припинилась.

Щодо доводів ПП "Ніка-Ріелті" про те, що спір про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору іпотеки від 03.10.2014 вже розглядався Господарським судом Львівської області, за результатами розгляду якого було прийнято рішення у справі № 914/774/15 про відмову в задоволенні позову, то необхідно зазначити, що підставою позову у справі № 914/774/15 було те, що на час укладення оскаржуваного договору іпотеки від 03.10.2014 договір позики № 9П-Гр від 01.10.2014, зобов'язання за яким забезпечувались договором іпотеки від 03.10.2014, не набрав чинності, тоді як підставою позову в цій справі є неотримання відповідачами згоди ПАТ "ВіЕс Банк" на укладення оспорюваного договору іпотеки відповідно до ст.ст. 13, 23 Закону України "Про іпотеку", тобто підстави позову у цих справа є різними, а тому наявність рішення у справі № 914/774/15 не може бути перешкодою для подання позову про визнання оспорюваного договору недійсним і розгляду цієї справи.

Щодо наведених відповідачем -2 аргументи про недослідження судами правомірності подачі позову про визнання цього договору недійсним при наявності справи № 903/662/16 за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ПП "Ніка Ріелті", треті особи - ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Волинської обласної дирекції, про витребування майна з чужого незаконного володіння (офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416173207101), необхідно зазначити, що підставою позову у справі № 903/662/16 є вибуття офісу з володіння позивача як власника поза його волею в результаті протиправних дій інших осіб, а позову у цій справі - неодержання відповідачем згоди позивача як первинного іпотекодержателя спірного нерухомого майна. При цьому ці два самостійні способи захисту у цьому випадку мають різні правові результатами, зокрема, результатом задоволення позову у справі № 903/662/16 буде повернення майна у власність позивачу, а визнання спірного договору недійсним - припинення іпотеки, яка виникла після іпотеки ПАТ "ВіЕс Банк" і порушує його права. Крім того, рішення місцевого суду у справі № 903/662/16, яким позов було задоволено, оскаржене в апеляційному порядку, за результати перегляду якого ухвалою апеляційного суду від 03.04.2017 провадження у справі № 903/662/16 було зупинено до вирішення справ № 2-2242/2011, № 2-8100/11.

Щодо посилань відповідача - 2 про те, що судами було порушено вимоги ст. 27 ГПК України (в редакція чинній до 15.12.2017), оскільки ними не було залучено ПАТ "Укргазбанк" у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то вони є безпідставними виходячи з такого.

Відповідно до ст. 27 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом оспорюваного в цій справі іпотечного договору (ПАТ "Укргазбанк" не є стороною цього договору) є нерухоме майно - офіс, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 24754694, виданого 25.07.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Трофимчуком Л.М., а згідно з наданих суду ПАТ "Укргазбанк" іпотечних договорів, на які останній посилається як підставу того, що рішення судів у цих справах стосується його прав, є трикімнатні квартири, загальною площею 61,4 кв.м та 61,2 кв.м, під №№ 21,34, що знаходяться в АДРЕСА_1, тобто у наданих ПАТ "Укргазбанк" договора і оспорюваному договорі різний предмет іпотеки.

Оскільки вирішення цієї справи жодним чином не впливає на права і обов'язки ПАТ "Укргазбанк", адже останній не має відношення до спірного приміщення, що передавалось в іпотеку, то суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для залучення ПАТ "Укргазбанк" на підставі ст. 27 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 79 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, пов'язаною з цією справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 3, 4 ст. 35 ГПК України (в редакці чинній до 15.12.2017).

Оскільки встановлення обставин у справі № 161/3376/17 за позовом ПАТ "Укргазбанк" до ПАТ "ВіЕс Банк", ОСОБА_3, за участі третьої особи - ПП "Ніка-Ріелті", про визнання недійсним договору іпотеки не впливає на подання та оцінку доказів у цій справі, то суди прийшли до правильного висновку, що розгляд цивільної справи № 161/3376/17 не може бути перешкодою для встановлення у відповідності зі ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) істотних обставин у справі № 914/2427/16 при її розгляді, а тому обгрунтовано відмовили в зупиненні провадження у цій справі.

Крім того, провадження у справі № 161/3376/17 було порушено 02.03.2017, тобто після винесення рішення в цій справі - 25.01.2017.

Також безпідставними є посилання ПП "Ніка-Ріелті" на те, що в порушення імперативних приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 місцевий суд розглянув справу без участі відповідачів, чим порушив їх права на рівність, змагальність.

Основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

При цьому, потрібно розмежовувати обмеження, яке вчинюється судом (наприклад, неповідомлення про розгляд справи) та невикористання учасником свого права на участь у справі, яке реалізується ним на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався, при цьому, учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у місцевому суді 25.01.2017, тобто суд максимально можливою мірою забезпечив учасникам справи доступ до правосуддя, проте представник відповідача -2 в засідання 25.01.2017 не з'явився, поважність причин такої неявки не вказав. Водночас, представник відповідач -2 скористався своїм право на подачу заперечення на позов (а.с. 189-193, т. 1).

Отже, господарський суд з дотриманням вимог розумної тривалості судового провадження і за наявними матеріалами справи, які є достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення, розглянув цю справу.

Суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу відповідача-2 ПП "ВіЕс Банк", які ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах матеріального права.

Суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Задовольняючи позов, господарські суди правильно виходили з того, що спірний договір іпотеки від 03.10.2014, укладений між ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (іпотекодержатель) та ПП "Ніка-Ріелті" (іпотекодавець) суперечить вимогам чинного законодавства, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

Оскільки відповідачі уклали оспорюваний договір іпотеки без згоди позивача як первинного іпотекодержателя, що суперечить вимогам чинного зконодавства, а також порушує права позивача, господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договір іпотеки від 03.10.2014, укладений між ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (іпотекодержатель) та ПП "Ніка-Ріелті" (іпотекодавець) на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на відповідача -2.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного підприємства "Ніка-Ріелті" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року у справі за № 914/2427/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач