Ухвала КГС ВП від 24.07.2018 року у справі №911/2391/17

Друк

Пошук

318

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.07.2018 року у справі №911/2391/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2391/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А.)

за первісним позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія"

до Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - 1. Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп",

про зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер"

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія"

про визнання припиненим права користування земельною ділянкою,

За участю представників:

позивача за первісним позовом - Завальнюк В.В. - адвокат

відповідача за первісним позовом - Яременко Я.Ф. - керівник, Бірюкова О.М. - адвокат

третьої особи-1 за первісним позовом - не з'явився

третьої особи-2 за первісним позовом - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" до Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" про зобов`язання звільнити самовільно займану земельну ділянку площею 0,3134 га, розташовану в межах земельної ділянки загальною площею 1,429 га (кадастровий номер 3223188000:06:001:0002), яка перебуває у постійному користуванні Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" на підставі державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1999 серії 1-КВ №001848 за адресою: вул. Франка, с. Трипілля, Обухівського району Київської області, від наступних тимчасових будівель і споруд, позначених на виготовленій ТОВ "Компанія земельні справи" схемі обстеження земельної ділянки: - понтон рибне господарство (позначено на схемі за №1); вбиральня (позначено на схемі за №2); тимчасова будівля (позначено на схемі за №3); тимчасова будівля (позначено на схемі за №3.1); тимчасова будівля (позначено на схемі за №3.2); тимчасова будівля (позначено на схемі за №3.3); паркан залізний (позначено на схемі за №5 ); доріжки бетонні (позначено на схемі за №13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "НВСП "Бестер" без жодних правових підстав користується земельною ділянкою, що належить КСП "Орія" на підставі акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999, чим створює перешкоди в господарській діяльності позивача.

До початку розгляду справи по суті Приватне підприємство "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" подало зустрічну позовну заяву до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" про визнання припиненим права користування КСП "Орія" земельною ділянкою загальною площею 1,8226га, що виділена на місцевості двома масивами: №1 земельна ділянка площею 3936,00кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:008, надана для розміщення виробничої бази, №2 земельна ділянка площею 14290,00кв.м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що КСП "Орія" втратило право постійного землекористування на підставі акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999 у зв'язку з тим, що між ТОВ "Серпень-Груп" та КСП "Орія" укладені договори купівлі-продажу №986551 від 07.08.2015 та №986554 від 07.08.2015 нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній, у зв'язку з чим ТОВ "Серпень-Груп" набуло право на оформлення права користування спірною земельною ділянкою

Ухвалами Господарського суду Київської області від 21.08.2017 та від 04.09.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Трипільську сільську раду Обухівського району Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" відповідно.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Шевчук Н.Г.) від 09.10.2017 у справі №911/2391/17 первісний позов задоволено повністю, у зустрічному позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що договір суборенди є припиненим, що Приватне підприємство "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" без жодних правових підстав користується земельною ділянкою, що належить Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" на підставі акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999, тому позовні вимоги за первісним позовом про зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 0,3134 га, що є частиною земельної ділянки площею 1,429 га, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вулиця Франка є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відмовляючи у зустрічному позові суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" на припинення права постійного землекористування Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія"з посиланням на перехід права до Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" не підтверджене належними доказами. Сторонами правовідносин щодо постійного землекористування КСП "Орія" земельною ділянкою загальною площею 1,8226га, що виділена на місцевості двома масивами: земельна ділянка площею 3936,00кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:008 та земельна ділянка площею 14290,00кв.м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999 є Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області і КСП "Орія". ПП "НВСП "Бестер" не є стороною цих правовідносин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі №911/2391/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що у зв'язку з відчуженням вказаних у договорах купівлі-продажу об'єктів та відсутністю інших, належним чином оформлених, об'єктів нерухомого майна Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" більше не має можливості використовувати спірну земельну ділянку за призначенням. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у КСП "Орія" припинилось право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з новацією, припинилось право оренди у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди та відсутнє право на використання спірної земельної ділянки у зв'язку з відсутністю на спірній земельній ділянці належним чином зареєстрованих об'єктів нерухомості, які належать позивачу. Враховуючи, що право вимагати звільнення земельної ділянки може лише особа, права якої щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою порушено, однак, оскільки у Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" такі права відсутні, вимоги первісної позовної заяви щодо зобов'язання Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" звільнити земельну ділянку площею 0,3134 га, розташовану в межах земельної ділянки загальною площею 1,429 га, не підлягають задоволенню. При цьому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

22.06.2018 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2018 року у справі №911/2391/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 та призначено її до розгляду на 06.09.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 13.08.2018.

Одночасно даною ухвалою зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 до закінчення її перегляду у касаційній інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" (скаржник, позивач за первісним позовом) вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Скаржник вважає, що зміни складу суду (3 зміни колегії суддів) в апеляційній інстанції проводились під явно протиправне рішення. При цьому, справа знаходилась на розгляді в апеляційному суді 7 місяців.

На думку позивача за первісним позовом, апеляційним судом порушено вимоги ч.3 ст. 35 ГПК України (в редакції від 03.08.2017) та ч.4 ст. 75 ГПК України (в редакції від 07.01.2018) щодо преюдиції фактів. КСП "Орія" не погоджується з позицією колегії суддів апеляційного господарського суду, що висновки зроблені у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2016 у справі №911/1173/14 не породжують для сторін жодних прав та обов'язків.

Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції недотримано вимог статті 86 ГПК України щодо оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, не вмотивовано відхилення доказів, наданих КСП "Орія", з посиланням на норми права.

Скаржник вважає, що в оскаржуваній постанові не зазначено, в чому саме полягає факт порушення прав Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" як позивача за зустрічним позовом, а в поданому зустрічному позові та апеляційній скарзі ПП "НВСП "Бестер" самостійно засвідчило відсутність будь-яких правових підстав на користування земельною ділянкою, тобто, факт відсутності предмету спору.

Однак, судом апеляційної інстанції не було надано оцінки вказаним фактам та не зазначено підстав відхилення вимог КСП "Орія" щодо закриття провадження у справі в частині зустрічного позову у зв'язку з відсутністю предмета спору.

На думку позивача за первісним позовом суд апеляційної інстанції не врахував, що в момент набрання рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2015 у справі №911/1737/14 законної сили не відбувся факт передачі земельної ділянки КСП "Орія" Трипільській сільській раді, так як продовжилось землекористування КСП "Орія" на підставі державного акту, а весь період орендного землекористування в силу ч.1 ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення і не може розглядатись як перехід від одного виду землекористування (постійного - на підставі державного акту) до іншого (орендного).

КСП "Орія" вважає, що є помилковими обґрунтування оскаржуваної постанови новацією відповідно до частин 2-4 с. 604 ЦК України, так як зобов'язання із землекористування між тими ж сторонами не припинялось ні за домовленістю сторін, ні через зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, ні внаслідок визнаного недійсним з дати укладення договору оренди.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що порядок вилучення земельної ділянки не передбачений ст.141 Земельного кодексу України, яка визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а передбачений ст. 149 ЗК України. Крім того, за вимогами ЗК України передбачено вилучення земельних ділянок виключно на підставі добровільної згоди землекористувача.

На думку позивача за первісним позовом, колегія суддів апеляційного суду дійшла хибного висновку, що у зв'язку з відчуженням вказаних у договорі купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна КСП "Орія" більше не має права використовувати спірну земельну ділянку за призначенням.

Крім того, скаржник вказує, що КСП "Орія" на постійній основі співпрацює з ТОВ "Серпень-Груп" за договором про спільну діяльність, у тому числі з питань, що стосуються землекористування.

З урахуванням зазначеного Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у даній справі.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом.

Представники третіх осіб за первісним позовом у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав касаційну скаргу.

Представники відповідача за первісним позовом виклали заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції, у 1993 році Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" була передана в постійне користування земельна ділянка площею 1,6 га під будівництво виробничої бази та магазину по продажу будматеріалів, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії Б №077268, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за №346.

Рішенням 3 сесії 23 скликання Трипільської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 29.09.1998 Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,429га для розміщення виробничої бази по вирощуванню риби, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

На підставі вищевказаного рішення Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,429га серії І-КВ № 001848 від 12.03.1999, зареєстрований в Книзі записів державних актів за №207.

01.10.2000 між ЗАТ "Риболовецьке господарство с. Трипілля" та Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва гаража на 15 тракторів.

Рішенням Трипільської сільської ради №14 від 26.06.2001 затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею та надано Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" в постійне користування земельну ділянку площею 0,3936 га під виробничу базу у зв'язку з переходом до підприємства права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого на ній.

22.06.2005 між Трипільською сільською радою (орендодавець) та Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" (орендар) укладено договір оренди землі № 54, за умовами Трипільська сільська рада надає, а Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, необхідну орендарю для розміщення виробничої бази та розташування об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Земельна ділянка розміщена на території Трипільської сільської ради в с.Трипілля на вул. І. Франка, Обухівського району Київської області і має загальну площу 1,8226га та виділена на місцевості двома масивами: №1 - земельна ділянка площею 3 936,00 кв.м, кадастровий номер 3223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази; №2 - земельна ділянка площею 14 290,00 кв.м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002, надана для розміщення виробничої бази, об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

30.11.2011 КСП "Орія" та ПП "НВСП "Бестер" (суборендар) був укладений договір суборенди земельної ділянки, відповідно до якого орендар КСП "Орія" надає в суборенду, а суборендар приймає у короткострокове (терміном на 10 років), платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,3134га, розташовану за адресою: с.Трипілля вул. Франка, яка є частиною земельної ділянки, яка перебуває у довгостроковому платному володінні і користуванні орендаря на підставі договору оренди землі № 54 від 22.06.2005 між орендарем і Трипільською сільською радою.

Докази державної реєстрації вказаного договору суборенди відсутні.

По акту приймання-передачі (без номера і без дати) КСП "Орія" передало, а суборендар ПП "НВСП "Бестер" прийняв вказану земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2015 у справі №911/1737/14 за позовом Трипільської сільської ради до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі №54, укладений 22.06.2005 між КСП "Орія" та Трипільською сільською радою.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 зазначені рішення та постанова в частині визнання недійсним договору оренди землі №54 від 22.06.2005 залишені без змін.

В цій же постанові Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин щодо надання КСП "Орія" земельних ділянок у постійне користування зробив висновок, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" не подавало до Трипільської сільської ради будь-яких заяв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а тому користувачем земельної ділянки було і залишається Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія"; що правовстановлюючими документами, що підтверджують право на користування спірною земельною ділянкою Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" є державні акти на право постійного користування землею від 1993 року серії Б №077268, від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 та від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 (з врахуванням доповнень), які є чинними.

Таким чином, у постійному користуванні Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" з 2001 року перебуває земельна ділянка загальною площею 1,8226га з визначеними в натурі (на місцевості) межами, відповідні зміни були внесені до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 001848 від 12.03.1999.

Вищевказані обставини встановлені постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 по справі №911/1737/14.

Листом №20 від 15.06.2016 КСП "Орія" повідомило ПП "НВСП "Бестер" про те, що договір оренди землі № 54 від 22.06.2005 у судовому порядку визнаний недійсним, у зв'язку з чим договір суборенди є також недійсним, та просило повернути йому як законному землекористувачу земельну ділянку площею 0,3134га по вул. Франка у с Трипілля, яка була передана по договору суборенди земельної ділянки від 30.11.2011.

У відповідь на цей лист ПП "НВСП "Бестер" листом №04/07 від 04.078.2016 повідомило позивачу про те, що КСП "Орія" не є належним землекористувачем, а тому ПП "НВСП "Бестер"буде у подальшому вирішувати питання землекористування із законним її власником.

Суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством не встановлено строків щодо оформлення права власності або права користування землею.

Проте, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002. "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Діючим законодавством, а саме згідно приписів статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Повернення земельної ділянки, в такому випадку, також має на меті здійснення певних дій, як органом місцевого самоврядування - власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації, так і відповідачем, зокрема, стосовно розташованого на спірній земельній ділянці належного йому майна, тобто об'єкту, переміщення якого може стати неможливим без його знецінення або зміни його цільового призначення.

Припинення права користування земельною ділянкою за відсутності згоди на це землекористувача, здійснюється лише у судовому порядку.

Суд першої інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи, Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" не подавало до Трипільської сільської ради будь-яких заяв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, Трипільською сільською радою рішення при припинення права постійного користування КСП "Орія" земельною ділянкою чи її частиною не приймалось, а тому користувачем земельної ділянки було і залишається Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія".

З урахуванням наведеного, Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" на законних підставах здійснює постійне землекористування земельною ділянкою загальною площею 1,8226га, що виділена на місцевості двома масивами: земельна ділянка площею 3936,00кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:008 та земельна ділянка площею 14290,00кв.м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 001848 від 12.03.1999.

Набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці (її частині), не припинило право постійного землекористування позивача.

Докази набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" вказаної в Державному акті на право постійного користування землею І-КВ № 001848 від 12.03.1999 земельної ділянки чи її частини (частин) у власність чи користування та припинення постійного землекористування Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" у встановленому законом порядку відсутні.

Суд першої інстанції зазначив, що твердження Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" на припинення права постійного землекористування Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія"з посиланням на перехід права до Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" не підтверджене належними доказами.

Сторонами правовідносин щодо постійного землекористування КСП "Орія" земельною ділянкою загальною площею 1,8226га, що виділена на місцевості двома масивами: земельна ділянка площею 3936,00кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:008 та земельна ділянка площею 14290,00кв.м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999 є Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області і КСП "Орія".

ПП "НВСП "Бестер" не є стороною цих правовідносин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" про визнання припиненим права користування КСП "Орія" земельною ділянкою загальною площею 1,8226 га, що виділена на місцевості двома масивами: №1 земельна ділянка площею 3936,00кв. м, кадастровий номер 32223188000:01:046:008 та №2 земельна ділянка площею 14290,00кв. м, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Що стосується первісних позовних вимог Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" суд першої інстанції зазначив, що Приватне підприємство "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" в зустрічній позовній заяві та письмових поясненнях неодноразово зазначало, що користується спірною земельною ділянкою для рибогосподарських потреб, що вказані КСП "Орія" у первісній позовній заяві будівлі і споруди дійсно належать ПП "НВСП "Бестер" і розміщені на спірній земельній ділянці.

При цьому право користування Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" зазначеною земельною ділянкою належними правовстановлюючими документами не оформлено.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,3134 га, що є частиною земельної ділянки площею 1,429 га, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вулиця Франка, є самовільно займаною відповідачем ПП "НВСП "Бестер".

Доводи відповідача про важливість діяльності, якою ПП "НВСП "Бестер" займається на цій земельній ділянці, наявність у нього дозволів на зайняття такою діяльністю, передачу (повернення) цієї земельної ділянки Трипільській сільській раді судом не приймаються до уваги, оскільки вони не є підставою правомірності користування відповідачем вказаною земельною ділянкою.

Враховуючи, що договір суборенди є припиненим, що Приватне підприємство "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" без жодних правових підстав користується земельною ділянкою, що належить Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" на підставі акта на право постійного користування землею серії І-КВ №001848 від 12.03.1999, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 0,3134 га, що є частиною земельної ділянки площею 1,429 га, кадастровий номер 3223188000:06:001:0002, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вулиця Франка є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2015 у справі №911/1737/14 за позовом Трипільської сільської ради до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі №54, укладений 22.06.2005 між КСП "Орія" та Трипільською сільською радою.

07.08.2015 між Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серпень-Груп» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (копія наявна в матеріалах справи) за яким КСП "Орія" продало нерухоме майно відповідно до переліку наявного в договорі, а саме: літера "А" Магазин "Жива риба" загальною площею 44,2 кв.м, метал. обшито сайдингом; літера "Б" - будівля складу загальною площею 15 кв.м, метал. контейн; літера "В" Будівля складу холодильник загальною площею 13 кв.м, піноблоки; літера "Г" - Битовка причала, метал; літера "Д" - тимчасовий вагончик, метал; № 1 - причальна стінка, бетон; № 2 - причальна стінка, бетон; № 3 - Площадка (бакенного крана), бетон; № 4 - Дорога (до складу щеня), асфальтобетон; № 5 - Площадка вагова, бетон; № 6 - Трансформаторна підстанція; № 7 - Ворота, метал; № 8 - огорожа, бетон; № 9 - Дорога, асфальт; № 10 - Причальна стінка, бетонні стовпи 1,0 Х 1,0 м; № 11 - Площадка - (склад щеня), з/б плити.

Майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,8226 га, що виділена двома масивами: № 1 земельна ділянка площею 3936,00 кв.м., кадастровий номер 32223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази, № 2 земельна ділянка площею 14290,00 кв. м. кадастровий номер 3223188000:06:001:0002

Крім того, іншим договором купівлі-продажу від 07.08.2015 укладеним між Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп", за яким КСП "Орія" продало нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля - гараж на 15 тракторів, яке також розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,8226 га, що виділена двома масивами: № 1 земельна ділянка площею 3936,00 кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази, № 2 земельна ділянка площею 14290,00 кв. м кадастровий номер 3223188000:06:001:0002.

В цій же постанові Вищий господарський суд України зробив висновок, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" не подавало до Трипільської сільської ради будь-яких заяв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а тому користувачем земельної ділянки було і залишається Колективне сільськогосподарське підприємство «Орія»; що правовстановлюючими документами, що підтверджують право на користування спірною земельною ділянкою Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" є державні акти на право постійного користування землею від 1993 року серії Б №077268, від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 та від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 (з врахуванням доповнень), які є чинними.

Однак, вказані висновки зроблені у мотивувальній частині рішення, та не породжують для сторін жодних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2004 році КСП "Орія" звернулось з заявою до Трипільської сільської ради з метою переоформлення прав на спірну земельну ділянку з права постійного користування на право оренди.

Рішенням чотирнадцятої сесії Трипільської сільської ради 4 скликання від 15.08.2004 (протокол № 27) КСП "Орія" було надано дозвіл на переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, в межах Трипільської сільської ради, на право оренди без зміни цільового призначення.

18.01.2005 Трипільською сільською радою було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право оренди Колективному сільськогосподарському підприємству "Орія" для розміщення виробничої бази, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг в адміністративних межах "Трипільської сільської ради".

22.06.2005 між Трипільською сільською радою та Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" було укладено договір оренди спірної земельної ділянки № 54.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з доводами відповідача за первісним позовом та третьої особи-1, що у зв'язку з утворенням орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки, правовідносини по постійному користуванню земельною ділянкою припинились у зв'язку з новацією.

При цьому, КСП "Орія" припинило сплачувати земельний податок, а почало сплачувати орендну плату за землю.

Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 43 від 04.05.1999 затверджено "Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" (чинним на момент укладення договору оренди) передбачалось, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що КСП "Орія" вимоги вказаної інструкції не виконало та залишило у себе оригінал акту на право постійного користування земельною ділянкою, незважаючи на припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" продало все належне йому нерухоме майно, яке знаходилось на земельній ділянці загальною площею 1,8226 га, що виділена двома масивами: № 1 земельна ділянка площею 3936,00 кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази, № 2 земельна ділянка площею 14290,00 кв. м кадастровий номер 3223188000:06:001:0002.

При цьому, спірна земельна ділянка, відповідно до Договору оренди від 22.06.2005 (який визнано судом недійсним) передано в оренду для розміщення виробничої бази та розташування об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг, у свою чергу, в акті на право постійного користування землею зазначено, що землю надано у постійне користування для розміщення виробничої бази по вирощуванню риби, об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Посилаючись на статті 120, 141 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що з наведених вище приписів законодавства чітко вбачається, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України) є самостійною та незалежною підставою для припинення права на земельну ділянку.

При цьому, для встановлення факту припинення права на користування земельною ділянкою необхідно встановити, для яких потреб така земельна ділянка надавалась, чи можливе її використання для вказаних потреб у разі, якщо будівлі або споруди займають не всю площу земельної ділянки та чи лишилось на вказаній земельній ділянці належним чином оформлене нерухоме майно належне користувачу земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у зв'язку з відчуженням вказаних у договорах купівлі-продажу об'єктів, та відсутністю інших, належним чином оформлених, об'єктів нерухомого майна Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" більше не має можливості використовувати спірну земельну ділянку за призначенням.

З наведеного вбачається, що у КСП "Орія" припинилось право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з новацією, припинилось право оренди у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди та відсутнє право на використання спірної земельної ділянки у зв'язку з відсутністю на спірній земельній ділянці належним чином зареєстрованих об'єктів нерухомості які належать позивачу.

Враховуючи наведені обставини справи у їх сукупності, а також норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що право вимагати звільнення земельної ділянки може лише особа, права якої щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою порушено, однак, оскільки у Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" такі права відсутні, вимоги первісної позовної заяви щодо зобов'язання Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" звільнити земельну ділянку площею 0,3134 га, розташовану в межах земельної ділянки загальною площею 1,429 га, не підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

І. Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції:

"Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 вказаного Кодексу у наведеній редакції:

"Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення."

Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції:

"Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом."

Як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2015 у справі №911/1737/14 за позовом Трипільської сільської ради до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія", первісний позивач по даній справі, що переглядається, був стороною зазначеної справи №911/1737/14 і щодо нього Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин щодо надання КСП "Орія" земельних ділянок у постійне користування зробив висновок, що КСП "Орія" не подавало до Трипільської сільської ради будь-яких заяв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а тому користувачем земельної ділянки було і залишається КСП "Орія"; що правовстановлюючими документами, що підтверджують право на користування спірною земельною ділянкою КСП "Орія" є державні акти на право постійного користування землею від 1993 року серії Б №077268, від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 та від 12.03.1999 серії І-КВ № 001848 (з врахуванням доповнень), які є чинними.

Зазначене спростовує заперечення первісного відповідача в цій частині щодо не преюдиційності вищевказаних висновків, оскільки він не був учасником зазначеної справи, а також доводи апеляційного суду, що вказані висновки зроблені у мотивувальній частині рішення та не породжують для сторін жодних прав та обов'язків.

ІІ. Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК:

"Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю."

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК:

"Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення."

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2015 у справі №911/1737/14 за позовом Трипільської сільської ради до Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір оренди землі №54, укладений 22.06.2005 між КСП "Орія" та Трипільською сільською радою.

Таким чином, даний договір є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних правових наслідків, а отже і не призвів до новації, внаслідок якої припинилося право постійного користування спірною земельною ділянкою первісного позивача.

ІІІ. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції 07.08.2015 між Колективним сільськогосподарським підприємством "Орія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (копія наявна в матеріалах справи) за яким КСП "Орія" продало нерухоме майно відповідно до переліку наявного в договорі, а саме: літера "А" Магазин "Жива риба" загальною площею 44,2 кв.м, метал. обшито сайдингом; літера "Б" - будівля складу загальною площею 15 кв.м, метал. контейн; літера "В" Будівля складу холодильник загальною площею 13 кв.м, піноблоки; літера "Г" - Битовка причала, метал; літера "Д" - тимчасовий вагончик, метал; № 1 - причальна стінка, бетон; № 2 - причальна стінка, бетон; № 3 - Площадка (бакенного крана), бетон; № 4 - Дорога (до складу щеня), асфальтобетон; № 5 - Площадка вагова, бетон; № 6 - Трансформаторна підстанція; № 7 - Ворота, метал; № 8 - огорожа, бетон; № 9 - Дорога, асфальт; № 10 - Причальна стінка, бетонні стовпи 1,0 Х 1,0 м; № 11 - Площадка - (склад щеня), з/б плити.

Майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,8226 га, що виділена двома масивами: № 1 земельна ділянка площею 3936,00 кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази, № 2 земельна ділянка площею 14290,00 кв. м. кадастровий номер 3223188000:06:001:0002

Згідно з ч.2 ст.120 Земельного кодексу України в редакції станом на момент укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу:

"Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього землекористувача. "

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України у зазначеній редакції:

"До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)."

Згідно з п. "а, б, е" ст.141 Земельного кодексу України у вказаній редакції:

"Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці."

Аналіз вказаних норм свідчить, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є окремою автоматичною підставою припинення права користування земельною ділянкою в момент переходу права власності на такий жилий будинок, будівлю або споруду і не потребує ніяких додаткових дій чи рішень.

Зазначене спростовує доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції не врахував, що порядок вилучення земельної ділянки не передбачений ст.141 Земельного кодексу України, яка визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а передбачений ст. 149 ЗК України (яка регулює саме порядок вилучення земельних ділянок, що є окремою підставою припинення права користування земельною ділянкою, передбаченою п."б" ст.141 ЗК), а також, що за вимогами ЗК України передбачено вилучення земельних ділянок виключно на підставі добровільної згоди землекористувача.

При цьому, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду на підставі власної оцінки доказів дійшла висновку, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Орія" продало все належне йому нерухоме майно, яке знаходилось на земельній ділянці загальною площею 1,8226 га, що виділена двома масивами: № 1 земельна ділянка площею 3936,00 кв.м, кадастровий номер 32223188000:01:046:0008, надана для розміщення виробничої бази, № 2 земельна ділянка площею 14290,00 кв. м кадастровий номер 3223188000:06:001:0002.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, цільовим призначенням спірної земельної ділянки було саме розміщення виробничої бази та розташування об'єкту роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Зазначене спростовує доводи скаржника в цій частині і висновок суду першої інстанції, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпень-Груп" права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці (її частині), не припинило право постійного землекористування первісного позивача і що твердження Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" про припинення права постійного землекористування Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" не підтверджене належними доказами.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає законними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що:

- для встановлення факту припинення права на користування земельною ділянкою необхідно встановити, для яких потреб така земельна ділянка надавалась, чи можливе її використання для вказаних потреб у разі, якщо будівлі або споруди займають не всю площу земельної ділянки, та чи лишилось на вказаній земельній ділянці належним чином оформлене нерухоме майно належне користувачу земельною ділянкою;

- у зв'язку з відчуженням вказаних у договорах купівлі-продажу об'єктів, та відсутністю інших, належним чином оформлених, об'єктів нерухомого майна КСП "Орія" більше не має можливості використовувати спірну земельну ділянку за призначенням;

- у КСП "Орія" припинилось право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з продажем та відсутністю на спірній земельній ділянці належним чином зареєстрованих об'єктів нерухомості, які належать первісному позивачу.

При цьому, колегія суддів касаційного суду враховує, що згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

ІV. Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення первісного та зустрічного позивачів з їхніми позовами до суду:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК:

"Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу."

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004:

"Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам."

Разом з тим, таке прагнення не може носити абстрактний, віртуальний характер а має у втілюватися у певних діях, які, в свою чергу, мають доводитися відповідними доказами.

З урахуванням вищевикладеного, а саме встановленого апеляційним судом факту припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у первісного позивача внаслідок відчуження належного йому нерухомого майна, що знаходилося на спірній земельній ділянці, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в первісному позові, оскільки право вимагати звільнення земельної ділянки може лише особа, права якої щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою порушено, однак, у Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" такі права відсутні.

При цьому, судом касаційної інстанції не приймаються до розгляду доводи скаржника, що КСП "Орія" на постійній основі співпрацює з ТОВ "Серпень-Груп" за договором про спільну діяльність, у тому числі з питань, що стосуються землекористування, оскільки скаржником не представлено суду касаційної інстанції доказів, що дані доводи та договір заявлялися та представлялись ним у судах першої та апеляційної інстанції.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наявності у первісного позивача інших порушених прав або охоронюваних законом інтересів на спірну земельну ділянку судами попередніх інстанцій не встановлено.

Разом з тим, з приводу зустрічного позову колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Зустрічним позивачем у судах першої та апеляційної інстанції неодноразово наводилися доводи та докази щодо наявності у нього інтересу на спірну земельну ділянку, зокрема, і щодо його звернення до відповідних органів з клопотанням про її отримання в оренду.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи в первісному позові лише зазначив, що право користування зустрічного позивача зазначеною земельною ділянкою належними правовстановлюючими документами не оформлено і його доводи про важливість діяльності, якою ПП "НВСП "Бестер" займається на цій земельній ділянці, наявність у нього дозволів на зайняття такою діяльністю, передачу (повернення) цієї земельної ділянки сільській раді судом не приймаються до уваги, оскільки вони не є підставою правомірності користування відповідачем вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, місцевий суд дослідив матеріали справи лише щодо прав у зустрічного позивача на спірну земельну ділянку, проте, не дослідив його доводи про наявність охоронюваного законом інтересу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції задовольняючи зустрічний позов не навів в своєму рішенні, які саме порушені права або охоронювані законом інтереси наявні в даному випадку у зустрічного позивача.

Крім того, зустрічний позивач просить суд не припинити, а визнати вже припиненим у первісного позивача право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення первісного та зустрічного позивачів з їхніми позовами до суду, господарським судам підвідомчі справи саме у господарських спорах, а не про визнання юридичних фактів.

Разом з тим, у постанові від 01 лютого 2018 року по справі № 910/11352/17 Верховний Суд погодився з наступним правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 року по справі №6-18цс11.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 Цивільного кодексу України.

За змістом п.1 ч.2, ч.3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч.2- 5 ст. 13 цього Кодексу.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Колегія суддів Верховного Суду погодилася з вищевказаним висновком Верховного Суду України, і дійшла висновку, що, якщо одна сторона договору вважає цей договір припиненим, а отже і припиненими її зобов'язання за даним договором, проте, друга сторона договору не погоджується з припиненням такого договору та зобов'язань першої сторони за ним, і на думку першої сторони таке невизнання порушує її права або охоронювані законом інтереси, то перша сторона договору може звернутися з позовом про визнання такого договору припиненим.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, що переглядається, не дано відповідного аналізу заявленій зустрічним позивачем позовній вимозі.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до ч.4 ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову та рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 слід скасувати в частині розподілу судових витрат щодо зустрічного позову, проте, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства "Орія" на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Бестер" судових витрат по сплаті судового збору 1600,00 грн. за подання зустрічної позовної заяви та 1760,00 грн. за подання апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі №911/2391/17 скасувати в частині відмови у зустрічному позові, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 911/2391/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський