Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.01.2020 року у справі №914/2000/19
Постанова ВСУ від 24.02.2026 року у справі №914/2000/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 914/2000/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019

у справі № 914/2000/19

за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції у Львівській області

2) Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс"

про стягнення збитків завданих державі внаслідок незаконного видобутку надр,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс" про стягнення збитків, завданих державі, внаслідок незаконного видобутку надр на суму 40 320 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2019 позовну заяву залишено без руху та надано заступнику прокурора Львівської області строк для усунення недоліків, а саме вказано на необхідність: обґрунтувати та надати докази неможливості самостійного звернення з таким позовом осіб, яких прокурор визначив позивачами та/або відсутності у цих осіб повноважень для захисту своїх інтересів; подати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; подати документально обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми збитків із покликанням на первинні документи; надати належні докази до матеріалів справи, оформлені відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та в порядку, встановленому чинним законодавством; подати письмове обґрунтування, відповідно до вимог ст. 50 ГПК України, підстав залучення третьої особи, зазначеної у вступній частині позовної заяви, та докази скерування даних обґрунтувань іншим учасникам справи.

На виконання ухвали суду від 01.10.2019 прокурором подані пояснення № 05/0-515 вих -19 від 07.10.2019 про усунення недоліків, в яких він надав обґрунтування підстав представництва прокурора в особі вказаних позивачів, залучення третьої особи, обґрунтування розміру судового збору, пояснення щодо незавірених копій документів і розрахунку суми позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 (суддя Іванчук С. В. ) позовну заяву та додані до неї документи повернуто заступнику прокурора Львівської області на підставі ч. 4 ст.174 ГПК України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що прокурором не виконано всі вимоги, визначені в ухвалі суду від 01.10.2019 про залишення позовної заяви без руху, а саме: 1) не надано обґрунтувань та доказів неможливості самостійного звернення з таким позовом особами, яких прокурор визначив позивачами та/або відсутності у цих осіб повноважень для захисту своїх інтересів, 2) не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; 3) до позовної заяви не подано документально обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми збитків 4) не надано належних доказів до матеріалів справи оформлених відповідно до вимог ст. 91 ГПК України.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (колегія суддів у складі: Скрипчук О. С. - головуючий, Данко Л. С., Мирутенко О. Л. ) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: 1) Державною екологічною інспекцією у Львівській області упродовж 2014-2019 років всупереч вимогам закону не проводилось перевірок ТОВ "Агробудсервіс" в частині охорони надр при здійсненні видобутку піску на території Південно-Тростянецького родовища, нарахування збитків та здійснення реагування заходами цивільно-правового характеру не здійснювалось. Також 21.06.2019 зверталась із запитом до Миколаївської міської ради на який отримала відповідь, що орган місцевого самоврядування протягом 2014-2019 років із позовами до ТОВ "Агробудсервіс" про стягнення збитків, що стосуються незаконного видобутку надр та розірвання договорів оренди землі, не зверталась. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що не звернення позивачів з позовними заявами протягом певного періоду часу саме по собі не свідчить про неналежне виконання відповідними органами своїх функцій із захисту інтересів держави; 2) заступник прокурора надав належні докази на підтвердження обставин звільнення його від сплати судового збору, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в частині стягнення збитків у сумі 16 128 000 грн. ; 3) суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про залишення позову без руху, а в подальшому про повернення позовної заяви, з тих підстав, що прокурор не подав документально обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми збитків не обґрунтував, з чого саме випливає такий висновок, а матеріалами справи не підтверджено посилання суду першої інстанції на відсутність в позові розрахунку ціни позову; 4) враховуючи приписи процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 74, 76 ГПК України, які покладають на кожну сторону спору обов'язок по доведенню своїх вимог та заперечень, та в сукупності з наявними матеріалами справи, апеляційний господарський суд наголосив, що оцінка наявних у справі доказів здійснюється під час розгляду справи по суті з урахуванням усіх обставин справи в сукупності та перевіркою їх належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на помилковість висновків апеляційного суду про наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 31.01.2020 та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 провадження у справі поновлено.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2020 від Заступника прокурора Львівської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків апеляційного суду.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ч. 4 ст. 53 ГПК України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 ГПК України, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів враховує встановлені судами обставини, відповідно до яких зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування, а саме - з Державною екологічною інспекцією у Львівській області, яка повідомила, що упродовж 2014-2019 років всупереч вимогам закону не проводилось перевірок ТОВ "Агробудсервіс" в частині охорони надр при здійсненні видобутку піску на території Південно-Тростянецького родовища, нарахування збитків та здійснення реагування заходами цивільно-правового характеру не здійснювалось, а також з Миколаївською міською радою, до якої прокуратура 21.06.2019 зверталась із запитом і на який отримала відповідь, що орган місцевого самоврядування протягом 2014-2019 років із позовами до ТОВ "Агробудсервіс" про стягнення збитків, що стосуються незаконного видобутку надр та розірвання договорів оренди землі не звертався, тобто компетентні органи були обізнані з фактом наявності порушення прав держави, однак жодних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, не вчинили.

Враховуючи наведене та межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає обґрунтованими суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором у даному випадку, а тому відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача.

Доводи та посилання на постанови Верховного Суду, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 914/2000/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.