ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Ткачук Л. М., Троянчука Д.М. (адвоката),

відповідача - Левадного Р. С.,

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дудник А. О.,

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (судді: Коломис В.В., Саврій В.А., Миханюк М.В.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 (суддя Політика Н.А.) у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни

до Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерства юстиції України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 3) Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року Фізична особа-підприємець Ткачук (Онищук) Людмила Миколаївна (далі - ФОП Ткачук (Онищук) Л. М., позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд, відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача включити нежитлову будівлю "Баня за зоною", загальною площею 167,4 кв.м, що розташована на АДРЕСА_5 перебуває на балансі Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" Міністерства юстиції України, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орган приватизації безпідставно ухиляється від прийняття рішення про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованого позивачем майна - нежитлової будівлі "Баня за зоною", загальною площею 167,4 кв.м, що розташована на АДРЕСА_5.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі №910/6319/19 в позові ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. до Фонду державного майна України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Міністерства юстиції України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення Фонду), 3) Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області, про зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №910/6319/19 апеляційну скаргу ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі №910/6319/19 залишено без змін.

2.3.Судові рішення у справі №910/6319/19 аргументовані тим, що Міністерство юстиції України листом від 29.10.2018 № 43579/19933-26-18/21.1.4 повідомило Регіональне відділення Фонду, що заперечує щодо включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до переліку об`єктів малої приватизації, про що Регіональне відділення Фонду листом від 03.11.2018 № 18-05-04308 повідомило позивача. За наведених обставин суд погодився з посиланнями Фонду про відсутність в останнього підстав для включення будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до переліку об`єктів малої приватизації. Крім того, суди наголосили, що Договором оренди державного майна від 24.02.2010 № 793-2010 передбачено заборону приватизації орендованого майна та передачу його в суборенду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі №910/6319/19 ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019, ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 4, 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Скаржник також наголошує на неповному встановленні судами першої та апеляційної інстанцій обставин, які мають значення для справи, неправильній оцінці доказів у справі, порушенні норм процесуального права.

ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у відповідних правовідносинах, зокрема, в частині пропуску Міністерством юстиції України строку надання відповіді на звернення Регіонального відділення Фонду про надання згоди або вмотивованої відмови на включення об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо віднесення/невіднесення позиції, що висловлюється уповноваженим органом управління щодо використання підпорядкованого йому майна до вмотивованої відмови та щодо права на приватизацію у випадку наявності в Договорі оренди державного майна заборони приватизації державного майна, але за наявності такого права у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна».

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. Зокрема, Регіональне відділення Фонду зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідно до чинного законодавства відсутні чіткі критерії віднесення/невіднесення позиції, що висловлюється уповноваженим органом управління щодо використання підпорядкованого йому майна, до вмотивованої відмови. Також Регіональне відділення Фонду зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій установили, зо Міністерство юстиції України листом №43579/19933-26-18/21.1.4 від 29.10.2018 повідомило Регіональне відділення Фонду про заперечення щодо включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до переліку об`єктів малої приватизації, тому, на думку Регіонального відділення Фонду, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для включення цього об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Державна установа Городищенська виправна колонія № 96 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що відповідно до законодавства України відсутні чіткі критерії віднесення/невіднесення позиції, що висловлюється уповноваженим органом управління щодо використання підпорядкованого йому майна, до вмотивованої відмови. Крім того, на думку Державної установи Городищенська виправна колонія № 96, при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарськими судами правильно враховано, що Договором оренди державного майна №793-2010 від 24.02.2010 передбачено заборону приватизації орендованого майна та передачу його в суборенду.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 24.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області (орендодавець, третя особа-2) та фізичною особою-підприємцем Васкевич Мариною Миколаївною (орендар) був укладений Договір оренди державного майна № 793-2010 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно (далі - майно): нежитлову будівлю "Баня за зоною", загальною площею 167,4 кв.м, розташовану на АДРЕСА_5 , що перебуває на балансі Городищенської виправної колонії №96 Управління департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (далі - балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку і складає за незалежною оцінкою станом на 31.12.2009 - 55 800 грн 00 коп.

4.2. Згідно з пунктами 1.2.-1.3 договору майно передається в оренду для таких цілей: на площі 158,3 кв.м - розміщення лазні загального користування; на площі 9,1 кв.м - розміщення сауни. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання.

4.3. За умовами пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі вказаного майна.

4.4. Згідно з пунктом 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється приватизація орендованого майна та передача його в суборенду.

4.5. Пунктом 2.4 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

4.6. Відповідно до пунктів 5.3, 5.6 договору орендар зобов`язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки, своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, за умови погодження з орендодавцем та балансоутримувачем.

4.7. Згідно з пунктом 6.1 договору орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.

4.8. Цей договір укладено строком на 30 років, що діє з 24.02.2010 до 24.02.2040 (пункт 10.1 договору).

4.9. За актом прийому-передачі нерухомого майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно (далі - майно): будівлю лазні площею 167,4 кв.м, розташовану на АДРЕСА_5, що перебуває на балансі Городищенської виправної колонії № 96 Управління департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області. Вартість об`єкта визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і станом на 31.12.2009 складає 55 800 грн 00 коп.

4.10. У зазначеному акті прийому-передачі нерухомого майна зазначено, що технічний стан майна відображений в акті технічного стану майна, що передається в оренду, затвердженому начальником установи. Характеристика технічного стану майна на момент передачі в оренду також зазначена в звіті про незалежну оцінку.

4.11. Згідно з Довідкою Колонії від 18.02.2010 № 30/16-414 про призначення та використання державного майна протягом всього періоду експлуатації даної споруди, що перебуває на балансі Колонії, з 1996 року будівля не використовувалась установою через необхідність проведення капітального ремонту та нестачу вільних коштів на проведення ремонтних робіт та утримання даної споруди. Останній рік нарахування зносу на дану будівлю - 2008, балансова (залишкова) вартість будівлі зазначена 0 грн.

4.12. 31.08.2009 комісією Колонії - балансоутримувача складено Техніко- економічне обґрунтування доцільності відчуження майна - будівлі бані за зоною (інвентарний №09), що знаходиться на балансі Колонії та розташована за адресою: АДРЕСА_5, в якому зазначено, що об`єкт розташований за межами території, що охороняється; тривалий час не використовується і в даний час знаходиться в незадовільному технічному стані; вартість будівлі менша за вартість витрат на приведення приміщення до стану, при якому можлива його подальша експлуатація. Також вказано, що будівля не має заборони на відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг №24826214) і реалізація запропонованого об`єкта не впливає на цілісність майнового комплексу установи, відчуження майна не обмежує провадження суб`єктом господарювання виробничої та іншої діяльності.

4.13. 25.02.2010 Колонією затверджено Акт технічного стану майна, що передається в оренду, а саме - будівлі "Баня за зоною" (інвентарний № 09), що знаходиться на балансі Колонії, розташована за адресою: АДРЕСА_5, станом на 24.02.2010, в якому зазначено, що будівля знаходиться в незадовільному технічному стані, що перешкоджає використовувати за цільовим призначенням згідно з умовами договору оренди.

4.14. У Висновку про вартість майна та Рецензії на звіт про оцінку майна, на основі яких визначалась орендна плата, зазначено, що на момент огляду оцінювані приміщення не використовуються і перебувають в занедбаному, непридатному до експлуатації стані та потребують проведення капітального ремонту з відновлення експлуатаційної придатності будівлі. Загальний фізичний стан конструктивних елементів будівлі - незадовільний, ремонтний стан - потребує ремонту.

4.14. В Інформації від 11.05.2010 №30/2-1269 про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень будівлі "Баня за зоною", що знаходиться на балансі Колонії, за адресою: АДРЕСА_5 зазначено, що будівля "Баня за зоною" тривалий час установою не використовувалась та не проводились належні заходи для утримання та запобігання руйнуванню даної споруди, внаслідок чого приміщення знаходиться в незадовільному технічному стані та потребує відновного та капітального ремонту. Також зазначено, що для можливості експлуатації даної будівлі необхідне 100% відновлення систем енергопостачання, опалення, водопостачання та каналізації в будівлі, встановлення санітарно-технічних виробів та упорядкування прилеглої прибудинкової території.

4.15. Відповідно до пункту 6.1 договору Регіональне відділення Фонду листом №18-04-01223 від 26.05.2010 погодило кошторис ремонтно-будівельних робіт орендованого майна та надало дозвіл на їх проведення. Згідно із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва вартість ремонтно-будівельних робіт становить 909 408 грн.

4.16. Листами від 23.06.2015 та від 04.12.2016 орендар надавав орендодавцю документацію, а також один екземпляр примірника Звіту аудиторської фірми "НИВА-АУДИТ" від 10.09.2015 про фактично виконані за погодженням орендодавця поліпшення орендованого майна, що були здійснені протягом 2010-2013 років на суму - 443 976 грн 06 коп.

4.17. 13.02.2018 Господарським суду Рівненської області у справі №918/845/17 прийнято рішення про спонукання Регіонального відділення Фонду внести зміни до Договору оренди державного майна №793-2010 від 24.02.2010 шляхом підписання Договору про внесення змін у договір оренди державного майна №793-2010 від 24.02.2010 про заміну сторони, а саме орендаря Фізичну особу-підприємця Павелко Марину Миколаївну замінити на Фізичну особу-підприємця Онищук Людмилу Миколаївну.

4.18. 25.04.2018 на виконання зазначеного рішення суду між Регіональним відділенням Фонду, Фізичною особою-підприємцем Павелко Мариною Миколаївною (дошлюбне прізвище "Васкевич") та Фізичною особою-підприємцем Онищук Людмилою Миколаївною, був укладений договір про внесення змін до Договору оренди державного майна № 793-2010 від 24.02.2010, згідно з яким замінено орендаря за договором оренди державного майна № 793-2010 від 24.02.2010.

Тому з 25.04.2018 до ФОП Ткачук Людмили Миколаївни (дошлюбне прізвище "Онищук") перейшли усі права та обов`язки за договором оренди державного майна №793-2010 від 24.02.2010.

4.19. Згідно з висновком будівельної експертизи від 17.05.2018 з обстеження орендованої будівлі для визначення фактичного здійснення і складу невід`ємних поліпшень та їх контрольних обмірів, проведеної ПП "Рівне-інжиніринг" на замовлення ФОП Ткачук (Онищук) Л. М., експертом шляхом спільного обстеження невід`ємних поліпшень орендованої нежитлової будівлі встановлено: ремонтно-будівельні роботи виконані відповідно до представлених документів, дійсно носять характер невід`ємних поліпшень та виконані відповідно до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил.

4.20. Відповідно до звітів незалежного аудитора аудиторської фірми "Нива-аудит" від 10.09.2015 та 08.06.2018 Онищук Людмилою Миколаївною за рахунок власних коштів було профінансовано витрати з проведення підрядним способом невід`ємних поліпшень зазначеного орендованого майна в період з 01.01.2009 по 01.06.2018 на загальну суму 568 105 грн 28 коп.

4.21. В подальшому, ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. листом від 05.07.2018 звернулась до Регіонального відділення Фонду з проханням внести зміни у договір оренди №793-2010 від 24.02.2010, зокрема в пункт 2.2 договору та зазначити дозвіл приватизації об`єкту шляхом викупу згідно з чинним від 18.01.2018 Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

4.22. У відповідь на зазначений лист Регіональне відділення Фонду листом від 05.10.2018 №18-04-03924 повідомило, що листом від 07.08.2018 за № 07-04-03158 було підготовлено та направлено до Міністерства юстиції України відповідне звернення щодо можливості приватизації орендованого майна шляхом викупу згідно чинного законодавства.

4.23. 15.08.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. звернулась до Регіонального відділення Фонду з листом про включення орендованого майна у перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

4.24. У відповідь на зазначений лист Регіональне відділення Фонду листом № 18-05-03546 від 10.09.2018 повідомило про необхідність оформлення подання заяви про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної та комунальної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації.

4.25. 02.10.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. подала до Регіонального відділення Фонду заяву згідно із зразком, встановленим Порядком.

4.26. Крім того, листом від 31.10.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. звернулася до Регіонального відділення Фонду, в якому зазначила, що законом чітко визначено, що в даному випадку згода від уповноваженого органу управління державним майном на приватизацію вважається наданою згідно з пунктом 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пунктом 6 розділу IV Порядку, оскільки термін отримання відповіді від уповноваженого органу минув.

4.27. Листом №18-06-04290 від 02.11.2018 Регіональне відділення Фонду повідомило про обставини виникнення права на приватизацію об`єктів державної власності шляхом викупу відповідно до статті18 Закону, а також повідомило, що незалежна оцінка об`єкта для приватизації проводиться після включення його до відповідного переліку, про що видається відповідний наказ Фонду.

4.28. Крім того, листом № 18-05-04308 від 05.11.2018 Регіональне відділення Фонду повідомило підприємця про те, що відповідно до розділу IV Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, звернулося листом № 07-05-03893 від 04.10.2018 до уповноваженого органу управління державним майном Міністерства юстиції України про надання згоди на включення зазначеного майна до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Також Регіональне відділення Фонду повідомило, що отримало відповідь від Міністерства юстиції України листом № 43579/19933-26-18/21.1.4 від 29.10.2018 про заперечення щодо включення зазначеного об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

4.30. Як встановлено судами, у листі Міністерства юстиції України №43579/19933-26-18/21.1.4 від 29.10.2018 останнє заперечує щодо включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до переліку об`єктів малої приватизації.

4.31. У зв`язку із відмовою Міністерства юстиції України про включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до переліку об`єктів малої приватизації ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. звернулася до суду з позовом про зобов`язання Фонду державного майна України включити нежитлову будівлю "Баня за зоною", загальною площею 167,4 кв.м, що розташована по АДРЕСА_5 , що перебуває на балансі Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" Міністерства юстиції України, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу, та затвердити цей перелік.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога ФОП Ткачук (Онищук) Л. М. про зобов`язання Фонду державного майна України включити нежитлову будівлю "Баня за зоною", загальною площею 167,4 кв.м, що розташована по АДРЕСА_5 , що перебуває на балансі Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" Міністерства юстиції України, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік.

5.3. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 (далі - Закон). Відповідно до статті 4 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Згідно і частиною 2 статті 4 Закону приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань; майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій; інші об`єкти, визначені Законом.

5.4. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації.

Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

5.5. Згідно із статтею 7 Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством та інші.

5.6. Відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

5.7. Відповідно до частини 7 статті 11 Закону заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

5.8. Частиною 8 статті 11 Закону передбачено, що державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

5.9. Згідно із частиною 9 статті 11 Закону відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі:

коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта;

вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

5.9. Підставами касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі №910/6319/19 є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у відповідних правовідносинах, зокрема, в частині пропуску Міністерством юстиції України строку надання відповіді на звернення Регіонального відділення Фонду про надання згоди або вмотивованої відмови на включення об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо віднесення/невіднесення позиції, що висловлюється уповноваженим органом управління щодо використання підпорядкованого йому майна до вмотивованої відмови та щодо права на приватизацію у випадку наявності в Договорі оренди державного майна заборони приватизації державного майна, але за наявності такого права у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна».

5.10. Розглянувши доводи, наведені у касаційній скарзі, з урахуванням змісту приписів законодавчих актів з питань приватизації державного майна, Верховний Суд зазначає, що питання щодо наслідків відмови уповноваженого органу управління державним майном із пропуском встановленого строку чітко визначені Законом.

Так, відповідно до абзаців 4,5 частини 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

Наведена правова норма є імперативною, абсолютно-визначеною і розширеному тлумаченню не підлягає. Відтак, неодержання органом приватизації дозволу чи відмови у приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, є достатньою підставою вважати, що така згода надана.

5.11. Щодо вимоги законодавства про приватизацію державного майна щодо «вмотивованості» відмови у приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України.

5.12. Верховний Суд також зазначає, що Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» був прийнятий Верховною Радою України 18.01.2018 та 07.03.2018 набув чинності. Відповідно до пункту 1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Згідно з преамбулою Закону, він регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Відповідно до статті 4 цього Закону до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Таким чином, Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» поширюється на всі правовідносини, що виникають у процесі приватизації державного майна, з дня набрання ним чинності, крім випадків, передбачених пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення».

5.13. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанції при вирішенні спору у справі № 910/6319/19 не застосували норм права, передбачених абзацами 4,5 частини 7 статті 11 Закону, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

5.14. Водночас законодавством про приватизацію державного майна визначено особливості приватизації об`єктів державної власності, переданих в оренду (стаття 18 Закону). У зв`язку з цим для правильного вирішення спору у цій справі судам слід установити наявність чи відсутність умов, передбачених статтею 18 Закону щодо приватизації об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду.

5.15. З урахуванням установлених обставин у справі, судам слід установити, чи порушено право позивача, та, у разі встановлення факту такого порушення, визначити, чи саме діями/бездіяльністю відповідача у справі (Фонду державного майна України) допущено таке порушення. При цьому суд повинен з урахуванням предмета і підстав позову з`ясувати правовий статус сторін та інших учасників справи (зокрема, відповідача і третіх осіб) і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

5.16. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин та оцінки доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5.17. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, не дослідивши усіх зібраних у справі доказів, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшли передчасних висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 910/6319/19.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у справі № 910/6319/19.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі № 910/6319/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв