Історія справи

Постанова КГС ВП від 02.10.2025 року у справі №910/1986/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1986/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Тимошенко С.С.

Відповідача -1: не з`явився

Відповідач- 2: Бончева О.С.

Відповідач -3: Скора Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025

(головуючий - Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025

(суддя - Грєхова О.А.)

у справі №910/1986/25

за позовом Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ?"Енергія Новояворівськ?;

2) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Нафтогаз Тепло?

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1 Акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування ?Зоря? - ?Машпроект? звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ?Енергія - Новояворівськ? (далі - ТОВ ?Енергія - Новояворівськ?, відповідач -1 ), Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - агентство, відповідач -2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Нафтогаз Тепло? (далі - ТОВ ?Нафтогаз Тепло?, відповідач -3) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 6 097 669,29 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем -1 було укладено договір про закупівлю №957 від 10.05.2018, проте, відповідач -1 всупереч умов п. 3.4.3 означеного договору не оплатив кошти за виконані роботи (платіж № 2 у розмірі 5 967 360 грн), внаслідок чого за ним виникла заборгованість. Разом з тим, позивач вказує на те, що листом №30/9/6.1-33-18/6 від 05.11.2018 відповідач-2 повідомив, що активи відповідача -1 передані йому в управління на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва. 19.11.2019 між відповідачем - 2 та відповдіачем-3 укладено договір управління майном відповідача -1. У зв`язку з цим позивач вважає, що у відповідачів виник солідарний обов`язок по сплаті боргу на підставі ст. 196 Господарського кодексу України, ст. ст. 541 543 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ науково-виробниче підприємство ?Енергія - Новояворівськ? на користь позивача заборгованість в сумі 5 967 360,70 грн, 32 223,74 грн пені, 26 477,23 грн 3% річних та 71 608,32 грн інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог щодо інших відповідачів відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що зобов`язання відповідача-1 перед позивачем за договором №957 від 10.05.2018 не поширюються на відповідачів -2, 3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно солідарного стягнення заборгованості за договором з Відповідача - 2 та Відповідача - 3 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути солідарно з ТОВ Науково- виробниче підприємство "Енергія - Новояворівськ", Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь АТ "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" заборгованість за договором про закупівлю № 957 від 10.05.2018 року на загальну суму 6 097 669, 29 грн, яка складається з: · заборгованості з оплати вартості виконаних робіт у розмірі 5 967 360,00 грн; · пені за порушення строків оплати виконаних робіт у розмірі 32 223,74 грн; · 3% річних у розмірі 26 477,23 грн; · інфляційні втрати у розмірі 71 608,32 грн.

6. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 05.08.2020 у справі № 910/7520/19, згідно якого, будь - які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя. Скаржник просить викласти інший висновок, яким передбачити можливість застосування солідарної відповідальності АРМА і призначеного ним управителя у правовідносинах, що викладені вище, а також можливість стягнення заборгованості у солідарному порядку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідачі - 2, 3 у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість прийнятих судових рішень у справі, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.05.2018 між АТ ?Науково-виробничий комплекс газотурбобудування ?Зоря?" - ?Машпроект? (підрядник) та ТОВ науково-виробниче підприємство ?Енергія-Новояворівськ? (замовник) укладено договір про закупівлю №957, за умовами якого замовник зобов`язується передати для проведення капітального ремонту газотурбінний двигун ДЖ59ЛЗ зав. Д1Ж152009 (далі - ГТД) і провести оплату ремонту. Підрядник, в свою чергу, зобов`язується виконати ремонт ГТД і передати його замовнику (п. 1.2 договору).

9. Відповідно до п. 2.1 договору термін виконання ремонту - протягом 6 місяців з дати поступлення ГТД в ремонт на підприємство підрядника і виконання замовником умов, викладених в п. 3.4.1. і п. 3.4.2. Датою поступлення ГТД в ремонт є дата акту здачі-приймання ГТД в ремонт.

10. Згідно з п. 2.3 договору за 14 календарних днів до приймання відремонтованого ГТД підрядник письмово повідомляє замовника про дату проведення приймання ГТД. У випадку неприбуття представника замовника прийом ГТД здійснюється ВТК підрядника самостійно, ремонт і прийом вважаються виконаними якісно в повному обсязі, ГТД вважаються прийнятими.

11. Відповідно до п. 3.1 договору вартість ремонту ГТД на дату підписання договору складає 2 368 9440,00 грн, в тому числі ПДВ 3 978 240,00 грн, при курсі НБУ гривні до долара США на 26.04.2018=26,270545 за один долар США.

12. За умовами п. 3.4 договору замовник здійснює розрахунок за ремонт двигуна шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний в розділі 11 договору, в наступному порядку:

- авансовий платіж за ремонт ГТД в розмірі 11 934 720,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 989 120,00 грн повинен бути здійснений замовником протягом 30 календарних днів після підписання договору;

- платіж №1 за ремонт ГТД в розмірі 5 967 360,00 грн в т.ч. ПДВ 994 560,00 грн, повинен бути здійснений замовником до відвантаження ГТД протягом 10 календарних днів після отримання замовником факсимільного повідомлення про готовність ГТД до відвантаження;

- платіж №2 за ремонт ГТД в розмірі 5 967 360,00 грн, в т.ч. ПДВ 994 560,00 грн повинен бути здійснений замовником протягом 30 календарних днів після відвантаження ГТД з підприємства підрядника.

13. Згідно з п. 3.5 договору після проведення платежу №1 за ремонт ГТД перед передачею його замовнику сторони оформляють двосторонній "Акт прийому-передачі виконаних робіт". Замовник протягом 3-х робочих днів після отримання від підрядника "Акту прийому-передачі виконаних робіт" оформляє його і направляє 1 примірник оригіналу підряднику.

14. Відповідно до п. п. 3.9 та 3.10 договору підрядник передає відремонтований ГТД замовнику на підприємстві підрядника. Після проведення ремонту доставка ГТД виконується автотранспортом замовника за рахунок замовника.

15. На виконання умов договору позивач прийняв від відповідача-1 в ремонт ГТД ДЖ59ЛЗ зав. №Д1Ж152009, що підтверджується актом здачі-приймання від 10.05.2018.

16. 25.11.2024 між АТ "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" та ТОВ "Нафтогаз Тепло" підписано акт приймання-передачі двигуна, згідно якого позивач передав, а відповідач - 3 прийняв ГТД після виконання капітального ремонту за договором №957 від 10.05.2018.

17. Відтак, в силу положень п. 3.4.3 договору, відповідач -1 мав здійснити оплату виконаних за договором робіт до 25.12.2024.

18. У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором, 03.01.2025 позивач направив на адресу відповідача -1 претензію №10-27 від 03.01.2025 щодо виконання зобов`язань за договором про закупівлю №957 від 10.05.2018 в частині здійснення розрахунку за виконані роботи у розмірі 5 967 360,00 грн, яка залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

19. Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів 5 967 360,00 грн заборгованості за договором, а також пеню у розмірі 32 223,74 грн, 3% річних у розмірі 26 477,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 71 608,32 грн.

20. Крім того судами встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2018 у кримінальному провадженні №22016000000000243 накладено арешт на єдиний майновий комплекс ТОВ науково-виробниче підприємство ?Енергія-Новояворівськ? шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном (згідно переліку). Передано агентству в управління, в порядку визначеному чинним законодавством України, майно, що належить ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ", як єдиний майновий комплекс.

21. 05.11.2018 агентство, листом №30/9/6.1-33-18/6, повідомило позивача про те, що активи відповідача-1 передані йому в управління на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2018. При цьому, агентство вказало на неможливість ефективної експлуатації ?Новояворівської ТЕЦ? без повернення двигуна переданого на ремонт позивачу та просило невідкладно повернути це обладнання з оплатою його ремонту наприкінці опалювального сезону за рахунок коштів, що будуть накопичені від управління активами.

22. 19.11.2019 між агентством (АРМА, установник управління) та ТОВ "Нафтогаз Тепло" укладено договір про управління майном (активами), що належить ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ", як єдиний майновий комплекс, у відповідності до п. 1.1 якого установник управління передав управителеві на строк визначений п. 1.2 розділу 1 цього договору майно належне ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" в управління, а управитель прийняв в управління активи та зобов`язався за плату здійснювати від свого імені управління активами.

23. Скаржник стверджує, що оскільки активи відповідача-1 передані відповідачем -2 відповідачу -3 в управління, відповідно до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та підписаного відповідачем -3 акту приймання-передачі двигуна з ремонту, відповідачі - 2, 3 прийняли на себе зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з ремонтом двигуна за договором №957, а відтак мають нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями відповідача -1.

Позиція Верховного Суду

24. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, та представників позивача та відповідачів - 2, 3, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

26. Як вбачається з доводів касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про солідарне стягнення, на підставі ст.ст. 541 543 Цивільного кодексу України, з відповідачів - 2, 3 заборгованості за договором від 10.05.2018 про закупівлю послуг з ремонту газотурбінного двигуна, за яким позивач є підрядником, а відповідач - 1 замовником послуг ремонту.

27. У статті 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

28. Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

29 Законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

30. Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

31. Судами встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2018 у кримінальному провадженні №22016000000000243 накладено арешт на єдиний майновий комплекс ТОВ науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном (згідно переліку).

32. Крім того судами встановлено, що:

- 05.11.2018 АРМА листом №30/9/6.1-33-18/6 повідомило позивача про те, що активи відповідача-1 передані йому в управління на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2018. При цьому АРМА вказало на неможливість ефективної експлуатації "Новояворівської ТЕЦ" без повернення двигуна переданого на ремонт позивачу та просило невідкладно повернути це обладнання з оплатою його ремонту наприкінці опалювального сезону за рахунок коштів, що будуть накопичені від управління активами;

- 19.11.2019 між АРМА ( установник управління) та ТОВ "Нафтогаз Тепло" укладено договір про управління ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ", як єдиний майновий комплекс, у відповідності до п. 1.1 якого установник управління передав управителеві на строк визначений п. 1.2 розділу 1 цього договору майно належне ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" в управління, а управитель прийняв в управління активи та зобов`язався за плату здійснювати від свого імені управління активами;

- 25.11.2024 між АТ "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" та ТОВ "Нафтогаз Тепло" підписано акт приймання-передачі двигуна, згідно якого позивач передав, а відповідач - 3 прийняв ГТД після виконання капітального ремонту за договором №957 від 10.05.2018.

33. Судами встановлено, що зважаючи на вищезазначені обставини позивач стверджує, що оскільки активи відповідача-1 передані відповідачем - 2 відповідачу - 3 в управління відповідно до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та підписаного відповдіачем-3 акту приймання-передачі двигуна з ремонту, відповідачі - 2, 3 прийняли на себе зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з ремонтом двигуна за договором № 957, а відтак мають нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями відповідача-1.

34. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.05.2025 у справі № 903/421/24, в якій об`єднана палата, зокрема, з`ясовувала правову природу управління арештованими активами, яке здійснюється відповідно до частини одинадцятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та положень Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» №772-VIII (далі - Закон України №772-VIII), об`єднана палата зазначила, що:

"- 8.38. У частині першій статті 19 Закону України №772-VIII зазначено, що АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами..

- 8.39.2. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених Законом України №772-VIII.

8.39.3. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління…;

- 8.42. Об`єднана палата висновує, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна);

- 8.43. Отже, власник активу зберігає право власності навіть у випадку передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності - воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Це узгоджується зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, які гарантують непорушність права власності та передбачають, що позбавлення цього права можливе лише за законом, в інтересах суспільства та з дотриманням принципу пропорційності ".

35. З урахуванням зазначено касаційний суд вважає правильними висновки апеляційного суду, що майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, щодо якого застосовано спеціальний порядок зберігання, передається в управління АРМА в правовому режимі речового доказу. Водночас, враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов`язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов`язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

36. Таким чином, суди зробили обґрунтований висновок про те, що будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя, а тому, зобов`язання відповідача -1 перед позивачем за договором №957 від 10.05.2018 не поширюються на АРМА та ТОВ "Нафтогаз Тепло" (як управителя майном). Отже, суди частково задовольнили позов та стягнули заборгованість тільки з відповідача - 1.

37. Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.

38. У касаційній скарзі скаржник посилаючись на пункт 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 05.08.2020 у справі № 910/7520/19, згідно якого, згідно якого будь - які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя, та винести інший, яким передбачити можливість застосування солідарної відповідальності АРМА і призначеного ним управителя у правовідносинах, що викладені вище, а також можливість стягнення заборгованості у солідарному порядку.

39. Проаналізувавши доводи скарги касаційний суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

40. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

41. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

42. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.

43. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

44. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

45. Водночас, необхідно зазначити, що правовий висновок - це відповідне тлумачення конкретної норми права щодо її застосування, сформований Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору.

46. Так, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, вірно зазначив, що активи, зазначені у частині першій статті 21 Закону України №772-VIII, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

47. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

48. З урахуванням правовідносин, що склалися між сторонами цього спору та аналізу наведених приписів законодавства, Суд стверджує наступне.

49. Стосовно АРМА таке майно існує виключно в одному правовому режимі - речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні, щодо якого застосовано спеціальний порядок зберігання.

50. Тобто, лише АРМА має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв`язку з відповідними речовими доказами, вилучати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів шляхом, зокрема, їх передачі в управління.

51. Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов`язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов`язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

52. У зв`язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя.

53. На вищезазначене вказував апеляційний суд у своїй постанові переглядаючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

54. Таким чином судами правильно застосовано положення законодавства та прийнято обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову та стягнення саме з відповідача -1 заборгованості за договором підряду. Тоді як доводи касаційної скарги зводяться до власного розуміння та трактування скаржником положень, якими врегульовано питання солідарної відповідальності. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від правових висновків, викладених у вищезазначених постановах не знайшли свого підтвердження , а тому відсутні підстави для відступлення від правових висновків у вказаних постановах Верховного Суду.

55. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

58. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/1986/25, необхідно залишити без змін.

Судові витрати

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/1986/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Баранець