Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2020 року у справі №908/2634/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2634/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю представників:

позивача - Литвин П.В. - адвокат;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Запорізької області

(суддя Азізбекян Т.А.)

від 11.04.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Коваль Л.А., судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.)

від 12.12.2019

у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»

про стягнення 3 044 767,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 03.12.2018 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (надалі - ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», відповідач) про стягнення загальній сумі 3 044 767,68 грн, з яких: основний борг у розмірі 147 917,98 грн; пеня у розмірі 1 660 262,90 грн; 3% річних у розмірі 490 398,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 746 187,82 грн.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 6155/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017 у частині своєчасної оплати за поставлений з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ.

1.3. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що відповідач не може впливати на розрахунки за спожитий газ, оскільки перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. На думку відповідача, державою офіційно визнається неможливість теплопостачальних підприємств забезпечити своєчасні розрахунки з огляду на те, що вони напряму залежать від надходжень від кінцевих споживачів: населення, бюджетних організацій та інших. Визначаючи неможливість розрахунків підприємствами теплопостачання, держава, приймаючи відповідні нормативно - правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами зазнають імперативного впливу держави, а тому відповідач, не маючи реального правового впливу на правовідносини з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не може відповідати за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за договором постачання природного газу № 6155/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017.

1.3.1. Також відповідач просив зменшити пеню на 80 %, оскільки заборгованість у відповідача виникла у зв`язку з тим, що основними споживачами послуг є населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які несвоєчасно сплачують кошти за спожитий газ та недостатньо фінансуються з державного бюджету в сумах відшкодування пільг та субсидій, що призводить до постійного збільшення заборгованості. Тобто неспроможність відповідача вчасно оплачувати за газ, викликана постійною недостатністю обігових коштів. Відповідач стверджує, що стягнення пені призведе до ускладнення фінансового становища підприємства, тому що кошти для її оплати потрібно буде зняти або з бюджету заробітної плати, або з сум, призначених на сплату податків, або з сум, призначених на погашення поточних платежів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2019 у справі № 908/2634/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019, позов задоволено частково. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволено частково, зменшено розмір пені з 1 660 262,90 грн до 1 162 184,03 грн (на 30%). Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 162 184,03 грн, пені, 490 386,83 грн 3% річних, 746 187,82 грн інфляційних втрат та судовий збір. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 498 078,87 грн пені, 12,16 грн 3% річних; припинено провадження у справі щодо стягнення 147 917,98 грн основного боргу; повернуто позивачу з Державного бюджету України 326 288,72 грн судового збору, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог; повернуто позивачу 2 218 ,77 грн судового збору, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат виходив з того, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та невиконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено арифметично правильно, з огляду на що відсутні підстави для відмови в позові в цій частині.

2.3. Відмовляючи в частині стягнення 3% річних в сумі 12, 16 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилково здійснив нарахування 3% річних за день, в який була погашена сума основного боргу.

2.4. Водночас Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що позивач правильно здійснив розрахунок пені згідно з пунктом 8.2 договору, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період прострочення, проте з огляду на наведені відповідачем обставини, частково задовольнив його клопотання про зменшення розміру пені, зменшивши її на 30% до 1 162 184,03 грн.

2.5. Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 30%, врахував такі обставини, як:

- несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості за газ викликана постійною недостатністю обігових коштів, внаслідок затримок в оплаті населенням, бюджетними організаціями та підприємствами, а також компенсацією з бюджету за пільгами та субсидіями перед відповідачем;

- тарифами на теплову енергію витрати на покриття штрафних та фінансових санкцій не передбачені;

- відповідач не є дотаційним підприємством і з бюджетів всіх рівнів фінансування на здійснення своєї господарської діяльності або покриття збитків не отримує;

- надходження від споживачів теплової енергії це єдиний дохід відповідача;

- застосування у повному розмірі пені до відповідача може привести до ускладнення фінансового становища підприємства;

- діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання.

2.6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Запорізької області щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 30% вказавши, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ не було систематичним і відбулось лише у деякі періоди. ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" є основним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянську, основним споживачем послуг є населення (близько 90% від загальної кількості), іншими споживачами є бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства. Позивачем здійснювалася поставка природного газу, що передбачено умовами договору. Докази на підтвердження понесених АТ "НАК "Нафтогаз України" збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентами в матеріалах справи відсутні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 26.12.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 908/2634/18, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у стягненні 498 078,87 грн пені та ухвалити нове рішення про задоволенні позову в цій частині.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 233 Господарського кодексу України, при зменшенні розміру пені не врахували інтереси позивача та не оцінили розмір заподіяних йому збитків. Крім того, заявник стверджує, що ні з матеріалів справи, ні з тексту самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» просить скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Крім того, відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення ним виконані в повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

4.2. За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.6. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

4.7. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

4.8. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка під-лягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

4.9. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за від-сутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

4.10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при зменшенні розміру пені врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також прийняв до уваги наявність заборгованості населення перед відповідачем, недостатність фінансування бюджетних установ на оплату за теплову енергію, заборгованість бюджету з пільг та субсидій. Крім того, суд врахував, що застосування у повному розмірі пені до відповідача може привести до ускладнення фінансового становища підприємства та що діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання.

4.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

4.12. Щодо доводів касаційної скарги стосовно необґрунтованого зменшення розміру пені, то Верховний Суд вважає, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився й апеляційний господарський суд, відповідно до конкретних обставин справи зробив правильний висновок про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах; правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі.

4.13. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, враховуючи, що відповідач повністю оплатив основний борг, а також беручи до уваги, що порушення зобов`язання не завдало позивачеві значних збитків. Верховний Суд не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

4.14. Рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 147 917,98 грн, а також пені - 1 162 184,03 грн, 3% річних - 490 386,83 грн та інфляційних втрат - 746 187,82 грн не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з од-них лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 908/2634/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач