ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/539/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» - Митюка С.П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» - Новікової Т.О.,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019

у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуючий), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

та на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017

у складі судді Войтюка В.Р.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»

до Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «БУДМОНТАЖ», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТ», 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Агротех», 4) Публічне акціонерне товариство «Чорноморська транспортна компанія», 5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Південінвестсервіс», 6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Авенсіс», 7) Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець», 8) Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС»,

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 27.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» (далі - ПАТ «ІМЕКСБАНК», кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС» (далі - ТОВ «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС», позичальник 1) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 24/14 (далі - Кредитний договір 1), згідно з п.1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику 1 кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (т. 1, а.с. 17-20).

Сторонами також підписано додаткові угоди від 30.10.2014 № 1 та від 22.12.2014 № 2 до Кредитного договору 1 (т. 1, а.с. 21-22).

У відповідності до п.1.1.1 Кредитного договору 1 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 255 000 000 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 11.12.2015 на умовах, визначених цим договором.

2. Крім того, 23.12.2013 між Банком (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «БУДМОНТАЖ» (далі - позичальник 2), було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 101/13 (далі - Кредитний договір 2), відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику 2 кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання (т. 1, а.с. 26-30).

В подальшому до Кредитного договору 2 сторонами укладені додаткові угоди від 27.05.2014 № 1, від 15.08.2014 № 2, від 30.10.2014 № 3 та від 23.12.2014 № 4 (т. 1, а.с. 31-34).

Згідно з п.1.1.1 Кредитного договору 2 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 179 000 000 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 17, 8 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 14.08.2015 на умовах, визначених цим договором.

3. 18.02.2014 між Банком (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТ» (позичальник 3) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 5/14 (далі - Кредитний договір 3), згідно п.1.1. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику 3 кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (т. 1, а.с. 35-38).

Сторонами підписано додаткові угоди від 18.08.2014 № 1, від 30.10.2014 № 2 та від 23.12.2014 № 3 до Кредитного договору 3 (т. 1, а.с. 39-41).

У відповідності до п. 1.1.1 Кредитного договору 3 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 153 410 500 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі: до 01.09.2014 18 % річних та з 01.09.2014 в розмірі 18, 3 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 15.12.2015 (включно) на умовах, визначених цим договором.

4. Судами встановлено, що рішеннями Господарського суду Одеської області стягнуто з позичальників 1-3 за Кредитними договорами 1-3 на користь Банку заборгованість, а саме:

- від 23.06.2015 по справі № 916/1525/15-г заборгованість за Кредитним договором 1 в сумі 287 471 965, 87 грн;

- від 07.09.2015 по справі № 916/1386/15-г заборгованість за Кредитним договором 2 в сумі 198 237 945, 41 грн;

- від 20.07.2015 по справі № 916/1546/15-г заборгованість за Кредитним договором 3 в сумі 168 539 489, 48 грн.

5. Із вищевказаних рішень вбачається, що факт виконання банком своїх зобов`язань за кредитними договорами та невиконання позичальниками в свою чергу своїх зобов`язань за вказаними договорами встановлено в судовому порядку.

6. 30.10.2014 в забезпечення виконання зобов`язань позичальників за Кредитними договорами 1-3 між позивачем (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (далі - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», іпотекодавець, майновий поручитель) укладено іпотечний договір, посвідчений 30.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5224, згідно умов якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: третя черга туристично-оздоровчого комплексу, що складається з: літ. «А-1» - надбудови, загальною площею 134, 9 кв.м; літ. «А-3» - трьох поверхового корпусу, 1-поверх загальною площею 1 691, 6 кв.м, 2, 3-поверхи загальною площею 2 234, 8 кв.м. Загальна площа третьої черги туристично-оздоровчого комплексу - 4 879, 6 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, будинок 19.

7. 29.12.2014 між позивачем та іпотекодавцем укладено договір про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014, на підставі якого було знято заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна, а також внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

8. На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 «Про віднесення AT «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ІМЕКСБАНК», відповідно до якого з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в AT «ІМЕКСБАНК».

9. Згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно.

10. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.10.2015 № 189 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК» на Гаджиєва С.О.

11. 22.01.2016 іпотекодавцеві як стороні Договору про розірвання було направлено повідомлення про нікчемність Договору про розірвання. Однак, як зазначає Банк, вказаний лист Відповідачем 1 проігноровано.

12. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 638 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено на два роки по 26.05.2018 включно.

13. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 № 1697 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» призначено Матвієнко А.А. з 05.09.2016.

Подання позовної заяви до суду.

14. ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» та ТОВ «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та внесення змін до договору, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «БУДМОНТАЖ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТ».

15. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017, серед іншого, залучено до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Агротех», ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», ТОВ «Південінвестсервіс», ТОВ «Авенсіс», ПАТ «Футбольний клуб «Чорноморець».

16. Звертаючись із відповідним позовом до суду, позивач вказував, що станом на час вчинення оспорюваного Договору про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 загальна заборгованість Позичальників 1-3 перед Банком складала 607 020 582, 63 грн. Тобто, зобов`язання станом на час розірвання Іпотечного договору не були виконані, а тому у Банку існувало право застави та відповідно майнова вимога до іпотекодавця.

Також позивач наполягав, що, розірвавши договір іпотеки, Банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальників, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Розгляд справи судами.

17. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17, вказаний позов задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного між АТ «ІМЕКСБАНК» та ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне Море», повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, а саме третьої черги туристично-оздоровчого комплексу, що складається з: літ. «А-1» - надбудови, загальною площею 134, 9 кв.м; літ. «А-3» - трьох поверхового корпусу, 1-поверх загальною площею 1 691, 6 кв.м; 2, 3-поверхи загальною площею 2 234, 8 кв.м. Загальна площа третьої черги туристично-оздоровчого комплексу - 4 879, 6 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, будинок 19, які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 30.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5224. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимоги про внесення змін в п. 1.3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 27.05.2014 № 24/14.

18. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що кредитор фактично відмовився від нерухомого майна, а саме: третьої черги туристично-оздоровчого комплексу площею 4 879, 6 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, будинок 19, що передано в іпотеку Банку на забезпечення зобов`язання за Кредитними договорами (укладеними між Банком та позичальниками 1-3), тобто відмовився від власних майнових вимог. Така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Правовим наслідком вказаних встановлених судом обставин стало застосування наслідків недійсності Договору від 29.12.14 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна Відповідача 1, які були зареєстровані згідно Іпотечного договору 30.10.2014 за реєстровим номером №5224.

19. Особа, яка не приймала участі у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» (далі - ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС») звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 у справі № 918/539/17

20. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без змін.

21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що необґрунтованим є твердження скаржника, що Банк здійснив позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289 кв.м на підставі іпотечного договору, укладеного 25.12.2014 між Банком та майновим поручителем ПАТ «Футбольний клуб «Чорноморець», за яким забезпечувались зобов`язання за 41 кредитними договорами, в тому числі ТОВ «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС», TOB «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «БУДМОНТАЖ» та TOB «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТ» (позичальники 1-3). Так, Рівненським апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне Море» встановлювалися обставини реєстрації 16.05.2017 за ПАТ «ІМЕКСБАНК» права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 25.12.2014 між Банком та майновим поручителем ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець». При цьому судом апеляційної інстанції вказано, що «внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ «ТБА «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ» та ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ». Одночасно суд дійшов висновку про не погашення зобов`язань за іншими кредитними договорами, які є дійсними та обов`язковими до виконання.

Крім того, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» врахувала, що встановлені у справах № 916/1525/15-г, № 916/1386/15-г та № 916/1546/15-г обставини при винесенні постанови від 05.06.2018 та ухвал від 04.06.2018 та від 30.07.2018 відповідно не впливають на вирішення питання щодо правомірності укладеного 29.12.2014 між Банком та ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» Договору про розірвання іпотечного договору, посвідченого 30.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5224, та не є істотними для розгляду цієї справи, оскільки не спростовують висновків суду, викладених у рішенні Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 у цій справі.

Такі ж висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.08.2018 у справі № 914/1316/16, в якій розглядалися аналогічні правовідносини.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

22. 11.11.2019 ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 у справі № 918/539/17, в якій наведено прохання скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області за територіальною юрисдикцією.

23. Посилання зроблені на неправильне застосування положень частини дванадцятої статті 30 ГПК України.

Крім того, скаржник стверджує про неправильне застосування п. 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині встановлення ознак нікчемності правочину - договору про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014, оскільки у зв`язку з укладанням 25.12.2014 іпотечного договору між АТ «ІМЕКСБАНК» та ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» зобов`язання позичальників 1-3 забезпечені були іпотекою, що спростовує висновки судів про відмову банку від власних майнових вимог при укладенні договору про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014.

Зазначає скаржник, що у цих правовідносинах належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання права іпотеки банку.

На думку скаржника, суди неправильно застосували положення частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» через припинення зобов`язано позичальників 1-3 за Кредитними договорами 1-3 з огляду на те, що Банк здійснив позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289 кв.м на підставі іпотечного договору, укладеного 25.12.2014 між Банком та майновим поручителем - ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець», за яким забезпечувались зобов`язання за 41 кредитними договорами, в тому числі ТОВ «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС», TOB «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «БУДМОНТАЖ» та TOB «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТ» (позичальники 1-3)

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

24. 16.01.2020 до Верховного Суду від АТ «ІМЕКСБАНК» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення.

25. Зазначено, що справа розглядалася судами за правилами ГПК України в редакції до 15.12.2017, тому жодних порушень статті 30 ГПК України в редакції після 15.12.2017 щодо територіальної юрисдикції не могло мати місця. Також з наведенням відповідних мотивів вказано про помилковість тверджень ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» про неправильне застосування судами положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» та пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В. Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».

26. 04.12.2019 до Верховного Суду надійшли від АТ «ІМЕКСБАНК» заперечення проти відкриття касаційного провадження, які визнано безпідставними, про що описано в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2019.

27. 11.02.2020 до Верховного Суду від АТ «ІМЕКСБАНК» надійшло письмове клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів існування виключної правової проблеми.

У відповідь на це клопотання судова колегія зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд, оцінивши мотиви клопотання АТ «ІМЕКСБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

28. У судовому засіданні 20.02.2020 представник АТ «ІМЕКСБАНК» зауважив на тому, що адвокат Новікова Т.О. представляла інтереси АТ «ФК «Чорноморець» при розгляді в апеляційному суді скарги ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», а тому ініціювання перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 у цій справі від імені ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» (представник також адвокат Новікова Т.О.) є зловживання правом, що повинно мати наслідком відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».

Із цього приводу судова колегія відзначає, що процесуальним законом не заборонено представлення інтересів декількох осіб у справі (за виключенням положення частини другої статті 59 ГПК України - чого не мало місця у цій справі) та такі процесуальні дії не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

29. Крім того, у судовому засіданні 05.03.2020 представник АТ «ІМЕКСБАНК» заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17.

Судова колегія, порадившись на місці, постановила протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання АТ «ІМЕКСБАНК» про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги.

30. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Доводи касаційної скарги про порушення судами положень статті 30 ГПК України (у редакції після 13.12.2017) та необхідність передачі справи на новий розгляд за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області є безпідставними з огляду на таке.

33. Загальновідомий принцип «lex ad praeterian non valet» («закон зворотньої сили немає»), сформульований ще древньоримськими юристами, свідчить що при розгляді судом першої інстанції позову у даній справі застосовувався процесуальний закон - ГПК України - у редакції до 15.12.2017. Так, 31.07.2017 позивачем було подано позов у цій справі, а судом першої інстанції ухвалено рішення 31.10.2017, тобто до набрання 15.12.2017 нової редакції ГПК України.

При цьому, положення статті 16 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не містили такої підстави виключної підсудності справ, яка була встановлена законодавцем після 15.12.2017 у частині дванадцятій статті 30 ГПК України.

Тому з урахуванням чинних на момент вчинення процесуальних дій положень ГПК України - статті 15-17 - позивач правомірно подав позов до Господарського суду Рівненської області, оскільки місцезнаходженням одного з відповідачів (ТОВ «Регіональна торгова компанія «ПІВДЕНЬ-ПЛЮС») є м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А.

34. Як зазначено вище, в оскарженій судових рішеннях суди дійшли висновку, що Банк відмовився від своїх вимог, що випливали з іпотечного договору від 30.10.2014, який забезпечував виконання Кредитних договорів 1-3; договір від 29.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 укладено за один рік до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку, а тому договір від 29.12.2014 є нікчемним в силу закону. Відтак, судами було застосовано наслідки недійсності договору від 29.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», які були зареєстровані згідно Іпотечного договору 30.10.2014 за реєстровим номером № 5224.

35. Судова колегія погоджується з цими висновками з огляду на таке.

36. Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

37. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

38. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

39. Отже, нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

40. Пункт 1 частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає три підстави для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна; 2) банк прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; 3) банк відмовився від власних майнових вимог.

41. Судами встановлено, що договір від 29.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами 1-3, був укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, внаслідок його укладення банк відмовився від своїх вимог, що випливали з вказаних договорів. Тому з огляду на нікчемність в силу закону договору від 29.12.2014 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування наслідків недійсності договору від 29.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», які були зареєстровані згідно Іпотечного договору 30.10.2014 за реєстровим номером № 5224.

42. Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність підстав нікчемності договору від 29.12.2014 у зв`язку з тим, що замість припиненого цим договором забезпечувальних зобов`язань банк прийняв в іпотеку інше майно, отже відсутній передбачений статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такий критерій правомірності рішення уповноваженої особи про визнання правочину нікчемним як факт безоплатної відмови ПАТ «ІМЕКСБАНК» від власних майнових вимог. Такий висновок суперечить викладеній вище нормі закону, відповідно до якої безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У той же час у випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину.

43. Щодо припинення зобов`язань за Кредитними договорами 1-3 внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрації за позивачем права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», то судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують погашення заборгованості за цими кредитними договорами.

44. Є безпідставними і доводи касаційної скарги про необхідність врахування судами правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, оскільки у справі, що переглядається, на відміну від справи № 916/3156/17, предметом позову не було визнання нікчемного договору недійсним.

При цьому хронологічно розгляд цієї справи був таким:

- 31.07.2017 позивачем було подано позов у цій справі;

- 31.10.2017 судом першої інстанції ухвалено рішення у справі;

- 16.01.2018 постановою Рівненського апеляційного господарського суду залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», а рішення суду першої інстанції набрало законної сили;

- 19.06.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17;

- 16.10.2019 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без змін.

Зважаючи на викладене вище, суперечність правозастосування щодо порядку розгляду спорів, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даному випадку.

45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

46. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що всі інші доводи та заперечення учасників справи не спростовують вище зроблених висновків суду касаційної інстанції, а тому до уваги судом не приймаються.

Б. Висновки щодо застосування норми права.

47. Підсумовуючи наведене, з огляду на нікчемність в силу закону (пункт 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») договору від 29.12.2014 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування наслідків недійсності договору від 29.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 30.10.2014 шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», які були зареєстровані згідно Іпотечного договору 30.10.2014 за реєстровим номером № 5224.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

48. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Г. Розподіл судових витрат.

49. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 у справі № 918/539/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді О.О. Банасько

Л.Й. Катеринчук