ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1226/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Курібло В. А. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної установи "Санаторій "Металург"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (судді: Медуниця О. Є., Білецька А. М., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2019 (суддя Харакоз К. С.) у справі
за позовом Приватної установи "Санаторій "Металург"
до Маріупольської міської ради Донецької області
про зобов`язання укласти договір оренди земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватна установа "Санаторій "Металург" звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Маріупольської міської ради про зобов`язання Маріупольської міської ради Донецької області укласти договір оренди земельних ділянок площею 2,1022 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0401); 1,1787 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0402); 0,5623га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0403); 0,3326 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0404), розташованих за адресою: бульвар Приморський, 17 в Приморському районі, м. Маріуполь (далі - спірні земельні ділянки).
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про права власності серії ЯЯЯ № 347909 Приватній установі "Санаторій "Металург" на праві власності належить нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: бульвар Приморський, 17 в Приморському районі, м. Маріуполь. З 2007 по 2017 роки позивач використовував на підставі договору оренди від 19.04.2007 спірні земельні ділянки. З метою укладення договору оренди спірних земельних ділянок позивач звернувся до управління земельних відносин Маріупольської міської ради та одночасно 05.02.2018 направив заяву про поновлення договору оренди. За результатами розгляду звернення позивача про продовження договору оренди Маріупольською міською радою було прийнято рішення № 7/32-2916 від 25.06.2018 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та поновленні строку оренди спірних земельних ділянок. Не погоджуючись із відмовою відповідача укласти договір оренди, позивач звертався до суду з позовом до відповідача про зобов`язання укласти договір оренди. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі № 905/1634/18 відмовлено Приватній установі "Санаторій "Металург" у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивач звернувся за продовженням строку договору оренди від 19.04.2007, зобов`язання за яким припинилися і не можуть бути поновлені. Скаржником також зазначено, що після звернення позивача до відповідача листом № 09 від 02.04.2019 з пропозицією про укладення договорів оренди, відповідачем безпідставно було відмовлено в їх укладенні.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.10.2019, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, у задоволенні позову Приватної установи "Санаторій "Металург" до Маріупольської міської ради про зобов`язання Маріупольської міської ради Донецької області укласти договір оренди земельних ділянок відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення з посиланням на статті 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статтю 16 Закону України "Про оренду землі", мотивовані тим, що орендні правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися. Оскільки позивач є власником нерухомого майна, розташованого на спірних ділянках, він має право отримати земельні ділянки у користування. Необхідною умовою для передачі спірних земельних ділянок в оренду є прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, натомість позивачем не надано доказів звернення до відповідача з дотриманням визначеної законодавством процедури для отримання рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельних ділянок, а тому відсутнє позитивне рішення органу місцевого самоврядування, що виключає можливість передання спірних земельних ділянок в оренду шляхом укладення договору оренди. Крім того, посилаючись на статті 15, 16 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання укласти договір оренди не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Донецької області від 09.10.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, Приватна установа "Санаторій "Металург" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує, що він є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках. Вважає, що ним було дотримано встановлену законом процедуру набуття права користування земельними ділянками, чого не враховано судами. Судами проігноровано, що технічна документація на спірні земельні ділянки була розроблена та затверджена, а тому відповідач відповідно до положень статті 123 Земельного кодексу України зобов`язаний був прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Маріупольська міська рада зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що в проекті договору оренди, який було направлено відповідачем, цільове призначення спірних земельних ділянок зазначено інше, ніж у Державному земельному кадастрі. Наголошує, що направлення позивачем відповідачу проекту договору оренди для підписання не свідчить про дотримання ним законодавчо визначеного порядку отримання земельної ділянки комунальної власності у користування, оскільки у даному випадку норми Господарського кодексу України, які визначають загальний порядок укладення господарських договорів, не застосовується до спірних правовідносин.
4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами
4.1. Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом (до 08.02.2010), розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.2. Судами встановлено, що Приватній установі "Санаторій "Металург" на праві власності належить нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Приморський, буд.17, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 347909, виданим Маріупольською міською радою 12.10.2007, та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16267636 від 12.10.2007, № 18940444 від 23.05.2008.
4.3. Між Приватною установою "Санаторій "Металург" та Маріупольською міською радою 19.04.2007 був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору орендодавець, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 20.02.2007 № 5/9-1376, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки: площею 2,1022 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0401); 1,1787 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0402); 0,5623 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0403); 0,3326 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0404), розташовані на бул. Приморському, 17 у Приморському районі міста Маріуполя.
За умовами пункту 5.1 договору, земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для діяльності санаторно-курортної організації (медична реабілітація та профілактика захворювань).
4.4. За даними Державного земельного кадастру (витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №№ 5035, 5037, 5034, 5036 від 13.08.2019 року) земельні ділянки з кадастровими номерами 1412300000:02:009:0401, 1412300000:02:009:0402, 1412300000:02:009:0403, 1412300000:02:009:0404 належать до земель оздоровчого призначення. Цільове призначення земельних ділянок - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.
4.5. Договір укладено на 10 років до 20.02.2017 року (пункт 3.1 договору).
4.6. Також між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 23.10.2012, предметом якого є оренда земельних ділянок площею 2,9888 га та 2,3785 га, які знаходяться на бул. Приморському, 17 в Приморському районі м. Маріуполя. Вказаний договір укладено на 10 років до 21.08.2022 року (пункт 3.1 цього договору).
4.7. Спору за договором від 23.10.2012 між сторонами не існує.
4.8. Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2017 у справі № 905/2364/17 зобов`язано Приватну установу "Санаторій "Металург" повернути Маріупольській міській раді за актом приймання-передачі земельні ділянки загальною площею 4,1758 га, розташовані за адресою: м. Маріуполь, бул. Приморський, 17, з кадастровими номерами: 1412300000:02:009:0401 площею 2,1022 га, 1412300000:02:009:0402 площею 1,1787 га, 1412300000:02:009:0403 площею 0,5623 га, 1412300000:02:009:0404 площею 0,3326 га.
4.9. В наведеному рішенні суд встановив, що договір оренди землі від 19.04.2007, укладений між Приватною установою "Санаторій "Металург" та Маріупольською міською радою, припинив свою дію із закінченням строку, на який його було укладено; сторонами не укладалася додаткова угода про його поновлення; Приватна установа "Санаторій "Металург", в порушення умов договору оренди та статті 34 Закону України "Про оренду землі", не повернула орендодавцеві земельні ділянки після припинення дії договору оренди.
Вказане рішення суду не оскаржувалося в апеляційному порядку, набрало законної сили та було виконане шляхом підписання 06.09.2018 між Маріупольською міською радою та Приватною установою "Санаторій "Металург" Акту приймання-передачі земельної ділянки.
4.10. Позивач звернувся 05.02.2018 до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, із заявою про отримання "рішення міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки".
4.11. Маріупольською міською радою прийнято 25.06.2018 рішення № 7/32-2916, яким відмовлено Приватній установі "Санаторій "Металург" у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та поновленні строку оренди земельних ділянок (землі оздоровчого призначення) площею 2,1022 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0401), 1,1787 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0402), площею 0,5623га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0403), площею 0,3326 га (кадастровий, номер 1412300000:02:009:0404) для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (медична реабілітація та профілактика захворювань) на бул. Приморському, 17 в Приморському районі міста Маріуполь.
4.12. Позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про зобов`язання укласти типовий договір оренди земельних ділянок: площею 2,1022 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0401), 1,1787 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0402), площею 0,5623 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0403), площею 0,3326 га (кадастровий, номер 1412300000:02:009:0404), розташованих за адресою: бульвар Приморський у Приморському районі м. Маріуполя.
4.13. Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/1634/18 в позові відмовлено.
4.14. В наведеному рішенні суд встановив, що Приватна установа "Санаторій "Металург" фактично звернулася до Маріупольської міської ради не з заявою про укладення договору оренди земельних ділянок (право на оренду яких належить йому за приписами статті 120, абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України), а звернулася за продовженням строку договору оренди від 19.04.2007, зобов`язання за яким (строк дії якого) вже припинені та не можуть бути поновлені, навіть у порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
4.15. У подальшому позивач звернувся до Маріупольської міської ради з проханням розглянути та підписати договори оренди земельних ділянок за адресою: бульвар Приморський, 17, кадастровий номер 1412300000:02:009:0401, кадастровий номер 1412300000:02:009:0402, кадастровий номер 1412300000:02:009:0403, кадастровий, номер 1412300000:02:009:0404. До заяви позивач додав три примірники договору оренди землі для підписання (лист № 09 від 02.04.2019).
4.16. Маріупольська міська рада направила позивачу лист № 26.6.3-28124-09 від 17.05.2019, в якому повідомила про відсутність підстав для підписання договорів оренди земельних ділянок. При цьому, міська рада послалася на рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2916 про відмову в затвердженні технічної документації та поновленні строку оренди земельних ділянок та на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2017 року у справі № 905/2364/17.
4.17. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю для підписання договорів оренди земельних ділянок.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про зобов`язання відповідача укласти з відповідачем договір оренди земельних ділянок на умовах, викладених у заяві про зміну предмета позовних вимог.
5.3. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
5.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно), які кореспондуються зі статтею 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
5.5. Як установлено судами, позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Маріуполь, бул. Приморський, 17. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у позивача виникло право отримати у користування земельну ділянку, яка є необхідною для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, оскільки вказані норми (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України) закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Водночас, судами встановлено, що правовідносини сторін за договором оренди від 19.04.2007 припинилися і це підтверджується рішеннями господарських судів у справах № 905/2364/17 та № 905/1634/18, тому спірні земельні ділянки можуть бути надані позивачу у користування в порядку, визначеному статтями 116, 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди.
5.6. Згідно з частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
5.4. Відтак, у цій справі вирішення питання про надання у користування спірних земельних ділянок, належить до компетенції Маріупольської міської ради.
5.5. Посилаючись на положення частин 1, 2 статті 116, статті 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду у постанові № 32/563 від 04.12.2018 дійшла висновку, що прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів статті 116 і частини 1 статті 124 Земельного кодексу України при вирішенні спору про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 35/390 (провадження № 3-66г10), від якого Велика Палата Верховного Суду не відступила.
5.6. Як установлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача у встановленому законодавством порядку для отримання рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду спірних земельних ділянок.
Отже, відсутність рішення Маріупольської міської ради про передачу позивачеві земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування нерухомого майна земельних ділянок, тобто відсутність волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі спірних земельних ділянок у користування (оренду) позивачу шляхом укладення з ним відповідного договору оренди. В даному випадку, позивач повинен керуватися спеціальними нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", які регулюють порядок надання земельної ділянки у користування із земель комунальної власності.
5.7. При цьому, цивільні права та інтереси суд може захистити шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 14 статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, в разі відмови Маріупольської міської ради у наданні спірних земельних ділянок у користування або ж залишення відповідної заяви без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність до суду.
5.8. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права: 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеним відповідного договору оренди за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу її в користування (оренду).
5.9. Доводи скаржника про дотримання ним установленого порядку укладення договору оренди спірних земельних ділянок та про незаконність рішень відповідача щодо відмови, спростовуються установленими судами обставинами, оскільки направлення відповідачу проекту договору оренди для підписання не свідчить про дотримання позивачем спеціальної процедури набуття права користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності.
5.10. Аргументи скаржника щодо обов`язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки без складення документації із землеустрою не можуть бути взяті до уваги Судом, оскільки у будь-якому разі рішення органу місцевого самоврядування про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для укладення відповідного договору оренди. Водночас відмова органу місцевого самоврядування у задоволенні заяви чи бездіяльність цього органу може бути самостійним предметом оскарження.
5.11. Помилковими є аргументи позивача про те, що рішенням Маріупольської міської ради № 7/36-3186 від 24.10.2018 "Про затвердження переліку адміністративних послуг, які надаються через структурні підрозділи Департаменту адміністративних послуг міської ради" укладення договорів оренди віднесено до адміністративних послуг. Як установлено апеляційним господарським судом, серед переліку адміністративних послуг наявна послуга щодо отримання рішення міської ради про надання земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано у встановленому порядку за міською радою, в оренду, при переході права власності на об`єкти нерухомого майна (пункт 23 вказаного переліку).
5.12. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватної установи "Санаторій "Металург" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2019 у справі № 905/1226/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв