Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.04.2018 року у справі №5009/4233/12
Ухвала КГС ВП від 07.02.2019 року у справі №5009/4233/12
Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №5009/4233/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 5009/4233/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Імір" в особі ліквідатора Сміта Володимира Георгійовича

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ"

ліквідатор Кандаурова Анна Павлівна - особисто

відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - приватний нотаріус Морозова Світлана Володимирівна

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 11.12.2017

у складі колегії суддів: Будко Н.В. (головуючий), Сгара Е.В., Геза Т.Д.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 18.10.2017

у складі судді Кричмаржевського В.А.

за заявою Приватного підприємства "Імір" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сміта Володимира Георгійовича

про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015

в межах справи №5009/4233/12

про банкрутство Приватного підприємства "Імір"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.01.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни повторно звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 у справі №5009/4233/12 в порядку Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017.

2. 14.05.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 19.03.2018, колегією суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017, відкрито касаційне провадження у справі №5009/4233/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017, призначено її розгляд на 03.07.2018 о 10 год. 45 хв.

3. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 203, 215, 216, 236, 575, 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 5 Закону України "Про іпотеку", статей 12, 16 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Провадження у справі №5009/4233/12 про банкрутство Приватного підприємства "Імір" (далі - ПП "Імір", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.11.2012 за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 26.11.2012 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шестопалова О.В.

6. В газеті "Голос України" №235 від 11.12.2012 здійснено публікацію оголошення про визнання боржника ПП "Імір" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

7. Ухвалою місцевого суду від 29.06.2017 припинено повноваження ліквідатора Шестопалова О.В., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сміта В.Г.

8. ПП "Імір" в особі ліквідатора Сміта В.Г. заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" (далі - ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідача-2) про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015, укладеного відповідачами. Заявлені у позовній заяві вимоги стосуються формування ліквідаційної маси банкрута - ПП "Імір" та імовірного впливу на погашення кредиторської заборгованості.

9. 03.10.2017 ухвалою Господарський суд Запорізької області об'єднав в одне провадження позов ПП "Імір" до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015 зі справою №5009/4233/12 про банкрутство ПП "Імір"; ухвалив здійснювати розгляд заявленого позову в межах справи про банкрутство №5009/4233/12.

10. 18.10.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області позов задоволено, визнано за ПП "Імір" право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, визнано недійсним іпотечний договір №3713И/0415 від 17.04.2015, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., стягнено з ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" на користь ПП "Імір" судовий збір в розмірі 14 730, 61 грн., стягнено з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ПП "Імір" судовий збір в розмірі 800 грн.

11. Судом встановлено, що в період з 30.04.2014 по 18.05.2014 відбулись електронні торги у формі аукціону з продажу майна ПП "Імір" - нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. За наслідками проведення аукціону переможцем став ОСОБА_11, який запропонував за об'єкт найвищу ціну - 983 877, 84 грн. Результати проведення аукціону оформлено протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14 від 19.05.2014.

12. Суд встановив, що ліквідатор Шестопалов О.В., посилаючись на ухилення переможця аукціону ОСОБА_11 від підписання договору купівлі-продажу спірного майна та оплати його повної вартості, уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", керуючись статтею 73 Закону про банкрутство, як з особою, яка запропонувала та сплатила найбільш високу ціну у порівнянні з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

13. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2015, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015, договір купівлі-продажу від 12.08.2014 нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, укладений ПП "Імір" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", визнано недійсним, ліквідатора ПП "Імір" зобов'язано надіслати ОСОБА_11, як переможцю торгів згідно з протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14 від 19.05.2014, пропозицію щодо укладання договору купівлі-продажу разом з проектом договору купівлі-продажу та реквізитами для оплати вартості цього майна.

14. Суд встановив, що відповідно до Інформаційної довідки з Держаних реєстрів речових прав на рухоме та нерухоме майно, Реєстру прав власності на рухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ". Зазначене приміщення після визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2014 недійсним позивачу не повернено та не перебуває у його володінні та користуванні, а договір купівлі-продажу з ОСОБА_11 не укладався.

15. Судом встановлено, що 17.04.2015 ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір №3713И/0415, за яким ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" передало Банку в іпотеку нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення повернення кредиту за договором про невідновлювану кредитну лінію №1500-14 від 08.04.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

16. Суд зазначив, що на момент укладання спірного іпотечного договору предмет іпотеки не перебував у власності ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", а тому укладений за відсутності у ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" права розпорядженням предметом іпотеки - спірним майном.

