Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20193/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Сівакова В.В.) від 14.12.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Зеленін В.О., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.) від 13.03.2018

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

про стягнення 324 300 грн. 13 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 16.11.2017 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (далі - Відповідач) на користь Позивача 324 300 грн. 13 коп.

2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем в обумовлений строк зобов'язань за укладеним з Позивачем договором підряду № 139 від 12.05.2017 (далі - Договір), оскільки Відповідачем після отримання від Позивача авансу зобов'язання виконувались з порушенням строків та в повному обсязі не виконані, через що Позивач направив Відповідачу повідомлення про розірвання Договору та вимогу про повернення невикористаної частини авансу, яка складає заявлену суму вимог та вартість робіт, що не виконана Відповідачем, однак вказана сума Відповідачем на вимогу Позивача не повернута.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 14.12.2017 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018) в позові відмовити повністю. Рішення судів мотивовані тим, що жодною із сторін не подано доказів на підтвердження виконання будь-яких робіт на будь-яку суму, у тому числі Відповідачем не надано доказів, що він своєчасно розпочав та виконав роботи за Договором, тоді як Позивач заявляє, що роботи за Договором виконані Відповідачем лише на частину суми переказаного авансу - 724 600 грн. 35 коп., що складає різницю між 1 048 900 грн. 48 (підтверджена сума переказаного авансу) та 324 300 грн. 13 коп. (залишок суми авансу, що відповідає вартості невиконаних робот), а Відповідач, направивши Позивачу акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 1 054 300 грн. 87 коп., стверджує про виконання робіт за Договором на всю суму авансу. Суд, врахувавши, що вимоги про стягнення суми невикористаної частини авансу були заявлені Позивачем, вказав, що обов'язок доведення обставин, на підставі яких він звернувся із вимогами, покладається на Позивача. З огляду на недоведеність обставин виконання робіт та за відсутності доказів на підтвердження суми, на яку були виконані роботи, місцевий суд зазначив про відсутність підстав для призначення будівельно-технічної експертизи та відхилив відповідне клопотання Відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 06.04.2018 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Суди не врахували умови Договору, за якими у разі, якщо підрядник (Відповідач) своєчасно не розпочинає роботи та прострочує їх виконання, Договір на вимогу замовника (Позивача) може бути розірваний, а аванс підлягає поверненню, а тому Позивач мав право заявити вимоги про стягнення з Відповідача заявленої до стягнення суми вимог з неповернутої Відповідачем частини авансу.

6. Виходячи з умов Договору саме на підрядника (Відповідача), а не на замовника (Позивача) покладається обов'язок доведення факту виконання робіт за Договором та обсягу виконаних робот, а тому враховуючи надання Позивачем Договору та доказів перерахування авансу Відповідачу, суд помилково дійшов висновку про недоведеність Позивачем заявленої до стягнення неповернутої частини суми авансу, який за умовами Договору підлягає поверненню у разі розірвання Договору.

7. Апеляційним судом безпідставно не було надано правової оцінки додатковій угоді № 1 від 06.10.2017, відповідно до якої сторони призупинили виконання робіт за Договором і після підписання якої сторони підписали акт № 1 приймання виконаних робот за жовтень 2017, відповідно до якого комісійно прийнято виконані в межах Договору роботи на загальну суму 519 849 грн. 13 коп., що підтверджує виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань неналежним чином та не в повному обсязі, в той час як Відповідачем не доведено виконання робот в повному обсязі, а матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання Відповідачем взятих на себе Договором зобов'язань.

8. Процитувавши в заяві про усунення недоліків касаційної скарги норми статей 526, 610, 837, 849, 853 ЦК України, скаржник вказує на те, що роботи підрядником виконані не були та доказів їх виконання суду також не надано, тому суди помилково послались на частину 4 статті 882 ЦК України, вказавши на обов'язок замовника (Позивача) прийняти виконані роботи, що оформлюється актом приймання-передачі, та, у разі виявлення відступів та недоліків, негайно заявити про них підрядникові, а у разі відмови стороною підписати акт приймання-передачі робот інша сторона вказує про це в акті.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. В касаційній скарзі не зазначено неправильного застосування або порушення яких конкретно норм матеріального чи процесуального права припустилися суди в оскаржуваних судових рішеннях.

10. Протягом виконання робіт Позивачем не було заявлено жодних претензій щодо якості виконаних робот, невідповідності робіт технічному завданню.

11. Невиконання робіт за Договором сталося через неправомірні дії Позивача (який ухиляється від прийняття виконаної частини робіт), а тому він втрачає право заявляти претензії за Договором, оскільки між сторонами також був укладений договір підряду № 140 від 26.05.2017, предметом якого є виконання ремонтних робот складського комплексу за адресою: м. Житомир, с. Оліївка, вул. Садова, 4, у якому за умовами Договору Відповідач мав виконати роботи з проектування та монтажу холодильної камери, а враховуючи взаємопов'язаність двох договорів підряду та відсутність у Позивача дозвільних документів на проведення реконструкції складу за договором підряду № 140 від 26.05.2017 роботи за цим договором та за Договором вимушено були зупинені Відповідачем.

12. Матеріали справи не містять розрахунків, якими б була обґрунтована спірна сума вимог за Договором.

Позиція Верховного Суду

13. Відмовляючи у задоволенні позову про повернення суми авансу за договором підряду за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в пункті 4.2 Договору сторони погодили випадок повернення замовнику (Позивачу) сплаченої ним підряднику (Відповідачу) суми авансу: у випадку несвоєчасного початку підрядником виконання робот, прострочення виконання підрядником окремих робіт замовник має право відмовитися від договору шляхом письмового повідомлення підрядника. У випадку такої відмови замовника підрядник зобов'язаний протягом 1-го робочого дня повернути замовнику отриману суму передоплати, за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт.

Судами також встановлено, що сторонами не було надано доказів як на підтвердження обставин виконання робіт за Договором, так і на підтвердження вартості виконаної частини робіт, що, за висновком судів попередніх інстанцій, унеможливлює встановлення судом обставин, чи на всю або на частину перерахованої Позивачем суми авансу Відповідачем виконані роботи за Договором, а відповідно унеможливлює вирішення судом щодо обґрунтованості та доведеності доказами заявленої до стягнення Позивачем суми. З цього місцевий господарський суд, з який погодився суд апеляційної інстанції зробив висновок, що Позивачем не виконано свого обов'язку доведення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

14. З таким висновками погодитись не можна.

15. Відповідно до частини 1 статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Вказана норма закріплює право боржника на отримання доказів, що підтверджують виконання зобов'язання. Право боржника вимагати від кредитора підтвердження прийняття виконання покликане забезпечити виконання боржником покладеного на нього тягаря доведення належного виконання зобов'язання.

16. Як встановлено судами у цій справі, Позивач як замовник виконав свій обов'язок з переказу Відповідачу авансу у розмірі 1 048 900,48 гривень, з виконанням якого Договір пов'язує початок перебігу строку на виконання Відповідачем свого обов'язку із виконання робіт. Тягар доведення належного виконання Відповідачем свого обов'язку за Договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе Відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.

17. У зв'язку з тим, що суди вдалися до помилкових висновків стосовно того, яка із сторін несе тягар доведення належного виконання зобов'язання, суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, додаткову угоду № 1 до Договору, у якій йдеться про призупинення виконання робіт за Договором, а також докази на підтвердження виконання та вартості фактично виконаних робіт до їх зупинення, зокрема акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 на суму 519849,13 гривень та не співвіднесли його з твердженням Позивача про те, що Відповідачем не виконано роботи на загальну суму 324 300,13 гривень.

18. Відповідно до частин 1 та 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

20. Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

21. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 910/20193/17 скасувати, а справу № 910/20193/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак