ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий - Зубець Л. П., судді - Пашкіна С. А., Мартюк А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13 березня 2019 року (суддя Чебикіна С. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт"

до: (1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка"

про визнання недійсним договору та відшкодування збитків

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Заброда М. Л., Відповідача 2 - Кривоспицька А. Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Суть спору

1. Сторонами цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" (далі також - "ТОВ "Інтехстандарт" та/або "Позивач"), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі також - "АРМА" та/або "Відповідач-1") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" (далі також - "ТОВ "Воздвиженка" та/або "Відповідач-2").

2. Позивач на підставі Договору суборенди орендує нежитлові приміщення, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти".

3. Водночас, в рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді було накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", в тому числі і на нерухомість, яка знаходилась в суборенді Позивача. Цією ж ухвалою слідчий суддя ухвалив передати арештоване майно Відповідачу-1 для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження та збереження його економічної вартості.

4. В подальшому АРМА та ТОВ "Воздвиженка" уклали Договір управління майном (активами), відповідно до умов якого Відповідач-1 передав в управління Відповідачу-2, зокрема, і вказану вище арештовану нерухомість.

5. З метою сповіщення усіх заінтересованих осіб про те, що арештована нерухомість відтепер має управителя, ТОВ "Воздвиженка" розмістило в газеті "Голос України" відповідне повідомлення, у якому, зокрема, зазначило про необхідність повідомити його щодо наявності правових підстав користування майном, звільнення активів, сплати заборгованості з орендної плати, а також вказало про право взяти участь у конкурсі з оренди активів.

6. Позивач вважає, що вказані дії ТОВ "Воздвиженка" порушують його права, оскільки Відповідач-2 фактично примушує Позивача перестати виконувати свої зобов'язання за чинним договором суборенди та спонукає до укладення нового договору оренди за ставками та умовами нового орендодавця і крім цього, Відповідач-2 перешкоджає Позивачу вільно користуватися орендованими приміщеннями. Оскільки зазначене стало можливими внаслідок укладення Договору управління, отже саме існування такого Договору і порушує право Позивача на користування орендованим майном.

7. Обґрунтовуючи своє порушене право вказаним вище та посилаючись на те, що АРМА в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не було проведено конкурс для відбору суб'єктів оціночної діяльності для оцінки переданих в управління активів, Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом у якому просить визнати недійсним, укладений між Відповідачами Договір управління майном з усіма змінами, а також стягнути з Відповідачів збитки, що завдані їх незаконними діями.

8. Таким чином спір у даній справі стосується перевірки вказаного Договору управління на відповідність вимогам законодавства, а також встановлення елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків.

Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником об'єктів, а саме: - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446496080000, нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Л, М, Р, загальною площею 21980,1 кв. м., м.

Київ, пров. Балтійський, буд. 20; - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446477380000, нежитлова будівля офісно-торгівельного центру літ. Т, загальною площею 12429,2 кв. м., м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20; - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446445080000, нежитлова торгівельно-виробнича будівля літ. У, загальною площею 1964,4 кв. м., м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20; - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446332280000, будівля виробничої майстерні літ. К загальною площею 67,3 кв. м., м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, з 22.03.2017 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти".

10.29.12.2017 між ТОВ "НОВІ АВТО" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" (суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна № СУ/НА-02, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду наступне майно, а саме:

- нежитлові приміщення (автосалон Geely), загальною площею 776,90 кв. м., будівлі офісно-торгівельного центру "літ. Т";

- нежитлові приміщення (виробничо-складський комплекс та офісні приміщення) загальною площею 3449,92 кв. м., нежитлових приміщень "літ. Б ", "літ. З", "літ.

М";

- асфальтований майданчик загальною площею 4 836,15 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

11. У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001043, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3270/18, у порядку та на підставах визначених статтями 100, 170, 171, 172, 173 Кримінального процесуального кодексу України, накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, наступні об'єкти нерухомого майна (активи), що належать на праві власності ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", а саме:

- нежитлові будівлі літ. А, Б, З, І, Д М, Р, загальною площею 21980,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446496080000, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20;

- нежитлову будівлю офісно-торгівельного центру літ. Т, загальною площею 12429,2 кв. м, реєстраційний номер об 'єкта нерухомого майна 446477380000, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20;

- нежитлову торгівельно-виробничу будівлю літ. У, загальною площею 1964,4 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446445080000, розташована за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20;

- будівлю виробничої майстерні літ. К, загальною площею 67,3 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446332280000, розташована за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20.