17. Судом встановлено, що не відповідають дійсним обставинам та суперечать встановленим фактам умови, які сторонами іпотечного договору погоджені в розділі 6 договору, зокрема, предмет іпотеки належить йому на праві власності, на момент укладання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив іпотекодержателя тощо.

18. Суд дійшов висновку, що оскаржуваний іпотечний договір є таким, що суперечить приписам чинного законодавства, укладений з порушенням вимог статей 5 Закону України "Про іпотеку", статті 583 ЦК України та підлягає визнанню недійсним згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 1 статті 215 ЦК України.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

19. ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ліквідатора ПП "Імір". Скаржник посилався на те, що відповідачем-1 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а також, на думку скаржника, заявлена позовна вимога про визнання спірного іпотечного договору недійсним, не підсудна до розгляду у справі №5009/4233/12 про банкрутство ПП "Імір", оскільки щодо ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" порушено справу про банкрутство і зазначений спір є вимогою до боржника, яка має слухатись в межах провадження про його банкрутство.

20. 11.12.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 у справі №5009/4233/12 залишено без змін.

20.1. Апеляційний суд погодився з висновком про те, що право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, належить ПП "Імір", оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 договір купівлі-продажу зазначеного майна від 12.08.2014 визнано недійсним. З огляду на таке, на момент укладання спірного іпотечного договору предмет іпотеки не перебував у власності ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", тому даний договір укладений за відсутності у ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" права розпорядження предметом іпотеки - спірним майном.

20.2. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору, оскільки він суперечить приписам чинного законодавства, укладений з порушенням вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку", статті 583 ЦК України.

20.3. Апеляційний суд спростував доводи скаржника про непідсудність заявленого позову до розгляду у провадженні у справі про банкрутство ПП "Імір" №5009/4233/12, оскільки предметом судового розгляду щодо заявленого позову є спір проповернення майна до ліквідаційної маси, відчуженого на підставі недійсного договору купівлі-продажу в процесі ліквідаційної процедури, який стосується питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ПП "Імір", тому він безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ПП "Імір".

20.4. На доводи скаржника щодо неналежного способу захисту обраного позивачем, апеляційний суд зазначив, що при розгляді справи по суті та прийнятті рішення від 06.04.2015 у справі №5009/4233/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу не вирішувалось питання про застосування наслідків визнання недійсним договору, передбачених частиною 1 статті 216 ЦК України, при цьому, заявник або інша зацікавлена особа не позбавлені права звернутись до господарського суду з самостійною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину шляхом подання відповідного позову, що узгоджується з положеннями пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", яким визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Суд зазначив, що подання позову до ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", яке є стороною за договором купівлі-продажу, визнаного недійсним в судовому порядку, є належним способом захисту порушеного права ПП "Імір".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідача-1)

21. Скаржник доводив, що судами порушено норми процесуального права, зокрема статтю 15 ГПК України в редакції до 15.12.2017, а саме позовна вимога ліквідатора ПП "Імір" Сміта В.Г. про визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" не підсудна розгляду у Господарському суді Запорізької області, оскільки відповідачі знаходяться в місті Києві, отже дана позовна вимога підсудна Господарському суду міста Києва.

22. Скаржник зазначав, що посилання апеляційного суду на частину 4 статті 10 Закону про банкрутство, якою визначено, що суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених з боржником, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваний іпотечний договір укладено між ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а не з боржником - ПП "Імір", тому підлягає розгляду в загальному порядку за місцезнаходженням відповідачів.

23. Скаржник доводив, що судами не дана оцінка обставинам, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

24. Скаржник аргументував, що задовольняючи позовну вимогу ліквідатора ПП "Імір", судами не дана оцінка протоколу зборів кредиторів ПП "Імір" від 01.08.2014, в якому відповідно до статті 73 Закону про банкрутство комітетом кредиторів було вирішено питання щодо укладання договору купівлі-продажу майна з другим учасником торгів - ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", який не скасовано в судовому порядку, та комітетом кредиторів не було прийнято іншого рішення щодо продажу майна. Зазначене свідчить про зобов'язання ліквідатора Сміта В.Г. вчинити всі необхідні дії для укладення договору купівлі-продажу майна з ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", враховуючи сплату на рахунок ПП "Імір" суми за придбання нерухомого майна в розмірі 928 707 грн.

Доводи інших учасників справи

25. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Цивільний кодекс України

Пункт 1 частини 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 15 - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 2 статті 16 - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках..

Частини 1, 4 статті 182 - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 зазначеної статті).

Частина 1 статті 202 - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 236 - правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стаття 572 - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частина 1 статті 575 - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частина 1 статті 577 - якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Частина 2 статті 583 - заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Частини 4-5 статті 656 - до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

27. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Стаття 50. Особливості укладення договору на аукціоні

Частина 1 - продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Частина 4 - укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Стаття 67. Особливості проведення аукціону в електронній формі (електронні торги)

Частина 1 - аукціон може проводитися на веб-сайті організатора (електронні торги). Переможцем електронних торгів є особа, що запропонувала найвищу ціну протягом часу проведення електронних торгів. Електронні торги тривають не менше 15 діб.

Частина 7 - негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без визначення переможця протокол про проведення аукціону надсилається в електронній формі переможцю та замовнику. У разі продажу нерухомого майна протокол у паперовій формі в той же день надсилається (вручається) переможцю та замовнику.

Стаття 71. Порядок сплати ціни

Частина 3 - протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний лот.

Частина 4 - переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Частина 5 - строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів, за умови сплати переможцем торгів не менш як 50 відсотків ціни продажу майна.

Стаття 73. Наслідки невиконання обов'язку із сплати ціни майна

1. У разі відмови або ухилення переможця торгів від підписання договору купівлі-продажу майна протягом п'яти днів з дня отримання цього договору гарантійний внесок йому не повертається і замовник аукціону має право запропонувати укласти договір купівлі-продажу майна учасникові торгів, яким запропонована найбільш висока ціна порівняно з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

2. Якщо договір купівлі-продажу майна не був укладений, замовник аукціону приймає рішення про проведення повторних торгів і про встановлення нової початкової ціни продажу майна.

28. Закон України "Про іпотеку"

Стаття 1 - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

29. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції, чинній до 15.12.2017

Частина 1 статті 2 - господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частина 2 статті 4-1 - господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 7 частини 1 статті 12 - господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частини 1, 3 статті 15 - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Частина 9 статті 16 - справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 182, 203, 215, 216, 236, 392, 583 ЦК України, статей 1, 5 Закону України "Про іпотеку", статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, статей 12, 16 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017.

А.2. Юридична оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Юридичний аналіз положень Цивільного кодексу України (частини 4-5 статті 656) та законодавства про банкрутство (статей 50, 67, 71, 73 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") дозволяє зробити висновок про те, що договір купівлі-продажу майна з аукціону в процедурі банкрутства є одним з різновидів договорів купівлі-продажу, які регулюються нормами законодавства про банкрутство, як такими, що є спеціальні по відношенню до загальних норм цивільного законодавства. Зазначені норми визначають особливості проведення публічних торгів, зокрема електронних, момент завершення торгів та момент укладення договору, порядок визначення переможця торгів, момент переходу права власності та процедуру укладення з переможцем договору купівлі-продажу. Договір про продаж майна з публічних торгів (як акт волевиявлення сторін та правочин) вважається укладеним в момент, коли організатором торгів оголошено переможця, який запропонував найвищу ціну. Протокол про проведення аукціону є документом, який підтверджує укладення договору купівлі-продажу на аукціоні, однак, не є договором сам по собі. Зазначений висновок підтверджується обов'язком переможця негайно після його оголошення переможцем сплатити ціну (або її частину) згідно з частиною 6 статті 64 Закону про банкрутство.

Договір купівлі-продажу майна з аукціону є укладеним з моменту визначення організатором аукціону його переможця. Водночас, відповідно до частини 1 статті 334 ЦК України, право власності переходить до покупця з моменту передання майна. Майно передається покупцю лише після повної сплати ним ціни (частина 1 статті 74, частина 3 статті 75 Закону про банкрутство).

Також, законодавцем передбачено спеціальні наслідки відмови або ухиляння переможця торгів від підписання договору купівлі-продажу протягом 5 днів з дня отримання цього договору: гарантійний внесок йому не повертається, а замовник аукціону має право запропонувати укласти договір купівлі-продажу майна учасникові торгів, який запропонував найбільш високу ціну, порівняно з ціною майна запропонованою іншими учасниками, за винятком переможця торгів (частина 1 статті 73 Закону про банкрутство). Тільки за наслідком відмови другого учасника аукціону від укладення договору купівлі-продажу майна, замовник аукціону може прийняти рішення про проведення повторних торгів і про встановлення нової початкової ціни продажу(частина 2 статті 73 Закону про банкрутство).

Отже, за наявності згоди учасника торгів, який запропонував найбільш високу ціну, порівняно з ціною майна, запропонованого особою, яка визнавалась переможцем, однак, відмовилась від підписання договору купівлі-продажу та оплати запропонованої ним ціни, такий учасник є добросовісним набувачем майна боржника з аукціону та відсутні правові підстави для проведення повторних торгів і встановлення нової початкової ціни продажу майна. Також, відсутні правові підстави для відмови у складенні акта про передання права власності на нерухоме майно чи у витребуванні майна до ліквідаційної маси первісного власника, оскільки аукціон слід вважати таким, що відбувся.

32. Як вбачається з матеріалів справи, Постановою ВГСУ від 19.11.2015 залишено в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2014 нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ"; зобов'язано ліквідатора ПП "Імір" Шестопалова О.В. надіслати ОСОБА_11, як переможцю торгів, згідно з протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14-1 від 19.05.2014 пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу разом з проектом договору купівлі-продажу та реквізитами для оплати вартості цього майна. Також, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2014 відмовлено у визнанні недійсними проведених 30.04.2014-18.05.2014 електронних торгів (том 1, а.с. 25-зворот матеріалів провадження за позовною заявою про визнання за ПП "Імір" права власності та визнання недійсним іпотечного договору в межах провадження у справі про банкрутство №5009/4233/12).

Приймаючи таку постанову касаційний суд зазначив про те, що "матеріали справи не містять доказів відмови або ухилення ОСОБА_11 від підписання договору купівлі-продажу майна, у зв'язку з цим відсутнє рішення про проведення повторних торгів і про встановлення нової початкової ціни продажу майна. Крім того, гарантійний внесок ОСОБА_11 повернено, тоді як в разі відмови переможця торгів від підписання договору купівлі-продажу майна протягом 5 днів з дня отримання цього договору гарантійний внесок йому не повертається і замовник має право запропонувати укласти договір купівлі-продажу майна іншому учасникові торгів" (том 1, а.с. 27-зворот матеріалів провадження за позовною заявою про визнання за ПП "Імір" права власності та визнання недійсним іпотечного договору в межах провадження у справі про банкрутство №5009/4233/12).

33. Отже, за наслідком прийняття попередніх рішень судів по предмету спірного аукціону, які мають преюдиційне значення у даній справі, слідують такі висновки: процедура проведення аукціону під час розгляду спору про визнання недійсним правочину з продажу майна з аукціону 30.04.2014-18.05.2014 у формі електронних торгів недійсною не визнавалась (ухвала від 18.07.2014); договір купівлі-продажу від 12.08.2014 нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" визнано недійсним; зобов'язано ліквідатора ПП "Імір" Шестопалова О.В. надіслати ОСОБА_11, як переможцю торгів, згідно з протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14-1 від 19.05.2014 пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу разом з проектом договору купівлі-продажу та реквізитами для оплати вартості цього майна (ухвала від 06.04.2015).

Відтак, незаконними визнані дії ліквідатора Шестопалова О.В. з оформлення пропозиції про укладення договору купівлі-продажу ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", внаслідок чого його зобов'язано виконати вимоги закону щодо належного повідомлення ОСОБА_11 про пропозицію укладення договору, як переможцем торгів за наслідком проведеного електронного аукціону 30.04.2014-18.05.2014.

34. Вирішуючи спір про визнання права власності на спірне приміщення за позивачем (боржником, чиє майно продавалося з публічних торгів), суди не перевірили виконання ліквідатором ухвали суду від 06.04.2015 про надіслання ОСОБА_11 пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу за наслідком проведених електронних торгів, його погодження чи відмови від укладення такого договору та правових підстав можливого набуття права власності за наслідком такого аукціону, процедура проведення електронних торгів якого не визнавалась недійсною, за відповідачем ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", як учасником, що запропонував найвищу ціну в порівнянні з переможцем, у випадку відмови ОСОБА_11 упродовж 5 днів укласти договір купівлі-продажу в порядку статті 73 Закону про банкрутство після надіслання йому в належному порядку пропозиції щодо укладення договору.

35. Відтак, висновки судів про завершення електронного аукціону 30.04.2014-18.05.2014 без визначення його переможця та, як наслідок, визнання права власності на спірне майно за позивачем, як його первісним власником, не можна вважати законними та обґрунтованими.

36. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновками судів про обрання ліквідатором позивача належного способу захисту своїх прав та інтересів шляхом визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між набувачем майна (ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ") та третьою особою - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" №3713И/0415 від 17.04.2015, оскільки у випадку визнання недійсним первісного договору з відчуження майна 12.08.2014 згідно з ухвалою 06.04.2015, позивач вправі захистити свої майнові права в порядку статті 388 ЦК України в межах провадження у справі про банкрутство.

А вимоги позивача (боржника) до третіх осіб, які не є учасниками справи про банкрутство, про визнання недійсним укладеного такими особами договору іпотеки не охоплюються предметом спору згідно з частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство, як такі, що є "концентрацією в межах провадження у справі про банкрутство всіх майнових спорів боржника", оскільки такі вимоги є немайновими та стосуються юридично значимих дій третіх осіб, а не боржника.

З огляду на таке, правові висновки Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 про те, що правочини або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростованими господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство за заявою ліквідатора не можуть застосовуватися ув даній справі, оскільки за участі боржника такий правочин (договір іпотеки) не укладався. Відтак, боржник у справі про банкрутство №5009/4233/12 в особі його ліквідатора не позбавлений можливості звернутися з вимогою про визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного між третіми особами, якщо він порушує його майнові права та інтереси, поза межами провадження у справі про банкрутство №5009/4233/12, в загальному позовному провадженні.

37. Разом з тим, враховуючи, що постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №910/5373/17 визнано ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" банкрутом та відкритого ліквідаційну процедуру щодо нього, а сторонами спірного іпотечного договору є ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", судами не враховано виключну підсудність спору про визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 12 та частини 9 статті 16 ГПК України в редакції до 15.12.2017 Господарському суду міста Києва в межах провадження у справі №910/5373/17.

38. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

39. Статтею 4-1 ГПК України в редакції до 15.12.2017 передбачено дві форми судового процесу - позовне провадження, яке передбачає розгляд справ судом на засадах змагальності, та провадження у справі про банкрутство, що здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Статтею 12 ГПК України в редакції до 15.12.2017 розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, віднесено до підвідомчості господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 16 ГПК України (в зазначеній редакції) справи у майнових спорах до боржника віднесено до виключної компетенції господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки результат розгляду вимог майнового характеру до відповідача-боржника може мати наслідком зменшення його активів, збільшення кредиторської заборгованості та зачіпати права та інтереси кредиторів боржника, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру.

40. Судами встановлено, що предметом позову ліквідатора ПП "Імір" Сміта В.Г. є визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015, укладеного між ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та визнання права власності на нежитлове приміщення.

Відхиляючи доводи скаржника про непідсудність розгляду спору в межах справи про банкрутство ПП "Імір", суди зазначали, що це спір щодо повернення майна до ліквідаційної маси, відчуженого на підставі недійсного договору купівлі-продажу в процесі ліквідаційної процедури, який стосується питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ПП "Імір", тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у даній справі.

41. Суд зауважує, що відповідно до Інформаційної довідки з Держаних реєстрів речових прав на рухоме та нерухоме майно, Реєстру прав власності на рухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ". Зазначене приміщення після визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2014 недійсним позивачу не повернено та не перебуває у його володінні та користуванні. Отже, не повернувши собі приміщення у власність позивач не може довести порушення своїх прав власника укладенням іпотечного договору особою, яка володіє спірним приміщенням.

42. З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України вбачається таке.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

43. В пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" Суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

44. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

45. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 18.10.2017 та постанови апеляційного суду від 11.12.2017 у справі №5009/4233/12 з переданням справи на новий розгляд, оскільки судами не в повній мірі досліджено виконання попередніх судових рішень, дотримання процедури визначення переможця електронного аукціону, що унеможливило прийняття законного рішення про порушення прав позивача, як власника майна, та допущено процесуальну помилку в розгляді у даному провадженні частини позовних вимог, які належать до виключного провадження у справі про банкрутство Господарського суду міста Києва №910/5373/17.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

46. Суд частково погоджується з доводами скаржника відповідно до пунктів 21-24 мотивувальної частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 31-45 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни, скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 у справі №5009/4233/12 з переданням позовної заяви Приватного підприємства "Імір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду в зазначеній частині.

49. При новому розгляді справи судам належить врахувати наведене, дослідити обставини визначення в належному порядку переможця електронних торгів, правові підстави визнання за позивачем права власності на спірне майно за відсутності рішень судів про визнання недійсним протоколу про проведення електронних торгів 30.04.2014-18.05.2014, дійти висновку про законність розгляду в межах даного провадження позовних вимог Приватного підприємства "Імір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015, з огляду на здійснення провадження у справі №910/5373/17 про банкрутство сторони договору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" Господарським судом міста Києва.

В. Судові витрати

50. У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням рішень судів попередніх інстанцій, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду по суті спору не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" в особі ліквідатора Кандаурової Анни Павлівни задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 у справі №5009/4233/12 скасувати. Позовну заяву Приватного підприємства "Імір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк