Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.08.2021 року у справі №904/4046/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4046/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року (головуючий - Кузнецов В. О., судді: Коваль Л. А., Чередко А. Є) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"

до: 1) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ленінського районного суду м. Дніпропетровська,

про визнання незаконними дій і бездіяльності, витребування майна

(за участю представника позивача - Стеценко Ю. В. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" (далі - ТОВ "Галілєй", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) про: (1) визнання незаконним вилучення посадовими особами податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і неповернення позивачу рухомого майна згідно з наведеним в позові переліком; (1) зобов'язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернути ТОВ "Галілєй" зазначене майно.

2. Позивач зазначав про те, що спірне рухоме майно було вилучено як речові докази слідчим податкової міліції у межах кримінальної справи, порушеної щодо директора ТОВ "Галілєй" ОСОБА_1, проте після закриття кримінальної справи майно позивачу повернуто не було. Отже, відповідач-1 утримує спірне майно, яке є власністю позивача, без належних правових підстав, а тому зобов'язаний повернути його власнику в силу статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року у позові відмовлено.

4. Суд першої інстанції констатував недоведення позивачем обставини вилучення спірного майна у межах кримінальної справи, а також ненадання доказів набуття права власності на це майно.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010, прийнятою у межах порушеної щодо ОСОБА_1 кримінальної справи №1-23/10, ухвалено повернути спірне рухоме майно за належністю ОСОБА_1 Керуючись змістом вказаного судового рішення, суд дійшов висновку, що ТОВ "Галілєй" у межах даного спору фактично оскаржує передачу за рішенням суду спірного майна ОСОБА_1, який у зв'язку з цим має бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача. Оскільки ОСОБА_1 не має статусу підприємця, між ним і сторонами спору відсутні господарські правовідносини, даний спір не підвідомчий суду господарської юрисдикції, а підлягає розгляду с порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Апеляційний суд порушив приписи статті 231 ГПК України, оскільки позов у даній справі поданий на захист права власності позивача шляхом витребування у податкового органу належного позивачу майна, яке було вилучено у нього в межах кримінальної справи, проте після закриття кримінальної справи не повернуто власнику та перебуває у володінні держави без належних правових підстав. Отже, даний спір за змістом спірних правовідносин та суб'єктним складом сторін належить до юрисдикції господарського суду. Зазначене підтверджується і тим, що позови юридичних осіб про стягнення з суб'єктів владних повноважень збитків, завданих незаконним вилученням майна у межах кримінальної справи, розглядаються саме господарськими судами (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

9. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

10. За змістом частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

11. Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах наводила загальні критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ

13. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №235/445/18, від 19.02.2020 у справі № 530/879/18 та багато інших).

14. Відповідно до суб'єктного критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

15. Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ГПК України.

16. Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

17. Згідно із частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої цієї статті).

18. Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних саме зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду.

19. Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17).

20. Натомість частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

21. У заявленому позові позивач обґрунтував сутність порушення свого майнового права невиконанням податковим органом обов'язку з повернення належного позивачу на праві власності майна після закриття кримінальної справи, порушеної щодо посадової особи позивача та скасування судом арешту на майно. Отже, за доводами позивача належне йому майно без належних правових підстав знаходиться у володінні держави в особі податкового органу, а позов спрямований на захист права власності позивача шляхом витребування цього майна у відповідача-1 в порядку статей 1212 1213 ЦК України.

22. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

23. Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

24. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387,388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212,1213) та інші.

25. У даному спорі позивач - юридична особа, спрямував обидві позовні вимоги до відповідачів - суб'єктів владних повноважень з метою захисту свого права власності у обраний ним спосіб - шляхом визнання незаконними дій та зобов'язання повернути майно як таке, що набуто відповідачем-1 без достатніх правових підстав на підставі статей 1212 1213 ЦК України.

26. Виходячи з викладеного Верховний Суд вважає, що за своїм змістом спірні правовідносини мають приватно-правовий характер, а за суб'єктним складом спір у справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, тому суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для віднесення цієї справи до юрисдикції господарських судів та необхідність її розгляду в порядку цивільного судочинства.

27. У даному контексті посилання апеляційного суду в якості суб'єктної ознаки підвідомчості спору суду цивільної юрисдикції на існування спору про право між ТОВ "Галілєй" та ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки: (1) кримінальна справа №1-23/10 була порушена щодо ОСОБА_1, як посадової особи - директора ТОВ "Галілєй"; (2) зміст наведеної апеляційним судом у підтвердження своїх висновків постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010 не є правовстановлюючим документом у підтвердження належності особі (ОСОБА_1) речового права на майно.

28. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанцій є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

30. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

31. Оскільки Верховний Суд не приймає рішення по суті спору, а справа направляється для продовження розгляду до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/4046/20 скасувати.

3. Справу № 904/4046/20 направити до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.