12. Забезпечуючи реалізацію мети накладеного арешту, на підставі вищевказаної ухвали Голосіївського районного суду міста Києва, арештоване майно передано АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

13. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.04.2018 проведено державну реєстрацію обтяження об'єктів арештом та вказано особу в інтересах якої встановлено обтяження - ГУ Національної поліції у м. Києві.

14.06.09.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" (управитель) було укладено Договір управління майном (активами), зареєстрований в реєстрі за № 442, відповідно до умов якого (з урахуванням внесених змін додатковим договором від 11.09.2018 зареєстрований в реєстрі за № 454) установник управління передав в управління управителеві, а останній прийняв в управління об'єкти нерухомого майна в кількості 99 окремих об'єктів нерухомості, зокрема, нежитлові будівлі літ. А,Б,З,І,Л,М,Р, загальною площею 21 980,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446496080000, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 171 223 221 грн та нежитлову будівлю офісно-торгівельного центру літ. Т, загальною площею 12 429,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446477380000 розташована за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 96 822 474 грн.

Узагальнене обґрунтування позовних вимог

15. Вважаючи, що укладений між АРМА та ТОВ "Воздвиженка" Договір управління порушує його права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним вказаного Договору зі змінами внесеними додатковим договором про внесення змін до договору управління майном (активами) та про стягнення з Відповідачів 1 471
398 грн збитків, які завдані Позивачу внаслідок укладення оспорюваного договору.

(1) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є суборендарем нерухомого майна (нежитлові приміщення та офісні приміщення) за договором суборенди № СУ/НА-02 від 29.12.2017, а управитель майна фізично перешкоджає у доступі до орендованого майна Позивачу та примушує його перестати виконувати свої зобов'язання за діючим договором суборенди та укласти новий договір оренди, без припинення попереднього договору, за завищеними ставками та на інший термін. Зазначене, на думку Позивача свідчить про те, що оспорюваний Договір порушує право Позивача на користування орендованим нерухомим майном.

(2) Також Позивач зазначив, що АРМА в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про ~organization21~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не було проведено конкурс для відбору суб'єктів оціночної діяльності, які б мали право здійснити оцінку активів переданих в управління за оспорюваним договором.

(3) Позивач вважає, що оскільки, після укладення оспорюваного Договору він позбавлений можливості користуватись орендованим майном, яке передано в управління Відповідачу-2, проте, зобов'язаний сплачувати за договором суборенди № СУ/НА-02 від 29.12.2017 орендну плату, то кошти, які ним сплачено є збитками і дорівнюють вони розміру орендної плати - 1 471 398 грн.

Узагальнений зміст та мотиви судових рішень

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Інтехстандарт" повністю відмовлено.

17. Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його наступним чином:

(1) доводи Позивача про те, що Відповідачем-1 в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про ~organization22~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не було проведено конкурс для відбору суб'єктів оціночної діяльності, які б мали право здійснити оцінку активів переданих в управління за оспорюваним договором є безпідставними та спростовуються загальнодоступною інформацією оприлюдненою на порталі публічних закупівель https://prozorro. gov. ua, з якої вбачається, що АРМА
29.01.2018 було оголошено процедуру щодо закупівлі послуги з оцінки активів, а саме: "Консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності та управління ДК 021:2015:79410000-1 (послуги з оцінки активів)" вартість предмета закупівлі (послуг) 194 030,00 грн та укладеним з переможцем конкурсу ТОВ "Українська експертна група" договору № 1328, предметом якого є надання послуг з оцінки активів (строк дії договору № 1328 становить з 29.01.2018 до 31.12.2018);

(2) АРМА відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про ~organization23~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" було здійснено оцінку арештованих об'єктів нерухомості переданих в управління Відповідачу-2 за оспорюваним Договором, про що в самому Договорі управління (по кожному з 99 об'єктів нерухомого майна) зазначено, а саме вказано відповідну ринкову вартість майна згідно зі звітом про оцінку.

18. Приймаючи постанову апеляційний господарський суд, підтримавши вказані висновки господарського суду першої інстанції, додатково обґрунтував її наступним чином.

(1) Здійснивши аналіз ч. 1 ст. 19 Закону України "Про ~organization24~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" судом апеляційної інстанції встановлено, що Національне агентство є суб'єктом здійснення заходів з управління активами на які накладено арешт у кримінальному провадженні та є єдиним суб'єктом, якому згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва передано виняткове право володіти, користуватись, розпоряджатись майном, шляхами визначеними Законом. Тобто, правомочності права власності ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", на час арешту майна обмежені (у тому числі як орендодавця), відповідно і на орендовані ТОВ "НОВІ АВТО" приміщення, а відтак виключається правомірність перебування в суборенді зазначених приміщень і у Позивача;

(2) Таким чином, накладення арешту на активи та передача останніх в управління Національному агентству та подальша реєстрація обтяження щодо майна ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" виключала можливість перебувати у правовому режимі майна, переданого Національному агентству в управління, окрім як в спосіб встановлений статтями 19,21 Закону, а права Позивача (як суборендатора активів), в силу зазначених статей є обмеженими, та є наслідками застосованих заходів забезпечення кримінального провадження в результаті накладення арешту та передачі активів в управління Національному агентству ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018, що вказує на безпідставність доводів Позивача щодо порушення права користування останнього.

19. В результаті, враховуючи встановлені обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що права Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушені Відповідачами і ним не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання оспорюваного правочину недійсним, а тому і підстави для задоволення позову у даному випадку відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Інтехстандарт" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача

21. Оскаржуваним Договором управління порушено право Позивача на користування орендованим нерухомими майном, однак внаслідок неправильного застосування правових норм суди дійшли протилежного висновку.

22. Єдиною можливою формою закупівлі послуг Відповідачем-1 з оцінки активів та вибору управителя активами, яка передбачає наявність конкурсу, є відкриті торги, які останнім не проводилися, але суди помилково вказали про те, що на оспорювану процедуру закупівлі не поширюються вимоги статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі".

23. Суди не врахували, що подані у суді першої інстанцій документи (копія звіту про укладення договору № 1328 та копія договору № 1328) не є належними доказами проведення оцінки.

24. В судових рішеннях не надано належної оцінки усім доводам Позивача.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача-1

25. В силу ухвали про арешт активів та передачу їх в управління АРМА, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" обмежено у можливості реалізовувати правомочності власника, зокрема, щодо передачі активів в оренду та суборенду. АРМА є єдиним суб'єктом, якому згідно ухвали слідчого судді передано виняткове право володіти, користуватись та розпоряджатись майном. Таким чином, укладення договору управління жодним чином не порушує прав скаржника, адже права його обмежені саме ухвалою слідчого судді і крім цього, вказаний Договір укладено з дотриманням усіх необхідних процедур.

26. Касаційна скарга є абсолютно необґрунтованою, а тому підстав для її задоволення не має. В свою чергу оскаржувані судові рішення прийняті з неухильним дотриманням правових норм і мають бути залишені в силі.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача-2

27. ТОВ "Воздвиженка" повністю погоджується з висновками судів у даній справі і додатково зазначає, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від
27.03.2017 у справі № 826/1441/18 встановив законність проведення процедури закупівлі суб'єкта оціночної діяльності щодо активів, які належать ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що також вказує на безпідставність та необґрунтованість вказаних підстав для задоволення касаційної скарги.

28. Встановлені обмеження у правах Позивача є наслідком застосованих заходів забезпечення кримінального провадження в результаті накладення арешту та передачі активів в управління АРМА ухвалою слідчого судді, однак сам Договір управління жодних прав Позивача не порушує.

29. Позовні вимоги у даній справі носять штучний характер і не спрямовані на отримання захисту.

30. Рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд виходить з того, що основними спірними питаннями у даній справі є:

(1) Чи порушує оспорюваний Договір управління права або інтереси Позивача?

(2) У разі якщо права або інтереси Позивача дійсно порушені укладенням оспорюваного Договору управління, то чи є правові підстави для визнання такого правочину недійсним?

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

32. Суди попередніх інстанцій, хоча і не формулювали зазначені питання саме таким чином, проте відповіддю на кожне з них було - "ні".

33. Перевіряючи правильність наданих відповідей, з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд виходить з такого.

34. Згідно положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.

35. Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

36. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

37. Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

38. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

39. Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

40. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

41. Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

42. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Це може бути у випадках, коли:

- права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені;

- інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

43. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

44. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

45. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

46. Розглядаючи спір у цій справі суди встановили, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні було визнано речовим доказом та арештовано нерухоме майно, яке знаходилося в суборенді Позивача.

Ухвалою слідчого судді вказану нерухомість передано в управління АРМА, а останнє, на підставі оспорюваного Договору передало це майно в управління ТОВ "Воздвиженка".

47. Так, відповідно до частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

48. Згідно з абзацом 7 частини 6 статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

49. Положеннями частини 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому частини 1 статті 170 КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому частини 1 статті 170 КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

50. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (ч. 1 статті 2 ЗУ "Про ~organization27~ з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" № 772-VIII).

51. Активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні (~law28~).

52. Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до ~law29~, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (~law30~).

53. Відповідно до ~law31~ Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

54. Згідно ~law32~ управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених ~law33~.

55. З урахуванням правовідносин, що склалися між сторонами цього спору аналіз наведених приписів законодавства дає Суду підстави стверджувати наступне.

56. Так, активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні та передано в управління АРМА, можуть одночасно перебувати в багатьох різних правових режимах (власність, оренда, застава, тощо).

57. Кожен з таких правових режимів регулюється окремим законом чи положенням закону, які покладають на суб'єктів відповідних правовідносин певні права та обов'язки.

58. Проте, стосовно АРМА таке майно існує виключно в одному правовому режимі - речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні, щодо якого застосовано спеціальний порядок зберігання.

59. Арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління АРМА на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

60. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

61. З моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

62. Ухвала про передачу активів в управління АРМА є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

63. Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління АРМА, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна.

64. Тобто, лише АРМА має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв'язку з відповідними речовими доказами, вилучати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів шляхом, зокрема, їх передачі в управління.

65. Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та головне призначення Національного агентства, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов'язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

66. У зв'язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов'язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя.

67. Обґрунтовуючи порушення своїх прав укладенням між АРМА та ТОВ "Воздвиженка" Договору управління, Позивач вказує, що наявність такого Договору порушує його право, як суборендаря, на користування орендованим нерухомим майном, адже управитель майна, яким має такий статус саме внаслідок укладення Договору, вчиняє дії, які перешкоджають у доступі до орендованого майна та вимагає перестати виконувати свої зобов'язання за діючим договором суборенди та укласти новий договір оренди.

68. Проте, Позивач не враховує, що наявність обмежень у користуванні орендованим майном є наслідком прийняття слідчим суддею ухвали про накладення арешту в ході кримінального провадження і немає нічого спільного з укладенням Договору управління.

69. Навіть якщо припустити, що оспорюваний правочин буде визнано судом недійсним, право Позивача на користування орендованим майном не буде поновлено, адже сторони за таким правочином хоча і повернуться у початковий стан, однак законна сила ухвали про арешт залишиться незмінною.

70. Позивач по суті намагається довести наявність порушеного права через дії управителя, які стали можливі внаслідок укладення договору управління, однак, як вже зазначалося вище, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов'язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя, а тому такі дії не зачіпають прав Позивача і знаходяться поза межами відносин оренди, які останній має із власником активів.

71. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

72. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

73. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

74. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

75. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

76. При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

77. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій, що позовні вимоги про визнання недійсним правочину (Договору управління) задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не було доведено порушення його прав, за захистом яких було пред'явлено позов у цій справі.

78. Проте, негативно відповівши на перше сформульоване Судом питання, тобто вказавши про те, що права Позивача не порушені внаслідок укладення оспорюваного Договору, суди все ж вдалися до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства і не врахували, що відсутність порушення спірним договором прав та інтересів Позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

79. Тобто, негативна відповідь на перше сформульоване питання, автоматично виключає необхідність знаходити відповідь на друге.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

80. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

81. Оскільки доводи касаційної скарги, що описані у пункті 21 цієї Постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд відхиляє також і ті, які стосуються невідповідності оспорюваного правочину вимогам законодавства (пункти 22-23 цієї Постанови).

82. Щодо доводів, які описані у пункті 24 цієї Постанови, то переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

83. При цьому слід зазначити, що і ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

84. Суд вважає, що в цілому подана касаційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, однак це виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

85. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

86. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

87. Під час касаційного розгляду Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій, з'ясувавши обставини відсутності порушеного права Позивача все ж таки невиправдано вдалися до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства, хоча процесуальний закон такий дій від них і не вимагав.

88. Однак, оскільки такі дії судів не призвели до прийняття неправильних рішень, то і підстав для зміни чи відміни останніх судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає.

89. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехстандарт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 910/15262/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Мачульський Г. М.